Рішення № 89602979, 28.05.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/401/20

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартишева Т. О.

за участю секретаря судового засідання Кюсєвої Т.О., Колеснікової М.М.,

представників позивача - органу опіки

та піклування Карпушина В.С., Судейко І.А.,

відповідачів -

третьої особи ОСОБА_2 ,

представника служби у справах дітей Судейко І.А.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Костянтинівської міської ради, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач орган опіки та піклування - виконавчий комітет Костянтинівської міської ради звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог на боці позивача - ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьки проживали разом з дитиною до 2014 року, після чого виїхали за межі України. У липні 2015 року відповідачі повернули дитину до м. Костянтинівка та передали ОСОБА_2 15 червня 2017 року, у зв`язку з невиконанням батьками своїх обов`язків ОСОБА_2 звернулася до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом про позбавлення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначення її опікуном дитини та стягнення з батьків на її користь аліментів на утримання дитини. В подальшому ОСОБА_2 , вважаючи, що судовий розгляд справи стане заходом впливу на батьків, наверне їх на належне виконання батьківських обов`язків, погодилась врегулювати цей спір шляхом укладання мирової угоди з батьками дитини.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2017 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , за якою: - дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , передано для проживання з ОСОБА_2 ; - батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зобов`язані сплачувати на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі: ОСОБА_5 - 1000 грн., але не менш, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, ОСОБА_4 - 2 000 грн., але не менш, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття; - додатково ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зобов`язуються фінансово забезпечити відпочинок та дозвілля дитини ОСОБА_3 шляхом придбання путівки в оздоровчий табір в рівних частинах або сплатити на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 4000 грн.; - батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зобов`язуються не рідше ніж два рази на тиждень спілкуватися з дитиною, в тому числі за допомогою сучасних засобів зв`язку, та один раз на місяць відслідковувати успіхи дитини в школах та навчальних закладах.

Деякий час батько ОСОБА_4 перебував під соціальним супроводом Костянтинівського міського центру соціальних служб для сім`ї дітей та молоді, був знятий з позитивним результатом. Мати перебувала за межами України, під супроводом не була.

Після затвердження судом мирової угоди батьки продовжували свідомо ухилятися від виконання батьківських обов`язків. Батьки мають дохід, але кошти на утримання дитини не сплачують. Заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_4 станом на 28 жовтня 2019 року складає 22536 грн. 16 коп. та у ОСОБА_5 станом на 01 грудня 2019 року складає 11442 грн. 10 коп. Необхідним одягом, взуттям, продуктами харчування, шкільним та письмовим приладдям вони сина не забезпечують, матеріальної допомоги на утримання сина не надають.

Малолітній ОСОБА_4 перебуває на диспансерному обліку у закладі охорони здоров`я, але батьки не цікавляться станом здоров`я дитини, не забезпечують належного лікування, відпочинку та дозвілля сина. Можливостей для його відпочинку за межами міста Костянтинівки протягом 2018-2019 років не створили. Всім необхідним дитину забезпечує ОСОБА_2 . Вона також здійснює контроль за навчанням хлопчика, займається його вихованням, забезпечує усесторонній розвиток дитини шляхом навчання у школі мистецтв, тренувань у спортивному клубі з карате. Натомість батьки навчанням дитини, її успіхами не цікавляться, що підтверджується інформаціями закладу здобуття освіти, спортивного клубу.

З малолітнім сином, у межах, необхідних для його виховання та підготовки до самостійного життя, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не спілкуються, мати не спілкується з сином навіть за допомогою телефонного зв`язку. Батьки не вітають сина зі святами, навіть з його днем народження, подарунки не дарять. За час спільного проживання з сином, в побуті, вони зневажливо ставилися до потреб, психологічного та морального виховання сина, в його присутності лаялися, сварилися, залишали його на тривалий час наодинці. У зв`язку з чим в малолітнього ОСОБА_3 склався травматичний досвід різних видів домашнього насильства з боку батька та матері, що підтверджується висновком психолога від 21 жовтня 2019 року.

Батько ОСОБА_4 , зловживає алкоголем, спілкується з особами, які ведуть асоціальний спосіб життя, вживають наркотики, за місцем проживання виготовляє та вживає наркотичні засоби, що створює загрозу здоров`ю малолітнього сина та його моральному вихованню. Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 травня 2019 року ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 317 КК України, йому призначене покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки. Зазначеним вироком також встановлено, що згідно з висновком медичного огляду, у ОСОБА_4 , 15 квітня 2019 року виявлено вживання наркотичних засобів, а саме морфіну.

Таким чином, батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не забезпечують сина продуктами харчування, одягом та взуттям, не турбуються про його фізичний та духовний розвиток, не забезпечують його виховання та навчання, підготовку до подальшого самостійного життя, тобто свідомо ухиляються від виконання батьківських обов`язків відносно сина. Крім того ОСОБА_4 зловживає алкоголем, вживає наркотичні засоби.

Враховуючи вищевикладене, позивач орган опіки та піклування виконавчий комітет Костянтинівської міської ради просить: - позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представники позивача Органу опіки та піклування виконавчого комітету Костянтинівської міської ради - Карпушин В.С., Судейко І.А., в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та висновку органу опіки та піклування від 23 січня 2020 року. Пояснили, що відповідачі самоусунулися від виконання батьківських обов`язків відносно малолітньої дитини, переклавши свої обов`язки на бабусю та дідуся. Протягом двох років визначені у судовому рішення обов`язки щодо дитини відповідачі не виконують, не дбають про сина, не надають йому матеріальної допомоги, не організовують відпочинок тощо. Зацікавленості у долі малолітнього ОСОБА_3 батьки не виявляють. Просили задовольнити позовні вимоги, оскільки цього потребують інтереси дитини.

Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилась, про час і місце його проведення були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву не надали, у зв`язку з чим суд зі згоди представників позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, пояснила, що відповідач ОСОБА_4 є її сином, а відповідачка ОСОБА_5 - невісткою. Вона та її чоловік ОСОБА_6 опікуються онуком буквально від народження. Коли на території Донецької області розпочалася антитерористична операція відповідачка з дитиною поїхала до Росії, через рік мати повернулася та передала сина третій особі. Хлопчик розповідав, що під час проживання з матір`ю він часто залишався один, навіть на добу, у подальшому він почав боявся перебувати вночі без світла у квартирі. Також він був свідком частих сварок та бійок батьків, вживав нецензурні вислови, які за ними повторював. Коли дитина пішла до 1 класу, батьки не приїхали, пізніше, знаходячись у місті, уникали спілкування з сином, вдаючись навіть до обману. Свої батьківські обов`язки відповідачі не виконують, не надають матеріальної допомоги, не забезпечують навчання та лікування дитини, не вивозять на відпочинок, заборгованість по сплаті аліментів зростає. Літо хлопчик проводить з сім`єю своєї тітки - дочки третьої особи, подорожує з ними. З листопада 2018 року мати взагалі припинила спілкуватися з дитиною, не дзвонить та не пише йому, не цікавиться його життям та навчанням. З 30 грудня 2019 року вона перебуває на території України, оскільки не змогла перетнути кордон через заборону виконавчої служби. За цей період часу відповідачка з дитиною не зв`язувалася ні вдома, ні у школі, та не дала синові про себе знати. Батько періодично спілкується з дитиною, дзвонить приблизно раз на тиждень, але останнім часом не телефонував та не давав про себе звісток, що однак є доречним в умовах карантину.

Свідок ОСОБА_7 пояснила у судовому засіданні, що є вчителем дитини ОСОБА_3 , якого чотири роки тому привели до школи бабуся і дідусь. З приводу навчального процесу вона завжди спілкується з бабусею та дідусем хлопчика, які добре дбають про онука та цікавляться його успіхами. Мати хлопчика свідок бачила всього двічі, при випадковій зустрічі добавила її до батьківської групи у «вайбері», однак ОСОБА_5 там жодної активності не проявила. Свідку відомо, що батько дитини працює в іншому місті, до школи кілька разів приходив, одного разу допомагав у класі та вішав штори. Успіхами дитини у школі батьки не цікавилися. Про батька і матір від хлопчика свідок нічого не чула, він завжди рівняється на дідуся та бабусю, в них довірливі стосунки, саморобки на свято 8-го березня завжди робить для бабусі. Хлопчик добре вчиться, домашні завдання зажди виконані, у класі він активний, завжди в доброму настрої, свідок вважає, що це повністю є заслугою бабусі і дідуся.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що є психологом Української фундації громадського здоров`я, восени 2019 року бабуся і дідусь ОСОБА_3 звернулися до неї з питання надання висновку відносно дитини. З хлопчиком вони зустрічалися 6 разів, провели ряд досліджень та за результатами було надано висновок, що ОСОБА_9 під час проживання із батьками зазнавав насилля психологічного, фізичного та економічного характеру з їх боку. У дитини спостерігається тривожний стан по відношенню до батьків, їх теми він не бажав торкатися, тоді як стосовно бабусі і дідуся завжди висловлювався охоче, із задоволенням, виказував пов`язані з ними плани. Було встановлено, що хлопчик боїться темних місць, замкнутих просторів, що пов`язано із стресовими ситуаціями у минулому. Так, хлопчик під час проживання із батьками залишився у замкнутому просторі сам, відчув голод, страх, розпач, що відобразилося на його стані. По мірі зустрічей з дитиною відмічалися покращення, він ставав більш врівноваженим, перебував у піднесеному емоційному стані коли розповідав про літній відпочинок, нові захоплення. У теперішній час зустрічі з дитиною відкладено у зв`язку із оголошенням карантину.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що відповідач ОСОБА_4 є його сином, відповідачка ОСОБА_5 - невісткою, а третя особа у справі ОСОБА_2 , є його дружиною. У 2014 році після початку антитерористичної операції невістка з онуком та своїм старшим сином поїхала до Росії, хоча вони з дружиною та відповідач ОСОБА_4 були проти. Через рік відповідачка повернулася та привезла їм онука. У подальшому відповідачі то виїжджали, то поверталися, з сином не спілкувались. Свідок з дружиною спочатку влаштували онука до дитячого садка, потім до школи. Була спроба позбавити відповідачів батьківських прав, але вони вмовили надати їм можливість виправитися, було укладено мирову угоду, однак своїх обов`язків за нею відповідачі не виконують, аліменти на утримання сина не сплачують, не цікавляться його життям. Батько живе у м. Костянтинівка, а працює у м. Бахмут, іноді телефонує синові, кілька разів забирав його зі школи. Відповідач ОСОБА_4 у минулому засуджений за незаконний обіг наркотичних засобів, свідок неодноразово бачив його у нетверезому стані, всі свої зароблені кошти відповідач витрачає на спиртні напої. Відповідачка ОСОБА_5 також має проблеми з алкоголем. Після укладення мирової угоди матір взагалі припинила телефонувати синові, останній раз сідок бачив її у 2018 році, коли онук закінчив 2-й клас. Перешкод до спілкування з дитиною ними з дружиною батькам ніколи не чинилося.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що є сестрою відповідача ОСОБА_4 та дочкою третьої особи ОСОБА_2 . Протягом останніх шести років її брат та його дружина не виконують своїх батьківських обов`язків щодо сина, обидва зловживають спиртними напоями, на які витрачають зароблені кошти, дитині матеріальної допомоги не надають. У 2014 році відповідачка виїжджала з дітьми до Росії та після повернення через рік передала дитину - ОСОБА_3 , бабусі, так як їй з дитиною було важко, сама ж знов поїхала до Росії. Ніяких коштів, одягу відповідачка дитині не залишила, свідок по своїх знайомих збирала та передавала речі для дитини. У рідкі приїзди мати брала сина до себе на кілька днів, однак в цей час ним зовсім не займалась, хлопчик розповідав, що мати в цей час пила та гуляла. Батько проживає з дитиною в одному місті, однак нею не цікавиться, коли хлопчик хворіє батько його не відвідує та не забезпечує лікування. Жодних подарунків на свята чи день народження хлопчик від батьків не отримував. Останні два роки піклування про дитину повністю здійснюють бабуся та дідусь, а також свідок з сім`єю. Малолітній ОСОБА_3 на канікули та свята часто приїжджає у гості до свідка, вони беруть його з собою у подорожі, купують для цього все необхідне за власні кошти, подарували гітару для занять музикою, оскільки батьки самоусунулись та не проявили жодного інтересу до хобі сина.

