Рішення № 89623951, 27.05.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 травня 2020 р. Справа № 120/4215/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слюсар О.О.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: адвоката Зайця Б.В.

представників відповідача: адвоката Миколасюка Р.А., Трусюк Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)"

про: визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів за період вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)" (надалі також - відповідач, ДУ «Літинська ВК (№123)», Установа), за вимогами якого просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 07.08.2019 року № 21/ОС/СТ-19 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності чергового помічника начальника установи відділу нагляду та безпеки майора внутрішньої служби ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 19.11.2019 року № 35/ОС/СТ-19 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби чергового помічника начальника установи відділу нагляду та безпеки майора внутрішньої служби ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 21.11.2019 року № 204/ОС-19 "Про звільнення ОСОБА_1 " в частині звільнення зі служби чергового помічника начальника установи відділу нагляду та безпеки майора внутрішньої служби ОСОБА_1 ;

- поновити позивача на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді помічника начальника установи відділу нагляду та безпеки Державної установи "Літинська виправна колонія (№123)" Міністерства юстиції України Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з 22.11.2019 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.11.2019 року по дату винесення рішення по справі (із відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу в ДУ "Літинська ВК (№ 123)" на посаді чергового помічника начальника установи відділу нагляду та безпеки. Однак, оскаржуваними наказами до нього застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення п. 40 розділу ХІV наказу Міністерства юстиції України від 22.05.2016 р. № 30/5 ДСК, несвоєчасне інформування про надзвичайну подію, неналежне виконання своїх службових обов`язків, а також свідчень ряду засуджених про вимагання грошових коштів. На переконання позивача, застосування до нього такого виду дисциплінарного стягнення та подальшу його реалізацію здійснено відповідачем неправомірно, оскільки відповідно до своїх посадових обов`язків, визначених посадовою інструкцією чергового помічника начальника установи, він зобов`язаний був нести службу лише на території ДУ «Літинська ВК (№ 123)» та не відлучатися з неї. 03.07.2019 року, коли сталася надзвичайна подія на території контрагентського об`єкту у м. Ладижин Вінницької області, він не перебував на чергуванні, а тому не міг виконувати свої службові обов`язки. Відповідно, підстав ставити йому у провину неналежне виконання обов`язків щодо нагляду за засудженими поза межами Установи, які він не здійснював, у відповідача не було. Крім того, позивач звертає увагу суду і на ту обставину, що при винесені оскаржуваних наказів про його звільнення відповідачем безпідставно не було враховано, що попереднє дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани було скасоване рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2019 року, у зв`язку з чим та відповідно до норм Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, до нього не могло бути застосоване звільнення як крайній захід дисциплінарного впливу. Також позивач наголошує, що при його звільненні не були дотримані передбачені трудовим законодавством гарантії, зокрема не отримана згода Первинної профспілкової організації ДУ «Літинська ВК (№123)», а висновок проведеного службового розслідування містить певні недоліки, які ставлять під сумнів його доказове значення. Більше того, на переконання позивача, починаючи з початку 2019 року відповідач систематично здійснював протиправні заходи, спрямовані на його незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності, що вказує на упереджене ставлення відповідача до нього та свідоме бажання звільнити зі служби. Таким чином позивач вважає своє звільнення зі служби протиправним, а тому за захистом порушених, на його думку, прав звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 21.12.2019 року визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду в частині оскарження наказу від 07.08.2019 року № 21/ОС/СТ-19, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Свою позицію мотивує тим, що прийняттю оскаржуваних наказів про звільнення позивача передувало проведене службове розслідування по факту втечі засудженим ОСОБА_2 з контрагентського об`єкту ТОВ «Вінницька птахофабрика» в м. Ладижин, за наслідками якого складено висновок від 30.07.2019 року. В результаті службового розслідування були встановлені факти та обставини, які свідчать про порушення позивачем п. 40 розділу ХІV наказу Міністерства юстиції України від 22.05.2016 р. № 30/5 ДСК щодо несвоєчасного інформування про надзвичайну подію, неналежне виконання своїх службових обов`язків щодо здійснення нагляду за засудженими, а також встановлені факти вимагання позивачем у засуджених грошових коштів. На переконання відповідача, ті дії ОСОБА_1 , що мали місце 03.07.2019 року під час здійснення нагляду за засудженими на контрагентському об`єкті, неналежне виконання ним своїх обов`язків і спричинило втечу одного із засуджених, який в подальшому, до його затримання, здійснив злочин проти особи, що вказує на настання тяжких наслідків спричинених діяннями позивача. Відповідач наголошує, що дані обставини у своїй сукупності як і встановлений під час службового розслідування факт вимагання позивачем у засуджених грошових коштів, є достатньою підставою для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби. Щодо доводів позивача про відсутність згоди первинної профспілкової організації ДУ «Літинська ВК (№123)», то відповідач з посиланням на абзац сьомий статті 43 КЗпП України вважає, що оскільки у протоколі первинної профспілкової організації № 17 від 21.11.2019 року не було обґрунтованої відмови у наданні згоди на звільнення, тому керівник Установи не був обмежений у праві винесення оскаржуваних наказів. За наведених обставин відповідач вважає, що позов є необґрунтованим, а тому в його задоволенні просить суд відмовити.

Представник позивача у своїй відповіді на відзив (вх. 2178 від 23.01.20) вказав на безпідставність попередньо викладених доводів відповідача, а тому просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Правом подання заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористався.

Ухвалою суду від 04.03.2020 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до розгляду по суті на 18.03.2020 року. 18.03.2020 року в судовому засіданні була оголошена перерва до 01.04.2020 року. 01.04.2020 року справа була знята з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному. Наступне судове засідання було призначене на 28.04.2020 року. Проте, за клопотанням сторін 28.04.2020 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з встановленням Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та запровадженням ряду обмежувальних заходів, до 19.05.2020 року. В судовому засіданні 19.05.2020 року за наслідками досліджених судом матеріалів справи та письмових доказів була оголошена перерва до 27.05.2020 року.

Так, у судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві, а також відповіді на відзив. Просили суд адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Вважають, що позов є необґрунтованим, у зв`язку з чим відсутні підстави для його задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

03.07.2019 року під час нагляду за засудженими на контрагентському об`єкті ТОВ «Вінницька птахофабрика» в м. Ладижин сталася надзвичайна подія, яка пов`язана із втечею засудженого ОСОБА_2 . За даним фактом наказом начальника ДУ «Літинська ВК (№123)» від 04.07.2019 року № 176/ОД-19 було проведено службове розслідування, результати якого оформлені відповідним висновком від 30.07.2019 року.

На підставі цього висновку службового розслідування, начальником Установи винесено наказ № 21/ОС/СТ-19 від 07.08.2019 року про притягнення низки посадових осіб Літинської ВК № 123 до дисциплінарної відповідальності. А оскільки ОСОБА_1 у цей період часу був тимчасово непрацездатний (хворів), то за пунктом 1 даного наказу позивача вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності по виходу із лікарняного.

В подальшому, наказом відповідача від 19.11.2019 року № 35/ОС/СТ-19 за порушення п. 40 розділу ХІV наказу Міністерства юстиції України від 22.05.2016 р. № 30/5 ДСК «Про затвердження Інструкції з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання в установах виконання покарань» щодо несвоєчасного інформування про надзвичайну подію, неналежне виконання своїх службових обов`язків, а також свідчень ряду засуджених про вимагання грошових коштів, до майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , чергового помічника начальника установи відділу нагляду та безпеки, застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.

На підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію», у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, наказом відповідача від 21.11.2019 року № 204/ОС-19 майора внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил України 21 листопада 2019 року.

Як слідує із матеріалів службового розслідування, суть допущеного позивачем дисциплінарного проступку полягає у тому, що останній з 30.06.2019 року разом із іншими співробітниками ДУ «Літинська ВК (№ 123)», а саме старшим інспектором (з питань підготовки до звільнення) відділу соціально-виховної та психологічної роботи лейтенантом внутрішньої служби Безпалько О.В., а також молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки старшим прапорщиком внутрішньої служби Муравським В.І., здійснювали нагляд за 20 засудженими на контрагентському об`єкті «Вінницька птахофабрика», розташованому у м. Ладижин Вінницької області.

Так, в процесі розслідування було з`ясовано, що 03.07.2019 року о 12 годині 50 хвилин 19 засуджених у супроводі майора внутрішньої служби ОСОБА_1 та лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_3 виїхали із гуртожитку «Дубрава» до переробного комплексу ТОВ «Вінницька птахофабрика». При цьому старший прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_4 залишився у гуртожитку, так як здійснював нагляд за засудженим ОСОБА_5 , який перебував на довготривалому побаченні зі своєю матір`ю.

Близько 13 години 00 хвилин під час слідування автобусу з гуртожитку до переробного комплексу було здійснено зупинку біля супермаркету «Європейський» в м. Ладижин для придбання засудженими речей першої необхідності та цигарок. В результаті чого майор внутрішньої служби ОСОБА_1 спільно з лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_3 та сімома засудженими пішли до супермаркету, а решті засудженим ОСОБА_1 наказав залишатися в автобусі. Після повернення із засудженими з магазину, вказаними особами було проведено перевірку наявності засуджених та виявлено відсутність засудженого ОСОБА_2 , який зі слів інших засуджених, залишив автобус та направився до магазину. В результаті пошуку засудженого було проведено першочергові заходи, в тому числі із залученням інших засуджених осіб, які не дали позитивного результату.

При цьому, лише близько 18 години 25 хвилин майор внутрішньої служби ОСОБА_1 доповів про надзвичайну подію черговому помічнику начальника установи капітану внутрішньої служби ОСОБА_6 .

