Вирок № 89614669, 03.06.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/152/17

Номер провадження 1-кп/623/62/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Герцова О.М.,

за участю: секретаря судового засідання Бобриш М.С.,

прокурора Молодовського І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Міщенко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області об`єднане кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016220320001774 від 16 жовтня 2016 року, №12017220320001064 від 04 вересня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізюм Харківської області, українця, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, раніше судимого:

1) 05 травня 2015 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за статтею 198 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі статтей 75,76 КК звільнений від відбування покарання з випробуванням на 1 рік;

2) 29 січня 2016 року Ізюмським міськрайонними судом Харківської області за частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 298, частиною 1, статті 70, частиною 4 статті 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі статей 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 3 роки, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

у скоєнні злочинів, передбачених частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 186 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 повторно, близько 18 години 03 жовтня 2016 року, знаходячись на території гімназії № 3 по вулиці Капітана Орлова в м. Ізюм Харківської області, діючи із корисливих мотивів, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу вихватив з рук неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мобільний телефон «Lenovo A 356», що належить ОСОБА_4 , тим самим відкрито викрав чуже майно, чим спричинив потерпілій, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 5866 від 05.12.2016, матеріальну шкоду на суму 1856 грн.

Крім того, ОСОБА_1 повторно, 06 грудня 2016 року, близько 17 години, діючи із корисливих мотивів, маючи умисел на крадіжку чужого майна, через двері проник у будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав мікрохвильову піч «LG», вартістю,згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 3509 від 22.12.2016, 1283 грн., яка належить ОСОБА_5 , чим заподіяв останній матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 , повторно, 04 вересня 2017 року,приблизно 13 годині, діючи з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, через вікно проник до квартири АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав мобільний телефон «Nokia 6700», вартістю 1787,5 грн., з картою пам`яті «Micro SD СО8g», об`ємом 8 Gb, вартістю 148 грн., шокер «Шерхан 1101 Pro», вартістю 600 грн., пневматичний газобалонний пістолет «SAS Makarov», вартістю 1493 грн. та клавіатуру «TRUST Adura Wireless multimedia keyboard», вартістю 765,74 грн., які належали ОСОБА_6 , чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду, згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 999/18 від 22.03.2018, на загальну суму 4794,24 грн.

Крім того, ОСОБА_1 , повторно, 23 вересня 2017 року, приблизно 1 годині, діючи з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, через вікно проник до квартири АДРЕСА_4 , звідки таємно викрав телевізор марки «LG 32LB563V» вартість якого, згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 4566 від 20 жовтня 2017 року становить 4300 грн. та акустичні колонки «Sven BF-01», вартість яких, згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 5769 від 28.12.2017, становить 600 грн., які належали ОСОБА_7 , чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду, згідно з висновками судових товарознавчих експертиз № 4566 від 20.10.2017 та № 5769 від 28.12.2017, на загальну суму 4900 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 , повторно, 16 листопада 2017 року, приблизно о 22 годині, діючи з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, через вікно проник до квартири АДРЕСА_5 , звідки таємно викрав DVD - програвач «BBK 457 SI», вартістю 789,79 грн., набір чайних мельхіорових ложок, який складається з 12 штук, вартістю 420 грн., орден «Трудової слави 3-го ступеню», вартістю 1100 грн., медаль «Ветеран труда СССР», вартістю 20 грн. та німецький штик-ніж «К-98», часів ВОВ, вартістю 783,33 грн., які належали ОСОБА_8 , чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду, згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 758/18 від 12.03.2018, на загальну суму 3113,12 грн.

Не припиняючи своєї злочинної діяльності, ОСОБА_1 , повторно, на початку лютого 2018 року, у нічний час доби, діючи з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, через балкон проник до квартири АДРЕСА_6 , звідки таємно викрав телевізійний ресивер «DVB T-2 Strong SRT 8500», вартістю, згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 755/18 від 12.03.2018, 411,78 грн., які належали ОСОБА_9 , чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.

Далі, ОСОБА_1 , повторно, 06 лютого 2018 року, приблизно о 1 годині, діючи з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, через вікно проник до будинку АДРЕСА_7 , звідки таємно викрав дриль «Ворскла ПМЗ 550», вартістю 422,45 грн., мікрохвильову піч «Samsung G2712NR», вартістю 251,63 грн., які належали ОСОБА_10 , чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду, згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 756/18 від 12.03.2018, на загальну суму 674,12 грн.

В рамках кримінального провадження потерпіла ОСОБА_7 звернулася до суду з цивільним позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину та просила стягнути з обвинуваченого 4 300 гривень завданої матеріальної шкоди і моральної шкоду в розмірі 3000гривень.

Обґрунтовуючи заявлені в цивільному позові вимоги, потерпіла зазначила, що їй завдано матеріальну шкоду на суму 4300 гривень, та моральну шкоду, оскільки вона перенесла сильне душевне страждання які в подальшому проявилися на стані її здоров`я,

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , вину свою у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 186, частиною 3 статті 185 КК України, визнав повністю, у скоєному розкаявся, при призначенні покарання покладався на розсуд суду.

Захисник Міщенко І.О., просила при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , врахувати щире каяття, призначити мінімальну міру покарання, та змініти запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, крім ОСОБА_11 , ніхто претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мають.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , за частиною 2 статті 186 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за частиною 3 статті 185 КК України у виді 4 років позбавлення волі, відповідно до частини 1 статті70 КК України,шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, на підставі частини 4 статті 70 КК України до призначеного за вказаним вироком покаранням, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29.01.2016 року у виді 1 року позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_1 до відбування покарання - 6 (шість) років позбавлення волі, міру запобіжного заходу залишити тримання під вартою.

