Рішення № 89624737, 03.06.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2020 року м. Київ справа №320/1437/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського зонального відділення Військової служби правопорядку про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківського зонального відділення Військової служби правопорядку, в якому просить:

- зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу (30.08.2019) з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) січень 2014 року;

- зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 30.08.2019 по день фактичної виплати індексації.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно не проводилась та не була виплачена індексація грошового забезпечення.

Київський окружний адміністративний суд 24.02.2020 постановив ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, у якій зазначив недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення та встановив строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали позивачу.

Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, що проведення індексації грошових доходів здійснюється у межах фінансових ресурсів. У той же час, у спірний період фінансові ресурси на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини не виділялись, а тому підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за попередні періоди відсутні. Також, відповідач стверджує про те, що у період з 01.01.2016 по 30.08.2019 позивачу за рахунок щомісячної додатково грошової винагороди було збільшено грошовий дохід та забезпечено його розмір, що значно перевищує зростання споживчих цін (інфляцію), чим дотримано вимог закону щодо забезпечення достатнього життєвого рівня.

У судовому засіданні 12.05.2020 судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних доказів, про що постановив протокольну ухвалу.

Розглянувши позовну заяву, відзив відповідача на позов, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач проходив військову службу у Білоцерківському зональному відділенні Військової служби правопорядку Центрального управління Військової служби правопорядку.

Згідно з наказом начальника Білоцерківського зонального відділення Військової служби правопорядку від 27.08.2019 №3-РС, позивач був звільнений з військової служби та наказом від 30.08.2019 №170 виключений зі списків особового складу (том 1, а.с. 7).

Позивач 12.12.2019 звернувся до Білоцерківського зонального відділення Військової служби правопорядку із заявою, в якій просив надати розрахунок нарахування та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.08.2019, також надати відповідну довідку (том 1, а.с. 11).

Листом від 17.12.2019 №0/1937 Білоцерківське зональне відділення Військової служби правопорядку повідомило позивача про те, що у період з січня 2016 року по лютий 2018 року індексація грошового забезпечення військовослужбовцям відділення не нараховувалась та не виплачувалась у зв`язку з тим, що не була передбачена у бюджеті МО України. Виплата ж індексації грошового забезпечення за минулі роки не передбачена. Також повідомлено, що індексація грошового забезпечення за період з січня 2019 року по 30.08.2019 позивачу виплачена (том 1, а.с. 9-10).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з ч.ч. 1 - 4 ст. 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями ст. 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III, індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078) згідно з п. 4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абз. 8 п. 4 Порядку №1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Поряд із цим, позивачеві у спірний період індексація не нараховувалася та не виплачувалася, що не заперечується відповідачем.

Щодо доводів відповідача про відсутність фінансових ресурсів для виплати індексації, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Отже, складна фінансово-економічна ситуація в державі жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на нарахування та отримання виплати з індексації грошового забезпечення.

При прийняті рішення у даній справі судом враховується наступне.

Так, зі змісту позовних вимог слідує, що позивач просить суд, зокрема, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу (30.08.2019) з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) січень 2014 року.

Як зазначено вище, у листі від 17.12.2019 №0/1937 Білоцерківське зональне відділення Військової служби правопорядку повідомило позивача, зокрема, про те, що індексація грошового забезпечення за період з січня 2019 року по 30.08.2019 останньому виплачена (том 1, а.с. 9-10).

Водночас, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що індексація грошового забезпечення за період з січня 2019 року по 30.08.2019 позивачу виплачена.

Оскільки індексація грошового забезпечення не була проведена у встановлений Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" порядок та строк, що є порушенням права позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу (30.08.2019) з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) січень 2014 року є обґрунтованими, а тому у цій частині адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 30.08.2019 по день фактичної виплати індексації, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону №2050-III визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМ України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159), компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Статтею 4 Закону №2050-III встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Положення вказаної статті відображені у п. 5 Порядку №159.

Таким чином, основною умовою виплати суми компенсації є виплата заборгованості.

При цьому, нарахування та виплата компенсації неможлива без виплати самої заборгованості. Розраховується така компенсація саме на день виплати та виплачується вона у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Також суд зазначає, що виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Оскільки між сторонами існує спір про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення, сума такої заборгованості на час прийняття судом рішення у даній справі позивачу не виплачена, а тому правові підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 30.08.2019 по день фактичної виплати індексації відсутні.

Отже, позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими, тому адміністративний позов у відповідній частині задоволенню не підлягає.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо правомірності оскаржуваних дій.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Положеннями ч. 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору, доказів сплати інших судових витрат суду не надано, а тому такі витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов`язати Білоцерківське зональне відділення Військової служби правопорядку (місцезнаходження Київська область, м. Біла Церква, вул. Комендатська, буд. 10, код 24289710) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу (30.08.2019) з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) січень 2014 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки, визначені цим рішенням, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Басай О.В.