Таким чином в ході службового розслідування відповідач дійшов висновку про факт недостовірної та несвоєчасної передачі інформації про надзвичайну подію ОСОБА_1 , який фактично приховав дійсний час скоєння втечі засудженим ОСОБА_2 , а саме з 13 год. 30 хв. по 18 год. 25 хв. без належного повідомлення чергового та керівництво Установи. Відповідач вважає, що позивачем всупереч вимог наказу Міністерства юстиції України від 22.05.2016 р. № 30/5 ДСК «Про затвердження Інструкції з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання в установах виконання покарань» приймались самостійні рішення щодо встановлення місця знаходження засудженого ОСОБА_2 в тому числі за допомогою інших засуджених, які перебували без будь-якого нагляду з боку співробітників установи, що в свою чергу могло призвести до тяжких та непередбачених наслідків. Одночасно із цим на момент проведення службового розслідування було з`ясовано, що засуджений ОСОБА_2 після того як скоїв втечу та переховувався, 16.07.2019 року близько 21 години біля парку в с. Ободівка Тростянецького району за допомогою ножа здійснив напад на 19-річну місцеву жительку, в результаті чого остання отримала травми передпліччя та стегна. За даним фактом Тростянецьким відділом поліції було розпочате досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12019020300000174 від 17.07.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Окрім того, в ході отриманих під час службового розслідування пояснень у засуджених ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , відповідач також з`ясував обставини вимагання ОСОБА_1 у засудженого ОСОБА_2 грошових коштів.

Позиція ж позивача відносно даних обставин, яка викладена в його позовній заяві, полягає в тому, що відповідно до своєї посадової інструкції чергового помічника начальника установи, свої завдання та обов`язки він має виконувати лише на території Літинської ВК № 123 без відлучення з місця несення служби. Тобто, перебуваючи 03.07.2019 року поза межами Установи він не перебував на чергуванні, а тому не міг виконувати свої службові обов`язки. Відповідно, ставити йому в провину ті діяння, яких він в силу своїх функціональних обов`язків не міг вчиняти, не може мати наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

За таких обставин, а також враховуючи недоліки проведеного службового розслідування, упередженість ставлення керівництва Установи до нього, ОСОБА_1 вважає оскаржувані накази про його звільнення зі служби протиправними, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленням обставин справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до частини першої статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те що, не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23 червня 2005 року N 2713-IV (далі - Закон N 2713-IV).

Відповідно до статті 4 цього Закону, діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України проводиться на основі дотримання прав і свобод людини та громадянина. Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов`язаний поважати гідність людини, виявляти до неї гуманне ставлення.

Згідно з частини першої статті 6 Закону N 2713-IV, Державна кримінально-виконавча служба України, відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Частиною четвертою даної статті встановлено, що структура, штати територіальних органів управління, підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я та положення про них затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Пунктом 5 частини другої статті 13 Закону N 2713-IV встановлено, що порядок призначення і звільнення з посад, права, обов`язки та умови служби працівників підприємств установ виконання покарань, які мають спеціальні звання рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, визначаються відповідно до законодавства.

В силу частини першої статті 14 Закону N 2713-IV до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

Частиною 3 статті 21 Закону N 2713-IV визначено, що персонал Державної кримінально-виконавчої служби України під час виконання покладених на нього обов`язків керується законами та іншими нормативно-правовими актами, діє на підставі та в межах своїх повноважень. Ніхто, крім випадків, прямо передбачених законом, не має права втручатися в службову діяльність персоналу.

Згідно частиною п`ятою статті 23 Закону N 2713-IV, на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року N 580-VIII (далі - Закон N 580-VIII), у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

В силу пункту 6 частини першої статті частиною другою статті 77 Закону N 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного, відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року N 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Стаття 2 Дисциплінарного статуту визначає, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно з частиною першою статті 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Оцінюючи доводи позивача про те, що він 03.07.2019 року не міг виконувати свої службові обов`язки та йому не були доведені жодні накази чи розпорядчі рішення про його участь у забезпеченні здійснення нагляду за засудженими на контрагентському об`єкті, що, на його думку, виключає можливість порушення ним службової дисципліни, суд звертає увагу на таке.

Посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів згідно частини першої статті 18 Закону N 2713-IV зобов`язані, зокрема: забезпечувати охорону, ізоляцію та нагляд за засудженими і особами, узятими під варту; здійснювати заходи щодо розшуку осіб, які вчинили втечу з установ виконання покарань і слідчих ізоляторів, та засуджених, які ухиляються від покарань, не пов`язаних з позбавленням волі; виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень і порушень режиму в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, а також вчиненню кримінальних правопорушень засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, вживати в межах своїх повноважень заходів до їх усунення; створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового і медико-санітарного забезпечення; здійснювати контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково; здійснювати інші повноваження, передбачені законом.

Дійсно, позивач ОСОБА_1 проходив службу в ДУ «Літинська ВК (№ 123)» на посаді чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки.

