Рішення № 89624091, 03.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року Справа № 160/2148/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача - Чехути В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ТОПСТАР»

до Дніпровської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними та скасування рішення та картку відмови, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ТОПСТАР» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України від 19.12.2019 року за №UA110150/2019/400107/1 щодо коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA110150/219/00705.

В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що ним було подано митну декларацію разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товару, при цьому відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач не погоджується із вказаним рішенням та карткою відмови та вважає їх протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

27.02.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

03.03.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання позивача та призначено судове засідання.

20.03.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржувані рішення та картка відмови є правомірними та такими, що прийнято відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митній декларації та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

25.03.2020 року відповідно до довідки секретаря судового засідання, у зв`язку з оголошенням загальнодержавного карантину, з урахуванням Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", судові справи, судові засідання у яких, призначені суддею Дєєвим М.В. на 25.03.2020 року, зняті з розгляду.

28.04.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду зупинено провадження у справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів (карантину).

27.05.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду поновлено провадження у справі з 03.06.2020 року та призначено судове засідання.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у судове засідання призначене на 03.06.2020 року не з`явився, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

03.06.2020 року у судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, при цьому посилаючись на доводи наведені у позовній заяві.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 17.12.2019 року позивачем на підставі Контракту №СН019/16 від 05.05.2016 року, укладеного між компанією «KANG DA PIPE FETTINGS CO., LTD» (Китай) та TOB «Наукова- виробнича фірма ТОПСТАР» та Специфікації №15 від 18.10.2019 року до митного оформлення було надано ЕМД №UA110150/2019/421378, в якій заявлена митна вартість товару (деталі (фітинги) для промислових трубопроводів з марки сталі СТЗ (20), загальною вартістю - 175 966,48 гривень, керуючись ст. 58 Митного кодексу України (далі - МКУ), - за ціною договору (контракту).

Разом із ЕМД у якості додатків були подані, передбачені ст. 53 МКУ документи, а саме: - контракт № СН019/16 від 05.05.2016 року; - додаткову угоду № 1 до контракту від 21.03.2018 року; - специфікацію № 15 від 18.10.2019 року; - рахунок - проформа (проформа інвойс) №15/2019 від 10.09.2019 року, в рамках надання консультації наданий вірний рахунок - проформа (проформа інвойс) №15/2019 від 12.09.2019 року; - рахунок - фактура (комерційний інвойс) №15/2019 від 18.10.2019 року; - пакувальний лист від 18.10.2019 року; - коносамент №ZIMUXNG3401227 від 25.10.2019 року; - автотранспортна накладна №1340 від 13.12.2019 року; - сертифікат про походження товару С190795301421146 від 05.11.2019 року; - банківський платіжний документ (свіфт) від 13.09.2019 року, що стосується товару на суму 8643,47 доларів США, дата платежу 16.09.2019 року; - банківський платіжний документ (свіфт) від 18.12.2019 року, що стосується товару на суму 8643,47 доларів США, дата платежу 16.09.2019 року - кращої якості; - банківський платіжний документ (свіфт), від 08.11.2019 року, що стосується товару на суму 20168,08 доларів США від 12.11.2019 року; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 10.09.2019 року; - страховий поліс РАІЕ201912009800Е22362 від 18.10.2019 року; - копія митної декларації країни відправлення 021720190000382256 від 19.10.2019 року; - сертифікат якості від 18.10.2019 року; - сертифікат дилера від 15.12.2017 року.

19.12.2019 року Дніпровською митницею Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2019/400107/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№UA110150/219/00705.

Позивач не погоджується із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови та вважає їх такими, що не відповідають вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Пунктами 23, 24 ст.4 Митного кодексу України встановлено, що митне оформлення це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МК України, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

За змістом ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст.52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою.

