Рішення № 8960995, 04.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/59004.02.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова кампанія –Гарант»

до                    Комунального підприємства «Київпастранс»

про                    стягнення 1716513,64 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –Дороженко М.Г. представник за дов. від 15.01.2010;

від відповідача –Подолянко Т.В. представник за дов. 06-5/08 від 04.01.2010. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова кампанія –Гарант»(далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Київпастранс»(далі –відповідач) заборгованості за договором фінансового лізингу № 86Ф від 06.03.2006 у сумі 1716513,64 грн., у тому числі 1201546,07 грн. заборгованість за передане майно, 263531,20 грн. заборгованість по оплаті комісії, 152322,76 грн. пені, 79246,65 грн. інфляційних втрат та 19866,96 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином сплачує лізингові платежі та комісію за переранене йому у лізинг майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2009 порушено провадження у справі № 34/590 та призначено розгляд справи на 12.10.2009.

Розгляд справи відкладався неодноразово.

У судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву в якій проти задоволення позову заперечував та просив припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 1465077,27 грн., оскільки зазначена сума була оплачена відповідачем після порушення провадження у справі. Крім того, відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій керуючись пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 04.02.2010 припинено провадження у справі № 34/590 в частині стягнення з Комунального підприємства «Київпастранс»заборгованості за договором фінансового лізингу № 86Ф від 06.03.2006 у сумі 1465077,27 грн. на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.03.2006 між позивачем (Лізингодавець) та відповідачем (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 86Ф (далі – Договір), предметом якого є надання Лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу (далі –лізинг) Лізингоодержувачу майна –нові міські автобуси Богдан А-09202 в кількості 40 одиниць (додаток №1 до Договору), яке набувається Лізингодавцем у власність за дорученням і погодженням Лізингоодержувача, з наступною передачею права власності на це майно Лізингоодержувачу, за умови сплати останнім періодичних лізингових та інших платежів.

Відповідно до п. 1.3 Договору термін лізингу складає 36 місяців. Початок терміну лізингу починається з дня передачі Лізингоодержувачу першої партії предмету лізингу.

Згідно з пунктам 3.1 та 3.3 Договору передача предмету лізингу Лізингоодержувачу здійснюється партіям відповідно до Плану передачі Предмета лізингу (додаток №3 до Договору), але не раніше дати зарахування Предмета лізингу на баланс Лізингодавця та оформлення всіх документів на Предмет лізингу. Прийом-передача кожної одиниці Предмета лізингу підтверджується актом прийому-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін (п. 3.3 Договору).

Факт передачі позивачем, а відповідачем отримання Майна підтверджується наявним в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів прийому-передачі предмета лізингу за Договором, відповідно до яких вартість переданого майна склала 7680000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору відповідач зобов’язався сплачувати позивачу за користування Предметом лізингу лізингові платежі в розмірі та термін згідно «Графіку оплати лізингових платежів»(додаток №2 до Договору). Пунктом 4.4 Договору передбачено, що до складу лізингових платежів входить сума, що відшкодовує вартість Предмета лізингу та комісія Лізингодавця за надання Предмету лізингу, нарахована на вартість Предмета лізингу з урахуванням податку на додану вартість.

03.01.2008 сторонами було укладено угоду №3 про зміну договору фінансового лізингу № 86Ф від 06.03.2006, відповідно до якої було узгоджено «Графік оплати лізингових платежів»(додаток №2 до Договору) у новій редакції.

Сплата всіх лізингових платежів здійснюється в гривнях у безготівковій формі на банківський поточний рахунок Лізингодавця (п. 4.9 Договору).

В порушення умов Договору відповідач зобов'язання щодо сплати лізингових платежів виконав з порушенням строків визначених «Графіком оплати лізингових платежів». Так на момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів становила 1465077,27 грн. Зазначене заборгованість була сплачена після порушення провадження у справі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні) лізингоодержувачеві у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцему продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікації та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 12.3 Договору за несвоєчасне внесення лізингових платежів Лізингоодержувач зобов’язаний сплачувати Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який сплачуться пеня, від суми заборгованості за кожен день за кожен день прострочення, із дня, наступного за днем оплати поточного платежу, зазначеного у додатку №2 до Договору, по день фактичної оплати цього платежу включно.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.02.2009 по 03.08.2009 року у сумі 1266558,20 грн.

