Ухвала суду № 89625190, 04.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4270/20

УХВАЛА

04 червня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, Державної фіскальної служби України про скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, Державної фіскальної служби України, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 27.01.2006 року №74-0 «Про призначення та звільнення працівників податкової міліції»;

поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу податкової міліції управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Одеській області;

зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.01.2006 року по 20.11.2006 року з відповідними відрахуваннями обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів;

стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 340056,00 грн.

Ухвалою суду від 26.05.2020 року вказаний адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали.

Від позивача, 29.05.2020 року надійшла заява про поновлення строку звернення до суду та уточнена позовна заява, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ ДПА України від 27.01.2006 року №74-0 «Про призначення та звільнення працівників податкової міліції» в частині: «підполковник податкової міліції ОСОБА_1 (С-480177) звільнений з посади начальника Котовського відділу податкової міліції управління податкової міліції ДПА в Одеській області та залишений в розпорядженні ДПА в Одеській області»;

поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу податкової міліції управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Одеській області;

зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.01.2006 року по 20.11.2006 року з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів;

стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 340056,00 грн.

Поряд із уточненим адміністративним позовом позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач вказує, що оскаржуваний наказ ДПА України № 74-о «Про призначення та звільнення працівників податкової міліції» не було доведено до позивача та не надано його копію. Позивач зазначає, що в зазначений період він знаходився на лікарняному і не міг бути присутній на доведенні наказу всьому особовому складі та отримати копію. Після лікарняного позивач намагався потрапити на прийом до начальника управління податкової міліції в Одеської області, але останній відмовлявся прийняти та пояснити причини відсторонення від посади, а відділ кадрового забезпечення відмовлявся надавати копію наказу. Позивач також посилається на те, що працівники апарату ДФС в Одеської області недвозначно дали зрозуміти йому, що у разі оскарження дій керівництва, його взагалі звільнять з ДФС України.

Позивач стверджує, що знаходячись в такій ситуації він не міг оскаржити наказ ДФС України від 27.01.2006 року №74-о та після призначення на посаду ОСОБА_1 повідомили, що його відсторонення від посади було законним, а крім того пропущено строк оскарження в суді, тому оскарження дій керівництва ДФС України безпідставне і безперспективне, чому позивач повірив.

В заяві позивач також зазначає, що про відсутність причин та протиправність наказу про звільнення він дізнався лише після того, як подав запит до ГУ ДФС в Одеської області та 18.05.2020 року отримав відповідь з виписками наказів про звільнення та призначення на посаду. Позивач дізнався, що його не відсторонили від посади, а звільнили з посади. При цьому не дотримана встановлена трудовим законодавством процедура дій, а саме: не було попереджено про можливе звільнення, не ознайомлено з наказом про звільнення із займаної посади, не пропонувалось іншої, тобто нової за штатним розписом посади, позивач не писав рапортів щодо згоди на призначення на нову посаду.

В зв`язку з зазначеним позивач не звертався до суду тривалий час і не оскаржував вказаний наказ, чим пропустив строк оскарження з поважних причин. ?

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя цієї статті КАС України).

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 123 цього Кодексу передбачено, що в разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

За частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Оскільки цей спір виник з приводу проходження та звільнення з публічної служби, до спірних відносин застосовується місячний строк звернення до адміністративного суду.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З аналізу зазначених вище законодавчих норм убачається, що у випадку, коли особа вважає, що її права під час прийняття на публічну службу, проходження чи звільнення з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду в більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Таким чином, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивач в позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до суду не заперечував факту обізнаності про прийняття оскаржуваного наказу від 27.01.2006 року ще у рік його прийняття, однак зазначає про численні факти, що заважали йому своєчасно звернутися до суду з метою захисту свого порушеного права. Зокрема, що йому надавали неправдиву інформацію, вчиняли моральний тиск, що полягав у залякуванні бути звільненим у разі оскарження дій керівництва, знаходження на лікарняному тощо.

Позовну заяву до суду ОСОБА_1 подав 21 травня 2020 року, а саме через 14 років та 4 місяці, тобто з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що він тривалий час знаходився на лікарняному, оскільки додана до адміністративного позову копія картки хворого денного стаціонару поліклініки, стаціонару вдома свідчить про те, що позивач хворів в період з 21.01.2006 року по 02.02.2006 року. Разом з тим, копії виписок та довідки про тимчасову непрацездатність працівника МВС, свідчить про те, що позивач хворів в період з 19.04.2013 року по 30.04.2013 року, з 11.06.2013 року по 26.06.2013 року, з 24.07.2013 року по 26.07.2013 року.

Наведені причини пропуску з огляду на їх зміст не можна визнати такими, що створювали чи могли створити в майбутньому перешкоди для звернення до суду. Більше того, вони викликані суб`єктивним ставленням позивача до інформації отриманої від інших працівників податкового органу, та свідомо не оскаржував наказ ДФС України від 27.01.2006 року №74-0. В свою чергу, слід зазначити, що з обґрунтувань позивача вбачається, що він продовжував проходити службу в податковому органі в період з 27.01.2006 року 20.11.2006 року - день призначення на ту ж посаду начальника відділу податкової міліції управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Одеській області.

Позивачем на підтвердження обставин, що він намагався отримати копію оскаржуваного наказу протягом тривалого часу не надано жодних належних та допустимих доказів.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів, що і після звільнення з органів податкової міліції ДПС в Одеській області на підставі наказу ГУ Міндоходів в Одеській області №435-о від 16.10.2013 року, ним вчинялись дії щодо отримання наказу ДФС України від 27.01.2006 року №74-0 та його оскарження, зважаючи не те, що відсутні були підстави побоюватись бути звільненим.

В свою чергу, одне лише посилання на те, що відповідачем не було доведено до відома ОСОБА_1 наказ від 27.01.2006 року №74-0 не свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Жодних інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перепон у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та судом не встановлено.

Суд звертає увагу, що існування строків на оскарження порушених прав, свобод та інтересів зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі “Рябих проти Росії” (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі “Пономарьов проти України” (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п.47 рішення).

Зі змісту п.52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача “поважних причин” для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

За цих підстав Суд одноголосно постановив, що було порушення п.1 ст.6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п.53 рішення).

Крім того, ЄСПЛ зазначає, що право на оскарження не порушується, якщо позивач не цікавиться справою. Так, в рішенні «Каракуц проти України» Суд зазначив, що заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи, про що, зокрема, свідчить те, що вони протягом 1 року та 8 місяців не звертались до апеляційного суду за інформацією щодо стану розгляду їх апеляційної скарги.

Частиною 2 ст.123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п. 9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках передбачених частиною другою ст.123 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що підстави, вказані позивачем у заяві, не знайшли свого підтвердження та не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, суддя приходить до висновку про повернення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, Державної фіскальної служби України про скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Керуючись ст.123, 160 169 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, Державної фіскальної служби України про скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди – повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.

Суддя /підпис/ П.П.Марин