Рішення № 89598033, 02.06.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1744/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень, у якому просив визнати протиправними та скасувати:

податкові повідомлення-рішення від 12.03.2020 № 0003123305 на суму 510,00 грн, № 0003063305 на суму 12782,81 грн, № 0003053305 на суму 153393,75 грн, № 0003143305 на суму 709,06 грн, №0003113305 на суму 8508,40 грн;

рішень від 12.03.2020 №0003093305 на суму 4654,65 грн та № 0003073305 на суму 2380,00 грн;

вимоги про сплату боргу (недоїмки) у сумі 9309,30 грн від 12.03.2020 № Ф-0003083305 /з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а с. 191-192, т.1/.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на протиправність перелічених рішень контролюючого органу, у зв`язку з безпідставністю висновків про порушення ним наступних положень: пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, ст.18, пп.163.1.1, 163.1.2, 163.1.4 пп.163.1 ст.163, п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб із сум доходів неоформленого у відповідності до вимог законодавства найманого працівника; п.п.1.1, п.п.1.2, п.п.1.3, п.п.1.4, п.п.l.5 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України, в результаті чого занижено військовий збір із сум доходів неоформленого у відповідності до вимог законодавства найманого працівника; абз.2,3 п.1 ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, ч. 5 ст.8, ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ, у результаті чого занижено єдиний внесок із суми заробітної плати; п.п.1.1, п.п.1.2, п.п.1.4, п.п.1.5, п.161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України, у результаті чого занижено військовий збір, а саме не утримання та не перерахування військового збору від «інших доходів» які підлягають оподаткуванню та були отримані ФОП ОСОБА_1 у періоді з 03.08.2016 по 31.12.2018; пп.«г» п.176.2 ст.176 розділу IV ПК України, Наказу Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №lДФ) та Порядку заповнення та подання агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556, далі - Наказ №4, а саме неподання податкових розрахунків сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форми 1-ДФ), а саме, в розрахунках не відображено взаємовідносини з фізичною особою ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , далі - ОСОБА_2 (ознака доходу 101 - доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору); п.4 ч.2 ст.6 Закону №2464, а саме не подання звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; ст. 21, ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме, допущення до роботи громадянина ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наголошував, що укладені між ним та ОСОБА_2 договори не є трудовими по своїй суті, а висновки перевіряючих щодо протилежного носять характер суб`єктивних припущень, які не мають підтверджуючих доказів та належного обґрунтування. Крім того, всі документи під час перевірки були надані, а з тексту акту перевірки вбачається, що запити платнику податків не направлялись і пояснення з приводу вказаних порушень не вимагались.

Також, необґрунтованими вважає твердження про віднесення до "інших доходів" поповнення власного розрахункового рахунку коштами за період 2016-2018 року у розмірі 991450,00 грн, в силу того, що позивач у вказаний період знімав готівкові кошти через картковий рахунок і спрямовував їх на повернення отриманих коштів за договорами позики.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Позивачу у п`ятиденний строк з дати отримання копії даної ухвали встановлено надати до суду:

заяву про уточнення позовних вимог в частині зазначення номеру вимоги про сплату боргу (недоїмки) у сумі 9309,30 грн від 12.03.2020 та поясненнями стосовно строків оскарження такої вимоги та рішень від 12.03.2020 №0003093305 на суму 4654,65 грн та № 0003073305 на суму 2380,00 грн з урахуванням приписів статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", - разом з доказами направлення такої заяви відповідачу;

належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних, на підставі яких здійснювалось надання послуг ОСОБА_2 (перелік яких наведений в акті перевірки у пп. 2.2.1), а також доказів на підтвердження передання права користування/керування автомобілем, що використовувався для надання таких послуг;

належним чином засвідчені копії договорів позики, оформлені у відповідності до діючого законодавства, договорів оренди земельної ділянки, на які наявні посилання в позові стосовно порушень встановлених в частині надходження коштів на рахунки позивача

