Рішення № 89622618, 26.05.2020, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.05.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/983/19Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло Інвест-Сервіс"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Віталія Васильовича

про стягнення 168801 грн 62 к.

представники сторін не з"явилися.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Житло Інвест-Сервіс" із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Віталія Васильовича про стягнення 168801 грн 62 к.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

17.09.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначив на 17.10.2019 (ухвала від 17.09.2019), в якому суд оголосив перерву до 12.11.2019 з подальшим відкладенням розгляду справи по суті на 18.11.2019 (ухвала від 12.11.2019).

15.10.2019 відповідач подав відзив на позов вх.№17594/19, який суд прийняв до розгляду.

17.10.2019 представник відповідача подав клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів вх.№17862/19, які суд оглянув та приєднав до матеріалів справи.

06.11.2019 представник позивача подав відповідь на відзив вх.№19356/19, яку суд прийняв до розгляду та заяву про збільшення позовних вимог вх.№21923/19, яку суд залишив без розгляду (ухвала від 18.11.2019).

11.11.2019 представник відповідача подав заперечення на заяву про збільшення позовних вимог вх.№19587/19 та заперечення на відповідь на відзив вх.№19588/19, які суд приєднав до матеріалів справи.

18.11.2019 представник позивача подав письмові пояснення вх.№20061/19, заяву про виклик спеціаліста вх.20062/19 та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження вх.№20063/19.

18.11.2019 суд постановив перейти до розгляду справи № 909/983/19 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначив підготовче засідання на 10.12.2019 (ухвала від 18.11.2019).

09.12.2019 від представника позивача надійшла заява про збільшення та уточнення розміру позовних вимог (вх.№24330/19). Від представника відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про збільшення та уточнення розміру позовних вимог (від 10.12.2019 вх.№21703/19). Від ТОВ "Агропромбудмеханізація" надійшли пояснення вх.№21596/19, які суд приєднав до матеріалів справи.

У підготовчому судовому засіданні 10.12.2019 суд визнав подану заяву про збільшення та уточнення розміру позовних вимог такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, у зв`язку з чим позовними вимогами є стягнення коштів в сумі 168801 грн 62 к. Суд оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 15.01.2019, про що сторони повідомлялися під розписку.

11.01.2020 від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів (вх.№364/20), які суд оглянув та приєднав до матеріалів справи.

15.01.2020 суд постановив підготовче провадження у справі закрити; розгляд справи по суті призначити на 06.02.2020; викликати в судове засідання спеціаліста експерта Івано-Франківської торгово-промислової палати Винника І.І. та спеціаліста Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України (ухвала суду від 15.01.2020).

06.02.2020 розгляд справи не відбувся у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю судді.

17.02.2020 суд повідомив учасників справи, про розгляд справи 05.03.2020 (ухвала від 17.02.2020).

У судовому засіданні 05.03.2020 суд заслухав вступне слово позивача та відповідача, усні консультації та роз`яснення спеціаліста Івано-Франківської торгово-промислової палати та спеціаліста Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України, на стадії дослідження доказів оголосив перерву у судовому засіданні до 17.03.2020.

17.03.2020 суд враховуючи епідемічну ситуацію, яка склалася в Україні із поширенням коронавірусу COVID-19, оголошеним карантином до 03.04.2020, відповідно до ст.3 Конституції України, постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2010 №211, рішення зборів суддів Господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2010 №3, відклав розгляд справи по суті.

14.05.2020 суд повідомив учасників справи, що розгляд справи відбудеться 26.05.2020.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, 25.05.2020 подав клопотання вх.№6430/20 про приєднання до матеріалів справи доказів надання правової допомоги, письмові пояснення вх.№6432/20 та заяву вх.№6431/20 про розгляд справи без участі позивача та його представника, які суд прийняв до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, натомість подав клопотання про розгляд справи без участі відповідача чи його представника, яку суд прийняв до розгляду.

Враховуючи клопотання сторін, суд дійшов висновку про розгляд справи без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами.

26.05.2020 в судовому засіданні суд ухвалив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови договору №164 про надання послуг з технічного обслуговування автомобілів від 22.12.2017 та договору поставки товарів №426 від 22.12.2017, в частині надання якісних послуг та заміни нових запчастин, а тому, на думку позивача, зобов"язаний:

- відшкодувати збитки на суму 76098 грн 00 к.;

- повернути завдаток в розмірі 15750 грн 00 к.;

- додатково сплатити суму у розмірі завдатку 15750 грн 00 к.;

- сплатити неустойку в сумі 9167 грн 78 к.;

- сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 13355 грн 14 к.;

- повернути безпідставно набуте майно - грошові кошти в розмірі 38681 грн 00 к.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями статтей 22, 536, 549, 570, 571, 906, 1212 ЦК України.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив. Відповідач зазначив, що він здійснював частковий ремонт, а не капітальний як стверджує позивач та як зазначено в акті експертизи №В-08 від 23.01.2018 року; послуги з ремонту надані якісно відповідно до технічних вимог та прийняті позивачем без зауважень. Вказав, що позивач не надав жодних доказів, котрі б підтвердили факт заподіяння йому збитків. Просив суд в позові відмовити.

