Рішення № 89609391, 01.06.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1810/20

2/212/1835/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дехта Р.В., з участю секретаря судового засідання Федотової К.Е., представника позивача - адвоката Карнаух Т.В., представника відповідача Літовченко Т . М, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодженням здоров`я, -

ВСТАНОВИВ :

10 березня 2020 року ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Карнаух Т.В. звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» з позовом щодо стягнення з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з втратою здоров`я на виробництві у розмірі 188 920 гривень без відрахування з цієї суми податку з доходів фізичних осіб.

В обґрунтування вимог зазначив, що працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК від 27.03.2018 року позивачу первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності (35% - радикулопатія, 15% - ХОЗЛ) в зв`язку з професійним захворюванням, строком з 19 березня 2018 року до 01 квітня 2019 року з наступним переоглядом 01.03.2019 року, встановлена третя група інвалідності. Висновком МСЕК від 19.03.2019 року позивачу повторно встановлено 50 % втрати професійної працездатності (35% - радикулопатія, 15% - ХОЗЛ) в зв`язку з професійним захворюванням, строком з 01 квітня 2019 року до 01 квітня 2020 року з наступним переоглядом 01.03.2020 року, встановлена третя група інвалідності.

Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивачу встановлено інвалідність, не має змоги вести звичайне життя , постійно приймає ліки , оскільки без них стан здоров`я погіршується що впливає на якість життя . Обмеження можливостей допомагати родині у побуті через стійкий біль та обмеження рухів у поперековому та шийному відділах хребта, переважно справа, порушену ходу, біль та обмеження рухів у плечових, ліктьових та колінних суглобах, заніміння кінцівок, переважено правих, періодичний сухій кашель, задишку при фізичному навантаженні. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 188 920 грн., яку просив стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 11 березня 2020 року відкрито провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі доказами.

Ухвалою суду від 09 квітня 2020 року задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін, справу призначеного до розгляду на 06 травня 2020 року га 16 годину 00 хвилин.

Відповідач скористався своїм правом та 08 квітня 2020 року надав до суду відзив, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що позивачем не доведено факту саме завдання йому моральної шкоди та її розмір. Також зазначив, що відповідач не приховував від позивача важкість та небезпечність технологічного процесу, не порушував технологію виробництва, а тому протиправних дій відносно позивача, які б знаходились в причинному зв`язку настанням шкоди не вчиняв, а тому не може нести відповідальність за ушкодження здоров`я позивача. Позивач свідомо обрав місце роботи зі шкідливими умовами праці, але тривалість роботи у шкідливих умовах залежала виключно від особисто волевиявлення позивача. Крім того, відповідач вважає суму завищеною, такою що не відповідає тяжкості та характеру шкоди про наявність якої він стверджує. Сума не відповідає вимогам розумності та справедливості. Тобто, позовні вимоги, щодо відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоров`я у визначеному позивачем розмірі не підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи в судовому засіданні представник позивача - адвокат Карнаух Т.В. підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Літовченко Т . М . заперечувала проти вимог ОСОБА_2 з підстав, викладених у відзиві. Просила суд відмовити у задоволенні позову через його необґрунтованість та недоведеність ступеню моральних страждань.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 працював на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів протягом 9 років 2 місяців, а саме з 18 червня 1985 року по 16 квітня 1986 року (у Рудоуправлінні ім. Леніна, об`єднання «КРИВБАСРУДА» - нині ПАТ «КЗРК»), з 03 грудня 2009 року по 12 квітня 2018 року підземним електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання, машиністом бурової установки шахти «Октябрська» ВАТ «Кривбасзалізрудком», що згодом було перейменовано в ПАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ». Висновком МСЕК від 27.03.2018 року позивачу первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності (35% - радикулопатія, 15% - ХОЗЛ) в зв`язку з професійним захворюванням, строком з 19 березня 2018 року до 01 квітня 2019 року з наступним переоглядом 01.03.2019 року, встановлена третя група інвалідності. Висновком МСЕК від 19.03.2019 року позивачу повторно встановлено 50 % втрати професійної працездатності (35% - радикулопатія, 15% - ХОЗЛ) в зв`язку з професійним захворюванням, строком з 01 квітня 2019 року до 01 квітня 2020 року з наступним переоглядом 01.03.2020 року, встановлена третя група інвалідності.

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 12.01.2018 р. №33, позивачу було встановлено професійне захворювання: «Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 на фоні полісегментарної дископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м`язово-тонічним і периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно- трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «В». ЛН - першого-другого ступеня .

