Рішення № 89624615, 29.05.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2020 року м. Ужгород№ 260/868/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Попович М.М.,

сторони та інші учасники справи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Державної авіаційної служби України до ОСОБА_1 , Виконавчий комітет Ужгородської міської ради, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Закарпатське обласне комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Ужгород» про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Державна авіаційна служба України (далі - позивач, Державіаслужба), в особі представника Авдєєва В.С. звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач 1, ОСОБА_1 ), Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (далі - відповідач 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Закарпатське обласне комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт «Ужгород», якою просить: 1. Прийняти позовну заяву до розгляду. 2. Зобов`язати ОСОБА_1 виконати рішення Державіаслужби від 14.03.2019 № 192. 3. Зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1. 4 . Визнати протиправною бездіяльність Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в частині не погодження об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва. 5. Визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та скасувати їх. 6. Визнати протиправними дії Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області щодо реєстрації сертифікату №ЗК 162172230247 та скасувати його.

Заявлені позовні вимоги позивач аргументує тим, що за результатами проведеного обстеження приаеродромної території аеродрому «Ужгород» щодо питань забудови, виявлено факт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , яке здійснюється ОСОБА_1 , без узгодження з експлуатантом аеродрому, провайдером аеронавігаційного обслуговування та без погодження Державіаслужби України, що є порушенням норм чинного законодавства. У зв`язку з чим Державіаслужбою України прийнято рішення про припинення будівництва, що було скеровано на адресу місця реєстрації забудовника. Однак таке у добровільному порядку виконано не було. Тому, зважаючи на необхідність невідкладного вирішення питання щодо припинення неконтрольованого будівництва, яке може призвести до негативних наслідків, вважає, що вирішення питання щодо виконання вищезазначеного рішення в судовому порядку є єдиним способом захисту порушених прав Державіаслужби. Незважаючи на законодавчі вимоги щодо обов`язку погодження умов забудови приаеродромної території з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради надало ОСОБА_1 оскаржені Містобудівні умови та обмеження забудови з порушенням норм містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил, а тому такі підлягають скасуванню. Окрім того, Державіаслужбі з відкритих джерел мережі Інтернет стало відомо про те, що на підставі зазначених містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки у серпні 2017 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області зареєстровано сертифікат №ЗК162172230247 з реконструкції будівлі №17 під комерційні приміщення та житло з надбудовою третього та мансардного житлових поверхів за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому всупереч законодавчим вимогам спеціально уповноваженим органом державного контролю (нагляду) у сфері містобудування проігноровано обґрунтоване звернення Державіаслужби про порушення вимог містобудівного законодавства, не призначено позапланову перевірку з вказаних питань та не вжито передбачених законом заходів реагування. Вважає, що вказані обставини свідчить про бездіяльність Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради та Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

24.10.2019 року до суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№14466). Відповідно до змісту якого проти позову заперечує з мотивів його безпідставності. Зазначає, що у 2018 році відповідачу було надано містобудівні умови на будівництво 8 поверхового будинку по адресі: АДРЕСА_1 , однак по вказаній адресі зазначене будівництво відсутнє. Таку інформацію до органів місцевого самоврядування було доведено тільки в березні 2019 року. Окрім того, звертає увагу суду на те, що зазначене нерухоме майно було придбано відповідачем 1 на підставі цивільно-правової угоди. На підставі дозвільних документів здійснювалася його реконструкція, а не здійснювалося нове будівництво. Висотність будівлі та його зовнішня конфігурація при цьому не змінювалася. Самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, передбачених законодавством. Разом з тим, позивач не надав належних доказів, які б давали підстави відносити введене в експлуатацію в установленому порядку нерухоме майно до категорії самочинно збудованого. Стосовно позовної вимоги про знесення будівництва за рішенням суду вважає, що має бути враховано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і захисту основних прав людини. Однак, в даному випадку позивач не обґрунтував необхідність захисту безпеки польотів в м. Ужгороді ціною знесення нерухомого майна. Більше того, звернув увагу суду на те, що у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація щодо права власності на таке (приміщення, квартири) ряду фізичних та юридичних осіб, що не є учасниками справи.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2019 року було замінено неналежного відповідача - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України на належного - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради (далі - відповідач 2).