Пояснення експерта Івано-Франківської торгово - промислової палати.

В судовому засіданні 05.03.2020 експерт Івано-Франківської торгово - промислової палати Винник І.І. зазначив, що 23.01.2018 він проводив аналіз якості виконаного ремонту транспортного засобу, сідлового тягача, марки RENAULT MAGNUM 440, кузов/рама НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 шляхом візуального огляду транспортного засобу та шляхом детального технічного огляду та діагностики транспортного засобу, враховуючи документи надані позивачем, зокрема акт технічного стану транспортного засобу від 15.01.2018 та дефектний акт щодо виявлених несправностей. Експерт дійшов висновку про те, що капітальний ремонт двигуна відповідач провів неякісно, або з явними порушеннями технологічного процесу, які здійснювалися у процесі цього ремонту та склав акт експертизи №В-087, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Щодо зазначення в Акті експертизи про проведення відповідачем капітального ремонту, вказав що це описка, насправді повинен був зазначити поточний ремонт. Долучив до матеріалів справи копію дефектного акта, в якому зазначена дата - 22.01.2018. В Акті експертизи дата дефектного акта на підставі якого, зокрема проводився аналіз якості виконаного ремонту транспортного засобу експертом не вказана .

Пояснення експерта Івано - Франківського НДЕКЦ МВС України.

В судовому засіданні 05.03.2020 експерт Івано - Франківського НДЕКЦ МВС України Янюк Анатолій Миколайович зазначив, що як вбачається з документів які знаходяться в матеріалах справи, відповідач здійснював поточний ремонт транспортного засобу. Вказав, що частина несправностей виявлених під час повторного ремонту транспортного засобу могли виникнути через недотримання технічного процесу зборки двигуна, а частина несправностей не має зв"язку з виконаним ремонтом та могли виникнути внаслідок інших механічних дій.

Обставини справи.

01.09.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Житло Інвест-Сервіс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Техбуд-Сервіс" уклали договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендодавець приймає у строкове платне користування транспортний засіб сідловий тягач, марки RENAULT MAGNUM 440, кузов/рама НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Транспортний засіб передавався у стані, придатному для цільового використання без будь-яких дефектів, недоліків, які перешкоджають використанню автомобіля за цільовим призначенням, що підтверджується Актом приймання-передачі майна від 01.09.2017 підписаним сторонами та скріпленим печатками товариств.

20.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Житло Інвест-Сервіс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфабуд" уклали договір про надання послуг з перевезення, відповідно до умов якого замовник доручає, а перевізник бере на себе зобов"язання доставити автомобільним транспортом сідловим тягачем, марки RENAULT MAGNUM 440, кузов/рама НОМЕР_1 , довірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а замовник бере на себе зобов"язання сплатити встановлену перевізником плату за перевезення вантажу (п.1.1. договору). Відповідно до п.п 2.1.8 п.2.1. договору, перевізник зобов"язується у разі поломки автомобіля, вжити всіх заходів для його ремонту або надати інший аналогічний автомобіль з метою своєчасного виконання перевезення.

У випадку несвоєчасного виконання перевізником зобов"язань по цьому договору, останній сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості замовлення за кожен день (п.4.4. договору). У випадку відмови від виконання умов цього договору перевізник сплачує замовнику штраф у розмірі 50% від вартості цього договору (п.4.5. договору).

Через два дні 22.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Житло Інвест-Сервіс" та Фізична особа підприємець Гаврилюк Віталій Васильович уклали договір №164 про надання послуг з технічного обслуговування автомобілів, відповідно до умов якого виконавець зобов"язується на замовлення замовника на протязі визначеного цим договором терміну, здійснювати надання послуг по технічному обслуговуванню автомобілів замовника( в тому числі, але не виключно - заміна мастил та запасних частин в автомобілях, діагностика автомобіля та інше), надаючи окремі види послуг (далі за текстом "послуги") в тому числі з наданням своїх автозапчастин та інших засобів, що необхідні для виконання послуг, а замовник зобов"язаний приймати послуги за актом здачі-приймання виконаних робіт та оплачувати такі роботи, а також вартість автозапчастин та інших засобів на встановлених договором умовах (п.1.1. договору).