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 05 лютого 2018 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме важкість праці - перевищення гранично допустимої маси вантажу, перебування у незручній позі, перевищення гранично допустимих нахилів тулубу тощо. Також перевищення концентрації пилу фібро генної дії .

Згідно п. 19 вказаного акту визначити конкретних посадових осіб, відповідальних за профілактику виникнення професійних захворювань неможливо, через тривалий час роботи позивача в шкідливих умовах, а саме впродовж 15 років 2 місяців та неодноразову зміну керівників структурних підрозділів.

Судом встановлено, що представник позивача по справі - адвокат Карнаух Т.В. в судовому засіданні зазначила, що позивач ОСОБА_2 звертався до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача ПрАТ «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я та Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за вказаним зверненням було прийнято рішення суду від 19 лютого 2020 року, справа №212/295/20.

В судовому засіданні встановлено, що в пункті 16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 05 лютого 2018 року зазначено, що підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив профмаршрут, в тому числі:

-09.08.1988 рік по 26.09.1989 рік - підземний електрослюсар черговий та з ремонту обладнання шахта «Ювілейна» РУ ім. ХХ партз`їзду;

-з 26.09.1989 рік по 09.06.1993 рік, з 14.08.2000 рік по 17.04.2003 рік, з 23.01.2006 рік по 22.05.2007 рік машиніст бурової установки шахта «Ювілейна» РУ ім. ХХ партз`їзду, ВАТ «Суха балка»

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду чи галузевої належності.

У відповідності зі ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отримання ним професійного захворювання.

Суд, дослідивши медичні документи позивача про отримання ним професійних захворювань, дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, так як він відчуває фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Під час розгляду справи встановлено, що роботодавець ПАТ «КЗРК», під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища на робочих місцях, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Суд відхиляє заперечення відповідача в тій частині, що позивач при прийнятті на роботу був попереджений про шкідливі умови праці, а також недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено наявність у позивача професійного захворювання, що об`єктивно призвело до моральних страждань.

Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини саме відповідача, наявність трудових відносин ОСОБА_2 з іншими підприємствами суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обґрунтовані правові підстав для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди саме відповідачем, де саме отримав професійне захворювання позивач та працював тримвалий час саме у ПАТ «КЗРК».

Інші доводи відповідача не спростовують твердження позивача, обґрунтовано викладених в позовній заяві.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні Нечипорук та Йонкало проти України № 42310/04 від 21.04.2011 року, роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

В даному випадку, суд враховує що внаслідок професійного захворювання та втрати ступеню працездатності з вини відповідача, позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, якій позивач зазнав, що призводить до порушення її звичайного способу життя та вимагає від неї додаткових зусиль для його організації.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Станков проти Болгарії», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності в розмірі 50 %, встановлення третьої групи інвалідності, та неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, потребу в забезпеченні лікарськими засобами, виробами медичного характеру. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди дещо завищений, а тому суд вважає необхідним визначити розмір компенсації моральних страждань внаслідок ушкодження здоров`я у розмірі 35 000,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

При визначенні розміри моральної шкоди суд бере до уваги період роботи позивача у шкідливих умовах, що також спричинили втрату працездатності з 09.08.1988 рік по 26.09.1989 року, з 26.09.1989 рік по 09.06.1993 рік, з 14.08.2000 рік по 17.04.2003 рік, з 23.01.2006 рік по 22.05.2007 рік , що не відноситься до трудових правовідносин, що виникли між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», а виникла у позивача з іншими юридичною особою - підприємством.

Позивача згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст.141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 840 гривень 80 копійок.

Стосовно відшкодування витрат позивача на правову допомогу слід зазначити, що відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В обґрунтування заявлених вимог до позовної заяви додано договір (угода) про надання правничої допомоги, який було укладено між ОСОБА_2 та адвокатом Карнаух Т.В. від 24 лютого 2020 року. Відповідно до розрахунку судових витрат по договору про надання правової допомоги № 09/20 від 14.02.2020 року розмір витрат становить 3900 грн.

Суд вважає, що вимога в частині відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі що має становити 702 гривень 00 копійок.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодженням здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 моральну шкоду в розмірі 35000,00 гривень (тридцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 702 гривні 00 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судові витрати в сплаті судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вулиця Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.

Повне рішення виготовлено 03 червня 2020 року.

Суддя: Р. В. Дехта