17 квітня 2020 року до суду надійшли заява позивача про уточнення позовних вимог в частині зазначення номеру вимоги про сплату боргу (недоїмки) у сумі 9309,30 грн від 12.03.2020 та пояснення стосовно дотримання строків звернення до суду з вимогою про оскарження такої вимоги та рішень від 12.03.2020 №0003093305 на суму 4654,65 грн та № 0003073305 на суму 2380,00 грн з урахуванням приписів статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", - разом з доказами направлення такої заяви відповідачу, а також інші витребувані судом докази від позивача /а.с.191-192, 195250, т.1; 1-61, т.2/. Зокрема, позивачем підтверджено, що примірники вимоги про сплату боргу (недоїмки) у сумі 9309,30 грн від 12.03.2020 та рішень від 12.03.2020 №0003093305 на суму 4654,65 грн, № 0003073305 на суму 2380,00 грн отримані ним 17 березня 2020 року, що, з урахуванням звернення до суду з цим позовом 26.03.2020, свідчить про дотримання відповідного строку звернення.

28 квітня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зауважив на обґрунтованість висновків про допущення позивачем викладених вище порушень. Наголошував, що перелік документів, що надавався, на перевірку зазначений в описі наданих документів, де міститься підпис позивача з приміткою про надання первинних документів в повному обсязі. Серед наданих документів відсутні цивільно-правові договори, акти виконаних робіт чи інші документи, які б підтверджували використання належним чином оформленої найманої праці. Також, перевіркою встановлено заниження доходів ФОП ОСОБА_1 , відмінних від здійснення господарської діяльності, за рахунок поповнення власного розрахункового рахунку. Згідно наданої на запит контролюючого органу відповіді позивачем пояснено, що відповідні кошти були отримані від зайняття підприємницькою діяльністю за період 1994 року по 2015 рік, однак жодного документального підтвердження позивачем надано не було. При цьому, відповідно до поданої ФОП ОСОБА_1 податкової звітності за вказаний період позивачем було отримано чистого доходу від зайняття підприємницькою діяльністю лише 2311,01 грн, що не відповідає сумам, які були ним внесені на рахунок. Крім того, згідно досліджених даних ЦБД Державного реєстру фізичних осіб ДПС України встановлено перелік фактів отримання позивачем доходів. Окремо наголосив, що надані позивачем розписки не відповідають вимогам ЦК України /а.с. 63-66, т.2/.

07 травня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Зазначив, що відповідач ігнорує той факт, що ОСОБА_2 працевлаштований на посаді оператора заправочної станції з 05.12.2011 по теперішній час у іншого ФОП, а саме у ФОП ОСОБА_3 , у зв`язку з чим до його трудової книжки внесений відповідний запис, подається звітність за формою №1ДФ за ознакою доходу "101", проводяться всі нарахування і сплачуються податки, а відтак ОСОБА_2 працював у іншого підприємця, де отримував всі гарантії, передбачені законодавством, як найманий працівник. Позивач стверджує, що кошти, які були внесені позивачем на рахунок ФОП ОСОБА_1 є коштами, які отримані від власної діяльності за попередні роки, оренди земельної ділянки та коштів отриманих в борг (розписки-договори позики). В письмових поясненнях під час перевірки не було посилання про кошти отримані за договорами позики, оскільки без згоди осіб, які надавали кошти в борг за розписками позивач не міг посилатись на вказану інформацію /а.с.126-129, т.2/.

Ухвалою суду від 12 травня 2020 року у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а також про виклик свідків у даній справі - відмовлено.

Відповідач своїм правом надати заперечення на відповідь на відзив не скористався.