На підставі частини 3 статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються - дата, час, місце скоєних злочинів, мотив, мета, наслідки скоєних злочинів, тощо. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 , та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 , в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а тому знаходить правильною кваліфікацію їх дій за частиною 3 статті 185 КК України - крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло, за частиною 2 статті 186 КК України - грабіж, тобто відкрите викрадення чужого чайна, вчинений повторно.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 офіційно не працює, не одружений, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, на обліку в Ізюмському ОМВК не перебуває, за місцем проживання характеризується формально - позитивно, неодноразово судимий, про що свідчать: довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості, довідка Ізюмського ОМВК та його свідчення.

Згідно частини 1 статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства, є середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінено як середній.

При призначенні покарання ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, скоєних останнім.

Злочини, які вчинив обвинувачений ОСОБА_1 , передбачені частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 186 КК України, відповідно до статті 12 КК України віднесені до тяжких злочинів.

Обставинами, які згідно статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , є щире каяття.

Обставиною, яка згідно статті 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

В пункті першому Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою провину, щиро розкаявся, у потерпілих, крім ОСОБА_7 , відсутні вимоги до нього, однак при цьому відсутні обставини, що свідчать про позитивну особистість обвинуваченого, він раніше судимий за тяжкі злочини, знову вчинив тяжкі злочини, не має постійного місця роботи, то суд вважає, що наведене характеризує обвинуваченого як суспільно-небезпечну особу, яка наполегливо не бажає становитися на шлях виправлення та перевиховання, а тому ОСОБА_1 , має бути призначене покарання саме у вигляді позбавлення волі у відповідності до норм статей 70-71 КК України.

При цьому, на підставі частини 1 статті 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_1 , за новим вироком, необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 січня 2016 року, а тому суд остаточно призначає покарання у відповідності до статті 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань.

У відповідності до частини 5 статті 72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року, слід зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення, з моменту затримання з 07 лютого 2018 року по 03 червня 2020 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, що відповідає положенням пункту 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, вивчивши цивільний позов ОСОБА_7 , заслухавши показання обвинуваченого, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичною особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами та доповненнями від 27 лютого 2009 року) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Положенням статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, виходячи з наданих доказів, а також із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_12 , до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Судові витрати згідно частини 2 статті 124 КПК України пов`язані з проведенням судових товарознавчих експертиз, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Арешт, накладений згідно ухвал слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15.12.2017 року, 07 лютого 2018 року, 09 лютого 2018 року, 16 лютого 2018, 01.03.2018 року у відповідності до частини 4 статті 174 КПК України підлягає скасуванню, а відповідні речові докази після набрання вироком законної сили слід повернути потерпілим.

Керуючись статтями 50, 65-67, 70,71, 81, частиною 3 статі 185, частиною 2 статті 186 КК України, статтями 100, 124, 129, 349, 370, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним та призначити покарання:

-за частиною 3 статті 185 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі,

-за частиною 2 статті 186 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

Відповідно до частини 1 статті 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки .

На підставі частини 1 статті 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 січня 2016 року у виді 1 року позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до частини 5 статті 72 КК України ОСОБА_1 зарахувати строк попереднього ув`язнення з 07 лютого 2018 року по 03 червня 2020 року включно в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 07 лютого 2018 року.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_12 залишити тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 4300 гривень 00 копійок та моральну шкоду в розмірі 1000 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави витрати за проведення судових експертиз по кримінальному провадженню № 4566 від 20.10.2017, у розмірі 494 грн. 35 коп.; судової товарознавчої експертизи № 5769 від 28.12.2017, у розмірі 296 грн. 61 коп.; судової дактилоскопічної експертизи № 1727 від 28.11.2017 у розмірі 3092 грн. 50 коп.; судової дактилоскопічної експертизи № 1908 від 22.12.2017 у розмірі 1979 грн. 20 коп.; судової дактилоскопічної експертизи № 1912 від 22.12.2017 у розмірі 3092 грн. 50 коп. Код доходів 24060300, UA298999980313050115000020005, код отримувача 37999680 Казначество України (ЕАП).

Арешт, накладений згідно ухвал слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15.12.2017 року, 07 лютого 2018 року, 09 лютого 2018 року, 16 лютого 2018, 01.03.2018 року у відповідності до частини 4 статті 174 КПК України скасувати, а відповідні речові докази після набрання вироком законної сили - повернути потерпілим.

Речові докази - акустичні колонки «Sven BF-01» які передано на зберігання потерпілій ОСОБА_7 під розписку; медаль «Ветерана праці» та DVD-програвач марки «BBK 457 SI», яку передано на зберігання потерпілій ОСОБА_8 під розписку; дриль «Ворскла ПМЗ 550» та мікрохвильову піч «Samsung G2712NR» яку передано на зберігання потерпілому ОСОБА_10 під розписку - після набрання вироком законної сили вважати повернутими.Телевізійну приставку «Стронг ТБВЧ SRT 8500» з пультом дистанційного управління повернути ОСОБА_9 , зіскоб речовину бурого кольору, вилучений в ході ОМП за адресою АДРЕСА_8 , фрагмент скла зі слідами папілярних узорів, а також три паперових конверта зі змивами речовини бурого кольору, вилученими в ході ОМП за адресою АДРЕСА_7 , зразки крові підозрюваного ОСОБА_1 , які здано до камери зберігання речових доказів Ізюмського ВП після набрання вироком законної сили - знищити, мобільний телефон «Lenovo A 356» який повернуто під розписку потерпілій ОСОБА_4 , та мікрохвильову піч «LG» яку повернуто під розписку потерпілій ОСОБА_5 - після набрання вироком законної сили вважати повернутими.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченим та прокурору.

Головуючий суддя О.М. Герцов