Загальний обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається на протязі дії договору за всіма наданими відповідно до умов договору окремими видами послуг та визначаються актами здачі - приймання виконаних робіт, які є невід"ємними додатками до договору (1.2. договору).

Загальна сума по ремонту визначається згідно актів виконаних робіт ( п.1.4. договору).

Після виконання робіт, виконавець надає замовнику акт виконаних робіт , в якому зазначається перелік виконаних робіт, їх вартість, перелік та вартість встановлених запасних частин та аксесуарів, перелік та вартість використаних матеріалів (п.3.9. договору).

По закінченні робіт та підписання акта виконаних робіт, автомобіль видається особі, уповноваженій замовником на отримання автомобіля. Уповноважений на отримання автомобіля з ремонту представник замовника також зобов"язаний при отриманні автомобіля з ремонту (технічного обслуговування) прийняти виконані виконавцем з ремонту та технічного обслуговування роботи згідно акта виконаних робіт. Особа, уповноважена замовником на прийняття автомобіля з ремонту, вважається компетентною з питання прийняття автомобіля і замовник не має права в подальшому оскаржувати дії свого представника за мотивами його некомпетентності (п.3.10 договору).

В разі виявлення недоліків виконаних робіт протягом встановлених гарантійних термінів виконавець зобов"язаний усунути їх власними силами та за власні кошти, за умови що такі недоліки виникли з причини неякісного виконання робіт виконавцем або застосування ним неякісних матеріалів (запасних частин) і не є наслідком неправильної експлуатації автомобіля замовником. Зазначений пункт, за умови якісного виконання робіт виконавцем не поширюється на випадки несправностей автомобіля, що виникли внаслідок застосування запасних частин та матеріалів згідно п.3.7 цього договору (п.3.11. договору).

22.12.2017 сторони спору також уклали договір поставки товарів №426, відповідно до умов якого відповідач зобов"язувався в порядку та на умовах визначених цим договором, поставляти покупцю визначені цим договором запчастини (далі - товар), а позивач зобов"язується в порядку та на умовах визначених цим договором приймати товар та оплачувати його (п.1.1. договору).

Номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках фактурах та видаткових накладних, які є невід"ємною частиною договору та остаточно узгоджуються сторонами на кожну окрему партію товару (п.1.2. договору).

Як стверджував позивач та не заперечував відповідач (пояснення а.с.81), в період з 22.12.2017 - 28.12.2017 транспортний засіб - сідловий тягач, перебував на станції технічного обслуговування відповідача.

27.12.2017 позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 55681 грн 00 к., що підтверджується платіжним дорученням №1, із призначенням платежу - завдаток, згідно договорів від 22.12.2017 №164, №426, копія якого приєднана до матеріалів справи (а.с.18).

28.12.2017 сторони підписали та скріпили печатками акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0006744, в якому сторони підтвердили факт виконання робот, їх вартість та зазначили, що претензій одна до одної не мають (а.с.19).

Також, 28.12.2017 сторони підписали та скріпили печатками видаткові накладні №РН-0009699 на суму 18229 грн 00 к. та №РН-0009700 на суму 21702 грн 00 к., згідно яких підтвердили факт отримання запасних частин. (а.с.20,21).

Як стверджував позивач в період з 28.12.2017 - 03.01.2018 автомобіль жодних виїздів не здійснював. 04.01.2018 на виконання умов договору від 20.12.2017 автомобіль виїхав для перевезення товару та повернувся у зв"язку з аварійним режимом роботи. Відповідно до листа від 05.01.2018 №18-05/01 позивач повідомив ТОВ "Альфабуд" про неможливість виконання зобов"язань, згідно договору від 20.12.2017.

05.01.2018 позивач також звернувся до відповідача з проханням направити спеціаліста для визначення причини несправності автомобіля, так як через небезпеку поглиблення аварійного стану, автомобіль не може прибути на СТО відповідача, що підтверджується листом №01 від 05.01.2018, який відповідач отримав 15.01.2017, докази чого долучені до матеріалів справи (а.с.22.).

Крім того, 11.01.2018 позивач звернувся до Івано-Франківської торгово-промислової палати з проханням надати спеціаліста для проведення експертизи якості ремонту автомобіля - сідлового тягача, марки RENAULT MAGNUM 440, кузов/рама НОМЕР_1 (лист №2 від 11.01.2018 (а.с. 24)), а також оплатив вартість проведення цієї експертизи, що підтверджується квитанцією №0.0.936010218.1 від 11.01.2018, копія якої приєднана до матеріалів справи (а.с.30).

