Рішення № 89624481, 29.05.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року м. Житомир справа № 240/270/20

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лавренчук О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 12 листопада 2019 року №Ф-115618-54 про сплату ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 22917 грн 32коп.

В обґрунтування позову вказує, що з 23.07.2007 перебуває на загальній системі оподаткування. Зазначає, що підприємницькою діяльністю займається лише у вихідні дні, оскільки перебуває в трудових відносинах з КП НВМР «Новоград-Волинськтеплокомуненерго» з 1997 року при графіку роботи повний робочий тиждень 5 днів з 8-годинним робочим днем. За 2019 рік чистого оподатковуваного доходу, отриманого фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності отримала 6732грн.22коп, з якого сплатила податок на доходи фізичних осіб в сумі 1211грн.80 коп. та військовий збір в сумі 100грн.98коп., та ЄСВ 1481грн.09 коп. Зазначає, що 12 листопада 2019 року ТУ ДПС у Житомирській області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки), №Ф 115618-54, відповідно до якої зазначено, що станом на 31.10.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску (недоїмки) становить 22917,32 грн. Вважає, що Вимога про сплату боргу ( недоїмки) №Ф115618-54, від 12.11.2019 ГУ ДПС у Житомирській області винесено безпідставно.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

До суду 24.01.2020 надійшло клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2020: визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовною заявою; Поновлено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 пропущений строк на звернення до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-115618-54 від 12.11.2019. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги. Призначено підготовче судове засідання на 12.02.2020.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 12.02.2020. У відзиві відповідач вказує, що за обліковими даними з інформаційної системи за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску за 2018 року та за III квартали 2019 в сумі 22917,32 грн.

За обліковими даними з інформаційної системи за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску за 2018 рік та І-III кв. 2019 року в сумі 22917,32 грн. із них: за 2018 рік на суму 9828,72 грн. (819,06 грн. х 12 місяців =9828,72 грн.); за І-ІІІ квартал 2019 року на суму 8262,54 грн. (918,06 грн. х 9 =8262,54 грн). Нарахування недоїмки з єдиного соціального внеску за вказаний період було здійснено платником самостійно однак, нарахування повинно бути виходячи з розміру мінімального страхового внеску показники відображено в інтегрованій картці платника.

Мінімальний страховий внесок встановлений до кінця 2018 року становив 819,06 грн. (3723 грн. х 22% = 819,06 грн на місяць);

- 3723 грн - розмір мінімальної заробітної плати встановлений законом на 01,01.2018, 22% - ставка єдиного внеску.

Мінімальний страховий внесок встановлений до кінця 2019 року становив 918.06грн (4173 грн. х 22% = 918,06 грн. на місяць);

- 4173 грн. - розмір мінімальної заробітної плати встановлений законом на 01.01.2018, 22% - ставка єдиного внеску. На підставі вищевикладеного, ГУ ДПС у Житомирській області було сформовано ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-115618-54 від 12.11.2019 на суму 22917,32 грн. Просить відмовити у задоволенні позову.

До суду 12.02.2020 надійшла зава позивача про розгляд справи без її участі, за участю її представника.

У судове засідання, призначене на 12.02.2020 прибули представники сторін. Розгляд справи відкладено на 05.03.2020. Витребувано у відповідача розрахунок суми недоїмки.

Відділом документального забезпечення суду 04.03.2020 зареєстровано клопотання представник відповідача про долучення до матеріалів справи розрахунку нарахування єдиного внеску за 2018-2019 роки.

Представники сторін прибули в судове засідання 05 березня 2020 року. Розгляд справи відкладено на 18.03.2020.

До суду 11.03.2020 надійшло клопотання представника відповідача про долучення доказів.

Секретарем судового засідання 17.03.2020 повідомлено сторін, що Постановою КМУ №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин. Сторонам по справі рекомендовано утриматися від участі у судових засіданнях і відвідин суду та повідомлено, що вони мають право подати клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження або про відкладення розгляду справи на іншу дату. Розгляд справи переноситься. Про дату та час буде повідомлено додатково.

Судове засідання 18.03.2020 не відбулось. Розгляд справи відкладено на 13.04.2020.

Відділом документального забезпечення суду 13.04.2020 зареєстровано заяву представника позивача про долучення до матеріалів справи копії постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №240/9169/19.

На електронну пошту суду 13.04.2020 надійшла заява представника позивача про проведення судового засідання без участі представника позивача. Просить закінчити підготовче судове засідання та перейти до розгляду справи по суті у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 14.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 25.05.2020.

Листом від 21.04.2020 повідомлено відповідача про необхідність надання до суду розрахунку суми боргу (недоїмки) із зазначенням періодів, що увійшли до вимоги від 19.04.2019 №Ф-115618-54, яка була предметом судового розгляду у справі №240/9169/19.