05 листопада 2019 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якій доводи відповідача 1 вважає безпідставними. Так, зокрема, зазначає, що Закарпатське обласне комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Ужгород» відповідно до сертифікатів №АП 06-01 серії АА №014744 від 30.09.2014 відноситься до класу «Г» та має розміри злітно-посадкової смуги 2038*40 м та приаеродромну територію в радіусі 50 км від контрольної точки аеродрому. 15.02.2016 року сертифікат аеродрому «Ужгород» №АП 06-01 від 30.09.2014 року був призупинений до усунення порушень. Рішенням Державіаслужби від 02.03.2016 року зазначений сертифікат був відновлений в дії до 30 вересня 2017 року, після чого введено в дію сертифікати аеродрому «Ужгород» №АП 06-01 серії АА №018092 від 30.09.2017 року та №АП 06-01 серії АА №018621 від 30.03.2018 року. Проведеним обстеженням приаеродромної території встановлено здійснення забудови за адресою: АДРЕСА_1 без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України, що є порушенням вимог Повітряного кодексу України, Положення про використання повітряного простору України та створює загрозу для населення, що мешкає навколо аеропорту. Наголошує на тому, що питання забудови приаеродромної території було предметом розгляду Європейського суду з прав людини, відповідно до правової позиції якого втручання у це питання відповідає потребам загального інтересу.

25.11.2019 року до суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№16248). У відзиві зазначив, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 20.01.2017 року були видані Управлінням містобудування та архітектури у відповідності до Генерального плану міста Ужгород. Підстав для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень не було, а отже, переконаний, що такі не підлягають скасуванню. Так, ОСОБА_1 через центр надання адміністративних послуг подало заяву та акт на введення в експлуатацію на отримання сертифікату на виконання будівельних робіт. Розглянувши, поданий пакет документів, було прийнято рішення про надання сертифікату на об`єкт - Реконструкція будівлі №17 під комерційні приміщення та житло з надбудовою третього та мансардного житлових поверхів по АДРЕСА_1; АДРЕСА_1 . Управлінням ДАБК, при розгляді даної заяви та акту на отримання сертифікату, відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку №461, були перевірено відомості, що, відповідно до вказаного законодавства, підлягають перевірці під час розгляду заяви, та внесено інформацію, зазначену у Акті, до реєстру та передано Деражархбудінспекції для присвоєння відповідного реєстраційного номера. Управлінням ДАБК при реєстрації даних було дотримано норми ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку №461, що спростовує твердження позивача щодо протиправності дій при реєстрації дозволу на виконання будівельних робіт. Відповідач зазначив, що сертифікат Аеродрому «Ужгород» №АП 06-01, яким було визначено клас (код) аеродрому Г, і, відповідно, встановлено приаеродромну територію у розмірі 50 кілометрів, був введений в дію 30 березня 2019 року, при цьому рішення Державіаслужби №190 датоване 14.03.2019 року. Тобто, посилання позивача на вказаний документ, як на підставу припинити будівництво та необхідність отримати відповідні погодження та висновки є безпідставними.

11 лютого 2020 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої уточнив позовні вимоги та просив вважати їх наступними:

1. Зобов`язати ОСОБА_1 виконати рішення Державіаслужби від 14.03.2019 року №192.

2. Зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинне будівництво за адресою:

АДРЕСА_1. 3 . Визнати протиправною бездіяльність Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в частині не погодження об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва.

4. Визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 30.05.2016 №63/20-17 за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати їх.

5. Визнати протиправними дії Виконавчого комітету Ужгородської міської ради щодо реєстрації сертифікату № ЗК 162172230247 та скасувати його.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 року було залучено до участі у справі у якості співвідповідача - ОСОБА_2 (далі - відповідач 4, ОСОБА_2 ).

Відповідачі 3, 4 та третя особа своїм право на подання відзиву та пояснень не скористалися.

В судове засідання 29 травня 2020 року сторони та третя особа не з`явилися.

27 травня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача №4/554-20 від 27.05.2020 року про проведення судового засідання без його участі, аргументоване неможливістю з`явитися в судове засідання у зв`язку із запровадженими в державі заходами на протидію розповсюдженню коронавірусної інфекції.

В матеріалах справи міститься заява представника відповідача 1 про проведення підготовчого засідання без його участі. Проти позовну заперечує в повному обсязі.