Дослідивши вимоги та обґрунтування позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив та долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

У період з 16.01.2020 по 05.02.2020 фахівцями ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.08.2016 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 03.08.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 12.02.2020 № 152-16-31-33-05-11/ НОМЕР_2 , відповідно до висновків якого встановлено, крім іншого, наступні порушення ФОП ОСОБА_1 :

- пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, ст.18, пп.163.1.1, 163.1.2, 163.1.4 пп.163.1 ст.163, п.171.l ст.171 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб із сум доходів неоформленого у відповідності до вимог законодавства найманого працівника у сумі 7616,70 грн, у тому числі по періодах: жовтень 2016 року - 261,00 грн, листопад 2016 року - 261,00 грн, грудень 2016 року - 288,00 грн, березень 2017 року - 576,00 грн, квітень 2017 року - 576,00 грн, червень 2017 року - 576,00 грн, жовтень 2017 року - 576,00 грн, листопад 2017 року - 576,00 грн, грудень 2017 року - 576,00 грн, травень 2018 року - 670,14 грн, вересень 2018 року - 670,14 грн, жовтень 2018 року - 670,14 грн, листопад 2018 року - 670,14 грн, грудень 2018 року - 670,14 грн;

- п.п.1.1, п.п.1.2, п.п.1.3, п.п.1.4, п.п.l.5 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України, в результаті чого занижено військовий збір із сум доходів неоформленого у відповідності до вимог законодавства найманого працівника у сумі 634,75 грн, у тому числі по періодах: жовтень 2016 року - 21,75 грн, листопад 2016 року - 21,75 грн, грудень 2016 року - 24,00 грн, березень 2017 року - 48,00 грн, квітень 2017 року - 48,00 грн, червень 2017 року - 48,00 грн, жовтень 2017 року - 48,00 грн, листопад 2017 року - 48,00 грн, грудень 2017 року - 48,00 грн, травень 2018 року - 55,85 грн, вересень 2018 року - 55,85 грн, жовтень 2018 року - 55,85 грн, листопад 2018 року - 55,85 грн, грудень 2018 року - 55,85 грн;

- абз.2,3 п.1 ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, ч. 5 ст.8, ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ, у результаті чого занижено єдиний внесок із суми заробітної плати у сумі 9309,30 грн, у тому числі по періодах: жовтень 2016 року - 319,00 грн, листопад 2016 року - 319,00 грн, грудень 2016 року - 352,00 грн, березень 2017 року - 704,00 грн, квітень 2017 року - 704,00 грн, червень 2017 року - 704,00 грн, жовтень 2017 року - 704,00 грн, листопад 2017 року - 704,00 грн, грудень 2017 року - 704,00 грн, травень 2018 року - 819,06 грн, вересень 2018 року - 819,06 грн, жовтень 2018 року - 819,06 грн, листопад 2018 року - 819,06 грн, грудень 2018 року - 819,06 грн;

- п.п.1.1, п.п.1.2, п.п.1.4, п.п.1.5, п.161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України, у результаті чого занижено військовий збір в сумі 14871,75 грн, в т.ч. за 2016 рік у сумі 4645,50 грн, за 2017 рік у сумі 6986,25 грн, за 2018 рік у сумі 3240,00 грн, а саме не утримання та не перерахування військового збору від «інших доходів» які підлягають оподаткуванню та були отримані ФОП ОСОБА_1 у періоді з 03.08.2016 по 31.12.2018;

- пп. «ґ» п.176.2 ст.176 розділу IV ПК України, Наказу Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №lДФ) та Порядку заповнення та подання агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556, далі - Наказ №4, а саме неподання податкових розрахунків сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форми 1-ДФ), а саме, в розрахунках не відображено взаємовідносини з фізичною особою ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 (ознака доходу 101 - доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору);

- п.4 ч.2 ст.6 Закону №2464, а саме не подання звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування: жовтень 2016 року по строку подання 21.11.2016, фактично не подано; листопад 2016 року по строку подання 20.12.2016, фактично не подано; грудень 2016 року по строку подання 20.01.2017, фактично не подано; березень 2017 року по строку подання 20.04.2017, фактично не подано; квітень 2017 року по строку подання 22.05.2017, фактично не подано; червень 2017 року по строку подання 20.07.2017, фактично не подано; жовтень 2017 року по строку подання 20.11.2017, фактично не подано; листопад 2017 року по строку подання 20.12.2017, фактично не подано; грудень 2017 року по строку подання 22.01.2018, фактично не подано; травень 2018 року по строку подання 20.06.2018, фактично не подано; вересень 2018 року по строку подання 22.10.2018, фактично не подано; жовтень 2018 року по строку подання 20.11.2018, фактично не подано; листопад 2018 року по строку подання 20.12.2018, фактично не подано; грудень 2018 року по строку подання 21.01.2019, фактично не подано;

- ст. 21, ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме, допущення до роботи громадянина ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України /а.с. 114-180, т. 1/.

Порядок та підстави проведення перевірки під сумнів позивачем не ставились.

Не погодившись з актом перевірки, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого акт залишено в силі /а.с. 89-98, т.1/.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені наступні рішення:

1) податкові повідомлення-рішення від 12.03.2020:

- № 0003123305 за платежем з податку на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн /а.с. 105-106, т.1/;

- № 0003063305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 12782,81 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 10226,25 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2556,56 грн /а.с. 101-102, т.1/;

- № 0003053305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 153393,75 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 122715,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 30678,75 грн /а.с. 99-100, т.1/;

- № 0003143305, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору на суму 709,06 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 567,25 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 141,81 грн /а.с. 103-104, т.1/;

- № 0003113305, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі податку на доходи фізичних осіб на суму 8508,40 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 6806,70 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1701,70 грн /а.с. 107-108, т.1/;

2) рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання на за встановленою формою звітності, передбачених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 12.03.2020 № 0003073305 на суму 2380,00 грн /а.с. 112-113, т.1/;

3) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0003093305 від 12.03.2020 на суму 4654,65 грн /а.с. 110-111, т. 1/;

4) вимоги про сплату боргу (недоїмки) у сумі 9309,30 грн від 12.03.2020 № Ф-0003083305 /а.с. 109, т.1/.

Не погодившись з вказаними рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI

Відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Cуд зазначає наступне щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12.03.2020 № 0003123305 за платежем з податку на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн, № 0003143305, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору на суму 709,06 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 567,25 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 141,81 грн, №0003113305, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі податку на доходи фізичних осіб на суму 8508,40 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 6806,70 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1701,70 грн, а також рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання на за встановленою формою звітності, передбачених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 12.03.2020 № 0003073305 на суму 2380,00 грн, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0003093305 від 12.03.2020 на суму 4654,65 грн.

Підставою для прийняття відповідачем перелічених рішень стали висновки контролюючого органу про використання позивачем праці громадянина ОСОБА_2 без оформлення з останніми трудових договорів, зі щомісячною виплатою ним відповідних сум доходів у вигляді заробітної плати, які не були оподатковані відповідно до норм Податкового кодексу України.

Відповідно до п.164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пп.168.1.1, пп.168.1.2 п. 168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

За змістом пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до положень п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 51.1 статті 51 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Згідно з пунктом 177.7 статті 177 Податкового кодексу України фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, урегульовано Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту Закон № 2464-VI).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Судом встановлено, що фактичною підставою для донарахування позивачу єдиного внеску слугувало твердження відповідача про заниження позивачем бази оподаткування, оскільки єдиний внесок не нараховувався позивачем на фактично виплачену суму доходу фізичної особи за договорами, що за своєю суттю є трудовими.

Як вбачається з умов цивільно-правових договорів, копії яких долучені до матеріалів справи, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 (по тексту договорів - Замовник) доручає, а ОСОБА_2 (по тексту договорів - Виконавець) бере на себе зобов`язання виконувати такі роботи (надати послуги): перевезення скрапленого газу автомобілем Замовника у визначеній кількості у визначену дату по маршруту, визначеному кожним договором окремо (м. Лубни - с. Вирішальне Лохвицький район - м. Лубни (114км)/ м. Лубни - с. Яблунівка Лохвицький район - м. Лубни (112км)/м. Лубни - м. Миргород - м. Лубни (103км)). Сума винагороди визначена такими договорами /а.с. 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, т.1/.

На підтвердження виконання таких договорів позивачем до суду також надані копії актів приймання-передачі виконаних робіт /а.с. 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88, т.1/. Також, на вимогу суду позивачем надані товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі транспортного засобу та акти повернення транспортного засобу /а.с. 202-250, т.1; 1-24, т.2/.

