Рішення № 89624008, 03.06.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року ЛуцькСправа № 140/6565/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов про закінчення виконавчого провадження від 15.04.2020 року ВП №61029453 та про поновлення вчинення виконавчих дій від 15.04.2020 року ВП №61029453.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем 15.04.2020 року винесено постанови про поновлення вчинення виконавчих дій та про закінчення виконавчого провадження ВП №61029453. Незважаючи на те що ухвалою Верховного Суду від 19.02.2020 року відкрито касаційне провадження та водночас 19.02.2020 року Верховним Судом зупинено виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019 року у справі № 140/2217/19.

Позивач вважає постанови про закінчення виконавчого провадження від 15.04.2020 року ВП №61029453 та про поновлення вчинення виконавчих дій від 15.04.2020 року ВП №61029453 протиправними та такими, що підлягають скасуванню оскільки обставини, що стали підставою для зупинення виконавчих дій усунуто не було, так як питання про поновлення виконання рішення суду - у встановленому порядку Верховним судом вирішено не було і рішення за результатами розгляду касаційної скарги не прийнято.

Відтак, просить визнати протиправною та скасувати оскаржувані постанови про поновлення вчинення виконавчих дій від 15.04.2020 року ВП №61029453 про закінчення виконавчого провадження від 15.04.2020 року ВП №61029453.

В поданому до суду відзиві, представник відповідача позовні вимоги не визнала, вважає їх безпідставними, необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки державний виконавець, отримав від боржника результати розгляду питання пo суті, щодо призначення (відмови) виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (стягувачу), оформлені рішенням відповідної комісії Міністерства оборони України від 05.03.2020 року. Вважає, що дані письмові докази всідчать про усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій та фактичне виконання виконавчого листа № 140/2217/19, виданого Волинським окружним адміністративним судом 23.12.2019 року, правомірно вирішив виконавче провадження шляхом винесення постанови про поновлення вчинення виконавчих дій від 15.05.2020 року, та відповідно закінчив виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статгі 40 Закону № 1404-VIII.

В судове засідання позивача не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибула.

Як визначено частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням наведеного, справу вирішено у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

Згідно частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

ОСОБА_1 07.05.2020 року звернувся в суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українипро про визнання протиправними та скасування постанов про закінчення виконавчого провадження від 15.04.2020 року ВП №61029453 та про поновлення вчинення виконавчих дій від 15.04.2020 року ВП №61029453.

З матеріалів позову вбачається, що в 2019 році, ОСОБА_1 , звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з вимогами визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оброни України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 06.03.2018 внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.06.2019 №78, та зобов`язання Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок поранення пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 06.03.2018, з урахуванням вже проведених виплат, та факту подання усіх документів, передбачених законодавством, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 року в справі № 140/2217/19 позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як особі з інвалідністю 2 групи з 06 березня 2018 року внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, яке оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14 червня 2019 року № 78, зобов`язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 06 березня 2018 року, з урахуванням проведених виплат, та факту подання позивачем усіх документів передбачених законодавством, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 року у даній справі без змін. Рішення набрало законної сили 09.12.2019 року.

23.12.2019 року Волинським окружним адміністративним судом, на виконання рішення від 20.08.2019 року, видано виконавчий лист № 1352/2019 від 23.12.2019 року, який був пред`явлений до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1352/2019 від 23.12.2019 року.

Міністерством оборони України подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019 року в справі № 140/2217/19.

Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2020 відкрито касаційне провадження.

Водночас 19.02.2020 року Верховним Судом зупинено виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019 року у справі № 140/2217/19.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем на виконання ухвали Верховного Суду щодо зупинення виконання рішення до розгляду касаційним судом справи по суті зупинено виконавче провадження №61029453.

12.03.2020 року комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 року в справі №140/2217/19 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019 року скасувала попереднє рішення (протокол № 78 від 14.06.2019 року) та відмовила в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Дане рішення комісії оформлене протоколом №29 від 05.03.2020 року.

Отримавши від боржника копію протоколу №29 від 05.03.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем 15.04.2020 року винесено постанови про поновлення вчинення виконавчих дій та про закінчення виконавчого провадження ВП № 61029453.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження).

Згідно ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.1 ст. 13 Закону № 1404-VIII).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. З цього Закону, зокрема, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 375 КАС України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Також, підстави зупинення вчинення виконавчих дій регламентовані ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Вказаною нормою визначений виключний перелік підстав зупинення вчинення виконавчих дії, які вчиняються державним виконавцем шляхом винесення відповідної постанови.

Тобто, законодавством чітко визначені обставини, які можуть бути підставою для зупинення виконавчого провадження, та порядок вирішення питання про зупинення виконавчого провадження, а саме зупинення виконавчого провадження вирішується судами апеляційної та касаційної інстанції та безпосередньо державним виконавцем, на примусовому виконанні якого знаходиться виконавче провадження.

Відповідно до частини п`ятої статті 35 Закону № 1404-VIII після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

Як встановлено судом в даній справі підставою для зупинення вчинення виконавчих дій слугувала ухвала Верховного Суду від 19.02.2020 року про зупинення виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019 у справі № 140/2217/19. Оскільки Верховним Судом касаційна скарга по суті не розглянута, тому обставини що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій не усунуті.

Відповідачем в порушення вимог ч. 5 ст. 35 Закону №1404-VIII, передчасно, до закінчення існування обставин, що стали причиною для зупинення провадження у справі поновлено виконавче провадження та прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з посиланням на фактичне, в повному обсязі виконання судового рішення.

Отримання Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України рішення комісії Міноборони (протокол №29 від 05.03.2020 року) про виконання судового рішення, яке набрало законної сили, однак в якому касаційною інстанцією зупинено виконання, не може бути підставою для поновлення вчинення виконавчих дій і закінчення виконавчого провадження, оскільки зупинення виконання оскаржуваних судових рішень має на меті не допустити порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, як позивача, так і інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв`язку з виконанням оскаржуваних судових рішень.

Враховуючи викладене, у Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. були відсутні підстави для винесення постанов про поновлення вчинення виконавчих дій ВП № 61029453 від 15.04.2020 року та про закінчення виконавчого провадження 61029453 від 15.04.2020. Такі постанови не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», тому підлягають скасуванню, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних постанов ВП №61029453 від 15.04.2020 про поновлення вчинення виконавчих дій та ВП №61029453 від 15.04.2020 року про закінчення виконавчого провадження, з огляду на що останні підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про поновлення вчинення виконавчих дій від 15.04.2020 року ВП №61029453 та про закінчення виконавчого провадження від 15.04.2020 року ВП №61029453.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Відповідач Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622)

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич