Рішення № 89598497, 01.06.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/468/20

01 червня 2020 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (далі - відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає на стороні відповідача ОСОБА_2 , в якому позивач просив суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Тернопільського районного відділу Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо винесення 17.10.2018 постанови у ВП №45012808, про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 50% від суми заборгованості 60 954 грн. в розмірі 30 477 грн. та державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо винесення 30.01.2020 постанови у ВП №45012808, про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 20% від суми заборгованості в розмірі 41264 грн., що складає 8252,8 грн;

- скасувати постанову про накладення штрафу, винесену 17.10.2018 головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у ВП №45012808, на ОСОБА_1 у розмірі 50% від суми заборгованості 60954 грн. в розмірі 30477 грн;

- скасувати постанову про накладення штрафу, винесену 30.01.2020 старшим державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ) у ВП №45012808, на ОСОБА_1 у розмірі 20% від суми заборгованості в розмірі 41264 грн., що складає 8252,8 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.10.2018 головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Раїнчук Мар`яною Богданівною винесено постанову про накладення штрафу ВП №45012808, відповідно до якої на позивача накладено штраф у розмірі 50% від суми заборгованості, що складає 30477,00 грн. Вказана постанова мотивована тим, що позивач станом на 01.10.2018 має заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно з розрахунком за період з 10.10.2014 по 01.10.2018 становить 60954,00 грн., що перевищує суму відповідних платежів за три роки.

Також, 30.01.2020 старшим державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Маців Романою Ігорівною винесено постанову про накладення штрафу ВП №45012808, відповідно до якої на позивача накладено штраф у розмірі 20% від суми заборгованості, що складає 8252,80 грн. Вказана постанова мотивована тим, що позивач станом на 01.02.2020 має заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно з розрахунком станом на 01.02.2020 в сумі 41264,00 грн., що перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Вказані постанови про накладення штрафу позивач вважає протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Зазначає, що заборгованість позивача перед третьою особою виникла до 2018 року, а відповідальність у вигляді штрафу за несплату аліментів, яка передбачена абзацом третім частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» введена з 28.08.2018. Відтак, на думку позивача, він не міг передбачити наслідки несплати ним аліментів, оскільки коли утворювалась відповідна заборгованість, законодавство не передбачало накладення штрафу. Разом з тим, на думку позивача, згідно статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, відтак оскільки заборгованість позивача щодо сплати аліментів утворилась з 2014 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату введена лише з 28.08.2018, тому оскаржувана постанова є протиправною.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями у даній справі визначено головуючого суддю Хрущ В.Л.

Ухвалою суду від 13.02.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску та сплати судового збору і подання до суду доказів такої сплати.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 15.04.2020 №59 та рішення зборів суддів від 15.04.2020 проведено повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку з тривалою відсутністю головуючого судді та неможливістю продовжувати нею розгляд справи у строки, встановлені КАС України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у даній справі визначено суддю Баб`юка П.М.

Від представника позивача на адресу суду 03.03.2020 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 21.04.2020 прийнято справу до провадження, відкрито провадження у справі 500/468/20, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено у справі судове засідання.

Судом встановлено, що позивач про оскаржувані постанови дізнався 05.02.2020, що підтверджується відміткою на заяві про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №45012808 (аркуш справи 29), а до суду із позовною заявою звернувся 12.02.2020. Тому, позивачем не пропущений встановлений частиною 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України десятиденний строк звернення до суду. Доказів, які б спростовували дані обставини відповідачем суду не надано.

Від представника позивача на адресу суду 04.05.2020 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, в якому він зазначив, що позовну заяву підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Від відповідача на адресу суду 13.05.2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо задоволення адміністративного позову та зазначає, що на виконанні у Тернопільському районному відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження ВП №45012808. 17.10.2018 головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в межах виконавчого провадження ВП №45012808 винесено постанову про накладення штрафу. Так, відповідно до абз. 3 ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів. Оскільки, відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах станом на 01.10.2018 в боржника наявна заборгованість по аліментах за період з 10.10.2014 по 01.10.2018 сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки та становить 60954,00 грн. Також, 30.01.2020 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу ВП №45012808, відповідно до якої на позивача накладено штраф у розмірі 20% від суми заборгованості, що складає 8252,80 грн, в обґрунтування вказано, що в позивача станом на 01.02.2020 є заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно з розрахунком станом на 01.02.2020 в сумі 41264,00 грн., що перевищує суму відповідних платежів за один рік. Таким чином, вважає, що державним виконавцем винесено оскаржувані постанови відповідно до норм чинного законодавства.

Також, представник відповідача подав на адресу суду 01.06.2020 заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Від третьої особи пояснень щодо позову чи відзиву на адресу суду не надходило.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд на підставі частини третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Комсомольський районний суд видав 17.07.2009 виконавчий лист №2-3204 про стягнення з ОСОБА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - місто Херсон на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 07.05.2009 та до її повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На підставі вказаного виконавчого документа, 10.10.2014 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції Фіялка О.В. відкрито виконавче провадження №45012808 (аркуш справи 9).

