Рішення № 8961240, 09.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/3609.03.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» доПриватного підприємства «Воліта»

простягнення 58404,94 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Варава Ю.В. –представник за довіреністю № 29-12/09-1 від 29.12.2009 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Воліта»про стягнення 58404,94 грн.

          Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 526, 530, 610 ЦК України, статті 193 ГК України та статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»обґрунтовані тим, що відповідачем не в повному обсязі виконувалися зобов’язання за договором фінансового лізингу № L 415-03/07 від 21.03.2007 року, укладеного з позивачем, щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 58404,94 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01.02.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 01.02.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 30.12.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 01.02.2010 року з’явився, надав усні пояснення по суті спору, однак витребувані ухвалою суду від 30.12.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2010 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 16.02.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 16.02.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 01.02.2010 року, надав усні пояснення по суті спору та заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.

          З поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 343386 від 16.02.2010 року вбачається, що підприємство відповідача знаходиться за адресою: 02232, м. Київ, просп. Маяковського, 59/9, кв. 433.

          Згідно з статтею 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відповідно до частини 4 статті 89 ЦК України дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

          Таким чином, з огляду на вказане, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

          Представник відповідача у судове засідання 16.02.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 01.02.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2010 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 09.03.2010 року та на підставі частини 4 статті 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору.

          Представник позивача у судовому засіданні 09.03.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 16.02.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 09.03.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 16.02.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          21.03.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(надалі –позивач) та Приватним підприємством «Воліта»(надалі –відповідач) укладено договір фінансового лізингу № L 415-03/07 (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору позивач на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов’язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічних опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначається у Специфікації (додаток № 2 до договору), а відповідач зобов’язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах договору.

          Специфікацією сторони визначили, що предметом лізингу є тентовий напівпричіп Schwarzmueller модель SPA 3/E, 2007 року виписку, № кузова/шасі: VAVSAP3387H250410, ціною 207198,00 грн.

          24.04.2007 року на виконання умов договору за актом приймання-передачі предмета лізингу, підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим печатками, позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу, визначений специфікацією.

          Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що лізингові платежі складаються з авансового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію позивача.

          Відповідно до пункту 4.2 договору розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається у Графіку платежів (додаток № 1 до договору).

          За твердження позивача, зобов’язання за договором щодо сплати поточних лізингових платежів за 24-32 періоди (квітень-грудень 2009 року) відповідач порушив, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 58404,94 грн.

          Пунктом 2 графіку платежів від 03.05.2007 року, погодженим сторонами у зв’язку зі збільшенням вартості предмету лізингу та укладенням відповідної угоди про внесення змін до договору, сторони передбачили, що розмір лізингового платежу за 24 період лізингу складає 4666,77 грн., за 25 період лізингу –4636,13 грн., за 26 період лізингу –4605,49 грн., за 27 період лізингу –4574,85 грн., за 28 період лізингу –4544,21 грн., за 29 період лізингу –4513,57 грн., за 30 період лізингу –4482,93 грн., за 31 період лізингу –4452,29 грн., за 32 період лізингу – 4421,65 грн.

          Пунктом 6.1 Загальних умов фінансового лізингу (Додатка № 4 до договору) сторони обумовили право позивача в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуюсь):

-          у випадку зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки EURIBOR на період 1-го місяця, розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу, починаючи з такого чергового періоду лізингу;

-          у випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності позивача, системи оподаткування, розміру податків, зборів обов’язкових платежів, пов’язаних з предметом лізингу та/або виконанням позивачем своїх обов’язків за договором;

-          у разі перевищення розміру комісії позивача за договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за договором, розрахованої від вартості предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20 % , нарахованого на таке перевищення;

-          в інших випадках, визначених договором та додатком до нього.

          Зокрема, пунктом 3 Графіку платежів від 03.05.2007 року сторони обумовили, що у випадку зміни на день складання рахунку позивача за другий та наступні лізингові періоди встановленого Національним банком України курсу гривні до євро по відношенню до визначеного в пункті 2 графіку курсу, зазначені в графіку лізингові платежі за кожний з періодів лізингу змінюються пропорційно зміні курсу на день складання рахунку за відповідний лізинговий період.

          З огляду на вказане, беручи до уваги зміну встановленого на день укладення договору розміру ставки EURIBOR на період 1-го місяця та зміну офіційного курсу гривні до євро на день складання рахунку за відповідний лізинговий період по відношенню до зафіксованого курсу, у квітні 2008 року позивач пред’явив до сплати 6749,85 грн., у травні 2008 року –6668,89 грн., у червні 2009 року –6968,61 грн., у липні 2009 року –6907,41 грн., у серпні 2009 року –6929,84 грн., у вересні 2009 року –7348,09 грн., у жовтні 2009 року –7466,27 грн., у листопаді 2009 року –7525,28 грн. та у грудні 2009 року –7589,14 грн.

          В наданих позивачем рахунках за відповідний лізинговий період вказані вихідні значення змінних одиниць, що застосовувалися при розрахунку пред’явлених до сплати сум. Зокрема, в рахунках міститься інформація щодо розміру ставки EURIBOR, офіційного курсу гривні до євро станом на день виставлення рахунку, а також, коефіцієнта індексації платежу.

          Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків, суд приходить до висновку про обґрунтованість розміру пред’явлених до сплати сум.

          Згідно з пунктом 6.2 Загальних умов фінансового лізингу змінений за правилами пункту 6.1 розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку позивача та підлягає сплаті відповідачем у безспірному порядку.

          Відповідно до пункту 5.3 Загальних умов фінансового лізингу відповідач сплачує зазначені в Графіку платежів поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку позивача, направленого на вказану в договорі електронну адресу відповідача або за допомогою факсимільного зв’язку. При цьому, сторони обумовили, що у разі неотримання рахунку позивача до 5-го числа поточного місяця відповідач зобов’язаний звернутися до позивача та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку відповідач зобов’язаний оплатити рахунок до 10-го числа поточного місяця.

          Зобов’язання з надсилання на адресу відповідача рахунків на сплату лізингових платежів за квітень-грудень 2009 року відповідач виконав, що підтверджується наявними в матеріалах справи списками згрупованих поштових відправлень.

          Враховуючи зазначене, станом на день звернення до суду строк виконання відповідачем обов’язку зі сплати лізингових платежів за квітень-грудень 2009 року настав.

          За твердженням позивача, в рахунок оплати лізингових платежів за квітень-грудень 2009 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 5748,44 грн.

          Таким чином, станом на день вирішення заборгованість відповідача перед позивачем складає 58404,94 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

          Пункт 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлює, що лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

          Відповідно до статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язання за договором щодо сплати поточних лізингових платежів за квітень-грудень 2009 року не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 58404,94 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 1, 11, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Воліта» (02232, м. Київ, просп. Маяковського, 59/9, кв. 433) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 28-А; ідентифікаційний номер 34480657) заборгованість у розмірі 58404 (п’ятдесят вісім тисяч чотириста чотири) грн. 94 коп., 584 (п’ятсот вісімдесят чотири) грн. 05 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –15.03.2010 року.