Ухвала суду № 89611821, 03.06.2020, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа№ 505/1451/20

Провадження № 2/505/1405/2020

У х в а л а

(про залишення позову без руху)

03.06.2020 року суддя Котовського міськрайонного суду Одеської області Вергопуло А. К., розглянувши у м. Подільську Одеської області матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання права на пай, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 02 червня 2020 року звернувся до суду із позовом до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, та просить визнати за ним право на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишнього КСП «Україна» на території Куяльницької (за межами села Гонората) сільської ради Подільського району Одеської області, як члену колишнього КСП «Україна».

Вивчивши матеріали позовної заяви суд приходить до висновку, що вона не відповідає вимогам встановлених ст. 177 ЦПК України.

Відповідно до п. 5 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств проводилось відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Відповідно до ст.1,2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлено, право на земельну частку (пай) мають, у тому числі: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);

Основним документом,що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

На порушення зазначених норм, позивачем: не зазначено та не надано до позовної заяви доказів на підтвердження обставин щодо дати видачі КСП «Україна» Державного акта на право колективної власності на землю; не надано підтвердження відповідного колективного сільськогосподарського підприємства, що позивач на період паювання земель та на дату реєстрації державного акту на право колективної власності на землю, передану у колективну власність КСП «Україна», був членом КСП «Україна».

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Проте, позивачем не залучено до участі у справі правонаступника КСП «Україна».

Крім того, відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем заявлено вимогу немайнового характеру.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» позивач має надати доказ про сплату судового збору у справах майнового характеру в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у справах немайнового характеру в розмірі

0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року встановлений у розмірі 2102,00 грн.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно судовий збір має становити за вимогою немайнового характеру - 840,80 грн.

Позивачем не представлено доказів на сплату судового збору у розмірі.

Позивач просив відстрочити йому сплату судового збору посилаючись на складне матеріальне становище.

Згідно ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Водночас позивачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за поданий ним позов. Так, довідки про доходи з податкової інспекції, позивачем не надано. Також не надано і інших відомостей, які б відображали повну інформацію щодо матеріального стану позивача, зокрема, наявності інших можливих доходів, матеріальної допомоги, прибутків від господарства, сімейного становища, стану здоров`я, тощо.

З огляду на викладене, суд не вбачає достатніх доказів на підтвердження тяжкого матеріального становища, на підставі яких мав би можливість дійти висновку про необхідність відстрочити позивачу сплату судового збору. Тому, оскільки позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження своїх вимог щодо відстрочення сплати судового збору, заявлене клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За цих обставин і згідно ст.185 ч.1 ЦПК України позовну заяву належить залишити без руху та надати позивачу термін на усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 175, 177,185 ч.1, 260,261 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання права на пай – залишити без руху.

Надати позивачу строк на усунення недоліків - протягом 05 днів з дня отримання цієї копії ухвали суду, з врахуванням положень ч.3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України.

Повідомити позивача про те, що в разі невиконання цієї ухвали суду в установлений судом строк, позовна заява буде вважатись не поданою до суду й повернута.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя А. К. Вергопуло