Як вбачається з пояснень працівника відповідача (а.с.81), на вимогу позивача відповідач в перших числах січня направив до позивача слюсаря-електрика для виконання комп"ютерної діагностики та визначення причини несправності, який запропонував позивачу відправити автомобіль на сервіс відповідача для здійснення більш детальної діагностики та окремого ремонту паливної системи, однак позивач відмовився в усній формі. Доказів відмови від проходження діагностики на станції відповідача матеріали справи не містять, як і не містять доказів відмови відповідача виконати вимоги п.3.11 договору №164 від 22.12.2017.

Позивач причин відмови від проходження діагностики та ремонту на станції відповідача не вказав, натомість ствердив, що 15.01.2018 директор ТОВ "Житло Інвест-Сервіс", директор ТОВ "Техбуд-Сервіс" (власник автомобіля) та представник ФОП Гаврилюка В.В., який відмовився від підпису склали Акт попереднього огляду (технічного стану) транспортного засобу, яким встановили ряд несправностей автомобіля, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.25).

Позивач також вказав, що 22.01.2018 представник торгово-промислової палати, директор ТОВ "Житло Інвест-Сервіс" та головний механік ТОВ "Агропромбудмеханізація" Гергічний В.І. (представник товариства, котре здійснювало ремонт автомобіля вдруге) склали дефектний акт, відповідно до якого встановили такі несправності: незакріплені форсунки на шести циліндрах, що призвело до прогорання прокладок під ними та повторної реставрації форсунок; не затягнуті болти на головках блока циліндрів до сили, яка передбачена технологією; на інтеркулері виявлено механічне пошкодження, що призвело до вимушеної його реставрації; втрата охолоджувальної рідини, при візуальному огляді системи охолодження автомобіля - причини втрати не виявлено, а тому згідно настанови головного механіка, вирішили пройти пробіг в 500 км для встановлення причини втрати; відсутність контактів на запобіжниках, що призвело до відключення центрального табла, штори лобового скла, прикурювача, магнітоли; не підключений провід від свічки накалювання (а.с.29).

23.01.2018 експерт ІФТПП Винник І.І. шляхом візуального огляду транспортного засобу та шляхом детального технічного огляду та діагностики транспортного засобу, на підставі наданих позивачем документів, а саме листа заявки №2 від 11.01.2018; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 24.12.2013; акта технічного стану транспортного засобу від 15.01.2018; договору №164 про надання послуг з технічного обслуговування автомобілів від 22.12.2017; акта здачі приймання робіт (наданих послуг) №ОУ-0006744; договору №426 поставки товарів від 22.12.2017; видаткових накладних №РН-0009699 та №РН-0009700 від 28.12.2017 та дефектного акта на транспортний засіб, провів аналіз якості виконаного ремонту транспортного засобу, сідлового тягача, марки RENAULT MAGNUM 440, кузов/рама НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та дійшов висновку про те, що капітальний ремонт двигуна відповідач провів неякісно, або з явними порушеннями технологічного процесу, які здійснювалися у процесі цього ремонту та склав акт експертизи №В-087, копія якого приєднана до матеріалів справи (а.с.26).

25.01.2018 транспортний засіб своїм ходом прибув на діагностику до ТОВ "Агропромбудмеханізація", що підтверджується Актом діагностики від 25.01.2018 (а.с.84), листом ТОВ "Агропромбудмеханізація" від 03.10.2019 (а.с.83) та поясненнями працівника ТОВ "Агропромбудмеханізація" від 06.12.2019 (а.с.160).

В той же день, 25.01.2018 ТОВ "Житло Інвест-Сервіс" та ТОВ "Агропромбудмеханізація" підписали та скріпили печатками товариств Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно якого сторони підтвердили факт виконання робіт та їх вартість (а.с.49).

31.01.2018 ТОВ "Альфабуд" звернулася з листом №31-01-18/05 до ТОВ "Житло Інвест-Сервіс" про відшкодування збитків в розмірі 53250 грн 00 к., завданих товариству внаслідок невиконання взятих на себе зобов"язань, згідно договору про надання послуг з перевезення від 20.12.2017 (а.с.40).

27.02.2018 директор ТОВ "Житло Інвест-Сервіс" відповідно до листа №18-27/02 визнав завдані ТОВ "Альфабуд" збитки та зазначив, що нездійснення послуг перевезення спричинені неякісним ремонтом автомобіля, який виконав ФОП Гаврилюк В.В. (а.с.41).

25.01.2019 з метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача направив претензію №01/25-01 про відшкодування неустойки та збитків спричинених неякісним ремонтом в сумі 47223 грн 23 к., докази чого приєднані до матеріалів справи (а.с.31-34).

Проте вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв"язку з чим позивач звернувся в суд за захистом порушеного права.