Надаючи оцінку таким доказам у сукупності, суд виходить з наступного.

За визначенням ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною 1 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Отже, діяльність працівника в рамках трудового договору характеризується наступними правовими ознаками: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); не на свій страх і ризик, а шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Вказані ознаки трудового договору витікають як зі статей КЗпП України, так і з спеціальних законів, що регулюють трудові відносини (зокрема Закону України "Про відпустки", Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про колективні договори і угоди", Закону України "Про охорону праці").

Водночас, відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, за наслідками яких замовник зобов`язується оплатити підрядникові виконану ним роботу, тобто предметом є кінцевий результат, а не процес праці; метою договору підряду є отримання певного матеріального результату.

Так, Верховний Суд у постанові від 08 травня 2018 року по справі №127/21595/16-ц дійшов аналогічного висновку, зазначивши, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власна праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

В акті перевірки зафіксовано, що згідно, наданих позивачем в підтвердження своїх взаємовідносин щодо купівлі-продажу скрапленого газу з іншими контрагентами, товарно-транспортних накладних перевезення вантажу здійснював водій ОСОБА_2 , у той час як разом з документами, наданими до перевірки, не надано трудових договорів чи інших документів, які б підтверджували належне оформлення відносин між позивачем та ОСОБА_2 .

Варто наголосити, що надані позивачем вже до суду вказані вище цивільно-правові договори між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , акти виконаних робіт (наданих послуг) до цих договорів, акти приймання-передачі транспортного засобу, не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази з огляду на відсутність вказаних документів під час проведення перевірки та ненадання вказаних документів під час проведення перевірки.

При цьому, оцінюючи долучені до матеріалів справи акти приймання-передачі транспортного засобу, суд зазначає, що останні можуть свідчити про отримання та/або повернення транспортного засобу. Однак докази надання послуг, які б могли бути підтверджені актами приймання-передачі послуг по перевезенню скрапленого газу в конкретній кількості, за чітко визначеними адресами і в певну дату - відсутні.

Суд також зауважує, що у вказаних вище актах приймання-передачі виконаних робіт лише формально зазначено про надання послуг щодо перевезення скрапленого газу по визначеному маршруту, оскільки не зазначено у чому конкретно полягає зміст послуги перевезення скрапленого газу по маршруту згідно зазначення у кожному з договорів маршруту (м. Лубни - с. Вирішальне Лохвицький район - м. Лубни (114км)/ м. Лубни - с. Яблунівка Лохвицький район - м. Лубни (112км)/м. Лубни - м. АДРЕСА_1 - м. АДРЕСА_2 (103км)). Ні з цивільно-правових договорів, ні з актів приймання-передачі виконаних робіт не можливо встановити суті замовленої послуги та її змісту, оскільки не визначено, що безпосередньо мав виконати виконавець, зокрема де та у кого безпосередньо отримати скраплений газ, і куди та кому передати після перевезення по конкретному маршруту. Якщо виходити із буквального змісту актів виконаних робіт, а саме, наприклад: "перевезення скрапленого газу по марштруту м. Лубни - с. Вирішальне Лохвицький район - м. Лубни (114 км) в кількості 4800 кг., то можна дійти висновку, що скраплений газ у кількості 4800 кг. було перевезено з м. Лубни в с. Вирішальне та назад у м. Лубни на відстань 114 км., що в свою чергу суперечить здійснення господарської діяльності позивача, оскільки не містить наміру здійснення економічно вигідної діяльності з продажу скрапленого газу. Однак, з урахуванням того, що актом перевірки встановлено та не заперечується сторонами, що позивач здійснював діяльність із купівлі-продажу скрапленого газу в різних контрагентів та беручи до уваги товароно-транспорті накладні у яких вказано водія ОСОБА_2 , то є очевидним, що з метою здійснення своєї господарської діяльності щодо продажу скрапленго газу, позивач вимушений був ще й надати послуг з перевезення (доставки) такого товару і надавав чіткі вказівки особі, яка виконувала функції водія щодо місця отримання скрапленого газу, контактів та уповноважених осіб продавців та покупців такого товару та місця передачі такого товару, а також здійснювалося під контролем самого позивача. Тобто, водій ОСОБА_2 здійснюючи перевезення скрапленого газу по маршруту фактично отримував вказівки від замовника (позивача) відносно чітких адрес та назв контрагентів де отримувати товар та кому передавати, у той час, як такі вказівки відсутні у цивільно-правових договорах та актах приймання передачі виконаних робіт, які надає позивач.