На виконання вимог суду, відповідачем на електронну пошту суду надіслав клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку.

Представник позивача 25.05.2020 подала до суду заяву в якій просить закрити провадження у справі в частині позовних вимог на суму 15419,78 грн.

У судовому засіданні 25.05.2020 суд за згодою представників сторін перейшов до розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 29.05.2020 замінено відповідача Головне управління ДФС у Житомирській області на правонаступника Головне управління ДПС у Житомирській області.

Ухвалою суду від 29 травня 2020 року закрито провадження в адміністративній справі №240/270/20 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області в частині позовних вимог в сумі 15419,78 грн.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов в частині позовних вимог підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи відмову від позову в частині позовних вимог, суд у даному позовному провадженні розглядає позов в частині Вимоги про сплату боргу (недоїмки) за в сумі 7497,54 грн =(22917,32 грн - 15413,78 грн), тобто за січень - вересень 2019 року.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 20.07.2007 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця виданого виконавчим комітетом Новоград-Водинської міської ради Житомирської області серії НОМЕР_1 від 20.07.2007.

Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області було сформовано вимогу про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 12 листопада 2019 року №Ф-115618-54 на суму 22917,32 грн (а.с. 14).

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що із 04.11.1997 по січень 2020 року (довідка №11 від 06.01.2020, а.с. 25) ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Комунальним підприємством Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" та отримує там заробітну плату з якої сплачується ЄСВ та військовий збір. За січень-вересень 2019 року позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 140013,91 грн. (а.с. 29 на звороті).

Від зайняття підприємницькою діяльністю у 2019 році ОСОБА_1 отримала чистого доходу в сумі 6732,22грн, з якого сплатила податок на доходи фізичних осіб в сумі 1211,80 грн та військовий збір в сумі 100,98 грн та єдиний внесок в сумі 1481,09 грн що підтверджується Податковою декларацією про майновий стан за 2019 рік. Звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Додаток 5), Таблицею 1. "Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (а.с. 16-20).

Вказані обставини представником відповідача не заперечувались.

Однак, при формуванні оскаржуваної Вимоги про сплату боргу (недоїмки) відповідачем було самостійно нараховано суми єдиного внеску за І-ІІІ квартал 2019 року, оскільки, як пояснила під час судового розгляду адміністративної справи представник відповідача, нарахування повинно було здійснюватись позивачем виходячи з розміру мінімального страхового внеску, який у 2019 році становив 918,06 грн щомісячно, а платником податку сплачено за 2019 рік єдиний внесок в сумі 1481,09 грн. Тобто сума сплаченого стразового внеску є меншою, ніж встановлено податковим законодавством.

Представником відповідача 28.05.2020 на вимогу суду надано письмову пояснення щодо невідповідності розрахунку єдиного внеску за І-ІІІ квартал 2019 року, оскільки 918,06грн*9 місяців=8262,54 грн, а згідно розрахунку з урахуванням заяви про відмову від позову, сума боргу становить 7497,54 грн (22917,32 грн - 15413,78 грн). Різниця становить 765 грн.

У поясненнях представник відповідача вказує, що станом на дату формування оскаржуваної вимоги платником податків сплачено 765 грн (08.07.2019 в сумі 390 грн та 02.10.2019 в сумі 375 грн).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон)

Так, відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Приписами пп. 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно п. 2 ч.1 ст.1 Закону, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 2 Закону визначено, що його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Приписами п. 1 ч.1 ст. 4 Закону . встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 6 Закону передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем. (частина 4 статті 6 Закону).

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення господарської діяльності, як фізичної особи-підприємця, яку особа фактично не здійснює, Законом не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи-підприємці, які проводять господарську діяльність та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Отже, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у даній справі суд дійшов висновку, що особа, яка провадить підприємницьку діяльність зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції Верховний Суд викладеній у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19.

Під час судового розгляду адміністративної справи безспірно встановлено та матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивач є фізичною особою - підприємцем та, одночасно перебувала у спірний період у трудових відносинах з Комунальним підприємством Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго", тобто була найманим працівником, за якого у І-ІІІ кварталі 2019 року сплачувався єдиний внесок роботодавцем у розмірі, не нижче розміру мінімального страхового внеску.

Отже, відповідачем безпідставно нараховано ОСОБА_1 недоїмку зі сплати єдиного внеску за І-ІІІ квартал 2019 року в сумі 7497,54 грн, що увійшла до оскаржуваної вимоги.

Згідно зі ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 13.01.2020 (а.с.30).

У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 12 листопада 2019 року №Ф-115618-54 в частині суми 7497,54 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) документально підтверджені судові витрати у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук