Рішення № 89598740, 02.06.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/826/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колосс" (далі-позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.12.2019 р. №0254535104 та №0254555104.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у листопаді 2019р. контролюючим органом проведена камеральна перевірка своєчасності сплати податків до бюджету ТОВ «Колосс» за липень 2019 року та вересень 2019 року» від 15.11.2019 року №3298/21-22-51- 04-01/37125766, у якому зазначено, що позивач порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 ПКУ за липень 2019 року та вересень 2019 року, а саме порушено терміни сплати за податковими деклараціями з ПДВ №9245076595 від 21.10.2019 р., №9187165736 від 20.08.2019 р. На підставі вказаного акту контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.12.2019 року №0254535104 та №0254555104, відповідно до яких до позивача застосовані штрафні санкції.

Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу щодо порушення строків сплати податків з огляду на наступне. Так, позивач вказує на те, що у деклараціях по ПДВ за період з грудня 2018р. по травень 2019р. ТОВ «Колосс» не мало задекларованих до сплати зобов`язань, у всіх податкових деклараціях з ПДВ за вказаний період Товариством вказувалась сума, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, при цьому ці суми були у межах сум, наявного в СЕА ПДВ Товариства. У червні 2019 року ТОВ «Колосс» задекларовані зобов`язання з ПДВ становлять 572 075 грн. На погашення даного зобов`язання позивачем сплачено до бюджету ПДВ на загальну суму 673 200 грн. (платежі вносились частинами у період з 26.06.2019р. по 08.07.2019р.). Крім того, позивач зазначає, що переплата за травень складала 104 451 грн. За розрахунками позивача переплата з ПДВ за червень 2019 складає 101 125 грн.

В декларації за липень 2019 року ТОВ «Колосс» задекларовані зобов`язання з ПДВ на суму 539 212 грн. За даною декларацією позивачем сплачено до бюджету 343 050 грн. (платежі вносились частинами у період з 16.07.2019р. по 30.08.2020р.). За розрахунками Товариства, враховуючи переплату минулих періодів (травень 2019 - 104 451 грн. + червень 2019 - 101 125 грн.), недоїмка відсутня (залишок переплати 9 414 грн.). В декларації за серпень 2019 року сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду складає 130 412 грн. (відсутнє зобов`язання ТОВ «Колосс» по сплаті ПДВ до бюджету).

Також Товариство вказує, що у вересні 2019 року ТОВ «Колосс» задеклароване зобов`язання з ПДВ у сумі 125 670 грн. За даною декларацією позивачем сплачено до бюджету 135 200 грн., платежі вносились частинами 23.09.2019р. та 08.10.2019р. За розрахунком позивача переплата з ПДВ за вересень 2019 року складає 9 530,00 грн.

В декларації за жовтень 2019 року ТОВ «Колосс» задеклароване зобов`язання з ПДВ становить 159 196 грн.. На погашення даного зобов`язання позивачем сплачено до бюджету 178 300 грн. частковими платежами у період з 24.10.2019р. по 29.11.2019р.

З огляду на викладене позивач вказує на відсутність заборгованості за платежами з ПДВ, а отже і помилкові висновки контролюючого органу, викладені в акті камеральної перевірки №3298/21-22-51- 04-01/37125766.

Крім того, позивач посилається на порушення порядку проведення камеральної перевірки, а саме строків проведення такої перевірки, а також не направлення податковим органом на адресу Товариства акту перевірки, що позбавило останнього на оскарження його в адміністративному порядку до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Додатково позивач посилається на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 р. по справі №821/430/17, відповідно до якої зобов`язано податковий орган здійснити перенесення залишків коштів позивача із ПДВ (переплата) у сумі 1 025 690,07 грн. станом на 31.12.2015 року, що відображено у зворотному боці облікової картки платника податку, до його ІКП з ПДВ у 2016 році. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 року по справі №821/1914/17 встановлено та підтверджено, що згідно з наданим ГУ ДФС в Херсонській області зворотнім боком облікової картки платника податків по КБК 14010160 за 2017 рік у ТОВ «Колосе» наявна переплата станом на 31.12.2016 р. у сумі 1 515 747,57 грн. Судовим рішенням по справі №821/1914/17 підтверджено, що для забезпечення розрахунків з бюджету та перерахування коштів з ПДВ на спеціальні рахунки, у підприємства (ТОВ «Колосе») наявні спеціальні рахунки. У ході розгляду справи, судом встановлено, що у січні 2016 року у позивача була наявна переплата з податку на додану вартість у достатньому розмірі для зарахування надміру сплачених платежів в рахунок сплати податкових зобов`язань зі сплати платежу з ПДВ, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства.

З огляду на вищевикладене позивач вважає неправомірним нарахування Товариству штрафних санкцій та просить скасувати відповідні податкові повідомлення-рішення від 12.12.2019 р. №0254535104 та №0254555104.

Ухвалою від 02.04.2020р. провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 24.04.2020р. відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи з у судовому засіданні викликом сторін.

Ухвалами від 04.05.2020р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та повернуто без розгляду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що податковий орган позов не визнає з наступних підстав. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до п. 20 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 №569 (даті - Порядок №569). для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з податку ДФС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються, зокрема найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

Згідно з п. 25 Порядку №569, сплата податкових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до підпунктів 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3,6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу, та сплата передбачених Кодексом штрафних санкцій і пені здійснюються платником податку з поточного рахунка до відповідного бюджету.

Відповідач звертає увагу, що з рахунку СЕА ПДВ в бюджет списуються суми виключно в межах зазначених у деклараціях платника податку.

Списання коштів з рахунку СЕА ПДВ в бюджет припиняється при погашенні декларації за даними СЕА ПДВ, що може не співпадати с даними ІКП, оскільки СЕА ПДВ не враховує сум штрафних санкцій/пені при визначенні суми, яку необхідно списати в бюджет.

В той же час, на підставі п. 87.9 ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Обґрунтовуючи порушення позивачем строків сплати самостійно задекларованих сум ПДВ, відповідач наводить розрахунки,відповідно до яких позивачем прострочено сплату податку на додану вартість.

Крім того, відповідач зазначає, що акт перевірки було направлено на адресу позивача 20.11.2019 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який 12.12.2019 повернувся на адресу відповідача з відміткою «адресат відсутній». На підставі викладеного, відповідачем у строк передбачений п. 86.8 ст. 86 ПКУ було складено оскаржувані ППР, які 20.12.2019 були направлені на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Щодо порушення строків проведення камеральної перевірки, відповідач вказав на відсутність таких порушень з огляду на положення п.76.3 ст.76 ПК України, відповідно до якої камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Разом з тим, камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу. Таким чином, оскільки відповідачем перевірялося питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань, така перевірка проводиться протягом строку встановленого ст. 102 ПКУ, а саме - 1095 днів.

Підсумовуючи вищевикладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Позивачем надано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого Товариство заперечує проти наявності податкового боргу станом на 31.12.2018р., який погашався за рахунок сплати ПДВ за подальшими деклараціями.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що відповідач вказує, що з рахунку СЕА ПДВ в бюджет списуються суми виключно в межах, зазначених у деклараціях платника, а решту платник податків повинен перерахувати в бюджет напряму з поточного рахунку. Однак, поряд з цим відповідач посилається на положення п. 87.9 ст. 87 ПК України, відповідно до якого у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Проте, при цьому, відповідачем не враховано, що відповідно до положень п.87.1 ст.87 ПК України не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Податковим боргом є лише сума узгодженого, але не сплаченого в строк грошового зобов`язання та непогашена пеня. Відтак, на погашення штрафних санкцій не можна зараховувати кошти з СЕА ПДВ, а як вбачається з ІКП оплати Товариства з ПДВ спрямовувались не лише на погашення «заборгованостей» за минулі періоди, а й на погашення штрафних санкцій (не пені), що, на думку позивача, є протиправним та може свідчити про неправильне ведення контролюючим органом ІКП ТОВ «Колосс».

Окремо позивач, посилаючись на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 року по справі №821/1914/17, зазначає, що, зважаючи на те, що станом на 31.12.2016 р. за ТОВ «Колосс» рахується надмірно сплачена сума (переплата) з ПДВ у розмірі 1 515 747,57 грн., вона мала б зараховуватись в рахунок сплати сум боргу з ПДВ по рахунках ТОВ «Колосс», однак, з невідомих причин, ігноруючи висновки суду, викладені у рішенні по справі №821/1914/17, відповідачем цього не зроблено (на підставі висновків вищезазначеного рішення суду встановлено, що саме відповідач мав здійснити таке зарахування без будь-яких заяв позивача).