Разом з тим, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені частково, зменшивши її суму.

Відповідно до ст.3 та ч.3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов’язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Крім того, ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Дане положення кореспондується з положенням ст. 233 ГК України, відповідно до якої, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що відповідач повністю погасив заборгованість перед позивачем за лізинговими платежами, а також враховуючи, що за своєю організаційно-правовою формою відповідач є комунальним підприємством, заснованим на комунальній власності територіальної громади міста Києва з метою забезпечення надання послуг з перевезення пасажирів наземним автомобільним та електротранспортом у місті Києві, що надає соціально значущі послуги та забезпечує перевезення пасажирів на пільгових умовах, фінансово-господарську діяльність здійснює у тому числі за рахунок коштів міського та державного бюджетів та враховуючи світову фінансову кризу, яка не оминули державу України, а також враховуючи розмір відсотків стягуваної пені у порівнянні з розміром можливих збитків кредитора, співвідношення пред’явлених до стягнення санкцій з наслідками порушень зобов’язань, суд вважає справедливим та співрозмірним з отриманими негативними наслідками від порушення зобов’язання стягнення пені у сумі 50 000 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 19866,96 грн. 3% річних суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача. Розрахунок позивача відповідає нормам чинного законодавства та матеріалам справи.

В той же час суд не погоджується з нарахованою позивачем сумою інфляційних втрат з наступних підстав.

При нарахуванні інфляції, індекс нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому індекс інфляції застосовується лише тоді, коли заборгованість була наявна протягом конкретного місяця та кількість днів, протягом яких була наявна заборгованість, перевищує Ѕ кількості днів у даному місяці (лист Верховного суду України від 03.04.1997 року N 62-1997 року «Рекомендації щодо порядку застосування індексів при інфляції при розгляді судових справ»).

Відповідно до наданих доказів за період з 01.02.2009 по 03.08.2009 року заборгованість не була сталою та значно коливалась у зв’язку зі здійсненням відповідачем оплат та настанням строку оплати періодичних лізингових платежів.

З огляду на викладені обставини, суд керуючись ст. 625 ЦК України, здійснює перерахування інфляційних втрат з врахуванням сум заборгованості які існували протягом кожного місяця, яка за розрахунком суду складає 56744,99 грн.

період заборгованості Заборгованість, що існувала на кінець періоду місяць за який нараховується інфляціяІнфляційні показнакиЗаборгованість з врахування інфляціїІнфляційні втрати (грн.)

01.02.2009 - 20.02.20091095115,37лютий1,0151111542,10116426,73

20.02.2009-20.03.20091128795,37березень1,0141144598,50515803,14

20.03.2009-20.04.20091035888,37квітень1,0091045211,3659322,995

20.04.2009-20.05.20091063407,45травень1,0051068724,4875317,037

20.05.2009-20.06.2009994011,55червень 1,0111004945,67710934,13

20.06.2009-20.07.20091059039,13липипень0,9991057980,091-1059,04

20.07.2009-20.08.20091257558,2Серпень - всього 56744,99 Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справ, при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України). Крім того, оскільки спір у частині стягнення пені та суми основного боргу виник внаслідок неправомірних дій відповідача, понесені позивачем витрати на оплату державного мита на підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України також покладаються на відповідача. У зв’язку з тим, що спір виник в наслідок неправомірних дій відповідача, понесені позивачем витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на відповідача (стаття 49 ГПК України). Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»(04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, ідентифікаційний код 31725604, п/р № 2600600012840 у ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова кампанія –Гарант»(65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 8, к. 4, ідентифікаційний код 31976914, п/р 2650201639124 в філії ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»м. Одеса, МФО 328618) 50000 (п’ятдесят тисяч) грн. 00 коп. пені, 19866 (дев’ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 96 коп. З % річних, 56744 (п’ятдесят шість тисяч сімсот сорок чотири) грн. 99 коп. інфляційних втрат, 15 916 (п'ятнадцять тисяч дев’ятсот шістнадцять) грн. 89 коп. витрат на оплату державного мита та 218 (двісті вісімнадцять) грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У іншій частині позовних вимог про стягнення з відповідача 102322,76 грн. пені та 22501,66 грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                                    Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 16.03.2010.