Рішення № 89624657, 29.05.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 року № 360/5088/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до положень статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", тобто у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" під час обчислення пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до положень статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", тобто у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" під час обчислення пенсії, починаючи з 25.06.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 у справі №810/4556/18 пенсійним органом було призначено йому пенсію за Списком №1 починаючи з 25.06.2018, однак під час обчислення її розміру, останнім, не було враховано положення статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до відповідача з відповідною заявою щодо перерахунку його пенсії у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", але Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області протиправно, на думку позивача, відмовило йому у здійсненні такого перерахунку, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 з цим позовом до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача у письмовому відзиві поданому до суду, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що у позивача відсутнє право на перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" оскільки, на думку пенсійного органу, у позивача відсутній передбачений законодавством пільговий стаж.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 у справі №810/4556/18 за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 пільгового стажу та призначенні йому пенсії за Списком №1.

Зобов`язано Києво-Святошинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, який дає право на достроковий вихід на пенсію за Списком №1 періоди роботи з 22.05.1985 по 29.06.1985, з 23.09.1985 по 25.11.1985, з 11.03.1986 по 14.04.1986, з 01.11.1991 по 03.12.1993, з 13.12.1993 по 28.03.1996, з 10.04.1996 по 09.06.1996, з 14.06.1996 по 01.06.1998, з 29.06.1998 по 05.10.1998, з 09.10.1998 по 28.12.1998, з 04.01.1999 по 30.06.2000, з 02.01.2001 по 17.07.2001, з 03.08.2001 по 05.06.2005, з 01.10.2012 по 22.03.2017.

Зобов`язано Києво-Святошинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за Списком №1 починаючи з 25 червня 2018 року.

Вказане рішення набрало законної сили 12.12.2018.

Судом встановлено, що на виконання вимог вищезазначеного судового рішення, пенсійним органом призначено ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 починаючи з 25.06.2018.

У серпні 2019 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії на пільгових умовах відповідно до положень частини першої статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".

Листом від 29.08.2019 №18869/В-11 пенсійний орган повідомив позивачу, що пенсія йому призначена за Списком №1 відповідно до рішення КИївського окружного адміністративного суду від 12.11.2018, розмір пенсії обчислено відповідно до статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням статті 28 цього Закону.

Позивач, вважаючи, що дії пенсійного органу щодо відмови у застосуванні при розрахунку розміру його пенсії гарантій, встановлених статтею 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) та Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" (далі - Закон №345-VІ).

Відповідно до пункту 2 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом №1788-XII.

Пунктом 16 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV передбачено, що положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Статтею 1 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" визначено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей

Згідно ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Статтею 10 Закон України "Про підвищення престижності шахтарської праці" встановлено, що дія частини першої статті 7 і статті 8 цього Закону поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом.

Фінансування додаткових витрат на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, суд дійшов висновку, що основною умовою для виплати мінімального розміру пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах 15 років для чоловіків за Списком №1, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менш, як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Тобто статтею 8 цього Закону наявність права на мінімальну пенсію, не поставлено в залежність від часу роботи на підземних роботах.

Виплата такої пенсії відповідно до даної статі передбачає та встановлює лише сам факт відношення до Списку №1.

Аналогічну правову позицію викладено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 23.01.2014 року у справі №К/9991/83388/11.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2018, яке набрало законної сили 12.12.2018, встановлено, що стаж роботи позивача на підземних роботах складає 17 років 08 місяців 28 днів.

Також, суд зазначає, що згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Дана норма Закону кореспондується також з положенням пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, де, зокрема, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Із аналізу наведених положень вбачається, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Натомість необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до записів трудової книжки позивач у період з 1985 року по 2017 рік працював на підземних роботах, що відноситься до пільгового стажу.

Відповідно до роз`яснення Міністерства праці та соціальної політики України в листі від 18.02.2009 № 1757/0/1409/010 та Пенсійного фонду України в листі від 20.02.2009 №2927/0/0220, дія ст.ст.1, 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" поширюється на працівників, професії і посади яких передбачені пунктами "а", "б" і "в" підрозділу 1 "Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень" розділу 1 "Гірничі роботи" Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01. 2013 № 36 за умови зайнятості повний робочий день.

При цьому, відповідно до п.1.1 а розділу І "Гірничі роботи" Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, його дія поширюється на всіх робітників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах.

Судом встановлено, що посади, на яких працював позивач, в спірні періоди, зараховані до переліку посад з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 № 10, від 11.03.1994 № 162, від 16.01.2003 № 36 та від 24.06.2016 № 461 (позиція 1.1а).

Отже, з урахуванням вищевикладеного, матеріалами справи підтверджено, що стаж роботи позивача на підземних роботах, складає понад 15 років, що, в свою чергу, підтверджує право позивача на перерахунок пенсії відповідно до приписів ст. 8 "Про підвищення престижності шахтарської праці".

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в задоволенні його заяви щодо застосування при розрахунку розміру пенсії позивача гарантій, встановлених ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".

З огляду на зазначене, позовна вимога щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу відповідно до положень ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" підлягає задоволенню.

У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

Засіб правового захисту, що передбачений зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Суд зауважує, що ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Для відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов`язати суб`єкта владних повноважень перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до положень статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", тобто у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" під час обчислення пенсії, починаючи з 25.06.2018.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем належним чином доведено, а відповідачем не спростовано бездіяльність щодо вирішення питання про здійснення перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах позивачу.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 134, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до положень статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", тобто у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" під час обчислення пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до положень статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", тобто у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" під час обчислення пенсії, починаючи з 25.06.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 768 (сімсот шістдесять вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.