Отже, позивач наполягає за задоволенні позову.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

15 листопада 2019 року старшим державним ревізор-інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Зіміною С.О. проведена камеральна перевірка своєчасності сплати податків до бюджету ТОВ «Колосс» за липень 2019р. та вересень 2019р.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт від 15.11.2019р. №3298/21-22-51-04-01/37125766, в якому зафіксовано порушення Товариством п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, що полягало у порушенні термінів сплати узгоджених грошових зобов`язань за липень 2019 та вересень 2019, за що передбачена відповідальність п. 126.1 ст. 126 ПК України.

На підставі висновків даного акту, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.12.2019р.:

№0254535104 - відповідно до якого до позивача застосовано штраф за порушення строку сплати узгодженого грошового зобов`язання у розмірі 10% від суми грошового зобов`язання з ПДВ, що підлягала сплаті за податковою декларацією. Сума штрафу становить 6307,85 грн.;

№0254555104 - відповідно до якого до позивача застосовано штраф за порушення строку сплати узгодженого грошового зобов`язання у розмірі 20% від суми грошового зобов`язання з ПДВ, що підлягала сплаті за податковою декларацією. Сума штрафу становить 12601,70 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Предметом спору в межах даної справи є своєчасність сплати позивачем зобов`язань з ПДВ, самостійно задекларованого ним у деклараціях за липень 2019р. та вересень 2019р.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем процедури проведення камеральної перевірки, суд зазначає наступне.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок проведення камеральної перевірки встановлений статтею 76 ПК України, якою встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Зі змісту акту перевірки №3298/21-22-51-04-01/37125766, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, убачається, що предметом камеральної перевірки була не податкова декларація чи уточнюючий розрахунок, а саме строки сплати податків.

Пунктом 102.1 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З матеріалів справи убачається, що 15.11.2019р. контролюючим органом проведена камеральна перевірка своєчасності сплати податків по податковим деклараціям за липень та за вересень 2019 року. При цьому, за липень 2019р. податкова декларація №9187165736 подана 20.08.2019р., а за вересень податкова декларація №9245076595 подана 21.10.2019р.

Отже, станом на 15.11.2019р. встановлений статтею строк у 1095 днів на проведення перевірки термінів оплати податків не закінчився, тому доводи позивача щодо порушення відповідачем строку проведення камеральної перевірки є безпідставними.

Щодо доводів позивача про відсутність порушень строків сплати податків, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;

суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків визначає Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджений постановою КМУ від 16.10.2014р. №569 (далі-Порядок №569).

Відповідно до п.4 Порядку №569 рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку.

Пунктами 20, 22, 24, 25 Порядку №569 встановлено, що для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з податку ДФС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

На підставі такого реєстру Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету з електронних рахунків платника податку.

У разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань:

1) платник податку у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунка;

2) Казначейство перераховує кошти в межах їх залишку на такому рахунку. При цьому залишок узгоджених податкових зобов`язань платника податку, не сплачений до бюджету, обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі шляхом перерахування до бюджету коштів, що перераховуються на електронний рахунок.

Казначейство подає ДФС в розрізі платників податку інформацію про перераховані з їх електронних рахунків кошти до бюджету або на поточний рахунок у день, що настає за днем такого перерахування, та про не перераховані суми у зв`язку з відсутністю коштів на таких рахунках.

На запит платника податку ДФС подає шляхом надсилання електронного повідомлення інформацію про рух коштів на його електронному рахунку (інформація про суми коштів, перерахованих з електронного рахунка платника податку до бюджету, на поточний рахунок платника податку).

Сплата податкових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до підпунктів 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу, та сплата передбачених Кодексом штрафних санкцій і пені здійснюються платником податку з поточного рахунка до відповідного бюджету.

Відповідно до підпунктів 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу, 54.3. контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Положеннями ст.200-1 ПК України встановлено, що платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 цього Кодексу.

Відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Пунктом 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З наведених норм убачається, що з електронного рахунку належать до перерахування у бюджет кошти в сумі узгоджених грошових зобов`язань у порядку черговості їх виникнення.

Судом встановлено, що в акті №3298/21-22-51-04-01/37125766 від 15.11.2019р. зафіксоване порушення термінів сплати Товариством податку на додану вартість по податковим деклараціям за липень 2019р. №9187165736, яка подана 20.08.2019р. та за вересень 2019р. №9245076595, яка подана 21.10.2019р.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, граничний строк сплати ПДВ по податковій декларації за липень 2019р. - 30.08.2019р., а за вересень 2019р. - 31.10.2019р.

Позивач стверджує, що Товариством сплачувався податок в повному обсязі, що підтверджується наданими суду платіжними дорученнями №890 від 15 травня 2019 року; №892 від 16 травня 2019 року; №894 від 16 травня 2019 року; №45 від 26 червня 2019 року; №51 від 27 червня 2019 року; №903 від 27 червня 2019 року; №58 від 01 липня 2019 року; №68 від 03 липня 2019 року; №70 від 03 липня 2019 року; №86 від 08 липня 2019 року; №110 від 16 липня 2019 року; №118 від 16 липня 2019 року; №133 від 22 липня 2019 року; №134 від 22 липня 2019 року; №942 від 30 серпня 2019 року; №965 від 23 вересня 2019 року; №1002 від 08 жовтня 2019 року; №1025 від 24 жовтня 2019 року; №1042 від 07 листопада 2019 року; №1056 від 13 листопада 2019 року; №1070 від 25 листопада 2019 року; №1072 від 29 листопада 2019 року.

Дослідивши оплати Товариства ПДВ за період з 26.01.2018р. по 09.12.2019р. за даними інтегрованої картки платника по коду класифікації доходів бюджету 14010100 (далі-ІПК) та за даними системи електронного адміністрування (далі-СЕА), судом встановлено наступне.

Платежі за вказаними позивачем платіжними документами були повністю відображені в інтегрованій картці платника та в СЕА.

Станом на 31.12.2018р. в ІПК за Товариством рахувалась заборгованість в сумі 97 953,78 грн. Однак з ІПК убачається, що Товариством подавались податкові декларації з ПДВ та вносилась оплата податку частинами протягом усього періоду. У зв`язку із періодичним допущенням прострочень сплати податку контролюючим органом нараховувалась пеня та штрафи. Тому при внесенні позивачем оплат ПДВ, контролюючим органом відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України вказані суми були спрямовані на погашення податкового боргу, який виник раніше, а саме у 2018р.

Тож протягом періоду з 31.08.2018р. по 31.12.2018р. за позивачем накопичувалась сума зобов`язань у розмірі 97 953,78 грн.

Суд звертає увагу, що Товариством не надано жодних доказів неправомірного нарахування штрафів та пені у 2018р. Предметом же спору у межах даної справи є правомірність нарахування штрафу за порушення термінів сплати узгоджених грошових зобов`язань за липень та вересень 2019р.

Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачене установлений законом строк).

Згідно пп.14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Тож, на початок 2019 року за позивачем в ІПК рахується податковий борг в сумі 97 953,78 грн.

За даними ІПК та СЕА Товариства, убачається, що 15.05.2019 на рахунок СЕА ПДВ позивачем перераховано 101000 грн. Вказана сума була списана в бюджет трьома платежами - 31599,5 гри., 36795 грн. та 32605,5 грн. За результатом вищевказаної операції в ІКП було нараховано пеню в розмірі 6496,32 грн.

Сума боргу після вищевказаних операцій склала 3450,10 грн. (залишок боргу по пені) (97953,78 +6496,32-101000=3450,10).

16.05.2019 на рахунок СЕА ПДВ позивачем перераховано 3150 грн., з яких в бюджет списується 1422,50 грн., 1727,50 грн. залишається на рахунку СЕА ПДВ в зв`язку з погашенням за даними СЕА ПДВ останньої декларації. Сума боргу склала 2027,60 грн. (пеня) (3450,10 - 1422,50 = 2027,60).

16.05.2019 на рахунок СЕА ПДВ перераховано 301 грн.

17.05.2019 з поточного рахунку в бюджет перераховано 2027,60 грн. Борг в ІКП відсутній. (2027,60 - 2027,60).

Отже, з травня 2019р. у Товариства відсутній податковий борг.

Щодо порушення позивачем термінів сплати самостійно задекларованого податку на додану вартість, суд встановив наступне.

У період з 26.06.2019р. по 22.07.2019р. позивачем перераховані на рахунок СЕА ПДВ грошові кошти.

Після вказаних операцій залишок на рахунку СЕА ПДВ складає 918228,5 грн.

Вказане не оспорюються сторонами та підтверджується витягами з ІПК та СЕА.

25.07.2019 в СЕА ПДВ проведено декларацію з ПДВ за червень 2019р. Сума задекларованих зобов`язань - 572075 грн. З рахунку СЕА ПДВ в бюджет списано 572075 грн. Залишок на рахунку СЕА ПДВ складає 346153,50 грн. (918228,50 - 572075,00 = 346153,50) Сума переплати в ІКП склала 572075 грн. (0 + 572075).

28.07.2019 в ІКП нараховано борг у сумі 82310,37 грн. - загальна сума по податковим повідомленням-рішенням від 20.06.2019р. №0124515112 та №0124505112.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 20.06.2019р. №0124515112 та №0124505112 були оскаржені Товариством у судовому порядку 31.07.2019р.

При цьому за даними ІПК лише 03.09.2019р. грошові кошти у сумі 82310,37 грн. виведені з обліку, як неузгоджені.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26.11.2019р. у справі №540/1584/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020р., вказані повідомлення-рішення від 20.06.2019р. №0124515112 та №0124505112 визнані протиправними та скасовані.

Рішення суду у справі №540/1584/19 набрало законної сили 03.03.2020р.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тож грошові кошти у сумі 82310,37 грн. були нараховані неправомірно. Та у зв`язку із неправомірним нарахуванням цього богу, зменшився залишок суми в СЕА, що у свою чергу потягло виникнення нестачі грошової суми для погашення задекларованої суми з ПДВ у червні 2019р. Так, задекларована сума ПДВ за червень 2019р. складає 572075 грн., а у зв`язку із неправомірним нарахуванням вказаної суми по податковим повідомленням-рішенням переплата в ІКП складає 489764,63 грн. (572075 - 82310,37 = 489764,63).

30.07.2019 в ІКП відображається граничний строк сплати грошового зобов`язання по декларації з ПДВ за червень 2019р. у сумі 572075 грн. У зв`язку з вищевказаною операцією сума боргу складає 82310,37 грн. (489764,63-572075= - 82310,37).

У липні 2019р. Товариством також вносяться оплати податку на додану вартість відповідно до платіжних доручень №58 від 01 липня 2019 року; №68 від 03 липня 2019 року; №70 від 03 липня 2019 року; №86 від 08 липня 2019 року; №110 від 16 липня 2019 року; №118 від 16 липня 2019 року; №133 від 22 липня 2019 року; №134 від 22 липня 2019 року.

23.08.2019 в СЕА ПДВ проведено декларацію з ПДВ за липень 2019р., сума задекларованих зобов`язань 539212 грн. З рахунку СЕА ПДВ в бюджет списано 346153,50 грн. Сума переплати в ІКП склала 263843,13 грн. (346153,50 - 82310,37 = 263843,13).

30.08.2019 на рахунок СЕА ПДВ перераховано 100050 грн., вказану суму списано в бюджет. Сума переплати в ІКП складає 363893,13 грн. (263843,13 + 100050 = 363893,13).

30.08.2019 в ІКП відображається граничний строк сплати ПДВ по декларації за липень 2019 у сумі 539212 грн. Сума боргу складає 175318,87 грн. (363893,13-539212 = 175318,87).

03.09.2019, як уже було зазначено вище, в зв`язку з оскарженням у судовому порядку податкових повідомлень-рішень від 20.06.2019 №0124515112, №0124505112 суми по ним (82310,37 грн.) були виведені з обліку як неузгоджені. Сума боргу склала 93008,50 грн. (175318,87 - 82310,37 = 93008,50).

23.09.2019 на рахунок СЕА ПДВ перераховано 30000 грн., вказана сума була списана в бюджет. Сума боргу по ІПК склала 63008,5 грн. (93008,5 - 30000 = 63008,50).

Вказана сума відображена у розрахунку штрафної санкції до оскаржуваного в межах даної справи податкового повідомлення-рішення.

08.10.2019 на рахунок СЕА ПДВ Товариством перераховано 105200 грн., з яких в бюджет списується 63008,5 грн. боргу по ІПК, а 42191,57 грн. залишається на рахунку СЕА ПДВ в зв`язку з погашенням за даними СЕА ПДВ останньої декларації. Борг в ІКП відсутній. (63008,5 - 63008,5 = 0).

Дана операція також відображена у розрахунку штрафної санкції до оскаржуваного в межах даної справи податкового повідомлення-рішення.

24.10.2019 на рахунок СЕА ПДВ перераховано 50400 грн. Залишок на рахунку СЕА ПДВ складає 92591,50 грн. (42191,57 + 50400 = 92591,50).

24.10.2019 в СЕА ПДВ проведено декларацію з ПДВ за вересень 2019 із сумою задекларованих зобов`язань 125670 грн. З рахунку СЕА ПДВ в бюджет списано 92591,50 грн. Сума переплати в ІКП склала 92591,50 грн. (0 + 92591,50)

30.10.2019 в ІКП відображено граничний строк сплати по декларації з ПДВ за вересень 2019 у сумі 125670 гри. Сума боргу складає 33078,50 грн. (92591,50-125670= - 33078,50).

07.11.2019 на рахунок СЕА ПДВ перераховано 41000 грн., з яких в бюджет списується 33078,50 грн. за вищевказаним боргом, а 7921,50 грн. залишається на рахунку СЕА ПДВ. Борг в ІКП відсутній (33078,5 - 33078,50 = 0). Вказана операція відображена у розрахунку штрафної санкції по оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню.

Таким чином судом встановлено, що часткове перерахування коштів позивача із рахунку системи електронного адміністрування ПДВ на оплату штрафу, нарахованого податковими повідомленнями-рішеннями, які визнані неправомірними судовими рішеннями, стало причиною виникнення недоїмки, що у свою чергу унеможливило своєчасне перераховування задекларованих сум ПДВ з електронного рахунку Товариства. У зв`язку із чим податковий орган дійшов до висновку про порушення Товариством строків оплати податку.

Отже, наявність саме цієї недоїмки (нарахованої неправомірними податковими повідомленнями-рішеннями) та її поступове погашення шляхом зарахування відповідачем коштів на поточну сплату ПДВ в порядку черговості стало причиною нарахування штрафних санкцій оскаржуваними в межах даної справи податковими повідомленнями-рішеннями.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881, затверджений Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 422).

Відповідно до п.1 пп.1 Розділу II Порядку № 422, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Пунктом 1 пп. 1 розділу III Порядку № 422 визначено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органiв Казначейства у процесi виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме:

відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B;

виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів;

звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.

Відповідно до п. 1 підрозділу 3 "Відображення в ІКП надходжень сум податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску у разі зміни (відміни) платежу" розділу III. "Облік надходжень сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску" Порядку, - після прийняття закону про Державний бюджет України на відповідний рік та/або внесення змін до закону про Державний бюджет України та затвердження місцевих бюджетів у разі зміни переліку видів надходжень, що зараховуються до державного та місцевих бюджетів, в органах Казначейства відкриваються (перевідкриваються) рахунки для зарахування доходів бюджетів та/або відбувається перенесення залишків коштів на нові рахунки з обліку надходжень бюджетів (п.1 пп.3 розділу III Порядку № 422 ).

Судом встановлено, що позивач є сільгоспвиробником, подавав звітність в тому числі загальні декларації по розрахункам з Державним бюджетом, декларації по операціях із сільськогосподарськими товарами/послугами, крім операцій із зерновими та технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва, декларації по операціях із зерновими та технічними культурами.

Відповідно податковим органом велись інтегровані картки щодо нарахування та сплати ПДВ позивачем за кодами класифікації доходів бюджету 14010100 (податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг), 14011001 (ПДВ сільсгоппідприємства за операціями із зерновими та технічними культурами), 14010160 (позабюджетний спецрахунок для обліку ПДВ, який залишався в розпорядженні сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг).

З ІПК Товариства по коду 14010160 (спец. рахунок) убачається, що станом на 31.12.2018р. обліковується переплата у сумі 1 483 511,57 грн.

Позивач наполягає на тому, що у нього не може бути податкового боргу та факту порушення термінів сплати грошових зобов`язань з огляду на те, що за Товариством рахується переплата у сумі 1 483 511,57 грн., тому у разі настання строків оплати узгодженого грошового зобов`язання контролюючий орган повинен автоматично зараховувати у погашення такого зобов`язання відповідні грошові кошти з вказаної суми переплати.