У відповідності до розділу 1 посадової інструкції чергового помічника начальника установи (ЧПНУ), затвердженої начальником ДУ «Літинська ВК (№ 123)» 11.01.2018 року, ЧПНУ безпосередньо підпорядкований начальнику установи або особі, яка виконує його обов`язки, а по лінії служби - першому заступнику начальника установи та начальнику відділу нагляду і безпеки. У своїй діяльності ЧПНУ керується чинним законодавством України, наказами Міністерства юстиції України: № 30/5-2016 «Інструкція з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання у КВУ»; № 2186/5 від 29.12.2014р. «Правила внутрішнього розпорядку УВП»; № 237-2003р. «Про затвердження інструкції з охорони кримінально-виконавчих установ закритого типу», іншими правовими актами, а також наказами і розпорядження начальника Літинської ВК (№123) та посадовою інструкцією.

Так, порядок організації та здійснення нагляду за засудженими, які відбувають покарання в установах виконання покарань, регламентовано відповідною Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 22.04.2016 року за № 30/5-ДСК та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.04.2016р. за № 1355/28785 (надалі - Інструкція № 30/5-ДСК), яка надана представником відповідача для огляду в судовому засіданні.

Згідно пункту 4 розділу 1 Інструкції № 30/5-ДСК, нагляд в УВП включає в себе в тому числі постійне спостереження працівниками відділу нагляду і безпеки, а також іншими посадовими особами УВП за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та роботи; контроль за поведінкою засуджених, які тримаються у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації, на виробничих і контрагентських об`єктах, а також засуджених, яким відповідно до закону дозволено проживання за межами УВП зі своїми сім`ями, тощо.

Контрагентський об`єкт згідно визначення, що міститься в пункті 2 Розділу 1 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року № 2823/5, це об`єкт (територія) підприємства, установи чи організації усіх форм власності, на якому (якій) засуджені залучаються до праці на договірній основі за межами установи виконання покарань. Подібне визначення міститься і в пункті 3 Розділу 1 Інструкції № 30/5-ДСК.

Судом встановлено, що 20 березня 2019 року між ДУ «Літинська ВК (№123)» та ТОВ «Вінницька птахофабрика» укладено договір № Г-3 на використання праці засуджених для виконання робіт і послуг на виробничих об`єктах організаціях та підприємств усіх форм власності. Згідно пункту 2.4 вказаного Договору, на ДУ «Літинська ВК (№123)» покладено обов`язок здійснення контролю за переміщенням засуджених та їх охорону під час роботи, доставки до та з місця роботи, а також в місті відпочинку/проживання, а також покладено відповідальність за порушення засудженими встановлених вимог при залучені до праці за межами виправного центру.

У відповідності до пункту 6 розділу ІІ Інструкції № 30/5-ДСК,рішення про організацію нагляду за засудженими на добу оформляється у відомості про забезпечення нагляду на добу, яка підписується начальником відділу нагляду і безпеки УВП, погоджується з першим заступником начальника установи та затверджується начальником установи УВП або особами, які виконують його обов`язки. Персонал чергових змін з нагляду за засудженими призначають відповідно до наказу про забезпечення охорони та нагляду на добу за формою згідно додатком 7.

Як зазначено у пункті 1 Розділу ІІІ Інструкції № 30/5-ДСК, здійснення нагляду за засудженими є прямим обов`язком персоналу УВП. Спеціальне завдання щодо здійснення нагляду за засудженими покладається на чергову зміну, до складу якої входять, в тому числі і ЧПНУ; оперативна група (персонал установи), в склад якої включається також і персонал установи з числа осіб середнього і старшого начальницького складу. Персонал установи, який входить до складу оперативної групи, включається у відомість про забезпечення нагляду на добу.

Таким чином аналіз зазначених положень Інструкції № 30/5-ДСК вказує на те, що незалежно від займаної посади та визначеного кола посадових обов`язків, персонал УВП може бути залучений до організації нагляду за засудженими та, відповідно, включеним в чергову зміну з нагляду на підставі наказу по УВП та відомостей про забезпечення нагляду на добу.

Судом встановлено, що 30.06.2019 року позивач ОСОБА_1 разом із іншими працівниками ДУ «Літинська ВК (№123)» прибули на десятидобове чергування по здійсненню нагляду за засудженими на контрагентському об`єкті ТОВ «Вінницька птахофабрика», що знаходиться в м. Ладижин Вінницької області.

У відповідності до наказу начальника Установи про забезпечення нагляду на добу № 182дск від 02.07.2019р., затверджено чергову зміну з нагляду з 08:00 год 03.07.2019р. до 08:00 год 04.07.2019 року, до складу якої, в тому числі для здійснення нагляду на контрагентському об`єкті ТОВ «Вінницька птахофабрика», були включені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 142-143).

Згідно відомості про забезпечення нагляду на добу № 2/429 дск від 02.07.2019 року, на 03.07.2019 року здійснювати нагляд та контролю на контрагентському об`єкті за переміщенням засуджених та їх охорону під час роботи, доставки до та з місця роботи, а також в місці відпочинку/проживання, було покладено в тому числі на позивача ОСОБА_1 , як члена чергової зміни (т. 1 а.с. 144-148).