Від відповідача 2 надійшло клопотання про розгляду справи за відсутності представника Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (вх.№7479, 14.04.2020р.).У задоволенні позову просить відмовити.

Представники відповідачів 3, 4 та 3-ї особи у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином проінформовані про дату, час та місце судового розгляду.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.02.2019 на адресу Державної авіаційної служби України (далі - Державіаслужби) надійшов акт обстеження приаеродромної території аеродрому «Ужгород» щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України від 11.02.2019 №01, затверджений в.о. директора Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» 11.02.2019 (далі - ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород»).

Як вбачається із зазначеного акту обстеження, таке було проведено у період з 15.11.2018 р. по 25.01.2019 р. комісією за участі представників СБУ в Закарпатській області на підставі наказу від 14.11.2018 р. №102.

Відповідно до п. 3 акту, при обстеженні приаеродромної території на предмет виявлення фактів будівництва з порушенням вимог Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, були здійснені виїзди на об`єкти будівництва, що ведуться без узгодження з експлуатантом аеродрому, провайдером аеронавігаційного обслуговування, без погодження, серед яких, за адресою: АДРЕСА_1 , вид об`єкта - «Реконструкція будівлі №17 під комерційні приміщення та житло з надбудовою 3-го та мансардного житлових поверхів», забудовник - ОСОБА_1 .

На підставі акту обстеження приаеродромної території аеродрому «Ужгород» щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України від 11.02.2019 №01, враховуючи здійснення будівництва на приаеродромній території аеродрому «Ужгород» без попереднього погодження місця розташування і висоти такого об`єкта будівництва з експлуатантом аеродрому, відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування, Державіаслужбою винесено рішення №192 від 14.03.2019 р. про припинення будівництва (діяльності, передбаченої частиною другою статті 69 Повітряного кодексу України) на приаеродромній території, яким Державіаслужба вимагала негайно припинити будівництво за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснюється ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства. Окрім того, ОСОБА_1 або уповноважену особу зобов`язано невідкладно вжити заходів щодо погодження місця розташування та висоти об`єкта на приаеродромній території відповідно до вимог пунктів 56, 57, 60 Положення про використання повітряного простору України та у спосіб, передбачений Порядком погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації.

В подальшому 04 квітня 2019 року Державіаслужбою на адресу Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, Ужгородської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради (далі - Управління ДАБК) були скеровані звернення щодо надання копій документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та/або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, по об`єкту будівництва за адресою: м . Ужгород, АДРЕСА_1. Окрім того, в зазначеному зверненні Державіаслужба просила зазначених суб`єктів владних повноважень в межах компетенції вжити заходи, спрямовані на припинення будівництва без передбачених чинним законодавством України погоджень, про результати яких додатково повідомити уповноважений орган.

Однак, зазначеними у зверненні адресатами витребувані документи надані не були.

Листом №1007-1-18/471 від 18.04.2019 р. Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області повідомило, що відповідно до законодавчих змін з 10 вересня 2016 року функції державного архітектурно-будівельного контролю на території м. Ужгород здійснює Управління ДАБК Ужгородської міської ради, з огляду на що з приводу порушених у зверненні питань рекомендовано звернутися до уповноваженого органу.

Листом №1210/03-06 від 06.05.2019 р. Виконавчий комітет Ужгородської міської ради повідомив Державіаслужбу про те, що суб`єктами правовідносин на предмет погодження наміру забудови та здійснення будівництва на приаеродромній території є Державіаслужба, експлуатант аеродрому, орган місцевого самоврядування, яким надані вихідні дані для проектування, а також фізичні та юридичні особи, які здійснюють будівництво в межах приаеродромної території, оскільки саме на етапі видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки вчиняються зазначені дії. Разом з тим, функції державного архітектурно-будівельного контролю здійснюються на етапі виконання підготовчих та будівельних робіт, а також прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Тому органи державного архітектурно-будівельного контролю на вказаному етапі забудови вправі перевіряти тільки наявність у замовника будівництва містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, належним чином розробленої проектної документації на будівництво, проходження такою експертизи у разі її обов`язковості, здійснення будівельних робіт у відповідності до проектних рішень та будівельних норм, а також вихідних даних на проектування. Отже, не погодження наміру забудови у порядку, визначному Повітряним кодексом України, у разі відсутності посилання на необхідність здійснення такого в містобудівних умовах та обмеженнях не може бути належною підставою для відмови забудовнику у видачі дозвільних документів.