Оцінка доказів. Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Щодо вимоги позивача про стягнення 76098 грн 00 к. збитків.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази подані сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

22.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Житло Інвест-Сервіс" та Фізична особа підприємець Гаврилюк Віталій Васильович уклали договір №164 про надання послуг з технічного обслуговування автомобілів.

Аналіз укладеного сторонами договору дозволяє зробити висновок, що хоча сторонами і визначено назву укладеного договору як договір про надання послуг з технічного обслуговування автомобілів, однак за правовим змістом вказаний договір є змішаним договором про надання послуг (послуги з проведення технічного обслуговування автомобілів), який містить в собі елементи договору підряду (роботи з ремонту автомобілів).

Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодекс України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частинами 1, 2 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Згідно з частиною 3 ст. 853 ЦК України якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну ( ч. 4 ст. 853 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.906 ЦК України).

Основною суттєвою відмінністю договорів підряду та надання послуг є те, що за договором підряду метою укладення договору є конкретний результат робіт, що належить до передання замовникові, метою договору надання послуг є процес надання послуг, які споживаються в процесі їх надання.

Як встановлено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Суд встановив, що відповідач на виконання умов укладеного договору виконав роботи з ремонту транспортного засобу, що підтверджується актом від 28.12.2017 № ОУ-000674 здачі-прийняття робіт (надання послуг), загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ - 15750 грн 00 к., який підписаний обома сторонами та засвідчений печатками. В Акті зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Позивач твердить, що відповідач порушив умови договору, що якісного виконання робіт.

Згідно зі статтями 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Частинами 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно приписів статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи, що господарсько-правова відповідальність виходить з презумпції вини, відсутність якої повинна доводити сторона, яка порушила зобов`язання (ст.614 ЦК України, ст. 218 ГК України), позивач, звертаючись до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договору, повинен довести належними, достовірними та вірогідними доказами: 1) наявність у нього та розмір збитків, 2) факт невиконання або неналежного виконання зобов`язань з боку заподіювача збитків (протиправне діяння - дія або бездіяльність) та 3) причино-наслідковий зв`язок, де протиправне діяння є причиною, а збитки - її безпосереднім та невідворотним результатом.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 76098 грн 00 к. збитків, що складаються з :

1. Вартості експертизи, проведеної Івано-Франківською торгово-промисловою палатою, якою встановлено факт неякісного ремонту в сумі 1848 грн 00 к.

2. Вартості робіт по усуненню недоліків проведеного відповідачем ремонту, що здійснювався ТОВ "Агропромбудмеханізація" в сумі 6000 грн 00 к.

3. Штрафних санкцій в сумі 53250 грн 00 к., сплачених позивачем на користь ТОВ "Альфабуд" у зв"язку із невиконанням зобов"язань по перевезенню через неможливість використання автомобіля пов"язану з неякісним ремонтом.

В підтвердження завданих збитків позивач посилається на Акт попереднього огляду (технічного стану) транспортного засобу, дефектний акт датований 22.01.2018, Акт експертизи №В-08 від 23.01.2018, договір про надання послуг з перевезення від 20.12.2017, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 25.01.2018, підписаний між позивачем та ТОВ "Агропромбудмеханізація" та квитанції, що підтверджують оплату штрафних санкцій та виконаних робіт для усунення недоліків спричинених неякісним ремонтом.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як на доказ виконання відповідачем неякісного ремонту, що призвело до понесення позивачем збитків, позивач посилається на Акт експертизи №В-08 від 23.01.2018, яким встановлено, що капітальний ремонт двигуна відповідач провів неякісно, або з явними порушеннями технологічного процесу, які здійснювалися у процесі цього ремонту.

За приписами ст.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу.

Проаналізувавши висновок експерта, оцінивши його в сукупності з усіма доказами, які містяться в матеріалах справи, у суду є обґрунтовані сумніви щодо достовірності вказаного доказу, оскільки при дослідженні обставин справи суд встановив ряд обставин, що свідчать про непрофесійний поверхневий підхід експерта до складання експертного висновку. Так, в акті зазначено, що відповідачем здійснювався капітальний ремонт двигуна, в той час як з"ясувалось в судових засіданнях відповідачем проводився поточний ремонт. Цей факт підтвердив і сам експерт в судовому засіданні 05.03.2020, стверджуючи що це описка, що є неприпустимим при встановленні такого роду обставин як якісно зроблений ремонт чи неякісно, що призвів до настання негативних наслідків для позивача.

Крім того, під час проведення експертизи, експерт враховував такі документи як Акт попереднього огляду (технічного стану) транспортного засобу від 15.01.2018 та дефектний акт (без зазначення дати). В матеріалах справи датований 22.01.2018.

При дослідженні Акта попереднього огляду (технічного стану) транспортного засобу від 15.01.2018, суд встановив, що в акті вказано, що до складу комісії входить директор ТОВ "Житло Інвест-Сервіс" - ОСОБА_1 , директор ТОВ "Техбуд-Сервіс" (власник автомобіля) - ОСОБА_2 та представник ФОП Гаврилюка В.В. в особі - і далі по тексту порожня графа. В кінці акта зазначено представник ФОП Гаврилюка В.В. відмовився від підпису акта. Встановити особу представника відповідача не видається за можливе.

Також в акті зазначено, що під час огляду транспортного засобу переліченими вище особами встановлено, що відсутня компресія в першому-третьому циліндрах (по причині відсутності герметичності в системі подачі палива - форсунки даних циліндрів); відсутність герметичності в системі подачі повітря: турбіна, патрубки, інтеркулер; не під"єднана трубка вакуумного клапана турбіни; зменшення рівня антифризу в системі охолодження двигуна без видимого візуального протікання; відсутність потужності на групі запобіжників, що виникло після капітального ремонту двигуна; відсутність пального в паливній системі двигуна після нетривалого простою автомобіля, що не відповідає технічному регламенту роботи двигуна.

Відтак, у суду відсутні підстави для висновку про присутність представника відповідача під час огляду транспортного засобу, а також наявність у директорів товариств, які підписали спірний акт достатньої кваліфікацйного рівня для встановлення причин виникнення несправностей автомобіля та якості виконаного ремонту, зазначених в акті, який взяв до уваги експерт.

Дефектний акт, складений директором позивача, директором та старшим механіком ТОВ "Агропромбудмеханізація" і представником торгово-промислової палати, спеціалістом- експертом, який датований 22.01.2018, суд оцінює критично, оскільки як вбачається з долученого до матеріалів справи копії Акта діагностики від 25.01.2018 та листа від 03.10.2019 за підписом директора ТОВ "Агропромбудмеханізація" в якому зазначено, що за результатами діагностики 25.01.2018 було виявлено ряд несправностей частина з яких не є несправністю (технологічно-регламентні та планово-регламентні роботи) та оформлено дефектний акт, тобто документ, який підтверджує необхідність ремонту. Одночасно вказано, що виявлені несправності виникли внаслідок значного зносу запчастин та агрегатів, котрі тривалий час не замінювалися і не могли виникнути в результаті неякісно зробленого попереднього часткового/поточного ремонту двигуна, ремонту ГБЦ.

Отже, у суду є підстави вважати що дефектний акт складений та підписаний 25.01.2018, а не 22.01.2018, і не міг бути в експерта під час проведення експертизи 23.01.2018. Крім того, матеріали справи містять три різні примірники цього документа (а.с. 29, 216, 217).

Щодо пояснень експерта Івано - Франківського НДЕКЦ МВС України, стосовно того, що частина несправностей виявлених під час повторного ремонту транспортного засобу могли виникнути через недотримання технічного процесу зборки двигуна, суд зазначає, що судова експертиза не проводилась, під час розгляду справи не могла бути проведена через віддаленість виникнення спірних правовідносин, а тому пояснення спеціаліста є припущеннями, та не можуть слугувати окремим доказом, що підтверджує те, що причиною несправностей автомобіля є неякісне виконання відповідачем робіт.

Відтак кошти сплачені позивачем за ремонт, проведений ТОВ "Агропромбудмеханізація" та оплата вартості експертизи не є збитками, спричиненими відповідачем внаслідок неякісного ремонту, оскільки не прослідковується причинно-наслідковий зв"язок між проведеним ремонтом та настанням несправності автомобіля та вини відповідача .

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 53250 грн 00 к. Позивач твердить, що саме через неякісний ремонт, проведений відповідачем, він поніс збитки, у вигляді сплати штрафних санкцій, сплачених на користь ТОВ "Альфабуд" у зв"язку із невиконанням зобов"язань по перевезенню.

Як вбачається з вищевикладеного, позивач не довів суду факту невиконання або неналежного виконання зобов`язань з боку відповідача, а тому сплачені позивачем штрафні санкції у зв"язку із невиконанням зобов"язань по перевезенню не є збитками, які поніс позивач з вини відповідача.

Суд зазначає, що господарська діяльність - це вільна, ініціативна діяльність товариств різних форм власності, що здійснюється на власний ризик з метою одержання прибутку.

Як вбачається з приєднаного до матеріалів справи, договору про надання послуг з перевезення від 20.12.2017, перевізник (позивач) зобов"язався у разі поломки автомобіля, вжити всіх заходів для його ремонту або надати інший аналогічний автомобіль з метою своєчасного виконання перевезення ( п.п. 2.1.8. п.2.1. договору).