Отже, згідно досліджених судом доказів 03.07.2019 року обов`язок по здійсненню нагляду за засудженими на контрагентському об`єкті ТОВ «Вінницька птахофабрика» був покладений в тому числі і на позивача, а тому доводи останнього про те, що він в цей день не виконував жодних своїх посадових обов`язків є безпідставними та явно надуманими, оскільки в іншому випадку було б незрозумілим його перебування разом із іншими працівниками ДУ «Літинська ВК (№123)» та засудженими на контрагентському об`єкті, заповнення журналу перевірок наявності засуджених в гуртожитку, тощо.

При цьому суд вкотре зауважує, що згідно п. 1 Розділу ІІІ Інструкції № 30/5-ДСК здійснення нагляду за засудженими є прямим обов`язком персоналу УВП, тобто незалежно від того, яку займану посаду обіймає співробітник УВП та коло його посадових обов`язків за такою посадою, перебуваючи разом із засудженими такий працівник в першу чергу зобов`язаний здійснювати належний нагляд за відповідними особами.

Тим більше пунктом 7 розділу VІІІ Інструкції № 30/5-ДСК передбачено, що нагляд за засудженими на території виправного центру, колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації, а також на прилеглій місцевості, де розташовані виробничі і контрагентські об`єкти, здійснюється персоналом чергової зміни та іншим спеціально призначеним персоналом УВП.

Так як позивач був включений у склад чергової зміни, тому виконував обов`язки пов`язані зі здійсненням нагляду за засудженими на контрагентському об`єкті.

Суд не може прийняти до уваги доводи позивача про те, що його безпосередньо не було ознайомлено із наказом начальника установи про покладення на нього обов`язків по забезпеченню нагляду за засудженими на контрагентському об`єкті, оскільки, по-перше: таке ознайомлення у письмовій формі (під підпис) персоналу УВП не передбачено положеннями Інструкції № 30/5-ДСК чи іншими нормативно-правовими актами, а по-друге: позивач перебуваючи поза межами установи в складі чергової зміни нагляду не міг не усвідомлювати мету та підстави свого перебування. Крім того, із наданих в судовому засіданні пояснень представників відповідача, а саме - начальника Установи Кліщука М.П. та першого заступника начальника установи Тимощука С.П. слідує, що особовому складу чергових змін, в які був включений ОСОБА_1 , під час інструктажу перед заступанням на службу доводилися до відома в усному порядку усі накази та розпорядження керівництва установи щодо організації та покладення обов`язків по забезпеченню нагляду за засудженими, в тому числі і на контрагентському об`єкті.

Крім того, суд враховує, що згідно статті 4 Дисциплінарного статуту, у випадку, якби позивач вважав прийнятий відносно нього наказ чи розпорядження таким, що суперечить закону, він мав право відмовитись від його виконання. Так як позивач з 30.06.2019 року заступив на чергування по здійсненню нагляду за засудженими на контрагентському об`єкті, тому вважається таким, що прийняв до виконання та виконував відповідні накази керівництва.

Відносно суті самого порушення, допущеного позивачем 03.07.2019 року. Так, із висновку службового розслідування від 30.07.2019 року слідує, що 03.07.2019 року о 12:50 год. позивач та лейтенант ОСОБА_9 , здійснюючи нагляд за засудженими, під час зупинки автобусу який їхав від гуртожитку « Дубрава » до контрагентського об`єкту ТОВ «Вінницька птахофабрика» разом із сімома засудженими відійшли в супермаркет « Європейський » в м. Ладижин, при цьому залишивши в автобусі інших 12 засуджених без будь-якого нагляду.

Такі дії вказаних осіб вочевидь є грубим та прямим порушенням визначених обов`язків пов`язаних зі здійсненням нагляду за засудженими. При цьому, саме дані обставини і стали причиною, за яких відбулась втеча одного з засуджених - ОСОБА_2 . Виявивши факт втечі засудженого о 13 год. 30 хв., позивач доповів про вказану надзвичайну подію черговому помічнику начальника ДУ «Літинська ВК (№123)» та керівництву Установи лише о 18 год. 25 хвилин.

В той же час згідно матеріалів службового розслідування з`ясовано, що позивачем у відповідний період часу самостійно вживалися заходи спрямовані на встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 , в тому числі і за допомогою інших засуджених, які перебували без будь-якого нагляду працівників ДУ «Літинська ВК (№123)», що також є грубим порушенням вимог діючого законодавства та могло призвести до інших тяжких і непереборних наслідків, в тому числі і щодо втечі інших засуджених, скоєння ними злочинів, тощо.

Пунктом 8 розділу VІІІ Інструкції № 30/5-ДСК визначено, що персонал установ, який задіяний до здійснення нагляду за засудженими на виробничих об`єктах та межами УВП (дільниці соціальної реабілітації) повинен щогодини доповідати ЧПНУ або його заступнику про обстановку на об`єкті та наявність засуджених. У разі відсутності постійного нагляду за засудженими на виробничих об`єктах або зв`язку з черговою частиною УВП залучати засуджених для робіт на таких об`єктах забороняється.

Повноваження посадових осі щодо забезпечення нагляду визначені розділом ХІV Інструкції № 30/5-ДСК. Зокрема, пунктом 40 цього розділу визначено, що персонал, який входить до складу оперативної групи, зобов`язаний доповідати ЧПНУ про стан правопорядку на закріпленому об`єкті через кожні 2 години, а при надзвичайній події - негайно.

Також суд враховує, що позивач згідно положень і своєї посадової інструкція як чергового помічника начальника установи (пункт 28), також мав обов`язок у разі отримання повідомлення про надзвичайну подію, яка може викликати ускладнення оперативної обстановки, негайно доповісти про це відповідальному від керівництва, начальнику установи, а також черговій частині територіального органу Управління ДПтС.

Із наведеного слідує, що позивач будучи не лише у складі чергової зміни з нагляду, а й за власною посадою ЧПНУ в будь-якому випадку зобов`язаний був негайно доповісти про надзвичайну подію - втечу засудженого ОСОБА_2 , чого останнім зроблено не було.

Вказані дії пов`язані із втечею засудженого ОСОБА_2 дійсно призвели до тяжких наслідків, оскільки, як слідує із матеріалів службового розслідування так із долучених до матеріалів справи додаткових доказів, засуджений ОСОБА_2 , після скоєння втечі, 16.07.2019 року в с. Ободівка Тростянецького району здійснив напад на місцеву жительку, в результаті чого остання отримала травми передпліччя та стегна. За даним фактом Тростянецьким відділом поліції було розпочате досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12019020300000174 від 17.07.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Відносно доводів позивача про те, що під час даної події відповідальним був лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_3 , оскільки згідно відомості про забезпечення нагляду на добу №2/429дск від 02.07.2019р. він здійснював чергування в першій зміні, то суд також їх відхиляє. Відповідна відомість на добу не містить часових розмежувань графіку виконання своїх обов`язків складом чергової зміни на контрагентському об`єкті. Тобто, розмежування чергової зміни на першу та другу не ставиться в залежність до часу, протягом якого такі зміни виконують свої обов`язки. Позивач 03.07.2019 року перебуваючи разом із засудженими та здійснюючи їх нагляд вочевидь виконував свої обов`язки по службі, а тому не може звільнятися від відповідальності за дії/бездіяльність, що вчинені в цей період.

Також не заслуговують на увагу і доводи позивача про те, що жодним наказом керівництва Установи він не визначався відповідальною особою серед усього складу (трьох осіб) чергової зміни нагляду на контрагентському об`єкті.

Як зазначено у статті 3 Дисциплінарного статуту, особи рядового і начальницького складу, які займають рівні посади та не підпорядковані одна одній по службі, можуть бути старшими чи молодшими, що визначається згідно із спеціальним званням. У разі спільного виконання службових обов`язків особами рядового і начальницького складу, які не підпорядковані одна одній по службі, старшою вважається особа, яка визначена начальником або займає вищу посаду. При рівних посадах начальником є старший за спеціальним званням.

Судом встановлено, що позивач як за займаною посадою - ЧПНУ, так і за спеціальним званням - майор внутрішньої служби є старшим по відношенню до ОСОБА_3 (лейтенант внутрішньої служби) та ОСОБА_4 (старшого прапорщика внутрішньої служби), а тому і ступінь відповідальності позивача у даному випадку є більшою. Крім того, матеріали службового розслідування вказують на те, що саме позивач після того як було виявлено втечу засудженого ОСОБА_2 , керував заходами щодо його пошуку, наказував ОСОБА_3 та ОСОБА_4 їхати за місцем проживання матері ОСОБА_2 в смт. Крижопіль для його пошуку, та взяв на себе зобов`язання щодо повідомлення про дану подію керівництво Установи та органи поліції. Наведене у своїй сукупності свідчить про те, що саме позивач серед названих осіб був старшим, а його дії та вказівки носили наказний характер.

Щодо твердження позивача про те, що пункт 40 розділу ХІV Інструкції № 30/5-ДСК стосується обов`язків персоналу, який входить до складу оперативної групи, а не чергової зміни з нагляду, то суд враховує, що з системного аналізу положень розділу ХІV Інструкції № 30/5-ДСК у взаємозв`язку з розділом ІІІ цієї ж Інструкції, якою визначаються сили та засоби забезпечення нагляду за засудженими, поняття персоналу оперативної групи слід враховувати в більш ширшому розумінні, що включає в себе в тому числі і інший персонал Установи виконання покарань з числа осіб середнього і старшого начальницького складу, який залучений до здійснення нагляду.

Позаяк позивач здійснюючи нагляд за засудженими на контрагентському об`єкті не являвся молодшим інспектором чергової зміни з нагляду, а був залучений в чергову зміну нагляду саме з числа осіб середнього та начальницького складу установи, тому на останнього в цілому поширювалися обов`язки персоналу, який входить до складу оперативної групи, що визначені пунктом 40 розділу ХІV Інструкції № 30/5-ДСК (здійснення нагляду за поведінкою засуджених на закріплених об`єктах, вжиття заходів щодо недопущення порушення ними встановленого порядку відбування покарання, тощо), а також посадової інструкції члена, який входить до складу оперативної групи установи з нагляду за засудженими на контрагентському об`єкті «Переробний комплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика» м. Ладижин, затвердженої начальником ДУ «Літинська ВК (№123)» 14.03.2019 року (т. 1 а.с. 102).