В подальшому, постановою головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Раїнчук Мар`яною Богданівною від 17.10.2018 ВП №45012808 на позивача за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, накладено штраф у розмірі 50% від суми заборгованості в розмірі 60954,00 грн. (за період з 01.10.2014 по 01.10.2018), що складає 30477 грн. (аркуші справи 6-7).

В зв`язку із невиконанням виконавчого документа 28.01.2020 старшим державним виконавцем Маців Р.І. здійснено виклик позивача для надання підтверджуючих документів про сплату боргу (аркуші справи 12-13). Однак, боржник документів про сплату боргу не надав.

Також, постановою старшого державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції Маців Романою Ігорівною від 30.01.2020 ВП №45012808 на позивача за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, накладено штраф у розмірі 20% від суми заборгованості в розмірі 411264,00 грн, яка утворилася станом на 01.02.2020, що складає 8252,80 грн (аркуш справи 8).

Не погоджуючись із винесеними постановами про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною другої статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду визначений ст. 71 Закону № 1404-VIII і відповідно до ч. 3 цієї статті, визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Так, частиною 1 статті 195 Сімейного кодексу України встановлено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном .

Відповідно до ч. 3 ст. 195 Сімейного кодексу України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Частиною 4 ст. 71 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:

1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;

2) подання заяви стягувачем або боржником;

3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;

4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;

5) закінчення виконавчого провадження.

Згідно із ч. 8 ст. 71 Закону № 1404-VIII спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону № 1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

28.08.2018 набрав чинності Закон України від 03.07.2018 року № 2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" (далі - Закон №2475-VIII).

Зокрема, відповідно до Закону № 2475-VIII положення частини 4 ст. 11 Закону №1404-VIII викладено в такій редакції - "Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання".

Крім іншого, Законом №2475-VIII доповнено положення статті 71 Закону №1404-VIII частиною 14 наступного змісту:

"За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу".

В даному ж випадку, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач, посилаючись на положення ст. 58 Конституції України, зазначає, що наявна у нього заборгованість виникла ще до внесення відповідних змін, а тому, не може впливати і враховуватися при визначенні штрафних санкцій відповідно до абз. 2 ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", які набрали чинності лише з 28.08.2018.

Разом із тим, наведені твердження позивача суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Так, за загальним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі 1-7/99).

В даному випадку, з 28.08.2018 положеннями ч. 4 ст. 11 Закону № 1404-VIII визначено, що строк обчислення державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів (заборгованість за один рік, заборгованість за два роки, заборгованість за три роки, тощо) саме для застосування заходів, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Відповідні зміни до ч. 4 ст. 11 Закону №1404-VIII є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнані.

Із наведеного слідує, що з 28.08.2018 року державний виконавець має право прийняти рішення про накладення на боржника штрафу у виконавчому провадженню по примусовому виконанню судового рішення про стягнення аліментів за встановленням, зокрема, двох юридичних фактів: по-перше, - станом на 28.08.2018 (та у подальшому на день прийняття рішення про накладення штрафу) боржник має заборгованість зі сплати аліментів, по-друге, - сукупний розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за один, два чи/або три роки.

Отже, строк обчислення заборгованості позивача зі сплати аліментів для вирішення питання про можливість накладення штрафу, передбаченого абз. 1, 3 ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого листа №2-3204, виданого 17.07.2009, до примусового виконання, що прямо передбачено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання».

Суд враховує, що положення ч. 1, 3 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів за певний період часу.

Тобто, зазначена норма права містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника, а не на період її виникнення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до позивача. Визначальним для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення постанов про накладення штрафу від 17.10.2018 і 30.01.2020 та її розмір, який впливає на визначення суми штрафу.

Як слідує із наявних у матеріалах справи постанови про накладення штрафу від 17.10.2018 у ВП №45012808 заборгованість зі сплати аліментів згідно з розрахунком станом на 01.10.2018 за період з 10.10.2014 по 01.10.2018 становить 60954,00 грн, та постанови про накладення штрафу від 30.01.2020 становить 41264,00 грн станом на 01.02.2020.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що державним виконавцем обґрунтовано винесено постанови про накладення на позивача штрафу в сумі 30477,00 грн та 8252,80 грн у відповідності до абз. 2 ч. 14 ст.71 Закону №1404-VIII.

Також, суд вважає, що внесені до Закону №1404-VIII зміни мали на меті посилення захисту прав дітей шляхом встановлення дієвого механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення в подальшому порушників від відбування призначеного стягнення за несплату аліментів. Натомість неможливість застосування ч. 14 ст. 71 вказаного Закону до заборгованості, що виникла до 28 серпня 2018 року, нівелювала б зміни до законодавства щодо посилення захисту прав дитини.

Суд враховує тривалу несплату позивачем аліментів на утримання своєї дитини та обґрунтовано визнає накладення штрафу, який стягується для утримання дитини, справедливим та таким, що відповідним міжнародним принципам захисту прав дитини.

Частиною другою статті 74 Закону України №1404-VІІІ визначено що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене суд вважає, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 139 КАС України, враховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування рішень - відмовити повністю.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції: вулиця Київська, 3А, місто Тернопіль, 46016, код ЄДРПОУ 34905338;

ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 40 АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Баб`юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб`юк П.М.