У відповідь на скероване Державіаслужбою звернення листом від 23.05.2019 р. Управління містобудування та архітектури повідомило, що при наданні містобудівних умов та обмежень перевіряється відповідність цільового і функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні, якою в даному випадку є генеральний план м. Ужгорода, затверджений рішенням ХХІХ сесії Ужгородської міської ради ІV скликання №313 від 04.06.2004 р., яким передбачено перенесення регулярних рейсів на аеродром «Мукачево» та скорочення злітно-посадкової смуги аеродрому «Ужгород». Проте на момент надання зазначених містобудівних умов та обмежень експлуатантом аеродрому не було надано графічні матеріали схеми планувальних обмежень та схеми меж приаеродромної території, які б візуалізували необхідні обмеження.

Вважаючи протиправними дії ОСОБА_1 та вищезазначених суб`єктів владних повноважень щодо видачі дозвільних документів та здійснення будівництва на приаеродромній території без погодження з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації, оскільки такі можуть призвести до негативних наслідків в результаті можливої авіаційної події, враховуючи невиконання рішення у добровільному порядку у встановлені строки, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Правові основи діяльності в галузі авіації встановлені Повітряним кодексом України №3393-VI від 19.05.2011 р. (далі - ПК України).

Відповідно до преамбули ПК України, державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.

Згідно п. 1 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №520 від 08.10.2014 року, Державна авіаційна служба (Державіаслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

До основних завдань Державіаслужби, відповідно до п.п. 4 п. 3 Положення про Державну авіаційну службу України, відноситься здійснення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації, нагляду за забезпеченням аеронавігаційного обслуговування. Зазначене також кореспондується з нормами ст. 5 ПК України.

Спірні правовідносини в даній адміністративній справі виникли з приводу не погодження місця розташування об`єкта будівництва, діяльність якого може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації, розташованого на приаеродромній території, з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою.

Визначення поняттю «приаеродромна територія» надано в п. 84 ст. 1 ПК України, відповідно до якого такою є обмежена регламентованими розмірами місцевість навколо зареєстрованого згідно із встановленим порядком аеродрому (вертодрому) або постійного злітно-посадкового майданчика, до якої встановлені спеціальні вимоги щодо розташування різних об`єктів, а їх висота контролюється з урахуванням умов безпеки маневрування, зльоту та заходу на посадку повітряних суден.

П. 1.5 Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, затвердженого наказом Міністерство інфраструктури України №721 від 30.11.2012 р. (далі - Порядок), встановлено, що для аеродромів класів А, Б, В, Г приаеродромна територія визначається колом з радіусом 50 км від КТА; класів Д, Е і некласифікованих - 25 км від КТА, вертодромів - 12 км від КТА, для злітно-посадкових майданчиків - 2,5 км від КТМ.

Порядок здійснення будівництва на приаеродромній території регламентується нормами ст. 69 ПК України. Так, ч.ч. 1, 2 зазначеної статті встановлено, що будівлі і природні об`єкти, розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден. На приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження. До такої діяльності належать, в тому числі, будівництво.

Зазначене узгоджується також з п. 1.5 Порядку, відповідно до якого на приаеродромних територіях встановлюються спеціальні вимоги до розташування об`єктів, а їх висотне положення контролюється, виходячи із умов безпеки маневрування, зльоту та посадки відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до норм п. 56 Положення про використання повітряного простору (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №954), місце розташування і висота об`єктів на приаеродромній території та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, погоджуються з керівником експлуатанта аеродрому, Державіаслужбою або Міноборони (відповідно до компетенції).

Дія такого Положення поширюється на фізичних та юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та підпорядкованості за напрямами діяльності у галузі авіації, використання повітряного простору та діяльність яких створює або потенційно може створювати небезпеку повітряному руху, перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження.

До об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів та роботу засобів зв`язку, навігації та спостереження, у розумінні п. 57 Положення, віднесено наступні об`єкти будівництва та реконструкції:

- аеродроми, вертодроми, постійні злітно-посадкових майданчики;

- об`єкти, що перетинають поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків;

- об`єкти заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів.