Відповідач наполягає на тому, що прострочення сплати самостійно задекларованих сум та податковий борг обліковуються за позивачем по КБК 14010100, тому переплата по КБК 14010160 не може «автоматично» зараховуватись у погашення податкового боргу по КБК 14010100 та КБК 14011001, оскільки 14010160 є спеціальним рахунком, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства згідно ст. 209 ПК України; 14010100 - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг; 14011001 - ПДВ сільгосппідприємства за операціями із зерновими та технічними культурами.

Суд не погоджується з вказаною позицією відповідача з огляду на те, що з вказаного питання вже є висновки судів, що набрали законної сили у справах № 821/430/17, №821/1914/17.

Зокрема, у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018р. по справі № 821/1914/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОСС" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання не чинними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, зобов`язання вчинити певні дії суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків: «…Податковим кодексом визначається, що сільськогосподарські підприємства суб`єкти спеціального режиму оподаткування ведуть окремий податковий облік операцій із сільськогосподарськими товарами/послугами, крім зернових і технічних культур та продукції тваринництва; із зерновими та технічними культурами; з продукцією тваринництва, та повинні сплачувати податок на додану вартість до відповідно бюджету - Державного бюджету України, що позивачем і було зроблено. Таким чином, вказані види операцій згідно вимог діючого законодавства є різновидами платежу "податок на додану вартість" та повинні сплачуватись як один платіж за всіма видами окремих операцій. Відповідно, передбачене зарахування надмірно сплаченої суми по податку на додану вартість в рахунок сплати сум боргу по спеціальному рахунку, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства згідно ст.209 ПК України. Таке зарахування можливе без наявності заяви позивача…».

Також у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017р. по справі № 821/430/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків: «…Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обов`язок податкового органу щодо перенесення залишків коштів позивача із ПДВ (переплата) у сумі 1025690,07 грн. станом на 31.12.2015 року, що відображено у зворотному боці облікової картки платника податку, до його ІКП з ПДВ у 2016 року. Крім того, як встановлено судом першої інстанції, позивач і відповідач погодились, що на рахунку позивача (код бюджету 75) зазначена переплата з ПДВ у сумі 1025690,07 грн., яка погашає наявність заборгованості у сумі 90792,50 грн. Як пояснив представник відповідача, відсутність законодавчо врегульованої процедури перенесення у 2016 році сум переплати з ПДВ до ІКП мала наслідком того, що сума переплати ПДВ не брала участь у розрахунках та не була взята податковим органом до уваги під час обчислення податкового боргу з ПДВ за грудень 2016…».

Дані рішення є такими, що набрали законної сили, обставини, встановлені ними, не підлягають доведенню в силу ст.78 КАС України.

Отже, враховуючи викладені судові рішення та приймаючи до уваги, що станом на 31.12.2018р. в ІПК Товариства по коду 14010160 (спец. рахунок) обліковується переплата у сумі 1 483 511,57 грн., суд вказує на те, що у позивача була наявна переплата з податку на додану вартість у достатньому розмірі для зарахування надміру сплачених платежів в рахунок сплати податкових зобов`язань зі сплати платежу з податку на додану вартість, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).

В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання "справедливої рівноваги" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена належними доказами правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України та дослідивши наявні у справі матеріали, суд дійшов до висновку, що позивач свою позицію обґрунтував належними та допустимими доказами, натомість відповідачем не доведена правомірність прийнятих ним рішень. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивачем заявлений попередній розрахунок суми судових витрат, в які включено судовий збір у розмірі 2102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 Судом було висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018р. по справі № 826/856/18.

Слід зазначити, що позивачем не надано до суду жодного доказу, пов`язаного із оплатою правової допомоги (документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 2102,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення витрат понесених у справі, а саме в частині відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 грудня 2019 року:

№0254535104 - відповідно до якого до позивача застосовано штраф у сумі 6307,85 грн.;

№0254555104 - відповідно до якого до позивача застосовано штраф у сумі 12601,70 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (73000, м. Херсон, пр-т Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс" (73485, м. Херсон, Антонівка, вул. Набережна, 11, код ЄДРПОУ 37125766) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 111030300