Ухвала суду № 89611904, 02.06.2020, Київський районний суд м. Одеси

___________________

Справа № 509/2794/17

Провадження № 4-с/947/84/20

УХВАЛА

02.06.2020

Київський районний суд м.Одеси

У складі головуючого судді Калашнікової О.І.

При секретарі Шеховцевій О.В.

За участю представників сторін – адвокатів Пятигорец Володимира Івановича і ОСОБА_1

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за скаргою

ОСОБА_2 на постанови приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Київського райсуду м. Одеси від 14.05.2020 року відкрите провадження по справі за скаргою ОСОБА_2 на постанови приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича , винесені 3 березня 2020 року, 20 березня 2020 року, 09 квітня 2020 року і 24 квітня 2020 року в межах виконавчого провадження №61452333, відкритого постановою виконавця від 03.03.2020 року з примусового виконання виконавчого листа №509\2794\17, виданого Київським райсудом м. Одеси 18 грудня 2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 1 972 000 грн., що еквівалентно 80 000 дол.США.

Представник скаржника – адвокат Пятигорец В.І., підтримуючи вимоги боржника ОСОБА_2 , доводив, що постанови про стягнення з боржника основної винагороди, про звернення стягнення на майно боржника, про арешт майна боржника, про арешт нерухомого майна боржника, про арешт коштів боржника, про арешт грошових коштів боржника, що містяться на рахунках в АТ КБ «Приватбанк», про звернення стягнення на дохід боржника, про арешт грошових коштів, що містяться на рахунку в АТ «Універсал Банк» не відповідають вимогам ЗУ «Про виконавче провадження» та вимогам, викладеним у виконавчому документі.

Представник приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Г.В. – адвокат Громадський О.В. вважає скаргу ОСОБА_2 необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

Суд сповістив стягувача ОСОБА_4 про дату, час і місце розгляду справи. ОСОБА_4 до суду не з`явилась, пояснень за скаргою не надала.

Суд вивчив документи, додані до скарги і до відзиву на скаргу, вислухав пояснення представників учасників виконавчого провадження і встановив:

18 грудня 2019 року Київський районний суд м. Одеси на виконання рішення Одеського апеляційного суду, ухваленого 7 листопада 2019 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, видав виконавчий лист за №509\2794\17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 1972000 грн , що еквівалентно 80 000 дол.США.

03.03.2020 року ОСОБА_4 звернулась до приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Г.В. з письмовою заявою про відкриття виконавчого провадження та про примусове виконання рішення суду.

Постановою від 03.03.2020 року приватний виконавець відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого листа №509\2794\17, виданого Київським райсудом м.Одеси 18.12.2019 року. У постанові виконавець зобов`язав боржника надати декларацію про доходи і майно та попередив боржника про відповідальність за неподання такої декларації. Виконавець в постанові зазначив боржнику порядок виконання вимог виконавчого документу і вказав рахунок, на який належить перерахувати суму боргу і суму основної винагороди приватного виконавця.

Одночасно виконавець виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 8000 дол.США. Керуючись положеннями ст..48 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець 03.03.2020 року виніс постанову про звернення стягнення на майно, що належить боржнику, у межах суми стягнення з урахуванням основної винагороди виконавця, витрат виконавчого провадження – 88000 дол.США і 1000 грн.

03.03.2020 року виконавець виніс постанову про накладення арешту на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 ; постанову про арешт нерухомого майна – будинку за адресою АДРЕСА_1 та постанову про арешт грошових коштів, що містяться на всіх рахунках в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299; АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001; АТ «МЕГАБАНК», МФО 351629; АТ «Ощадбанк», МФО 300465; АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335; Акціонерний банк «Південний», МФО 328209; АТ «УКРСИББАНК», МФО 351005; АТ «ОТП БАНК», МФО 300528; АТ «АЛЬФА-БАНК», МФО 300346; ПАТ «БАНК ВОСТОК», МФО 307123; АТ «ПУМБ», МФО 351005; ПАТ «МТБ БАНК», МФО 3000023, та на всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди виконавця, витрат виконавчого провадження 88000 дол. США та 1000 грн.

20 березня 2020 року Виконавець виніс постанову про арешт на всі грошові кошти, що містяться в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди виконавця, витрат виконавчого провадження 88000 дол. США та 1000 грн.

24 квітня 2020 року Виконавець виніс постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», код банку 322001, та на всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 88000 дол. США.

Адвокат скаржника доводить, що оскаржувані постанови виконавця не відповідають умовам виконавчого документу (стягненню підлягають 1972000 грн., а не 80 000 дол.США, відповідно і винагорода виконавця стягується в національній валюті), вимогам ч.2 ст.48, п.2 ч.2 ст.56, ст..68, п.2.ч.2 ст.70 Закону «Про виконавче провадження», порушують права та інтереси боржника, тому підлягають скасуванню.