- повітряних ліній електрозв`язку та електропостачання, вибухонебезпечних, радіотехнічних, світлотехнічних та інших об`єктів (залізничних колій, автомобільних шляхів, об`єктів з викидом відкритого полум`я, газів та диму, діяльність яких може призвести до погіршення видимості в районах аеродромів, тощо), які можуть створити загрозу безпеці повітряного руху або перешкоджати роботі аеродрому чи засобів зв`язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення), незалежно від їх розміщення;

- об`єкти незалежно від їх розміщення заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею.

Відповідно до п. 60 Положення, підприємства, установи та організації, заінтересовані в розміщенні об`єктів на приаеродромній території, повинні погоджувати таке розміщення з експлуатантом аеродрому, відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування та дотримуватися умов погодження будівництва.

Отже, вимогами чинного законодавства з питань безпеки авіації передбачений обов`язок фізичних та юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та підпорядкованості здійснювати погодження об`єктів будівництва та реконструкції у випадках, якщо такі відповідають встановленим критеріям.

Відповідно до п. 2.1 Порядку, погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, здійснює Державіаслужба України з урахуванням висновку експлуатанта аеродрому (вертодрому) щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, з умовами, що забезпечують необхідний рівень безпеки польотів у районі аеродрому та на приаеродромних територіях, форма якого наведена в додатку 2 до цього Порядку, а також висновку провайдера аеронавігаційного обслуговування щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, які повинні бути отримані заявником.

Процедура погодження здійснюється фахівцями Державіаслужби України на підставі Заявки, яка реєструється в день її надходження (п. 2.3 Порядку).

Предметом даного адміністративного позову, в частині, що стосується ОСОБА_1 , є питання зобов`язання вказану особу виконати рішення Державіаслужби від 14.03.2019 №192 та знести самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 .

З приводу вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.

Рішенням Державіаслужби від 14.03.2019 №192 ОСОБА_3 зобов`язано негайно припинити будівництво за адресою: АДРЕСА_1 , а також невідкладно вжити заходи щодо погодження місця розташування та висоти об`єкта на приаеродромній території відповідно до вимог пунктів 56, 57, 60 Положення №954 та у спосіб, передбачений Порядком.

Відповідно до ч. 10 ст. 69 ПК України, органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

Отже, норми чинного законодавства встановлюють обов`язковість рішень Державіаслужби, що стосуються припинення будівництва, у разі недотримання законодавства у сфері авіаційної безпеки.

Судом встановлено, що наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради №43-М від 12.06.2018 р. було затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта «Будівництво офісно-житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1» №44/ 03-01 /18 , замовником яких є ОСОБА_4 . Вулиця АДРЕСА_1 – колишня АДРЕСА_1 .

Сертифікатом ЗК №162172230247 відділ державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради від 11.08.2017 року засвідчив відповідність закінченого будівництвом об`єкта «Реконструкція будівлі №17 під комерційні приміщення та житло з надбудовою третього та мансардного житлових поверхів по АДРЕСА_1 ».

Сертифікатом ЗК 162183380889, виданим Управлінням ДАБК 04 грудня 2018 року, засвідчено відповідність закінченого будівництва об`єкта «Будівництво офісно-житлового комплексу» ( АДРЕСА_1 ) проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Також, в матеріалах справи міститься копія містобудівних умов та обмежень без забудови земельної ділянки АДРЕСА_1 , замовник ОСОБА_2 , видана в.о. начальником управління містобудування та архітектури 30.05.2016 року.

З метою прийняття рішення з приводу позовної вимоги про знесення самочинного будівництва суд повинен дослідити правову сутність такого поняття.

Так, зокрема, самочинним будівництвом, в розумінні ст. 376 Цивільного кодексу України, є житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Вказані положення в частині, що стосуються питання знесення самочинно збудованих об`єктів, кореспондуються також з положеннями ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 р. (далі - Закон).

Таким чином, знесення самочинного будівництва є крайнім заходом та може застосовуватися за рішенням суду тільки у разі, якщо перебудова такого об`єкта є неможливою, або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення.

