Рішення № 89624236, 03.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року Справа № 160/1925/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене Протоколом від 27 вересня 2019 року № 124, в частині відмови в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку з отриманням захворювання під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з отриманням захворювання під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, в порядку і розмірі згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 23.10.2017 року по 29.03.2019 року він перебував на військовій службі за контрактом в лавах Збройних Сил України. Під час виконання обов`язків військової служби отримав захворювання, що призвело до часткової втрати працездатності. 05.08.2019 року позивач був оглянутий Обласною МСЕК № 4 Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради», якою було визначено ступінь втрати працездатності - 20 відсотків одноразово; причинний зв`язок втрати працездатності - захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини; а також зазначена дата, з якої визначено відсоток втрати працездатності - з 28.05.2019 року. Вказані відомості внесені до виданої довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №009925 від 05.08.2019 р. Відповідно до підп. 7 пункту 2 ст. 16 Закону 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. У відповідності з абз. 4 п. 3 Порядку, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, зокрема є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Позивач вважає, що право на одноразову грошову допомогу у нього виникло з 28.05.2019 року, з дати зазначеної у довідці про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА № 009925 від 05.08.2019 року, тобто в межах тримісячного терміну, передбаченого підп. 7 пункту 2 ст. 16 Закону 2011-XII. У зв`язку з викладеним просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 р. відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 25.03.2020 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

24.03.2020 року від Міністерства оборони України на адресу суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що позивачу 05.08.2019 року під час первинного огляду МСЕК встановлено 20% втрати працездатності в наслідок поранення, пов`язаного з захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12 ААА №009925 від 05.08.2019 року. Відповідно до п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 зазначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Позивача звільнено з військової служби 29.03.2019 року (наказ командира військової частини № 77-РС), а 05.08.2019 року встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Отже в зв`язку з тим, що між звільненням позивача з військової служби та встановленням ступені первинною втратою працездатності пройшов більше ніж тримісячний термін підстав для прийняття комісією позитивного рішення щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги немає; відмова у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги в даному випадку є правомірною. Також відповідач зазначив, що при розгляді вказаної справи за адміністративним позовом про зобов`язання Міністерства оборони України вчинити певні дії, суд лише вправі зобов`язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої допомоги, що не належить до компетенції суду, оскільки вказана вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

27.03.2020 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначено, що відповідач помилково ототожнює два таких поняття: «дата огляду медико-соціальною експертною комісією» і «дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії». Так, дійсно 05 серпня 2019 року Обласною МСЕК № 4 КЗ «ОКЦМСЕ ДОР» було проведено огляд позивача, в результаті якого визначено ступінь втрати працездатності - 20 відсотків одноразово; причинний зв`язок втрати працездатності - захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини; а також зазначена дата, з якої визначено відсоток втрати працездатності - з 28.05.2019 року. Отже, право на одноразову грошову допомогу у нього виникло з 28.05.2019 року, з дати зазначеної у довідці про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА № 009925 від 05.08.2019 року, тобто в межах тримісячного терміну, передбаченого підп. 7 пункту 2 ст. 16 Закону 2011-XII. Відносно аргументів відповідача відносно його дискреційних повноважень, в які не може втручатись суд, позивач зазначив, що він є учасником АТО, який брав участь в проведенні антитерористичної операції, захищаючи незалежність, цілісність та суверенітет України, має справедливо сподіватися на належний розгляд уповноваженими органами та посадовими особами мого звернення щодо виплати мені одноразової грошової допомоги у відповідності з п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII, а також на ефективний спосіб захисту моїх прав у разі їх порушення, що повністю відповідає положенням статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. У своїй постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. З урахуванням вказаної правової позиції Верховного Суду України, а також тієї обставини, що він звертався до відповідача з питання виплати одноразової грошової допомоги у відповідності з п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII та отримав з надуманих підстав формальне рішення про відмову у задоволенні звернення, вважає, що правильним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача призначити і виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з отриманням захворювання під час виконання мною обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, в порядку і розмірі згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що також є ефективним способом захисту його прав та законних інтересів та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень. На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що в період з 23.10.2017 року по 29.03.2019 року ОСОБА_1 перебував на військовій службі за контрактом в лавах Збройних Сил України.