Твердження адвоката Пятигорець В.І. про отримання боржником 29 квітня 2020 року постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №509\2794\17 та інших постанов, винесених виконавцем в межах виконавчого провадження №61452333, не спростовані виконавцем (його представником) в судовому засіданні належними і допустимими доказами, тому суд вважає, що ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на рішення виконавця у строки, визначені ч.5ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження».

Дослідивши наведені сторонами доводи і надані докази, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» .

Згідно ст. 13 Закону «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Ст. 18 Закону № 1404-VIII зобов`язує виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом.

Статтею 10 цього Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За змістом положень ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний розпочати примусове виконання рішення за наявності низки умов, зокрема якщо: виконання рішення передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, набрало законної сили; не пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; виконавчий документ відповідає вимогам, передбаченим ст. 4 цього Закону; стягувач подав заяву про примусове виконання рішення та надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим.

Судом встановлено, що в даному випадку усі вищенаведені умови були дотримані, а отже приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження правомірно. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2020 року боржником не оскаржується.

У відповідності до ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України №643 від 08 вересня 2016 року «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Як вбачається із матеріалів скарги, 03.03.2020 року приватним виконавцем, винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 8000 доларів США (а.с.10). Розмір основної винагороди виконавець розрахував з грошового еквівалента зобов`язання боржника в іноземній валюті.

За змістом статей 192 та 524 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Грошове зобов`язання може бути виражене у гривні або сторони в договорі можуть визначити грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Рішенням суду від 7.11.2019 року зобов`язання боржника вказано у гривні (1972000 грн) з визначенням грошового еквіваленту в іноземній валюті (80 000 дол.США). З огляду на викладене, приватний виконавець в постанові про стягнення з боржника основної винагороди зобов`язаний розрахувати розмір основної винагороди з суми 1972000 грн і зазначити, відповідно, грошовий еквівалент в дол.США. Оскільки постанова виконавця про стягнення з боржника основної винагороди містить розрахунки тільки з суми грошового еквіваленту в іноземній валюті, то така постанова не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Порядок арешту і вилучення майна (коштів) боржника регламентований ст. 56 Закону № 1404-VIII.

За приписом вказаної норми арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Оскільки виконавцем невірно розраховано розмір основної винагороди приватного виконавця і в усіх постановах про звернення стягнення на дохід боржника, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника вказана сума стягнення з урахуванням основної винагороди, то суд визнає ці постанови такими, що не відповідають вимогам закону і порушують права боржника.

Частиною 3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Тобто, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» після отримання постанови виконавця про арешт коштів, які знаходяться на рахунку, що належить боржнику ОСОБА_2 повинен був повідомити виконавця, що рахунок, на який накладено арешт, є рахунком зі спеціальним режимом призначення, на який законом заборонено накладення арешту і повернути зазначену постанову без виконання. Оскільки суду сторонами не надані належні і відповідні докази того, що Банк таке повідомлення на адресу виконавця направив (або не направив) в цій частині вимоги, викладені в скарзі, суд вважає не доведеними.

Суд не приймає до уваги доводи скаржника щодо адреси місця проживання боржника ОСОБА_2 , тому як виконавець в усіх постановах зазначив місце проживання ОСОБА_2 відповідно до виконавчого документу, фактичне місце проживання боржника в скарзі вказано, як і у виконавчому документі. Не підтверджені належними доказами і доводи ОСОБА_2 щодо адреси жилого будинку по АДРЕСА_2 , що належить боржнику на праві власності – не надані до суду довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, тому ці доводи суд також не приймає до уваги.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Пунктом 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

У відповідності до вимог ч.1,ч.2 ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу та у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними.

Керуючись ст.ст.447-451 ЦПК України, суд

Ухвалив:

Визнати скаргу ОСОБА_2 на постанови приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича частково обґрунтованою.

Визнати неправомірними і скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, винесені в межах виконавчого провадженню ВП № 61452333:

- постанову від 03 березня 2020 року про стягнення з боржника ОСОБА_2 основної винагороди;

- постанову від 03 березня 2020 року про звернення стягнення на майно боржника;

- постанову від 03 березня 2020 року про арешт всього майна боржника;

- постанову від 03 березня 2020 року про арешт нерухомого майна боржника;

- постанову від 03 березня 2020 року про арешт коштів боржника;

- постанову від 20 березня 2020 року про арешт грошових коштів боржника в АТ КБ «Приватбанк»;

- постанову від 09 квітня 2020 року про звернення стягнення на дохід боржника;

- постанову від 24 квітня 2020 року про накладення арешту на грошові кошти боржника в АТ «УніверсалБанк».

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Київський райсуд м. Одеси протягом 15 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 02.06.2020 року.

Суддя Калашнікова О. І.