Жодних доказів на підтвердження наявності підстав для застосування заходів, передбачених абз. 2 ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України, позивачем до суду надано не було.

Разом з тим, за правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Тому суд вважає, що позовні вимоги, заявлені до ОСОБА_4 , задоволенню не підлягають.

Щодо звернених до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 69 ПК України визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Разом з тим, ч. 4 ст. 69 ПК України встановлює також обов`язок експлуатанта аеродрому або постійного злітно-посадкового майданчика чи уповноваженої ним особи доводити до відома відповідних органів місцевого самоврядування, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, яка повністю чи частково належить до приаеродромної території, інформацію про розміри приаеродромної території. При цьому встановлено, що розмір приаеродромної території залежить від розмірів аеродрому та визначається авіаційними правилами України.

Одночасно згідно ч. 5 ст. 69 ПК України передбачено, що для запобігання порушенню умов погодження, незаконному будівництву експлуатант аеродрому повинен здійснювати контроль за станом приаеродромної території.

Таким чином, провівши правовий аналіз вищезазначених законодавчих норм у їх взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що необхідною передумовою погодження органом місцевого самоврядування умов забудови, використання землі і споруд з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації є інформування експлуатантом аеродрому такого суб`єкта владних повноважень про розміри приаеродромної території.

З матеріалів справи вбачається, що ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород» повідомило Ужгородську міську раду про розміри приаеродромної території тільки 15 січня 2019 року, скерувавши на адресу такого лист №27/01-15.

Під час розгляду даної адміністративної справи позивачем вказана обставина спростована не була.

Отже, станом на день видачі ОСОБА_2 містобудівних умов та обмежень забудови за адресою: АДРЕСА_1 - 30 травня 2016 року до органу місцевого самоврядування не була доведена інформація про розміри приаеродромної території.

Зазначені обставини вказують на відсутність протиправної бездіяльності Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо непогодження умов забудови, використання землі і споруд та здійснення будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , з Державіаслужбою.

Розглядаючи обґрунтованість позовних вимог, які стосуються визнання протиправності дій Управління містобудування та архітектури щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови та їх скасування, суд виходить з наступного.

Ч. 3 ст. 29 Закону (в редакції, чинній на момент видачі містобудівних умов та обмежень) встановлено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

При цьому виключні підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, передбачені ч. 4 ст. 29 Закону є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вищенаведеним переліком підстав не передбачене право уповноваженого органу відмовити у наданні містобудівних умов та обмежень у разі неподання забудовником при зверненні із заявою погодження Державіаслужби.

Відповідно до п.п. 8, 9 ч. 5 ст. 29 Закону, містобудівні умови та обмеження містять, серед іншого, планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Таким чином, планувальні обмеження є складовою частиною містобудівних умов та обмежень, і без врахування всіх передбачених законодавством вимог, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам законодавства.

Приймаючи рішення з приводу правомірності дій органу місцевого самоврядування щодо видачі оскаржених містобудівних умов та обмежень, суд виходить із мотивів та обґрунтувань позивача, а саме, видачі таких без надання погодження Державіаслужби.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що на момент видачі оскаржених містобудівних умов та обмежень до відома органу місцевого самоврядування не було доведено інформацію про розміри приаеродромної території, тому суд не може самостійно робити припущення про те, що Управлінню містобудування та архітектури Ужгородської міської ради очевидно було відомо, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться у межах приаеродромної території ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород».

Жодних доказів на спростування вказаної обставини позивачем надано не було.

З огляду на наведені обставини суд вважає, що позовні вимоги до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради задоволенню також не підлягають.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Виконавчого комітету Ужгородської міської ради щодо реєстрації сертифікату № ЗК 162172230247 та його скасування, суд зазначає наступне.

Статтею 39 частино 2 Закону України № 3038-VI, передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 (далі - Порядок №461) врегульовано, серед іншого, порядок видачі уповноваженим органом сертифіката.

Так, пунктом 23 Порядку № 461 встановлено, що сертифікат видається органом державного архітектурно-будівельного контролю за формою, наведеною у додатку 7 до цього Порядку.

Для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката за формою, наведеною у додатку 8 до цього Порядку, до якої додається акт готовності об`єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 9 до цього Порядку (пункт 24 Порядку №461).

Згідно із пунктом 25 Порядку № 461 орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає подані замовником заяву, акт готовності об`єкта до експлуатації та вчиняє дії у межах чинного законодавства щодо з`ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об`єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, за результатами яких складається довідка за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку. Під час розгляду питання прийняття в експлуатацію об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, орган державного архітектурно-будівельного контролю має право оглядати об`єкт із здійсненням фото- та відеофіксації, відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати проектну та виконавчу документацію, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, отримувати матеріали, відомості, довідки, пояснення з питань, що виникають під час огляду об`єкта, та залучати в разі потреби установи, організації, у тому числі громадські об`єднання осіб з інвалідністю, державні органи (їх консультативно-дорадчі органи).

Виключними підставами для відмови органу державного архітектурно-будівельного контролю у видачі сертифіката, відповідно до статті 39 частини 7 Закону України № 3038-VI, є: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; 2) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 3) невідповідність об`єкта проектній документації на будівництво такого об`єкта та/або вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил; 4) невиконання вимог, передбачених Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», щодо оснащення будівлі вузлами обліку відповідних комунальних послуг.

У звернених до Управління ДАБІ позовних вимоги позивач просить суд визнати протиправними дії такого щодо реєстрації сертифіката № ЗК 162172230247 та скасувати його.

В позовні заяві позивач вказує, що у відповідності до інформації розміщеній на офіційному сайті Держархбудінспекції України за адресою в розділі за результатами проведеного пошуку в Єдиному реєстрі міститься інформація, що в серпня 2017 року Управлінням Держархбудінспекції в Закарпатській області зареєстровано сертифікат про готовність об`єкта до експлуатації за № ЗК 162172230247 з реконструкції будівлі №17 під комерційні приміщення та житло з надбудовою третього та мансардного житлових поверхів за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, жодних аргументів чи обґрунтувань протиправності таких як у поданому позові, так і в судових засіданнях не наводив.

Заявлені до відповідача 2 позовні вимоги обґрунтовує виключно тим, що таким органом проігноровано обґрунтоване звернення Державіаслужби про порушення вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил, законодавства про безпеку авіації, не призначено в порядку пункту 15 підпункту 3 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду позапланову перевірку, не вжито передбачених законом заходів реагування щодо скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та декларації про початок будівельних робіт. Таким чином, суд констатує, що мотивація звернених до відповідача 3 позовних вимог фактично стосуються питання не проведення уповноваження органом державного контролю у сфері містобудування в порядку, визначеному законодавством, заходу державного архітектурно-будівельного нагляду за зверненням Державіаслужби.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Одним із основних засад адміністративного судочинства є принцип змагальності сторін. Цей принцип полягає у тому, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Більше того, процесуальні норми встановлюють обов`язкові вимоги до позовної заяви, серед яких, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З огляду на вищенаведені процесуальні положення та суб`єктний склад даної адміністративної справи, суд розглядає звернену до відповідача 2 в межах позивних вимог та заявлених в її обґрунтування аргументів.

Так, питання видачі сертифіката (що є предметом даного позову) регламентуються нормами статтею 39 Закону України № 3038-VI та Порядку № 461. Разом з тим, питання проведення заходів державного архітектурно-будівельного нагляду врегульовані положеннями статті 41-1 Закону України № 3038-VI та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 698 від 19.08.2015 р. Зазначені питання є різними за змістом та способом реалізації повноваженнями органу державного архітектурно-будівельного контролю, а тому суд не може визнати протиправність видачі уповноваженим органом сертифіката з мотивів непроведення таким заходів державного архітектурно-будівельного нагляду.

Звертаючись з даним адміністративним позовом позивач жодних аргументів на обґрунтування протиправності дій відповідача 2 саме в частині видачі сертифіката не наводить.

Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення даної позовної вимоги.

Закарпатський окружний адміністративний суд наголошує на тому, що у відповідності до статті 2 КАС України, її частини 1, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів саме фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Закарпатський окружний адміністративний суд наголошує на тому, що у відповідності до статті 2 КАС України, її частини 1, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів саме фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, доступність, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупність, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної авіаційної служби України до ОСОБА_1 , Виконавчий комітет Ужгородської міської ради, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Закарпатське обласне комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Ужгород» про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03 червня 2020 року.

СуддяЯ. М. Калинич