Ухвала суду № 89625037, 02.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1069/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сакалоша В.М.,

судді Крутько О.В., судді Сподарик Н.І.,

секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,

представники сторін не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі №813/1069/17 за позовом ОСОБА_1 до Львівського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд у зв`язку з виключними обставинами постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року в адміністративній справі №813/1069/17 за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Конституційного суду України від 15.04.2020 року № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3- 311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII.

Оскільки, Конституційним Судом України було встановлено неконституційність окремих положень Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII, які застосовано судом при вирішенні справи №813/1069/17, то вказана юридично значима обставина слугувала підставою для звернення із означеною заявою.

Заявник вважає, що викладені обставини є виключними, а отже існує потреба в перегляді рішення суду та задоволення позову в повному обсязі.

Ухвалою від 20.05.2020 суд відкрив провадження за виключними обставинами та призначив судове засідання для розгляду заяви.

Сторони в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення.

На час розгляду справи жодних заяв чи клопотань по суті заявленого судом не отримано.

Відповідно до ч. 2 ст. 368 КАС України неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час та місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Разом із заявою, ОСОБА_1 подав на розгляд суду клопотання про заміну сторони у відносинах щодо яких виник спір її правонаступником в порядку ст. 52 КАС України. З огляду на те, що Апеляційний суд Львівської області припинив свою діяльність в результаті ліквідації і його права і обов`язки перейшли до новоствореного правонаступника - Львівського апеляційного суду, суд вважає за доцільно задовольнити клопотання та допустити заміну відповідача у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріли заяви про перегляд постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі №813/1069/17 у зв`язку з виключними обставинами, матеріали справи, суд при прийнятті рішення виходив з наступного.

Як вбачається з постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі №813/1069/17, позивач заявляючи позов просив:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Апеляційного суду Львівської області щодо не виплати йому при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою;

- зобов`язати апеляційний суд Львівської області нарахувати та виплатити йому вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 279 120 грн.;

- зобов`язати ДСА України профінансувати (виділити) Апеляційний суд Львівської області коштами для виплати ОСОБА_1 вищевказаної суми.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що дії і бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та невиплати йому вихідної допомоги вчинені всупереч вимогам діючого законодавства України та порушують його законні права, свободи та інтереси.

Вважає, що він має право на отримання вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою на підставі прямих норм Конституції України, оскільки установлення менш сприятливих умов надання гарантій матеріального та соціального забезпечення суддям, що призначені (обрані) на посаду раніше введеного в дію нового правового регулювання, порівняно з тими умовами, що були законодавчо передбачені при призначенні (обранні) їх на посаду, за своїм значенням у системі правового регулювання практично означає зниження рівня незалежності суддів. Вказане є недопустимим виходячи з положень частини 3 статті 22, частин 1,2 та 7 статті 126 Конституції України та підтверджено практикою Конституційного суду України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його позову повністю.

У вказаній постанові суд зазначив, що відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України, в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі, зокрема, подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Згідно до частини 1 статті 136 Закону № 2453-VI судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України» від 27.03.2014 № 1166-VII, який набрав чинності 01.04.2014, було внесено зміни до Закону № 2453-VI, а саме - виключено статтю 136, яка передбачала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Конституційним Судом України не приймалося рішення щодо неконституційності Закону № 1166-VIIв частині виключення статті 136 із Закону № 2453-VI.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача.

Отже, на момент прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Львівської області у зв`язку з поданням заяви про відставку не було визначено суб`єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов`язку відповідача щодо нарахування вихідної допомоги.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для перегляду постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі №813/1069/17 у зв`язку з виключними обставинами, суд виходить з того, що рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 року № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3- 311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII, яким із Закону №2453-VI виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Отже, для того, щоб визначити, чи є підстави для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятою статті 361 КАС України, суд має встановити сукупність таких обставин: 1) Конституційним Судом України встановлено неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення; 2) на підставі такого правового акту чи його окремого положення суд вирішив справу; 3) на момент звернення з заявою про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами фактичне виконання судового рішення не відбулось.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII, яким із Закону №2453-VI виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, застосоване Львівським окружним адміністративним судом при вирішенні справи №813/1069/17, визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 361 КАС України, рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 року № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3- 311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) є виключною обставиною для перегляду постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі №813/1069/17.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.