Так, укладаючи договір перевезення позивач виходячи з умов договору мав перевірити стан автомобіля для здійснення перевезення та врахувати таку обставину як поломка автомобіля, щоб забезпечити перевезення аналогічним транспортом для уникнення сплати штрафних санкцій.

Доказів намагання позивачем уникнути настання будь яких негативних наслідків, матеріали справи не містять, натомість, як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2018 відремонтувавши автомобіль, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000481 позивач мав можливість здійснити перевезення, згідно договору від 20.12.2017 та уникнути сплати штрафних санкцій про нарахування яких ТОВ "Альфабуд" повідомило лише 31.01.2018 листом №31-01-18/05 (а.с.40).

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Суд враховує, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов"язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних, беззаперечних та достатніх доказів на підтвердження неякісного ремонту транспортного засобу, виконаного відповідачем, а саме, наявності недоліків у виконаній роботі, причин таких недоліків, а також причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та недоліками, а тому позивачем недоведені позовні вимоги в частині відшкодування завданих збитків.

Щодо вимог позивача про повернення завдатку в сумі 15750 грн 00 к. та додатково суми у розмірі завдатку 15750 грн 00 к., суд зазначає таке.

Позовні вимоги в цій частині мотивовані тим, що відповідач порушив умови договору №164 щодо якості виконання робіт, а тому зобов"язаний повернути завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку та обґрунтовані положеннями ст. 570, 571 ЦК України.

22.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Житло Інвест-Сервіс" та Фізична особа підприємець Гаврилюк Віталій Васильович уклали договір №164 про надання послуг з технічного обслуговування автомобілів.

Відповідно до п.5.3. договору, за погодженням сторін замовник має право проводити розрахунок(повністю або частково) готівкою через касу виконавця у встановленому законодавством порядку, або проводити розрахунок в порядку часткової передплати.

27.12.2017 позивач перерахував відповідачу кошти в розмірі 55681 грн 00 к., що підтверджується платіжним дорученням №1, з призначенням платежу завдаток згідно договорів №164 та №426 від 22.12.2017, копія якого приєднана до матеріалів справи (а.с.18).

28.12.2017 сторони підписали та скріпили печатками акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0006744, в якому сторони підтвердили факт виконання робіт, їх вартість та зазначили, що претензій одна до одної не мають (а.с.19).

Згідно з ст. 546 ЦК України, виконання зобов"язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Статтею 571 ЦК України, встановлені правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком, зокрема , якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Головними ознаками завдатку та обов`язковими умовами правомірного застосування його забезпечувальної функції є:

1) письмова форма вчинення правочину щодо забезпечення виконання зобов`язань завдатком (розписка, акт, письмовий договір завдатку тощо) (ч.1 ст. 547 ЦКУ);

2) факт укладення основного договору, яким встановлено, що його виконання забезпечується завдатком (ч.1 ст. 548 ЦКУ).

Суд, дослідивши зміст спірних правовідносин встановив, що кошти сплачені позивачем згідно платіжного доручення № 1 від 27.12.2017 та названі завдатком, фактично таким не є, оскільки сторонами не дотримано умов, визначених статтею 570 ЦК України. Ці кошти є попередньою оплатою за роботи, які виконані відповідачем, що підтверджується актом здачі - приймання робіт від 28.12.2017.

Відтак вимога позивача про повернення завдатку в сумі 15750 грн 00 к. та додатково суми у розмірі завдатку 15750 грн 00 к. не належить до задоволення.

Щодо вимог позивача про стягнення неустойки в сумі 9167 грн.78 к.

Позовні вимоги в цій частині мотивовані тим, що відповідач порушив умови договору №164 щодо якості виконання робіт, а тому зобов"язаний сплатити неустойку передбачену п.6.3. договору, за аналогією.

Суд не вбачає підстав для задоволення цієї вимоги позивача, з огляду на таке.

Відповідно до ч.10 ст. 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Аналогія закону є застосування до не врегульованих конкретної нормою правовідносин норми закону, яка регламентує подібні відносини. Необхідність застосування даного прийому обумовлена тим, що рішення по будь-якій справі обов`язково має мати правову підставу. Тому в разі відсутності норми, яка прямо передбачає спірний випадок, потрібно відшукати норму, регулюючу максимально подібні зі спірним відносини.

Аналогія права - застосування до спірного відношенню, яке не врегульоване якоюсь конкретною нормою і на яке не можна поширити дію регулюючої подібні відносини норми, загальних засад (тобто принципів) законодавства. При аналогії права принципи виконують безпосередньо регулюючу функцію і виступають єдиною нормативно-правовою підставою правозастосовного рішення.

Застосування аналогії закону припустиме за наявності певних умов.

По-перше, це існування прогалини в законодавстві, яка не усувається (заповнюється) за допомогою передбачених законом засобів, включаючи звичаї майнового обороту.

По-друге, наявність законодавчого регулювання схожих відносин.

По-третє, застосування аналогічного закону до регульованих відносин повинно не суперечити їх суті.

Прогалини в законодавстві слід відмежовувати від суміжних явищ у правовому регулюванні, зокрема, від прогалин в договорі, які сторони керуючись принципом свободи договору, допустили чи свідомо не погодили визначаючи його умови та які потребують врегулювання шляхом укладення додаткових угод чи протоколу розбіжностей, а не нормативної конкретизації законодавчим органом.

Позивач же просить застосувати за аналогією пункт п.6.3. договору №164 від 22.12.2017 про надання послуг з технічного обслуговування автомобілів, відповідно до якого сторони погодили, відповідальність виконавця в разі допущеного з власної вини прострочення передачі автомобіля замовнику, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості робіт за кожен день прострочення, для врегулювання відповідальності виконавця за неякісно виконані роботи, що не є аналогією в розумінні ст.11 ГПК України.

Оскільки сторони в договорі не передбачили відповідальності у вигляді сплати неустойки за неякісне виконання робіт, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимоги про стягнення неустойки в сумі 9167 грн.78 к.

Щодо вимог позивача про стягнення 13355 грн 14 к. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги в цій частині мотивовані тим, що позивач оплатив роботи, які відповідач в порушення умови договору №164 від 22.12.2017 про надання послуг з технічного обслуговування автомобілів виконав неякісно, а тому відповідно до ст.536 ЦК України та п.6.4. договору, зобов"язаний сплатити 50% - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Розглянувши матеріали справи, здійснивши оцінку доказів поданих сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно п.6.4. договору, у разі якщо прострочення платежу триватиме більше одного місяця, виконавець матиме право додатково стягнути з замовника 50 % річних від простроченої суми за весь період прострочення (ч.2.ст.625 ЦК України).

Суд встановив, що договором не передбачено розміру процентів за неякісно виконані роботи відповідачем. Посилання позивача на необхідність застосування розміру процентів, передбачених п. 6.4 договору, є безпідставними, оскільки зазначені умови регулюють питання відшкодування відсотків річних саме позивачем за порушення строків оплати вартості виконаних робіт і не стосуються нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення процентів за користування чужими коштами.

Щодо вимоги позивача про стягнення безпідставно набутих коштів (майна) в сумі 38681 грн 00 к.

Суд зазначає, що посилання позивача на ст. 1212 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки відповідно до вказаної норми особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов:

- збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого);

- відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки підставою перерахування ТОВ "Житло Інвест -Сервіс" відповідачу коштів в сумі 38681 грн 00 к. є договір поставки товарів № 426 від 22.12.2017, це не є безпідставним збагаченням та застосування вимог ст. 1212 ЦК України до цих правовідносин є необґрунтованим.

Висновок суду.

Враховуючи недоведеність порушення умов договору №164 про надання послуг з технічного обслуговування автомобілів від 22.12.2017 та договору поставки товарів №426 від 22.12.2017, в частині надання якісних послуг та заміни нових запчастин, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача та відмову у задоволенні позову.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України "Про судовий збір". Відповідно до підп. 1, 2 п. 2 ч.2 ст. 4 вказаного Закону, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову в цій справі враховуючи заяву про збільшення позовних вимог становить 168801 грн 62 к. Відповідно, суд встановив, що позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 2532 грн 02 к.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2339 грн 92 к., що підтверджується квитанцією №37396 від 09 вересня 2019 року та платіжним дорученням №47 від 06 листопада 2019 року та є меншим за розмір судового збору, що передбачений законом.

Відтак з позивача в доход державного бюджету необхідно стягнути судовий збір в розмірі 192 грн 10 к.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 39150 грн 00 к., докази чого знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов"язані з розглядом справи, покладається у разі відмови в позові на позивача (п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України).

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір в розмірі 2532 грн 02 к. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 39150 грн 00 к. покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло Інвес-Сервіс" до Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Віталія Васильовича про стягнення 168801 грн 62 к. відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло Інвес-Сервіс" в доход державного бюджету ( Отримувач коштів УК у м.Ів.-Фр./ОТГ м.Ів.-Фр./ 22030101 , код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37952250, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО)899998, Рахунок отримувача UA688999980313141206083009612, Код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір в розмірі 192 (сто дев"яносто дві гривні) 10 к.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04.06.2020

Суддя Т.В. Максимів