Відповідно до ч.5, 6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Як визначено в ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

За наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 Митного кодексу України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 8 статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вбачається, підставою для його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

В результаті такого контролю встановлено зокрема:

1. « ...Щодо наданого рахунку-проформи та здійснення передоплати. У повідомлені митниці №1 зазначалося, що у гр..44 ЕМД наявний рахунку-проформи №15/2019 від 10.09.2019 року з позначкою, який не можливо відкрити та про те, що банківський платіжний документ №б/н від 13.09.2019 року на суму 8643,47 містить посилання на інвойс №15/2019 від 02.09.2019. Декларантом додатково надано рахунок-проформу №15/2019 від 12.09.2019 року та зазначено, що у рахунку №15/2019 від 10.09.2019 року помилково вказана дата. На теперішній час у митниці наявні два рахунки-проформи з однаковим номером (№15/2019) та різними датами (10.09.2019 та 12.09.2019). Рахунок-проформу №15/2019 від 12.09.2019 року було надіслано декларантом під час проведення процедури консультацій, який вже був у наявності під час подання ЕМД №UA110150/2019/421378 від 17.12.2019, проте декларантом відразу не надано, що викликає обґрунтовані сумніви у його достовірності. Банківський платіжний документ №б/н від 13.09.2019на суму 8643, 47 дол. США, який посилається на виправлений документ, наданий вже під час проведення консультацій, неналежної якості та не може бути прийнятим як спростування зауважень митниці».

2. «...Щодо вартості страхування. У повідомлені митниці зазначалося, що страховий поліс PYIE201912009800E22362 від 18.10.2019 року, який містить відомості щодо мінімального страхового покриття згідно терміну CIF (ІНКОТЕРМС 2010)- 31 692,71 дол. США, при цьому відомості про суму страхового внеску відсутні. Відповідно до відомостей гр..25 експортної митної декларації №021720190000382256 від 19.10.2019 року, витрати на страхування склали 31,69 дол. США. Декларантом у листі №1від 18.12.2019 зазначено, що «в експортній митній декларації зазначено витрати на страхування 31,69/3дол. США, що означає 31 тисяча 693 дол. США». Вказане твердження декларанта не відповідає дійсності. Будь-яка легальна експортно-імпортна операція у Китаї супроводжується оформленням у митному відношенні та декларуванні товарів, що ввозяться або вивозяться. Маніфестом ГТУ КНР №52 2008 року визначено що «Расходы по страхованию можно дикларировать двумя способами: по общей стоимости расходов на страхование или по ставке на страхование. Выполняют от метки в примечании (от метка стоимости страхования «1» означает ставку цены страхования, «3» -означает общую стоимость страхования». Враховуючи вищезазначене, декларантом не надано відомостей щодо вартості понесених витрат на страхування та/або спростування на зауваження митниці, що унеможливлює здійснити перевірку числових значень складової митної вартості».

3. «...Щодо надання документів, на підставі яких здійснювалося перевезення. Під час морського перевезення було здійснено перевантаження товарів 05.12.2019 в Haifa, що переміщувалися в контейнері ZCSU2751340 з морського судна MAERSK HOUSTON на Наmmоnіа Baltica, що не відповідає задекларованим відомостям за ЕМД № UA110150/2019/421378 від 17.12.2019 року (гр.21). Транспортні (перевізні) документи про перевезення оцінюваної партії товару на судні Наmmоnіа Baltica до митного оформлення не надавалися».

Щодо рахунку-проформи №15/2019 від 10.09.2019 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач в рамках консультації з митним органом, листом від 18.12.2019 року надав пояснення, що у рахунку-проформі №15/2019 від 10.09.2019 року помилково вказана дата 10.09.2019 року, правильною датою є 12.09.2019 року, у звязку з чим вірний рахунок-проформа №15/2019 від 12.09.2019 року був наданий відповідачу 19.12.2019 року разом з листом від 18.12.2019 року.

Відповідно до ст. 268 МКУ, допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України. Посадові особи органів доходів і зборів надають декларантам або уповноваженим ним особам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації.

Отже наявність технічної помилки в рахунку-проформі №15/2019 від 12.09.2019 не є підставою для коригування митної вартості товару, вказана описка не впливає на визначення митної вартості товару, враховуючи, що позивачем було в рамках консультації надано вірний рахунок- проформа.

Щодо доводів відповідача, що відповідно до додаткової угоди №1 від 21.03.2018 до контракту п. 5.2. передбачено умови оплати 30% передоплата до початку виготовлення Товару протягом 10 банківських днів відповідно до рахунку-проформи та 70 % оплата після відвантаження Товару та отримання копія коносаменту відповідно до рахунку-інвойс. До митного оформлення декларантом надано банківський платіжний документ № б/н від 13.09.2019 на суму 8643,47 дол. СІЛА, призначення платежу вказано - переплата та містить посилання на договір №СН019/16 від 05.05.2016 року та інвойс №15/2019 від 02.09.2019року, що до митного органу не надавався. Надане платіжне доручення неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товару.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 5.2. п. 5.1. додаткової угоди від 21.03.2018 №1 до Контракту від 05.05.2016 №СН019/16 зазначено умови оплати: 30% передплата до початку виготовлення Товару (протягом 10 банківських днів) у відповідності до Попереднього інвойсу (проформа інвойс); 70% передплата після відвантаження Товару і отримання копії коносаменту у відповідності до Комерційного інвойсу.

Так, позивачем до митного органу крім іншого було подано банківські платіжні документи, що стосуються товару, а саме платіжне доручення (свіфт) від 13.09.2019 року на суму 8643,47 доларів США (дата платежу 16.09.2019 року), що є авансом у сумі 30% вартості загальної суми за партію товару відповідно до Проформи Інвойс (попереднього інвойсу). Оплата згідно платіжного доручення (свіфт) від 08.11.2019 року на суму 20168,08 доларів США (дата платежу 12.11.2019 року), що є оплата вартості товару в розмірі 70% від загальної суми за партію товару відповідно до Комерційного Інвойсу №15/2019 від 18.10.2019 року.

Сумісна підведена сума платіжних доручень, свіфт від 13.09.2019 на суму 8643,47 дол. США, (дата платежу 16.09.2019 року) та свіфт від 08.11.2019 на суму 20168,08 дол. США, (дата платежу 12.11.2019 року) заявлених до митного оформлення дорівнює 28811,55 дол. США, що відповідає сумі комерційного інвойсу від 18.10.2019 року №15/2019 - 28811,55 дол. США. Отже, загальна сума контракту не змінилася, а митна вартість розраховується від загальної суми контракту.

Посилання митного органу на те, що визначений спосіб оплати в проформі-інвойс № 15/2019 від 12.09.2019, відрізняється від фактичної оплати оцінюваної партії товару не відповідає дійсності.

Отже, загальна сума контакту не змінилася, а митна вартість розраховується від загальної суми контракту, а тому зазначену підставу для коригування митної вартості товарів суд вважає також необґрунтованою.

З матеріалів справи вбачається та Митницею не заперечується, що поставка імпортованого позивачем товару відбулася на умовах CIF-Oдeca, що відповідає умовам контракту № СН 019/16 від 05.05.2016, укладеного між позивачем та іноземною компанією Компанією «KANG DA PIPE FETTINGS CO., LTD».

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А3, Б3 умов поставки CIF за Інкотермс 2010).

Таким чином, витрати на страхування та транспортування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.

При цьому, не зазначення в контракті про зарахування даних витрат до загальної суми контракту (ціни товару) протилежного не доводить, оскільки сторони контракту, узгодивши умови поставки товару згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010, тим самим встановили, що витрати на страхування та транспортування входять до ціни товару.

За таких обставин, вимоги Митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі - необґрунтованим.

Крім того, судом встановлено, що відповідач приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржених рішень.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 4204,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №3224 від 18.02.2020 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 4204,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ТОПСТАР» (49006, м.Дніпро, вул.Юрія Савченка, буд.47А, код ЄДРПОУ 33183798) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішення та картку відмови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України №UA110150/2019/400107/1 від 19.12.2019 року щодо коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/219/00705 від 19.12.2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ТОПСТАР» (код ЄДРПОУ 33183798) судові витрати у розмірі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 04.06.2020 року.

Суддя М.В. Дєєв