Рішення № 8960816, 02.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/67302.03.10 За позовомХрустальової Ірини Олександрівни Довідповідача-1Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

До відповідача-2Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації

Третя особа на стороні Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Національний банк України

Провизнання частково недійсним рішення загальних зборів акціонерів, визнання недійсним статуту, скасування державної реєстрації змін до статуту

Суддя Ковтун С.А. Представники учасників процесу: від позивачаВітусєвич Я.Ф. (за дов.) від відповідача-1Совершенний Р.П. (за дов.) Суденко Р.В. (за дов.)

Від відповідача-2 не з’явились

Від третьої особи Залевський В.О. (за дов.) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулась Хрустальова Ірина Олександрівна з позовом до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»та Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про: визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) від 21.05.2009 р., оформленого протоколом № 25, в частині затвердження статуту публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в новій редакції; визнання недійсним статуту публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в новій редакції, затверджений рішенням загальних зборів акціонерів Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) від 21.05.2009 р., оформленого протоколом № 25, погодженого Національним банком України 10.07.2009 р., що зареєстрований Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 13.08.2009 р., номер запису 10741050063013048; скасування державної реєстрації зазначених змін до статуту публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», викладеного в новій редакції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ряд положень статуту публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», який був затверджений загальними зборами акціонерів Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) 21.05.2009 р., не відповідають вимогам Закону України «Про акціонерні товариства».

Зокрема, як зазначає позивач, всупереч ст. 33 Закону України «Про акціонерні товариства», затвердження положення про правління банку, в силу статуту, віднесено до компетенції наглядової ради банку, а не загальних зборів акціонерів, що порушує права позивача, як акціонера відповідача-1, на управління товариством. Також, на думку позивача, порушенням його права на управління товариством є віднесення статутом до повноважень наглядової ради визначення кількості членів правління. Дані положення суперечать ст. 59 Закону України «Про акціонерні товариства». Не відповідає вимогам вищевказаного Закону (ст. 33) статут в частині наділення загальних зборів акціонерів повноваженнями щодо обрання тільки ревізійної комісії товариства, а не голови та ревізійної комісії. Крім того статут не містить відомостей про обсяг прав акціонерів. Дані порушення не можуть бути усунуті, у зв’язку з чим підлягає визнанню недійсним рішення загальних зборів про затвердження нової редакції статуту та сам статут. Вимоги до відповідача-2 ґрунтуються на приписах Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(ст. 31), яким передбачено необхідність здійснення скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи в разі постановлення рішення судом про скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи про внесення змін до установчих документів.

16.11.2009 р. господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 6/673 за залучено до участі як третю особу на стороні публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Національний банк України.

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»позовні вимоги відхилило повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. За твердженнями відподіача-1, оскільки Законом України «Про акціонерні товариства»передбачено, що особливості правового статуту, створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, що провадять діяльність на ринках фінансових послуг, а також державних акціонерних товариств визначаються законами України, спірні відносини регулюються Законом України «Про банки і банківську діяльність», який є спеціальним по відношенню до Закону України «Про акціонерні товариства». Законом України «Про банки і банківську діяльність»передбачено можливість затвердження положення про правління спостережною радою або загальними зборами. При цьому, як вважає відповідач-1, враховуючи, що дворічний строк, встановлений Законом України «Про акціонерні товариства»для приведення статуту у відповідність до його норм, не закінчився, позивач звернувся за захистом права, яке ще не порушено.

Також відповідач-1 не погодився з доводами позивача про невідповідність Закону України «Про акціонерні товариства»положень статуту, якими передбачено право наглядової ради визначати кількісний склад правління. Право обрання голови ревізійної комісії членами ревізійної комісії встановлено ст. 73 Закону України «Про акціонерні товариства», яка є спеціальною по відношенню до ст. 33 цього ж Закону. Є безпідставними, як зазначає відповідач-1, твердження позивача про відсутність відомостей у статуті про права акціонерів.

Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація (відповідач-2) у наданих суду письмових поясненнях вказала, що документи, надані державному реєстратору для проведення державної реєстрації змін до установчих документів Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) відповідали вимогам Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», у зв’язку з чим були відсутні підстави для залишення наданих документів без розгляду або відмови у проведенні реєстраційних змін.

Третя особа - Національний банк України, проти задоволення позову заперечила з тих же підстав, що і публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

Через канцелярію суду від Хрустальової Ірини Олександрівни надійшла датована 10.12.2009 р. заява про відмові від позову та про відкликання довіреності Морозова Михайла Вікторовича від 04.09.2009 р..

Повноважний представник Хрустальової Ірини Олександрівни –Вітусєвич Ярослав Францович, який діє на підставі довіреності від 11.12.2009 р., виданою Хрустальовою Іриною Олександрівною, відкликав заяву про відмові від позову.

У зв’язку з цим суд не прийняв відмову позивача від позову.

Під час розгляду справи публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»та державна корпорація «Банк розвитку і зовнішньоекономічної діяльності Внєшекономбанк»подали клопотання по залучення останньої до участі у справі як третю особу на стороні відповідача-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Клопотання мотивовані тим, що державна корпорація «Банк розвитку і зовнішньоекономічної діяльності Внєшекономбанк»є одним з акціонерів публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк». Клопотання судом відхилено, оскільки рішення у справі не плине на права державної корпорації «Банк розвитку і зовнішньоекономічної діяльності Внєшекономбанк»як акціонера відповідача-1, що, в силу ч.1 ст.27 ГПК України, є підставою для залучення до участі у справі третьої особи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) (далі –Банк) створено рішенням установчих зборів засновників від 28.04.1992 р. та зареєстрований Національним банком України 26.08.1992 р. за реєстраційним № 125.

Відповідно до ст. 152 Цивільного кодексу України акціонерним товариством визнається господарське товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за яким посвідчуються акціями.

Позивач є акціонером Банку, що сторонами не оспорюється.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України «Про господарські товариства»учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника, товариство зобов’язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 44 Закону України «Про господарські товариства»голосування на загальних зборах акціонерів проводиться за принципом: одна акція - один голос.

Згідно зі ст. 159 Цивільного кодексу України, ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить, зокрема, внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу.

21.05.2009 р. відбулись загальні збори акціонерів Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства), рішення яких оформленні протоколом № 25. Зокрема, даними зборами, за результатами обговорення питання зміни організаційно-правової форми Банку та типу акціонерного товариства, вирішено вважати, що Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк є публічним акціонерним товариством (питання 5 протоколу № 25), а також вирішено затвердити статут Промінвестбанку в новій редакції, розроблений відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»(питання 6 протоколу № 25).

Статут публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в новій редакції, затверджений загальними зборами акціонерів Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) 21 травня 2009, погоджений Національним банком України 10.07.2009 та зареєстрований Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 13.08.2009, номер запису 10741050063013048.

Прийняття вищевказаних рішень мало місце на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008 р. № 514-VІ, що набрав чинність 30.04.2009 р..

Закон України «Про акціонерні товариства»визначає порядок створення, діяльності, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов’язки (ч. 1 ст.1).

Особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, що проводять діяльність на ринках фінансових послуг, а також держаних акціонерних товариств визначаються законами (абзац 2 частини 2 статті 1 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Законодавче визначення фінансової послуги надано Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»№ 2664-ІІІ від 12.07.2001 р. (ст. 1), згідно з яким фінансовими послугами є операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Фінансовою установою, в розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»(ст. 1), є юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом яких є надання фінансових послуг.

В свою чергу, структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків, визначає Закон України від 07.12.2000, № 2121-III «Про банки і банківську діяльність».

Отже, діяльність банків, як фінансових установ, що надає фінансові послуги, є предметом регулювання Закону України «Про акціонерні товариства»з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

У той же час, пунктом 4 розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про акціонерні товариства»встановлено, що до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

На час прийняття оскаржуваних рішень та на даний час зміни у Закон України «Про банки і банківську діяльність»у зв’язку з прийняттям Закону України «Про акціонерні товариства»не вносились, що свідчить про те, що Закон України «Про банки і банківську діяльність»не приведено у відповідність із Законом України «Про акціонерні товариства».

Таким чином, положення Закону України «Про банки і банківську діяльність», які суперечать Закону України «Про акціонерні товариства», не діють.

Відповідно до пункту 1 статті 1 статуту, затвердженого вищевказаними загальними зборами, публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»є правонаступником прав та зобов’язань Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства), створеного рішенням установчих зборів засновників від 28.04.1992 та зареєстрованого Національним банком України 26.08.1992 за реєстраційним № 125.

Пунктом 9 частини 2 статті 33 Закону «Про акціонерні товариства»затвердження положень про виконавчий орган (правління) товариства віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерів акціонерного товариства.

У той же час, стаття 7 статуту відповідача-1, яка визначає виключну компетенцію загальних зборів акціонерів Банку, не містить норми щодо затвердження положень про виконавчий орган Банку. Всупереч п. 9 ч. 2 ст. 33 Закону «Про акціонерні товариства», абзацом 4 частини 3 стаття 9 статуту відповідача-1 затвердження положення про правління банку віднесено до компетенції наглядової ради Банку. Делегування даних повноважень наглядовій раді Банку позбавляє позивача, як акціонера Банку, права, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства», на участь в управлінні акціонерним товариством.

При цьому, як зазначено вище, виходячи з п. 4 розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про акціонерні товариства», приписи Закону України «Про банки та банківську діяльність», які надають право діяти правлінню банку на підставі положення, затвердженого спостережною радою банку, не діють. З огляду на це відсутні правові підстави для оцінки статуту відподіача-1 на відповідність вказаним приписам Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Також не відповідають вимогам Закону України «Про акціонерні товариства»положення статуту, які визначають порядок встановлення кількісного складу виконавчого органу.

Зокрема, ч. 1 ст. 59 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що кількісний склад виконавчого органу, порядок призначення його членів визначаються статутом товариства.

В свою чергу, згідно з абзацом 2 частини 2 статті 9 статуту відповідача-1 кількість членів правління встановлюється рішенням наглядової ради, що прямо суперечить вимогам ч. 1 ст. 59 Закону України «Про акціонерні товариства». Жодних доводів відповідачем-1 на обґрунтовування правомірності даних приписів статуту суду не подано.

Делегування цих повноважень наглядовій раді Банку також є порушенням права позивача на участь в управлінні акціонерним товариством.

У той же час, суд не знаходить підстав для визнання обґрунтованими інших доводів позивача щодо невідповідності статуту відповідача-1 вимогам Закону України «Про акціонерні товариства».

Так, відповідно до пункту 19 частини 2 статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства»до виключної компетенції загальних зборів належить обрання голови та членів ревізійної комісії (ревізора), прийняття рішення про дострокове припинення їх повноважень. Однак, статтею 73 Закону України «Про акціонерні товариства»встановлений інший порядок обрання голови ревізійної комісії, в силу якої голова ревізійної комісії обирається членами ревізійної комісії з їх висла простою більшістю.

Отже, різні норми Закону України «Про акціонерні товариства»по різному врегулюють процедуру обрання голови ревізійної комісії.

Проте, положення статуту відповідача-1, які визначають виключну компетенцію загальних зборів акціонерів (ст. 7 статуту), а також порядок формування, роботи, права та обов’язки ревізійної комісії (ст. 12 статуту) не містять імперативних приписів щодо голови ревізійної комісії та процедури його обрання.

Наявні положення статуту відповідача-1 встановлюють тільки порядок обрання членів рвійної комісії (пункт 19 абзацу 4 частини 1 статті 7 статуту, абзац 2 частини 2 статті 7 статуту), який узгоджується з передбаченим Законом України «Про акціонерні товариства»порядком –загальними зборами акціонерів.

Підставою для визнання недійсним положень статуту є їх невідповідність вимогам чинного законодавства.

Оскільки порядок обрання голови ревізійної комісії статутом відповідача-1 не врегульований, а наявні приписи статуту щодо створення і діяльності ревізійної комісії не суперечать Закону України «Про акціонерні товариства», відсутні правові підстави вважати, що статут в цій частині не відповідає Закону України «про акціонерні товариства».

Також є недоведеними доводи позивача про відсутність в новій редакції статуту відповідача-1 відомостей про права акціонерів.

Відповідно до ч. 2 ст. 154 ЦК України статут акціонерного товариства має містити відомості, зокрема, про права акціонерів. Статтею 25 Закону України «Про акціонерні товариства»встановлено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства. Так, положеннями ч. 5 ст. 2, ч.ч. 1, 3 ст. 5, ч. 2 ст. 7 статуту відповідача-1 передбачені права акціонерів, в тому числі й ті, що встановлені статтею 25 Закону України «Про акціонерні товариства».

Законом України «Про акціонерні товариства»передбачено (ст. 58), що виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

За таких обставин, недійсність абзацу 4 частини 3 статті 9 статуту відповідача-1, яким затвердження положення про правління банку віднесено до компетенції наглядової ради Банку, та недійсність абзацу 2 частини 2 статті 9 статуту відповідача-1, яким віднесено визначення кількості членів правління до повноважень наглядової ради, зумовлюють не легітимність сформованого правління на підставі оскаржуваного статуту та його діяльність, і усунення даних порушень шляхом частково визнання статуту є неможливою.

Як зазначено у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»від 24.10.2008 р. № 13, рішення загальних зборів акціонерів є актом, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів господарського товариства є порушення прав і законних інтересів акціонера товариства рішенням загальних зборів.

Відповідно до вимог статей 88, 154 ЦК України, статей 57, 82 ГК України суд вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача (пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»№ 13 від 24.10.2008 р.). Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту. Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача (пункт 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»№ 13 від 24.10.2008 р.).

З огляду на викладене, незважаючи на часткову обґрунтованість підстав позову щодо недійсності статуту відповідача-1 та рішення загальних зборів акціонерів від 21.05.2009 р. про затвердження статуту, дані вимоги підлягаю задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 50 Закону України «Про акціонерні товариства» у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття.

Перебіг строку позовної давності до позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) від 21.05.2009, почався з дати прийняття рішення загальними зборами, тобто з 21.05.2009, та тривав до 21.08.2009.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивачем подана заява про відновлення пропущеного строку на звернення до господарського суду з позовом, в якій зазначається що позивач дізналася про порушення свого права, як акціонера, про прийняття рішення загальними зборами акціонерів, що ним оспорюється, 14.08.2009 р. –дата оприлюднення на офіційному сайті Промінвестбанку інформації про те, що 13.08.2009 р. Промінвестбанк отримав нове свідоцтво про державну реєстрацію його як публічного акціонерного товариства та про внесення змін до статуту Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), затвердженого загальними зборами акціонерів Промінвестбанку 21.05.2009 р.. На підтвердження таких обставин позивачем надана роздрукована сторінка із сайту відповідача-1 з наведеною інформацією. Також позивач наполягає, що про призначення проведення загальних зборів акціонерів на 21.05.2009 р. в установленому статутом та законом способом не повідомлявся: персональне повідомлення не отримував, оголошення в друкованих виданнях відповідачем-1 не розміщувалось. Відповідачем не надані докази щодо спростування такої інформації. При цьому, суд виходить з того, що факт повідомлення позивача про проведення зборів не має значення для з’ясування початку перебігу позовної давності, оскільки дане повідомлення не містить вичерпної інформації про зміст статуту, проект якого винесено на розгляд зборів. Крім того, остаточна редакція статуту приймається за результатами обговорення її зборами. Отже, положення статуту могли стати відомі позивачу тільки після проведення зборів.

Частиною 5 статті 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними припини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд вважає поважними причини пропуску скороченої позовної давності за пред’явленим позовом, у зв’язку з чим його право підлягає захисту.

У той же час, позовні вимоги до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про скасування державної реєстрації змін до статуту відповідача-1 задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Порядок скасування змін до установчих документів передбачено ст. 31 Закону України від 15.05.2003, № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців».

Зокрема, у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься до журналу обліку реєстраційних дій. Державний реєстратор у строк, що не перевищує двох робочих днів з дати надходження судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, вносить до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо інше не встановлено судовим рішенням, та в той же день повідомляє органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення такого запису.

Отже, скасування державної реєстрації змін до установчих документів є наслідком постановлення судового рішення похідною про скасування рішення щодо внесення змін до установчих документів, тобто є похідною дією внаслідок прийняття рішення суду.

Підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів позивача (ст. 1 ГПК України).

Враховуючи, що на час звернення до суду позивача у державного реєстратора не існувало обов’язку щодо скасування змін до статуту відповідача-1, права позивача в цій частині не порушені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати (витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та витрати на оплату державного мита) покладаються на відповідача-1.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 1, 2, 12, 32-34, 43, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Відновити Хрустальовій Ірині Олександрівні строк позовної давності.

2. Позов до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним рішення загальних зборів акціонерів Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) (01001 м. Київ, пров. Шевченка, 12, код 00039002) від 21.05.2009 р., оформлене пунктом 6 протоколу № 25, про затвердження статуту Промінвестбанку в новій редакції.

4. Визнати недійсним статут публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», викладений в новій редакції, затверджений рішенням загальних зборів акціонерів Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) від 21.05.2009, яке оформлене пунктом 6 протоколу № 25, погоджений Національним банком України 10.07.2009 р., зареєстрований Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 13.08.2009 р., номер запису 10741050063013048.

5. В позові до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації відмовити.

6. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(01001 м. Київ, пров. Шевченка, 12, код 00039002) на користь Хрустальової Ірини Олександрівни (87233 Донецька область, Старобешівський район, cело Осиково, вул. Радянська, буд. 99, ІПН 2258711508) витрати по сплаті державного мита у розмірі 85 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя С.А.Ковтун

Рішення підписано 16.03.2010 р.