Ухвала суду № 89608736, 02.06.2020, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/15683/17

Провадження № 1-КП/932/106/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

судом присяжних:

головуючого судді Татарчук Л.О.

судді Марущак С.Л.

присяжних (основних) Гармаш (Омельчук) І.І. Малютіної Н.С., Коновалової І.А.

присяжної (запасної) ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Яковенко Г.С.

за участю:

прокурора Михайлова О.М.

захисника Кульбача С.О.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпро клопотання прокурора щодо продовження відносно обвинуваченого строку дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 12017040640001712, та клопотання про зміну запобіжного заходу:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця п.Безверхове Хасанського району Приморського краю Російської Федерації, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115 КК України та ч.3 ст.289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження №12017040640001712 відносно ОСОБА_2 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень за п.6, ч.2 ст.115 КК України та за ч.3 ст.289 КК України.

У судовому засіданні прокурор вважав за необхідне продовжити відносно ОСОБА_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки ОСОБА_2 скоєно особливо тяжкі злочини, зокрема проти життя та здоров`я особи, за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі, в тому числі довічне, а тому існують ризики переховування обвинуваченого від суду, впливу на потерпілого, перешкоджання розгляду кримінального провадження та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Заперечував проти клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Захисник заперечував проти клопотання прокурора, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 тривалий час утримується під вартою в умовах, які на його погляд є тортурами, а тому просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав доводи свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового провадження з приводу клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 строком на 60 днів, суд приходить до висновку щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, при цьому вважаю за необхідне відмовити в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з наступних підстав.

Так, частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Крім того, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено.

Станом на 02 червня 2020 року, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 спливає 19 червня 2020 року, судовий розгляд справи триває, а наступна дата судового засідання призначена 08.07.2020 року, тобто поза межами строку дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.

Суд вважає, що ризики, які враховувались судом при обранні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час розгляду у суді кримінального провадження не відпали.

Так, ОСОБА_2 звинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, що посягає на найвищі соціальні цінності як то недоторканість життя та здоров`я людини, від якого настали тяжкі непоправні наслідки - смерть людини, за яке передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі, в тому числі і довічне.

Враховуючи суворість покарання, яке може бути призначено у випадку доведеності вини ОСОБА_2 , підвищену суспільну небезпечність скоєного злочину, суд вважає, що з метою ухилитись від кримінальної відповідальності, ризик того, що ОСОБА_2 може вдатись до спроб переховуватися від суду є цілком обґрунтованим і реально існує, а тому жоден із більш м`яких запобіжних заходів, в тому числі і домашній арешт, не буде достатнім для запобігання вищезазначеного ризику.

Крім того, в даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого по даній справі.

Також встановлено, що ОСОБА_2 не мав офіційно доходу, й з урахуванням того, що судовий розгляд ще триває, існує висока вірогідність впливу з боку обвинуваченого на представника потерпілого та свідків, анкетні дані яких, та їх місця проживання йому відомі, що не дасть дослідити повно, всебічно та неупереджено всі обставини у кримінальному провадженні, вчинення ним іншого кримінального правопорушення, враховуючи його звинувачення у скоєнні особливо тяжкого злочину або перешкоджання здійсненню кримінального провадження.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд, також приймає до уваги, що не зважаючи на те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, однак, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Крім того, суд враховує характер кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому та враховує, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Таким чином зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що вказані ризики на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, враховуючи зміст пред`явленого звинувачення ОСОБА_2 , а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в яких він обвинувачується, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Посилання сторони захисту як на підставу, яка обґрунтовує зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт те, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою в умовах, які на їх погляд єтортурами, суд не вважає підставою для зміни запобіжного заходу обвинуваченому на цілодобовий домашній арешт, так як тривалий розгляд справи пов`язаний з її складністю, кількістю учасників та їх процесуальною поведінкою в даному судовому провадженні, а забезпечення належних умов для осіб, які утримуються під вартою в умовах слідчих ізоляторів, не відноситься до компетенції суду.

На підставі викладеного суд вважає доцільним продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу – відмовити, оскільки застосування менш суворих запобіжних заходів може виявитись недостатнім для запобігання існуючим ризикам.

Керуючись ст.ст.132, 176-177, 183-184, 193-194, 331 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів – задовольнити.

Продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 31 липня 2020 року, включно.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт – відмовити.

Головуючий суддя Л.О. Татарчук