Як встановлено, позивач звернувся до суду з заявою від 07 травня 2020 року, після ознайомлення з рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 року № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3- 311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19), тобто з дотриманням строку звернення до суду з відповідною заявою, встановленого пунктом 4 частини першої статті 363 КАС України.

Суд зазначає, що перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами є особливим видом провадження, у якому право на звернення особи до суду виникає у випадку настання обставин, яких не існувало на момент винесення судового рішення.

При цьому, встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акту чи його окремого положення як підстава для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами, означає існування на момент розгляду справи та прийняття судового рішення, про перегляд якого подається заява, неякісного закону.

У випадку встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акту чи його окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, визначальним є не момент втрати таким актом чи його положенням чинності, а можливість врахувати висновки Конституційного Суду України про неконституційність (конституційність) правового акту чи його окремого положення для виправлення судової помилки.

Практика Європейського суду з прав людини визнає прийнятним перегляд остаточного судового рішення для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 18.11.2004 року у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява №69529/01, пп. 27- 28, та рішення від 06.12.2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46).

На думку суду, перегляд судового рішення за виключними обставинами у зв`язку з застосуванням судом при вирішенні справи норм закону, які суперечать Конституції України, спрямований саме на виправлення судової помилки. За інших умов право особи ініціювати перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України не можливо було б реалізувати, оскільки у будь-якому випадку ухвалення судового рішення передуватиме факту встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) правової норми або її окремого положення.

При цьому, норма пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України містить чіткі підстави, за наявності яких судовий спір може бути відновлено і остаточне судове рішення може бути переглянуто за виключними обставинами, про які суд зазначав раніше. Отже, встановивши, що у судовому спорі наявні вищезазначені підстави, особа може передбачати своє право подати відповідну заяву. При цьому жодних посилань на взаємозв`язок та взаємозалежність такого права від дати ухвалення рішення Конституційним Судом України дана норма не містить.

Відповідно до частини 4 статті 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Згідно з частиною 2 статті 369 КАС України з набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.

Враховуючи вищенаведене, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі №813/1069/17 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

При вирішенні даної справи суд виходив з такого.

ОСОБА_1 згідно до ухвали №348 ХІV сесії 1-го демократичного скликання народних депутатів 07.12.1993 був обраний суддею Перемишлянського районного суду Львівської області.

21.12.1993 на підставі наказу Управління юстиції Львівської обласної державної адміністрації №104-к від 09.12.1993 приступив до виконання обов`язків судді.

Постановою Верховної Ради України від 04.03.2004 №1589-ІV «Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді Апеляційного суду Львівської області.

31.03.2004 наказом №79-к Управління ДСА в Львівській області ОСОБА_1 звільнено з 01.04.2004 з посади судді місцевого Перемишлянського районного суду Львівської області у зв`язку з обранням на посаду судді Апеляційного суду Львівської області.

Згідно з наказом від 19.04.2004 №22 ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків судді Апеляційного суду Львівської області 01.04.2004.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 у справі №1-8/2016, яким визнано неконституційними ряд положень діючого до 30.09.2016 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон №2453-VI), ОСОБА_1 скористався своїм правом на відставку, оскільки має відповідний стаж роботи на посаді судді.

Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 №1515-VIII «Про звільнення суддів», позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Львівської області у зв`язку з поданням заяви про відставку відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України.

На підставі зазначеної постанови 22.09.2016 наказом голови Апеляційного суду Львівської області №45-к ОСОБА_1 виключено зі штату Апеляційного суду Львівської області.

Згідно з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи станом на 22.09.2016 ОСОБА_1 становить 33 роки, 07 місяців, 25 днів.

09.03.2017 ОСОБА_1 звернувся до голови Апеляційного суду Львівської області з заявою про проведення нарахування та виплату йому вихідної грошової допомоги без сплати податку у розмірі 10 місячного заробітку за останньою посадою судді.

Листом Апеляційного суду Львівської області від 10.03.2017 №024/33/2017 ОСОБА_1 повідомлено про те, що на суддів, звільнених з посади постановами Верховної Ради України до 30.09.2016, не поширюються норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VІІІ, а тому підстави для виплати вихідної допомоги суддям у зв`язку з відставкою відсутні.

У постанові від 04 жовтня 2017 року у справі №813/1069/17 суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Львівської області у зв`язку з поданням заяви про відставку не було визначено суб`єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов`язку відповідача щодо нарахування вихідної допомоги.

Відмовляючи у задоволенні позову суд також зазначив, що Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України» від 27.03.2014 № 1166-VII, який набрав чинності 01.04.2014, було внесено зміни до Закону № 2453-VI, а саме - виключено статтю 136, яка передбачала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Конституційним Судом України не приймалося рішення щодо неконституційності Закону № 1166-VIIв частині виключення статті 136 із Закону № 2453-VI.

Постанова набрала законної сили 03.04.2018.

Частиною першою статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було встановлено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року, який набрав чинності з 01.04.2014 року, у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» статтю 136 виключено.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 28.03.2015 року, яка визначена Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VIIІ від 12 лютого 2015 року не передбачено виплату вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою.

У зв`язку з прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402- VIIІ, який набув чинності з 30 вересня 2016 року, статтею 143 відновлено право судді на отримання вихідної допомоги у зв`язку з відставкою в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Отже, судді, щодо яких в період з 01.04.2014 року по 30.09.2016 року було прийнято рішення Верховною Радою України про звільнення з посади у відставку, до числа яких входить і позивач, були позбавленні права на отримання вихідної допомоги.

Разом з тим, Конституційний Суд України рішенням від 15.04.2020 у справі № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3- 311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII, яким із Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI в редакції до внесення змін Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Отже, рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 у справі № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) відновлено право суддів, щодо яких в період з 01.04.2014 року по 30.09.2016 року було прийнято рішення Верховною Радою України про звільнення з посади у відставку, до числа яких входить і позивач, на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що Львівським окружним адміністративним судом при прийнятті судового рішення від застосовано положення закону (підпункт 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII), яке Конституційним Судом України визнано неконституційним.

Отже, оскільки при розгляді адміністративної справи №813/1069/17 за позовом ОСОБА_1 та відмовляючи в його задоволенні, суд застосував положення Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166-VII, яке рішенням Конституційного суду України від 15.04.2020 року № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України, суд вважає заяву позивача про перегляд постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 за виключними обставинами обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Отже, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 року в справі №813/1069/17 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

А саме визнати протиправною бездіяльність Львівського апеляційного суду щодо не виплати ОСОБА_1 при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою та зобов`язати Львівський апеляційний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 279 120,00 грн. так як відповідно до довідки Апеляційного суду Львівської області від 22.09.2016 №12 розмір суддівської винагороди позивача складав 27912,00 грн. на місяць (27912,00х10).

Щодо решти вимог заявлених у позовній заяві то такі задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів. Відповідно до частини 3 статті 145 Закону №2453-VI, видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку. Статтею 146 цього ж Закону передбачено, що суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Тобто, будь-яка виплата, у тому числі і виплата вихідної допомоги, здійснюється відповідно до наказу голови суду, як розпорядника бюджетних коштів, а не Державною судовою адміністрацією України.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими в частині, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 368, 369, підпунктом 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з виключними обставинами постанови у адміністративній справі №813/1069/17 - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у адміністративній справі №813/1069/17 - скасувати.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Львівського апеляційного суду щодо не виплати ОСОБА_1 при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Зобов`язати Львівський апеляційний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 279 120,00 (двісті сімдесят дев`ять тисяч сто двадцять) грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Львівського апеляційного суду (79008, м. Львів, площа Соборна, 7; ЄДРПОУ 42262398) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений ним судовий збір в сумі 1395 (одна тисяча триста дев`яносто п`ять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення в порядку передбаченому ст. 295 КАС України, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2020.

Головуючий суддя В.М. Сакалош

Суддя О.В. Крутько

Суддя Н.І. Сподарик