Відповідно до положень ст.171 СК України суд в присутності представника служби у справах дітей Костянтинівської міської ради Судейко І.А. та представника Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради Карпушина В.С. вислухав думку дитини - ОСОБА_3 , 2009 року народження, з питання, що розглядається судом і дійшов висновку про те, що хлопчик мешкає з бабусею та дідусем за адресою: АДРЕСА_1 , де комфортно почувається, пояснив, що бажає надалі з ними проживати. Своєю сім`єю вважає бабусю, дідуся, тітку та дядька, а також братів та сестру. Зараз в нього все добре та змінювати він нічого не бажає.

Заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, допитавши свідків, заслухавши думку дитини, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 7), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 8), є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 23 липня 2008 року, актовий запис відділу РАЦС по м. Костянтинівці Костянтинівського міськрайонного управління юстиції Донецької області № 211 від 23 липня 2008 року (а.с. 6).

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області у справі № 233/2949/17 від 21 грудня 2017 року, що набрала законної сили 06 січня 2018 року (а.с. 9), затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 за якою: 1. Передано дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для проживання з бабою ОСОБА_2 ; 2. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зобов`язано сплачувати на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , грошові кошти в розмірі: ОСОБА_5 - 1 000 (однієї тисячі) гривень, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, ОСОБА_4 - 2 000 (двох тисяч) гривень, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття; 3. Додатково ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зобов`язалися фінансово забезпечити відпочинок та дозвілля дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом придбання путівки в оздоровчий табір в рівних частинах або сплатити на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 4000 (чотирьох тисяч) гривень; 4. Мати ОСОБА_5 та батько ОСОБА_4 зобов`язалися не рідше ніж два рази на тиждень спілкуватися з дитиною, в тому числі за допомогою сучасних засобів зв`язку, та один раз на місяць відслідковувати успіхи дитини в школах та навчальних закладах.

18 червня 2019 року ОСОБА_2 , бабусею дитини (а.с. 10, 17-19, 22-24), заявою на ім`я начальника ССД Костянтинівської міської ради повідомлено про невиконання відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 жодного з обов`язків за мировою угодою, затвердженою судом, а саме, щодо сплати батьками аліментів, забезпечення відпочинку та дозвілля дитини, спілкування з дитиною та відслідковування її успіхів у навчанні. Повідомила про спробу ОСОБА_5 незаконно вивезти сина за межі України, що потребувало втручання працівників поліції. Просила перевірити повідомлені обставини та вжити заходів до позбавлення відповідачів батьківських прав стосовно дитини (а.с. 13-15, 16).

Відповідачка ОСОБА_5 значилася зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту (а.с. 7), відомостями реєстру територіальної громади (а.с. 46-47). Згідно додаткової угоди до Договору оренди землі від 01 листопада 2013 року (а.с. 12) ОСОБА_5 є орендодавцем земельної ділянки в оренду, із визначенням обов`язку внесення орендарем ПрАТ «АПК-ІНВЕСТ» на користь орендодавця орендної плати.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментам від 28 листопада 2019 року (а.с. 26) станом на 01 грудня 2019 року борг ОСОБА_5 по аліментам складає 11 442,10 грн., сплачено за цей період - 3947,40 грн.; станом на 01 лютого 2020 року включно розмір заборгованості становить - 10 446,77 грн. (а.с. 69).

Як повідомлено державним виконавцем на адресу ОСОБА_2 , перевірити факт спілкування матері із дитиною неможливо у зв`язку із тим, що боржник ОСОБА_5 за місцем проживання тривалий час не з`являється (а.с. 25), а станом на 27 лютого 2020 року - боржника оголошено у розшук ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області у справі № 233/2949/17 від 02 грудня 2019 року, що набрала законної сили 18 грудня 2019 року (а.с. 70, 74).

Постановою державного виконавця від 21 червня 2019 року (а.с. 71) ОСОБА_5 встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно ухвали суду № 233/2949 від 21 грудня 2017 року.

Згідно відомостей на запит про перетин державного кордону України від 17 січня 2020 року (а.с. 72) 30 грудня 2019 року ОСОБА_5 перетнула державний кордон України, напрямок - в`їзд.

Відповідач ОСОБА_4 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорту (а.с. 8), відомостями реєстру територіальної громади (а.с. 49-50).

Згідно розрахунку заборгованості по аліментам від 28 жовтня 2019 року (а.с. 28) станом на листопад 2019 року борг ОСОБА_4 по аліментам складає 22 526,16 грн.; станом на лютий 2020 року включно - 25 983,49 грн.; сплачено за цей період - 16 468,12 грн.

Державним виконавцем на адресу ОСОБА_2 листом від 29 листопада 2019 року повідомлено (а.с. 27), що при виконанні виконавчих дій за ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2017 року про затвердження мирової угоди встановлено, що ОСОБА_4 отримує дохід у ТОВ «Харківмістдорбуд», куди було направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату останнього. Згідно пояснень ОСОБА_4 останнім часом він мешкає за місцем працевлаштування у м. Харкові, тому спілкується з дитиною по мірі можливості.

Станом на 28 лютого 2020 року державним виконавцем повідомлено, що ОСОБА_4 свої обов`язки за мировою угодою в повному обсязі не виконує, на даний час не працевлаштований, аліменти своєчасно не сплачує (а.с.75).

Вироком Костянтинівського міськрайоного суду у справі № 233/2735/19 від 29 травня 2019 року, що набрав законної сили 02 липня 2019 року (а.с. 29-30), ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки із застосуванням ст.. 75 КК України з випробуванням строком на 2 роки,. якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до копії довідки КП «СЕЗ № 5» № 468 від 17 жовтня 2019 року (а.с. 11) малолітній ОСОБА_3 , 2009 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , з 17 травня 2017 року; за даною адресою також зареєстровані - батько ОСОБА_4 , 1978 року народження, з 02 лютого 2013 року; - дід ОСОБА_6 , 1952 року народження, з 25 липня 2016 року; особовий рахунок відкрито на ім`я ОСОБА_2 , яка значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20).

Відповідно до висновку про стан здоров`я, фізичний і розумовий розвиток дитини від 19 грудня 2019 року (а.с. 31) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має вагу 36 кг, зріст 147 см, за висновком лікаря-педіатра здоровий, остаточний висновок: церебрастенічний синдром, плоскостопість, міопія.

Як вбачається з довідки КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Костянтинівської міської ради № 5871 від 08 жовтня 2019 року (а.с. 32) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує амбулаторію № 5 з бабусею, догляд за хворою дитиною здійснює бабуся.

Згідно копії довідки лікаря-окуліста від 07 червня 2019 року (а.с. 32) ОСОБА_3 перебуває під наглядом лікаря, з 27 травня по 07 червня 2019 року отримував амбулаторне апаратне лікування, вартістю за 10 занять склала 1800 грн., діагноз: міопія.

Відповідно до характеристики учня 4-Б класу Костянтинівської спеціалізованої ЗОШ І-І ступенів № 13 з поглибленим вивченням іноземних мов Костянтинівської міської ради Донецької області від 07 червня 2019 року (а.с. 33) ОСОБА_3 навчається у школі з 1 класу, під час навчання показав відмінні результати. Має хорошу пам`ять, стійку увагу. Розвинене логічне мислення. Висока техніка читання, грамотна мова. Любить уроки математики, читання, англійської мови. Фізично розвинений. Вихованням хлопця займаються дідусь та бабуся, з якими він мешкає. Мати живе окремо, ОСОБА_3 майже не відвідує. Тато часто у відрядженнях, але, коли приїжджає, завжди приходить до школи. Дідусь регулярно відвідує школу, цікавиться успіхами ОСОБА_9 . Стосунки між хлопцем та дідусем з бабусею довірливі, доброзичливі, ґрунтуються на любові та взаєморозумінні.

Згідно характеристики учня 3 класу ПСМНЗ «Костянтинівської школи мистецтв» Донецької області від 18 жовтня 2019 року (а.с. 34) ОСОБА_3 навчається у школі за фахом «гітара», керівник - ОСОБА_11 . Під час навчання показав відмінні результати. Має хорошу пам`ять і увагу. Дуже любить гітару, тому багато часу приділяє навчанню і грі. Отримав диплом за перемогу в конкурсі «Бахмутська весна» у 2019 році. З 2-го касу бере участь і грає в ансамблі гітаристів, керівник - ОСОБА_12 , у складі ансамблю брав участь у фестивалі «Музичний бум» і був нагороджений дипломом за гарне виконання п`єси сучасного композитора. З вересня 2019 року став учнем ще і за фахом «вокал», керівник ОСОБА_13 . Мати та батько успіхами хлопця у школі мистецтв не цікавилися, школу не відвідували, на святкові концерти не приходили. Музичним вихованням ОСОБА_9 займається бабуся, до школи мистецтв він ходить з дідусем.

Відповідно до характеристики учня Спортивного клубу Традиційного Карате-до «ХЕДОДІ» Федерації Традиційного Карате -до України від 18 жовтня 2019 року (а.с. 35) ОСОБА_3 відвідує спортивний клуб з вересня 2015 року, до секції його привів дідусь, він же сплачує щомісячну плату за спортивні тренування. За час тренувань дитина показала добрі результати, заняття ОСОБА_3 дуже подобаються, у колективі почуває себе впевнено, проник духом спортивних змагань. Має грамоти і нагороди за участь у змаганнях у період 2016-2019р.р. Спортивні тренування відвідує регулярно, окрім днів хвороби. Мати успіхами сина не цікавилася, секцію ніколи не відвідувала, на спортивні змагання не приходила. Батько іноді приводив сина на тренування.

Як вбачається з висновку щодо психологічного стану та сімейної ситуації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 21 жовтня 2019 року (а.с. 36-37), … мало місце ігнорування психологічного стану дитини батьками, емоційна відстороненість матері, що транслює небажаність та нікчемність хлопця для них. Дитина має травматичний досвід домашнього насильства (економічного, психологічного, фізичного) з боку матері та батька, що вплинуло на психічний стан та може мати подальші наслідки у психічному розвитку. Рекомендовано подальший психологічний супровід дитини у динаміці розвитку. На даний час психічні процеси дитини відповідають віковим особливостям. Подальше життя хлопець пов`язує з дідусем та бабусею, відчуває безпеку та турботливе ставлення, що позитивно впливає на емоційний стан дитини.

Судом досліджено долучені до матеріалів справи третьої особою ОСОБА_2 фотознімки із зображенням малолітнього ОСОБА_3 на відпочинку та у подорожах із сім`єю тітки ОСОБА_10 (а.с. 122-123).

З повідомлення Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 27 січня 2020 року № 50 на ім`я начальника ССД Костянтинівської міської ради (а.с. 38) вбачається, що Комісією з питань прав дітей від 13 вересня 2017 року було вирішено взяти під соціальний супровід родину ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у яких є неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою формування відповідального батьківства, проведення профілактичної роботи щодо попередження алкозалежності. Батько ОСОБА_4 знаходився на роботі у м. Сіверську, коли приїжджав до м. Костянтинівка, приходив до Центру, з ним проводилася робота щодо необхідності займатися вихованням сина. Мати ОСОБА_5 знаходилася за межами України, вихованням сина не займалася.

Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області 21 грудня 2017 року затверджено мирову угоду, за якою передано дитину на проживання з бабусею. Рішенням Комісії з питань прав дітей від 23 березня 2018 року сім`ю знято з соціального супроводу.

Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Костянтинівської міської ради надав висновок від 23 січня 2020 року за № 57/26 про доцільність позбавлення ОСОБА_5 , ОСОБА_4 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки це відповідає інтересам дитини.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Статтею 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини. Визначено, зокрема, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування.

Частиною 1, 2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Ті ж самі принципи закріплені Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, відповідно п.6. та п.7 якої проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

За змістом ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» встановлено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Таким чином, обов`язок нести відповідальність за дитину, її фізичний і моральний розвиток, її соціальне буття, здійснення прав щодо її захисту покладено на батьків.

Пленум Верховного Суду України в п.15 зазначеної вище постанови роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено факт ухилення відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_4 від виконання своїх обов`язків по вихованню своєї малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, відповідачка ОСОБА_5 від виховання сина самоусунулася, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти, матеріально не забезпечує та не сплачує аліменти, також, за висновком психолога дитина має травматичний досвід домашнього насильства (економічного, психологічного, фізичного), відсторонене ставлення матері до дитини вплинуло на її загальний психологічний розвиток. Зазначене дає підстави вважати про наявність винної поведінки відповідачки, свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками, що являється згідно п. 2 ч.1 ст. 164 СК України підставою для позбавлення її батьківських прав відносно сина. Узв`язку з чим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , необхідно позбавити батьківських прав щодо дитини.

Водночас, згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси).

Відповідач ОСОБА_4 не приймає достатню участь в житті дитини та її вихованні, не виявляє батьківської турботи, якої потребує малолітня дитина, поклавши фактично ці обов`язки на бабусю та дідуся, не цікавиться та не опікується фізичним та духовним станом малолітньої дитини,не створює умов для отримання нею освіти та не виконує в повному обсязі обов`язок з матеріального забезпечення дитини.За висновком психолога дитина має травматичний досвід домашнього насильства (економічного, психологічного, фізичного) з боку батьків. Зазначене дає підстави вважати про наявність винної поведінки відповідача.

При цьому, суд враховує встановлені у ході судового розгляду обставини щодо виконання батьківських обов`язків відповідачем ОСОБА_4 , який: - згідно пояснень третьої особи ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_6 , періодично спілкується з дитиною, дзвонить приблизно раз на тиждень, кілька разів забирав сина зі школи; - пояснень свідка ОСОБА_7 - працює в іншому місті, до школи приходив кілька разів, також, допомагав у класі та вішав штори; - розрахунку державного виконавця аліменти частково сплачує (а.с. 74); - відомостей, зазначених у характеристиках ОСОБА_3 від 07 червня 2019 року та 18 жовтня 2019 року - часто у відрядженнях, але коли приїжджає, приходить до школи, іноді приводив сина на тренування (а.с. 33, 35); - повідомлення Центру соціальних служб для сім`ї, дітей і молоді співпрацював та відвідував Центр, з метою формування навичок відповідального батьківства, профілактичної роботи щодо попередження алкозалежності (а.с. 38), тощо.

Таким чином, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, приймаючи до уваги небайдуже ставлення відповідача ОСОБА_4 до своєї малолітньої дитини, суд вважає, що підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини у даний час відсутні.

В той же час, суд вважає за необхідне здійснити захист малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом відібрання його від батька ОСОБА_4 без позбавлення останнього батьківських прав в порядку ст. 170 СК України.

При цьому, суд враховує думку дитини, з`ясовану судом у відповідності до ст. 171 СК України.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 СК України малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 я, необхідно передати бабусі - ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог немайнового характеру, з відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в дохід держави слід стягнути витрати, пов`язані із сплатою судового збору, у розмірі 420,40 грн. (840,80 грн. / 2), з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Органу опіки та піклування виконавчого комітету Костянтинівської міської ради (ЄДРПОУ 04052790, місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, 260) в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про позбавлення батьківських прав - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відібрати у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 я, без позбавлення батьківських прав.

Малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 я, передати бабусі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в дохід держави витрати, пов`язані із сплатою судового збору, у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок, з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження рішення суду, визначений ст. 354 цього кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 травня 2020 року.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 червня 2020 року.

Суддя :