05.03.2019 року госпітальна військово-лікарська комісія в/ч А4615, за розпорядженням командира в/ч А0536 від 22.02.2019 року № 2/1103, провела медичний огляд позивача з метою визначення ступеня його придатності до військової служби.

В результаті вказаного медичного огляду ГВЛК в/ч А4615 було встановлено діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва): варикозна хвороба. Варикозне розширення вен нижніх кінцівок. Післяфлебитична хвороба правої нижньої кінцівки. Хронічна венна недостатність III ступеня правої нижньої кінцівки з помірним порушенням кровообігу та функцій. Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини. Постанова ВЛК про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю, тощо: на підставі статей 42-6, 78-в графи II Розкладу хвороб непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

Зазначене підтверджується свідоцтвом про хворобу № 752 від 05.03.2019 року.

Наказом командира в/ч А0536 № 77-РС від 29.03.2019 pоку ОСОБА_1 був звільнений у відставку з військової служби за станом здоров`я.

05.08.2019 року Обласною МСЕК № 4 КЗ «ОКЦМСЕ ДОР» було проведено медичний огляд позивача, в результаті якого визначено ступінь втрати працездатності - 20 відсотків одноразово; причинний зв`язок втрати працездатності - захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини; а також зазначена дата, з якої визначено відсоток втрати працездатності - з 28.05.2019 року.

Вказані відомості внесені до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №009925 від 05.08.2019 року.

В серпні 2019 року, позивач звернувся в Сєвєродонецький міський військовий комісаріат із заявою та необхідними документами про виплату одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону № 2011-XII, як особі звільненій з військової служби, яка отримала захворювання під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Вказана документи були направлені до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум для прийняття відповідного рішення.

На підставі протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.09.2019 року № 124 позивачу було відмовлено у виплаті одноразової допомоги, у зв`язку з тим, що заявника звільнено з військової служби 29.03.2019 року, а 05.08.2019 року встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін звільнення з військової служби.

Не погодившись із зазначеним рішенням відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон, в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 1 Закону передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 16 Закону встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно із підпунктом 6 пункту 2 статті 16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Так, відповідно до частини третьої статті 16-3 Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2014 № 975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2014 № 975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно із п. 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

Згідно із пунктом 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Згідно із п. 15 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Як було встановлено судом, ОСОБА_1 було звільнено у відставку з військової служби за станом здоров`я з 29.03.2019 року. Після звільнення позивач звернувся до Сєверодонецького міського військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону № 2011-XII, до якої також було додано довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №009925 від 05.08.2019 року, де визначено ступінь втрати працездатності - 20 відсотків одноразово; причинний зв`язок втрати працездатності - захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини; а також зазначена дата, з якої визначено відсоток втрати працездатності, а саме з 28.05.2019 року.

Таким чином, відповідач дійшов помилкового висновку, що ступінь втрати працездатності позивача внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини встановлено у понад тримісячний термін звільнення з військової служби, оскільки позивача було звільнено 29.03.2019 року, а відсоток втрати працездатності визначено 28.05.2019 року, тобто з дотриманням встановленого тримісячного строку.

Суд також вважає помилковими висновки відповідача про те, що призначення та виплата одноразової допомоги позивачу є його дискреційними повноваження та вирішення цього питання судом шляхом зобов`язання відповідача вчинити дії виплати такої допомоги виходить за межі завдань адміністративного судочинства у зв`язку з наступним.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Слід вказати, що комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби при вирішенні питання стосовно наявності права особи на отримання адресної допомоги в даному випадку не наділена повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, слід зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням захворювання під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, в порядку і розмірі згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем під час розгляду справи не доведено правомірності свого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів правомірності своєї відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги на користь позивача.

Відповідно ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доказів понесення судових витрат не пов`язаних із сплатою судового збору позивачем не надано.

Тобто, у разі задоволення позовних вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене Протоколом від 27 вересня 2019 року № 124, в частині відмови в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв`язку з отриманням ним захворювання під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов`язати Міністерство оборони України( Повітрофлотський проспект 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) призначити і виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), у зв`язку з отриманням ним захворювання під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, в порядку і розмірі згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням особливостей визначених абзацом 2 пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна