Ухвала суду № 89617812, 28.01.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

справа № 752/360/20

провадження №: 2-з/752/53/20

У Х В А Л А

28.01.2020 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Каплі Аліни Степанівни про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 ОСОБА_1 , в особі свого представника, звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 49743,59 грн, розмір франшизи 2000,00 грн, моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 2000,00 грн, що разом становить 61743,59 грн.

Разом із поданням позовної заяви, представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб - автомобіль марки «CITROEN C5», 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

В обґрунтування свої вимог представник позивача зазначив, що предметом спору є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Разом з цим, відповідач не бажає відшкодовувати завдану шкоду. При цьому, розмір матеріальної шкоди є значним, а тому, з метою захисту інтересів позивача та можливості стягнення шкоди в послідуючому, позивач змушений звернутися до суду із заявою про забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення у вказаній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, всебічно з`ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підставу вимог своєї заяви, вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006, №9 постановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник (позивач), та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Однак, в порушення вказаних процесуальних норм та роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України, заявником не зазначено про існування об`єктивних обставин вважати, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З матеріалів справи вбачається, що 09.08.2019 приблизно о 15 год 20 хв, поблизу будинку № 18 по вулиці Саксаганського в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу - автомобіля марки «CITROEN C5», державний номерний знак НОМЕР_1 , належного та під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу - автомобіля марки «VOLKSWAGEN TOURAN», державний номерний знак НОМЕР_3 , належного та під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.10.2019, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн.

Разом з цим, представником позивача зазначено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09.08.2019, позивачу було завдано матеріальні збитки у розмірі 85789,83 грн, що підтверджується Звітом № 44/64.09.19 про оцінку вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу «VOLKSWAGEN TOURAN», державний номерний знак НОМЕР_3 , належного ОСОБА_1 .

Однак, як вбачається із матеріалів заяви, представником позивача не наведено будь-яких підстав необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб - автомобіль марки «CITROEN C5», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , а також загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Крім того, як вбачається із матеріалів заяви, представником позивача не наведено будь-яких підстав в силу ч. 2 ст. 149 ЦПК України, які б давали суду право забезпечити позов шляхом накладення арешту на транспортний засіб - автомобіль марки «CITROEN C5», 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги викладені у заяві доводи представника позивача та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності щодо співставлення їх належності, допустимості, достовірності кожного окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку між собою, суд прийшов до висновку про відсутність належних правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв`язку із цим заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 259, 260 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Каплі Аліни Степанівни про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Ю.Ю. Мазур