Також в процесі розгляду справи знайшло своє спростування посилання позивача на копію табеля обліку використання робочого часу за липень 2019 року відділу нагляду і безпеки ДУ «Літинська ВК (№123)», в якому міститься інформація про відсутність ОСОБА_1 на службі протягом цього місяця. Зокрема, судом встановлено, що дана інформація вочевидь є помилковою та повністю спростовується наданим відповідачем уточнюючим табелем обліку використання робочого часу за липень 2019 року, затвердженим начальником Літинської ВК (№123) 01.08.2019 року так і інформацією про розрахунок грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2019 року по 21.11.2019 року, в частині, що стосується виплат позивачу за спірний місяць липень, що опосередковано вказує на перебування позивача на службі в цей період. Крім того, і сам позивач явно не заперечував ту обставину, що в першій половині липня місяця він перебував на роботі та виконував свої службові обов`язки.

Відносно інших обставин, виявлених під час службового розслідування та пов`язаних із фактами вимагання позивачем у засуджених грошових коштів, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 16 Закону N 2713-IV, персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов`язаний неухильно виконувати закони України, додержуватися норм професійної етики, гуманно ставитися до засуджених і осіб, узятих під варту.

У відповідності до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють тощо. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Із зібраних в ходу службового розслідування матеріалів, зокрема пояснень засуджених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 76-80) встановлено, що мав місце факт вимагання з боку ОСОБА_1 в засудженого ОСОБА_2 грошових коштів за не складання відповідних матеріалів про вилучення мобільного телефону та передачі йому іншого мобільного телефону.

Судом не встановлено обставин, що дані пояснення були надані засудженими під тиском чи за інших умов, при яких такі пояснення не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно, такі дії ОСОБА_1 як особи начальницького складу органу кримінально-виконавчої служби є неприпустимими з точки зору службової дисципліни, підривають авторитет такого органу в очах громадськості та засуджених в цілому.

Також є необґрунтованим посилання позивача на відсутність жодного реагування з боку Літинської ВК (№123) на дану обставину у спосіб складання відповідного адміністративного протоколу, позаяк матеріали службового розслідування згідно листа відповідача від 30.07.2019р. № 5/2301 були направленні в Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, та згідно повідомлення слідчого від 20.08.2019р. № 7660/1-1, за даним фактом ТУ ДБР розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019240000000659 від 13.08.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що в межах розгляду даної справи знайшли своє підтвердження факти, які свідчать про:

- порушення позивачем пункту 40 розділу ХІV Інструкції № 30/5-ДСК щодо несвоєчасного інформування про надзвичайну подію;

- неналежне виконання позивачем своїх службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням нагляду за засудженими на контрагентському об`єкті;

- обставини вимагання у засудженого грошових коштів.

Як зазначено у статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

На переконання суду, враховуючи характер допущених позивачем порушень та їх тяжкість, а також наслідки, які спричинили такі проступки, зокрема, втеча засудженого з під нагляду та скоєння ним нового злочину проти життя та здоров`я особи, а також можливість настання інших тяжких та непереборних наслідків (можлива втеча інших засуджених, які були залишені без нагляду), наявність факту вимагання позивачем грошових коштів у засудженого, що є несумісним з проходженням служби в державних органах, застосований до позивача такий вид стягнення як звільнення зі служби є співмірним зі скоєними проступками.

Щодо доводів позивача про те, що відповідно до норм Дисциплінарного статуту до нього не могло бути застосовано таке суворе дисциплінарне стягнення як звільнення зі служби, оскільки такому виду стягнення мало передувати попереднє притягнення до дисциплінарної відповідальності, яке на день його звільнення було скасоване за рішенням суду, то суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що положення Дисциплінарного статуту, які регулюють порядок та підстави притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності та умови накладення дисциплінарних стягнень не містять застережень щодо застосування такого виду стягнення як звільнення зі служби безвідносно до наявності чи відсутності інших стягнень. Тобто, звільнення зі служби як самостійний вид дисциплінарного стягнення може бути накладений за вчинений дисциплінарний проступок та порушення службової дисципліни, що відповідає такому виду стягнення.

Також позивач в обґрунтування своїх вимог вказує на недоліки висновку службового розслідування від 30.07.2019 року, а саме не зазначення у його резолютивній частині відомостей про підтвердження чи спростування відомостей про вчинення дисциплінарного чи адміністративного проступку позивачем та пропозиції щодо застосування конкретних видів дисциплінарних стягнень.

З цього приводу суд враховує, що Порядок проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України затверджений наказом Міністерства юстиції України № 356/5 від 12.03.2015р. (далі - Порядок №356/5), пункт 2 розділу І якого визначає, що висновок службового розслідування це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції.

Вимоги до оформлення матеріалів службового розслідування визначені розділом VІІІ Порядку №356/5, пунктом 1 якого передбачено, що за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, який складається із вступної, описової та резолютивної частин. Зокрема, у резолютивній частині висновку службового розслідування зазначаються: пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб рядового і начальницького складу конкретних видів заохочень або дисциплінарних стягнень, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; підтвердження чи спростовування відомостей, які стали підставою для його призначення; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Досліджений у судовому засіданні висновок службового розслідування від 30.07.2019 року таким вимогам в цілому відповідає. Так, у його резолютивній частині міститься пропозиція про закінчення службового розслідування; визначена, з посиланням на відповідний правовий акт, суть допущеного позивачем порушення, яке знайшло своє підтвердження в ході службового розслідування на підставі тих доказів і матеріалів, про які зазначено в описовій частині такого висновку; міститься вказівка щодо направлення таких матеріалів до відповідних правоохоронних органів - ДБР, для надання певним обставинам правової оцінки; зроблена пропозиція щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Щодо доводів позивача про не зазначення у висновку конкретного виду дисциплінарного стягнення, яке пропонується накласти на ОСОБА_1 , то такі обставини не можуть вважатися суттєвим його недоліком, оскільки повноваження щодо накладення конкретного виду стягнення є виключною компетенцією начальника Установи. Висновок службового розслідування містить пропозицію про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, що є цілком достатнім для особи, яка накладає дисциплінарне стягнення, визначити його конкретний вид враховуючи зібрані матеріали службового розслідування.

Щодо звільнення позивача без згоди Первинної профспілкової організації ДУ «Літинська ВК (№123)» то слід зазначити, що норми Дисциплінарного статуту не містять такої вимоги для застосування відповідного дисциплінарного стягнення як згода первинної профспілкової організації.

Водночас, статтею 43 КЗпП передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), п. 2-5, 7 ст. 40 та п. 2 і 3 ст. 41 КЗпП, може бути проведено лише за попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, якщо трудовий договір з таких підстав розривається з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції; Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що контролює додержання податкового законодавства.

В даному випадку, оскільки згідно частини 5 статті 23 Закону № 2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських, тому підстав для застосування положень ст. 43 КЗпП до даних правовідносин не має.

Тобто, з наведеного вище слідує, що в разі припинення служби в органах кримінально-виконавчої служби з підстав визначених Законом України "Про Національну поліцію", службово-трудові відносини із службовцем припиняються і таке рішення ґрунтується на юридичних фактах, підтверджених відповідними матеріалами, а отже не потребує здійснення такого звільнення за встановленими Кодексом законів про працю України правилами і гарантіями.

Разом із тим, навіть якщо і врахувати можливість застосування до спірних правовідносин загальних засад трудових гарантій для працівника, то судом встановлено, що згідно з протоколом № 17 від 21.11.2019 року первинної профспілкової організації ДУ «Літинська ВК (№123)» регіональної профспілкової організації Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, в ньому не міститься належного обґрунтування відмови в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , що в розумінні положень абзацу сьомого статті 43 КЗпП дозволяє власнику або уповноваженому органу звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Суд також вважає помилковими посилання позивача на постанови Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 336/3679/17, від 18.06.2018 року у справі № 396/1560/16-ц, від 17.04.2019 року у справі № 752/18401/15, оскільки обставини у цих справах не стосуються порядку проходження позивачами служби в органах внутрішніх справи, а тому підстави звільнення не є тотожними обставинам та підставам, що мають місце у даній справі.

Щодо решти доводів сторін, які мали місце у цій справи, то такі зазначених вище висновків суду в цілому не спростовують. При цьому слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Згідно п. 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

З урахуванням вищевикладеного у сукупності, суд доходить висновку, що оскаржувані накази відповідача від 07.08.2019 року № 21/ОС/СТ-19 та від 19.11.2019 року № 35/ОС/СТ-19 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, та реалізація такого дисциплінарного стягнення згідно наступного наказу від 21.11.2019 року № 204/ОС-19 про звільнення ОСОБА_1 зі служби за п. 6 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» прийняті на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України, а тому підстав для їх скасування не має.

За таких обставин заявлені позовні вимоги позивача не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку із чим не підлягають задоволенню у повному обсязі. Як наслідок, відсутні підстави згідно статті 139 КАС України для стягнення на користь позивача судових витрат.

В той же час суд також звертає увагу відповідача на те, що понесені ним, як суб`єктом владних повноважень, витрати на професійну правничу допомогу, відшкодуванню також не підлягають, що прямо випливає з положень ч. 1 ст.134, ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 9, 72, 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки на апеляційне оскарження, визначені ст. 295 КАС України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне судове рішення згідно ч. 3 ст. 243 КАС України складене 04.06.20.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Державна установа "Літинська виправна колонія (№123)" (адреса місцезнаходження: 2-й пров. Б.Хмельницького, 9А, смт. Літин, Вінницька область, код ЄДРПОУ: 08562625).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович