Рішення № 89623470, 03.06.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2020 р. Справа № 917/404/20

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Отюговій О.І., розглянувши справу № 917/404/20

За позовною заявою Фізичної особи-підприємця Еріміді Ігоря Анатолійовича, АДРЕСА_1

до відповідача Акціонерного товариства "Укрпошта" (вул. Хрещатик 22, м. Київ 1,01001) в особі Полтавської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта", вул. 1100-річчя Полтави, 2, м. Полтава, 36000

про стягнення 96 496,80 грн.

Без виклику учасників справи

Встановив :

05.03.2020 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна Фізичної особи-підприємця Еріміді Ігоря Анатолійовича до відповідача Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Полтавської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" про стягнення 96 496,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області суду від 10.03.2020 року на підставі ст. 174 ГПК України позовну заяву Фізичної особи-підприємця Еріміді Ігоря Анатолійовича залишено без руху та надано позивачу строк 3 дні з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.

19.03.2020 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області суду від 23.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.167,184 ГПК України. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

09.04.2020 року від відповідача до суду надійшло клопотання про продовження строку для подачі відзиву на позовну заяву, яке мотивоване тим, що для подачі відзиву на позовну заяву необхідне вивчення значного об`єму документів. Працівники які працюють з цими документами перебувають на віддаленому робочому місці у зв`язку із введенням в Україні карантину пов`язаного з поширенням коронавірусної хвороби ( COVID-19).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області суду від 14.04.2020 року клопотання Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Полтавської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" про продовження строку для подачі відзиву на позовну заяву у справі №917/404/20 було задоволено, продовжено відповідачу процесуальний строк, встановлений судом для подачі відзиву на позовну заяву та відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

15.05.2020 р. відповідач надав суду відзив на позов № 01.2-06/51 (вх. № 5265), відповідно до якого зазначив, що позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що позивачем було завищено вартість вкладення поштового відправлення і такі дії позивача свідчать про склад злочину, передбаченого ст. 190 Кримінального кодексу України.

25.05.2020 р. позивач надав суду відповідь на відзив № 2054/2005 (вх. № 5542), в якому зазначив, що викладені у відзиві аргументи відповідача є безпідставними. Зокрема, позивач наголосив, що відповідач не заперечує факт втрати міжнародних відправлень CV060133018UA, CV060176265UA, CV060165863UA та їх недоставляння адресатам. При цьому, твердження відповідача щодо доцільності звільнення його від відповідальності за втрату відправлень через те, що оціночна вартість посилок була свідомо завищена з метою отримання компенсації і такі дії є шахрайськими, позивач вважає абсолютно абсурдними, оскільки відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05 березня 2009 р. №270 (з наступними змінами і доповненнями), міжнародне поштове відправлення з оголошеною цінністю - міжнародне реєстроване поштове відправлення з вкладенням паперів, документів або інших предметів, оцінка вартості яких визначається відправником.

25.05.2020 р. відповідач звернувся до Господарського суду Полтавської області з клопотанням № 01.2-06/55 (вх. № 5540) про зупинення провадження у справі № 917/404/20.

В обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі, відповідач посилається на те, що оскільки невизнання ним позову мотивовано тим, що в діях відправника вбачаються елементи шахрайства з метою отримання компенсації, 12.05.2020 р. відповідач звернувся до Головного управління Національної поліції України в Полтавській області та до Головного управління Державної податкової служби України у Полтавській області з заявами про вчиненим кримінального правопорушення. Зокрема, у своїй заяві до ГУНПУ в Полтавській області ( копія додана до заяви про зупинення провадження у справі) відповідач зазначив, що вкладеннями до Міжнародних поштових відправлень, які позивач відправляв засобом відповідача, були опудала птахів. Проте, вищезазначені вкладення заборонені до пересилання, зокрема, до США без відповідних дозволів МВС США, навіть за наявності у отримувача відповідного дозволу Міністерства сільського господарства США. Тобто, позивач, на думку відповідача, був обізнаний про неповернення міжнародних поштових відправлень, зокрема, до США.

19.05.2020 р. Кременчуцьким ВП ГУНП в Полтавській області було зареєстровано кримінальне провадження № 12020170090001697 щодо вчинення гр. Еріміді І.А. правопорушення за ознаками ст. 356 Кримінального кодексу України. Дана обставина підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до статті 227 Господарського процесуального кодексу України. господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках : смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Вищезазначений перелік є вичерпним і в ньому відсутня така підстава для зупинення провадження у справі, як реєстрація кримінального провадження (що не є тотожнім поняттям кримінальної справи).

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

29.03.2018 року між ПАТ «Укрпошта» в особі начальника Відділу розвитку бізнесу з корпоративними клієнтами Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта» Попова В.О. (далі - Виконавець) та фізичною особою-підприємцем Еріміді Ігорем Анатолійовичем (далі -Замовник) було укладено Договір №08.1-721 про надання послуг поштових відправлень за межі України (далі - Договір, а.с. 13-16).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- предметом Договору є надання Виконавцем послуг поштового зв`язку Замовнику з пересилання поштових відправлень за межі України (п. 1.1 Договору);

- Виконавець зобов`язується :

забезпечувати надання послуг з пересилання поштових відправлень у Відділеннях поштового зв`язку (далі - ВПЗ), за адресами: №39631, м. Кременчук, вул. Київська, 56; №39600, м. Кременчук, вул.І.Сердюка,20; №39623, м. Кременчук, проспект Свободи,75; №39627, м. Кременчук, пр.Полтавський,11;

надавати послуги з пересилання поштових відправлень за межі України за діючими тарифами, що розміщені на сайті Виконавця, відповідно до умов розділу IV Договору. Надавати послуги на інші послуги та послугу «Масовий кур`єрський забір або доставка» за діючими тарифами, що розміщені на сайті Виконавця (п. 3.1 Договору);

- Виконавець несе відповідальність за прийняті поштові відправлення у відповідності до ст.18 Закону України «Про поштовий зв`язок» (п.5.2. Договору);

- за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за даним Договором Замовник і Виконавець несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України. (п.5.3. Договору).

20.02.2019 року позивачем у відділені поштового зв`язку м. Кременчук Полтавської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» (вул. Ігоря Сердюка, 20, м. Кременчук, Кременчуцький р-н, Полтавська обл.) було здійснено міжнародне відправлення CV060133018UA з оголошеною цінністю 50 000,00 грн., що підтверджується квитанцією, митною декларацією (копії наявні у матеріалах справи).

30.05.2019 року позивачем у відділені поштового зв`язку №27 м. Кременчук Полтавської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» (пр-т Полтавський, 11, м. Кременчук, Кременчуцький р-н, Полтавська обл.) було здійснено міжнародне відправлення CV060176265UA з оголошеною цінністю 25 000,00 грн., що підтверджується квитанцією, митною декларацією (копії наявні у матеріалах справи).

За твердженнями позивача, зазначені вище відправлення адресатами отримані не були. Відправлення були втрачені під час їх пересилання до Сполучених Штатів Америки.

З метою розшуку даних відправлень, позивачем 29.07.2019 року через онлайн сервіс AT «Укрпошта» було подано заявки про розшук даних міжнародних відправлень та залишено дві онлайн-рекламації по трек-номерам CV060133018UA (зареєстровано за номером 2019072910009) та CV060176265UA (зареєстровано за номером 2019072910013) з метою виплати відшкодування.

Під час онлайн-листування з AT «Укрпошта» позивачу було повідомлено, що за його зверненням №2019072910009 щодо міжнародного відправлення CV060133018UA прийнято рішення щодо виплати відшкодування у розмірі 52 328,33 грн.; за зверненням №2019072910013 щодо міжнародного відправлення CV060176265UA прийнято рішення щодо виплати відшкодування у розмірі 26 884,21 грн. Розрахунки здійснені відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу (роздруківка листування наявна у матеріалах справи).

18.10.2019 року позивачем було надіслано до AT «Укрпошта» дві заяви про виплату суми відшкодування по міжнародному відправленню CV060133018UA та CV060176265UA відповідно на мій рахунок (копії наявні у матеріалах справи, .а.с. 33-34).

Листом від 13.11.2019 р. N°2019101810261-В/№2019072910013-В відповідач повідомив позивача, що згідно рішення Комітету з розгляду звернень щодо виплати відшкодування від 31.10.2019 року, виплати за міжнародні поштові відправлення були призупинені відповідно до п.2.9. Статті 23 Актів ВПС, яким передбачено звільнення країн-членів і призначених операторів від відповідальності.

Як зазначає позивач у позові, за даними двома відправленнями CV060133018UA та CV060176265UA, які були направлені до Сполучених Штатів Америки AT «Укрпошта» не здійснила виплату відшкодування.

06.05.2019 року позивачем у відділені поштового зв`язку №27 м. Кременчук Полтавської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» (пр-т. Полтавський, 11, м. Кременчук, Кременчуцький р-н. Полтавська обл.) було здійснено міжнародне відправлення CV060165863UA з оголошеною цінністю 15 000,00 грн до Німеччини, що підтверджується квитанцією, митною декларацією, копії яких наявні у матеріалах справи.

За твердженням позивача зазначене вище відправлення також адресатом отримане не було. Відправлення було втрачене під час його пересилання до Німеччини.

З метою розшуку даного відправлення, позивачем 29.07.2019 року через онлайн сервіси AT «Укрпошта» було подано заявку про розшук даного міжнародного відправлення та залишено онлайн-рекламацію по трек-номерам CV060165863UA (зареєстровано за номером 2019072910029) з метою виплати відшкодування.

Проте, на даний час жодних дій з боку AT «Укрпошти» щодо розшуку даного відправлення чи виплати відшкодування за його втрату не здійснено.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов Договору, позивачем було направлено на адресу Полтавської Дирекції AT «Укрпошта» та безпосередньо до AT «Укрпошта» претензії щодо виплати відшкодування від 09.12.2019 року за поштовими відправленнями, які були надіслані до США (CV060133018UA та CV060176265UA) та поштовим відправленням, яке надіслано до Німеччини (CV060165863UA). Проте, Виконавець жодним чином не відреагував на дані претензії (копії претензій та доказів їх направлення наявні у матеріалах справи).

Оскільки з боку відповідача було відсутнє реагування на вищезазначені претензії, 28.12.2019 року Замовником було направлено повторні претензії, які також були проігноровані Виконавцем (копії претензій та доказів їх направлення наявні у матеріалах справи).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача в якості відшкодування 96 496,80 грн.., з яких : 53 222,91 грн. в якості відшкодування за міжнародне поштове відправлення CV060133018UA, 27 388,61 грн. в якості відшкодування за міжнародне поштове відправлення CV060176265UA, 15 885,28 грн. в якості відшкодування за поштове відправлення CV060165863UA. На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: Копія Договору №08.1-721 від 29.03.2018 року; Копія листа віл 23.12.2019 №08.1-07-54; Копія квитанції про оплату пересилання CV060176265UА; Копія квитанції про оплату пересилання CV060133018UA; Копія квитанції про оплату пересилання CV060165863UA; Копія митної декларації щодо пересилання CV060176265UA; Копія митної декларації щодо пересилання СУ060133018UА; Копія митної декларації щодо пересилання CV060165863UА; Роздруківка листування про прийняття по відправленню CV060176265UA; Роздруківка листування про прийняття по відправленню CV060133018UA; Копія заяви про виплату сум відшкодування по відправленню CV060176265UA; Копія заяви про виплату сум відшкодування по відправленню CV060133018UA; Копія листа AT «Укрпошта» №2019101810261-В/ №2019072910013-8-1; Копія претензії віл 06.12.19 з доказом направлення; Копія претензії від 09.12.2019 з доказом направлення; Копія повторної претензії від 27.12.19 з доказом направлення; Копія повторної претензії від 27.12.19 з доказом направлення; Копія листа від 29.11.2019 №07.7-17-210; Копія листа від 02.12.2019 №07.7-17-214 та Копія листа AT «Укрпошта» №33-Б-1090 від 25.02.2020 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи відправлення позивача не були доставлені адресатам, оскільки були втрачені. Дана обставина відповідачем не спростовується.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України).

У своїй роботі Відповідач та його структурні підрозділи керуються Всесвітньою поштовою конвенцією, Статутом Всесвітнього поштового союзу, Регламентом поштової кореспонденції, Законом України «Про поштовий зв`язок», Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. та внутрішніми нормативними актами складеними та прийнятими у відповідності до чинного законодавства.

У відповідності зі ст. 1 Закону України «Про поштовий зв`язок» послуги поштового зв`язку - продукт діяльності оператора поштового зв`язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів.

Відносини у сфері надання послуг поштового зв`язку регулюються Конституцією України, цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (абзац 1 статті 2 Закону України "Про поштовий зв`язок").

На підставі ст. 3 Закону України "Про поштовий зв`язок" основними засадами діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку зокрема є забезпечення надання послуг поштового зв`язку встановленого рівня якості.

Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про поштовий зв`язок»).

Відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05 березня 2009 р. №270 (з наступними змінами і доповненнями), міжнародне поштове відправлення з оголошеною цінністю - міжнародне реєстроване поштове відправлення з вкладенням паперів, документів або інших предметів, оцінка вартості яких визначається відправником.

Приймання поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає в оформленні поштового відправлення, поштового переказу, що подаються для пересилання.

Згідно п. 10 Правил надання послуг поштового зв`язку - оператори поштового зв`язку зокрема зобов`язані забезпечувати: надання послуг поштового зв`язку встановленого рівня якості відповідно до нормативно-правових актів, що регламентують діяльність операторів поштового зв`язку, умов договору; пересилання поштових відправлень, що не належать до універсальних послуг поштового зв`язку, поштових переказів у нормативні строки, встановлені ними самостійно згідно із законодавством.

Так, дійсно, відповідно до п. 125 Правил надання послуг поштового зв`язку у разі встановлення перевіркою факту невиконання чи неналежного виконання оператором поштового зв`язку обов`язків з надання послуг поштового зв`язку щодо пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу відправникові/адресату не пізніше десяти днів з дня встановлення перевіркою такого факту в об`єкті поштового зв`язку за місцем приймання або вручення поштового відправлення, прийняття поштового переказу або виплати коштів за ним виплачується відшкодування у розмірі, визначеному законом

У відповідності до п. 129 вищезгаданих Правил - оператор поштового зв`язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв`язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв`язку згідно із законом.

Відповідно до ст. 5 Всесвітньої поштової конвенції поштове відправлення належить відправнику доти, доки воно не видано законному адресату, якщо тільки воно не було затримано відповідно до законодавства країни відправлення або призначення та у випадку застосування статті 15.2.1.1 чи 15.3 згідно із законодавством транзитної країни.

Відповідно до ч. 4 статті 23 Всесвітньої поштової конвенції, у випадку втрати, повної крадіжки чи повного пошкодження відправлення з оголошеною цінністю відправник має право на відшкодування, що відповідає, в принципі, сумі оголошеної цінності в СПЗ.

Відповідно до ч. 8 ст. 23 Всесвітньої поштової конвенції, якщо відшкодування необхідно сплатити за втрату, повну крадіжку або повне пошкодження рекомендованого відправлення, простої посилки чи відправлення з оголошеною цінністю, відправник або, залежно від випадку, адресат має право на відшкодування сплачених ним під час подання відправлення тарифів і зборів, за винятком рекомендованого або страхового збору.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про поштовий зв`язок» визначено, що за втрату (пошкодження) міжнародних поштових відправлень і посилок оператори несуть відповідальність відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та законодавства України, за невиплату міжнародних поштових переказів - відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За повну втрату (пошкодження) вкладення посилки з оголошеною цінністю, листа або бандеролі з оголошеною цінністю - відшкодування в розмірі суми оголошеної цінності поштового відправлення, вартості послуг поштового зв`язку та штраф у розмірі 25 відсотків вартості цих послуг (п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про поштовий зв`язок»).

Відповідно до п. 58 Правил надання послуг поштового зв`язку, сума оголошеної цінності міжнародного поштового відправлення не повинна перевищувати фактичної вартості вкладення та суми, визначеної у Керівництві з приймання міжнародних поштових відправлень.

Аналогічна вимога щодо заборони завищення вартості вкладення поштового відправлення міститься і у Всесвітньої поштової конвенції, зокрема, згідно зі ст. PП 29 Регламенту поштових посилок: «Оголошена цінність не може перевищувати дійсну вартість вкладення носилки, проте дозволяється оголошувати тільки частину цієї вартості». Вказаним регламентом передбачено, що «Будь-яке неправдиве оголошення цінності, що перевищує дійсну вартість посилки, переслідується в судовому порядку, передбаченому законодавством країни подачі.» Тобто, правила міжнародного поштового обміну передбачають не тільки заборону на завищення вартості вкладення поштового відправлення, вимагають притягнення до відповідальності осіб які завищують» вартість вкладення.

З матеріалі справи вбачається, що у Митних деклараціях до поштових, відправлень СV060133018UA , CV060176265UA, та CV060165863U (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 22-30), позивач вказав наступне :

- у митнійдекларації до відправлення CV0601330181JA у розділі митна вартість вказана загальна вартість 1 200,00 грн., а у розділі оголошена цінність 59 000,00 грн (1 326,23 грн. СПЗ), тобто оголошена цінність більше ніж у 35 разів за оголошену вартість.

- у митній декларації до відправлення CV060176265UA у розділі митна вартість вказана загальна вартість 1 800,00 грн., а у розділі оголошена цінність 25 000,00 гри (679,77 грн. СПЗ), тобто оголошена цінність більше ніж у 13 разів за оголошену вартість.

- у митній декларації до відправлення CV060165863UA у розділі митна вартість вказана загальна вартість 1 200,00 грн., а у розділі оголошена цінність 15 000,00 грн (409,56 грн. СПЗ), тобто оголошена цінність більше ніж у 12 разів за оголошену вартість.

Відповідно до статті 49 Митного Кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст. 51 Митного Кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного Кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що позивач зазначає різну вартість своїх відправлень для митного контролю та для поштового відправлення.

У зв`язку з цим, суд звертає увагу на доктрину venire contra factum proprium (заборона суперечливості поведінки). Доктрина суперечливості поведінки базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Частиною 6 ст. 18 Закону України «Про поштовий зв`язок» визначено, що Оператор не несе матеріальної відповідальності за поштові відправлення, якщо:

поштове відправлення на підставі закону підлягає вилученню, конфіскації або знищенню;

втрата або пошкодження вкладення поштового відправлення сталися внаслідок дії непереборної сили (землетрус, ураган, повінь тощо);

нестача або пошкодження вкладення поштового відправлення сталися внаслідок порушення відправником встановлених законодавством України правил щодо обмежень у пересиланні предметів та речей;

поштове відправлення (поштовий переказ) видано (виплачено) адресату під розписку про одержання;

заяву про розшук поштового відправлення (поштового переказу) подано до об`єкта поштового зв`язку після шести місяців з дня приймання;

поштове відправлення з оголошеною цінністю, прямий контейнер були прийняті від відправника закритими, оболонка поштового відправлення або сам контейнер, печатка чи пломба відправника не пошкоджені, а маса поштового відправлення або прямого контейнера відповідає масі, визначеній під час його приймання до пересилання.

Враховуючи суперечливість позиції позивача щодо дійсної та оголошеної вартості вкладень до міжнародних поштових відправлень, вбачається наявність завищення оголошеної вартості поштових відправлень, а саме :

- оголошена цінність відправлення CV0601330181JA завищена більше ніж у 35 разів (у розділі митна вартість вказана загальна вартість 1 200,00 грн., а у розділі оголошена цінність 59 000,00 грн (1 326,23 грн. СПЗ));

- оголошена цінність відправлення CV060176265UA завищена більше ніж у 13 разів (у розділі митна вартість вказана загальна вартість 1 800,00 грн., а у розділі оголошена цінність 25 000,00 грн. (679,77 грн. СПЗ));

- оголошена цінність відправлення CV060165863UA завищена більше ніж у 12 разів (у розділі митна вартість вказана загальна вартість 1 200,00 грн., а у розділі оголошена цінність 15 000,00 грн (409,56 грн. СПЗ);

У запереченнях на відзив позивач зазначив, що під час перетину посилками митного кордному України, визначена позивачем митна вартість товарів перевірялася уповноваженими державними митними органами і жодних зауважень щодо її розміру надано не було.

Однак, дане твердження позивача лише підтверджує факт того, що у вищезазначених митних деклараціях останнім було зазначену дійсну (фактичну) вартість відправлення.

Відповідальність призначених операторів та відшкодування визначені у статті 23 Конвенції. Пунктом 2.9 ст.23 Всесвітньої поштової конвенції Актів ВПС, країни - члени ВПС та призначені оператори не несуть відповідальності за поштові відправлення, якщо в діях відправника вбачаються елементи шахрайства з метою отримання компенсації.

Крім того, позивачем не доведено вини саме відповідача у втраті міжнародних поштових відправлень, оскільки відповідно до змісту листа АТ "Укрпошта" від 25.02.2020 р. № 33-Б-1090, наданого відповідачем на запит адвоката Близнюка І.В., за повідомленням поштової служби США посилки були втрачені при пересиланні їх до адресатів, відправнику за згодою іноземної поштової служби найближчим часом буде виплачене належне відшкодування.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене та оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Повне рішення складено 03.06.2020 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М.Тимощенко