Ухвала суду № 89619404, 01.06.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/969/20

Справа № 760/12018/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2020 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Букіна О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Марченка Вадима Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

28.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Марченка Вадима Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

До позовної заяви долучено клопотання в якому позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору.

У поданому клопотанні позивач посилається на ст. 288 КУпАП, якою визначено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Крім того, зазначає, що відповідно до Постанови № 2 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 припис ч. 4 ст. 288 КУпАП не вступає в колізію з положеннями ст. 5 Закону № 3674-VI, якою визначено пільги щодо сплати судового збору, оскільки коло вимог і осіб, які мають такі пільги за цим законом, не є вичерпними.

Таким чином вважає, що позивач звільнений від сплати судового збору.

Дослідивши матеріали позовної заяви та поданого клопотання суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Проте, посилання позивача на дану норму закону та на Постанову № 2 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 суддя не може прийняти до уваги, оскільки постановою Великої палати Верховного суду України від 18.03.2020 року (провадження №11-1287апп18)зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13.12.2016 року (провадження № 21-1410а16) про те, що у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір», сплаті не підлягає, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб`єкт владних повноважень).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.03.2020 року, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином суддя не може прийняти до уваги доводи позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Положеннями ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 вказаного Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Перевіряючи наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, суддею не встановлено обставин та умов, за яких відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір» сторону може бути звільнено від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 132, 133 КАС України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суддя,-

У Х В А Л И В:

У задоволені клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М.Букіна