Відтак, суд погоджується з висновком відповідача, що ОСОБА_2 здійснював перевезення газу скрапленого згідно товарно-транспортних накладних, згідно яких ФОП ОСОБА_1 є перевізником, фактично виконуючи функції водія, які носять ознаки трудових, оскільки праця здійснюється у межах господарської діяльності позивача систематично, та робота виконується відповідно до вказівок і під контролем іншої сторони (роботодавця), а саме ФОП ОСОБА_1 .

При цьому, твердження позивача, що ОСОБА_2 працює у іншого суб`єкта господарювання у ФОП ОСОБА_3 жодним чином не спростовує використання такої особи одночасно і позивачем в якості найманого працівника, який за таких обставин повинен бути оформлений належний чином, зокрема, за сумісництвом.

Виходячи з викладеного, відповідачем обґрунтовано встановлені порушення в цій частині, відтак суд не знаходить підстав для задоволення вимог ФОП ОСОБА_1 щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2020 №0003123305, №0003143305 та №0003113305, а також рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання на за встановленою формою звітності, передбачених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 12.03.2020 № 0003073305, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0003093305 від 12.03.2020.

Частиною четвертою ст. 25 Закону України №2464 визначено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Враховуючи, що вищевикладеними доводами судом підтверджено, крім іншого, правомірність застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання на за встановленою формою звітності, передбачених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а також застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, як наслідок, не знаходить підстав і для визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) у сумі 9309,30 грн від 12.03.2020 № Ф-0003083305.

Надаючи оцінку вимогам позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2020 № 0003063305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 12782,81 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 10226,25 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2556,56 грн, а також № 0003053305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 153393,75 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 122715,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 30678,75 грн, суд виходить з наступного.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України, якою встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

При цьому, вичерпний перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу визначено у пункті 164.2 статті164 ПК України.

У пп.164.1.3 п.164.1 ст. 164 ПКУ зазначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Згідно пункту 164.2 статті 164 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються зокрема інші доходи, визначені пп.164.2.20 цього пункту, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

При дослідженні руху грошових коштів по розрахунковому рахунку при перевірці правильності значення доходу від провадження господарської діяльності за період, що перевірявся, встановлено факт держання таких "інших доходів" (визначені пп.164.2.20. п.164.2, ст. 164 ППКУ - інші доходи, крім зазначених у статі 165 цього Кодексу).

Відповідно до вимог п. 179.1 ст. 179 ПКУ платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 179.2 ст. 179 ПКУ передбачено, що обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи:

- від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;

- виключно від одного податкового агента незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом;

- від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу;

- у вигляді об`єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються 33 нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу.

Так, перевіркою встановлене порушення, яке полягає у заниженні доходів ФОП ОСОБА_1 , відмінних від здійснення господарської діяльності, за рахунок поповнення власного розрахункового рахунку в 2016 році на суму 309700,00 грн, в 2017 році на суму 465750,00 грн, в 2018 році на суму 216000,00 грн, з призначенням платежу «поповнення рахунку, внесення власних заощаджень готівкою», що підтверджується банківськими виписками (квитанціями на здійснення касової операції валютування).

Зa рахунок недекларування зазначених сум, ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб.

Так, перевіркою встановлення отримання "інших доходів", відмінних за доходи, отримані від здійснення господарської діяльності (визначені пп.164.2.20, п.164.2, ст.164 ПК України - інші доходи, крім зазначених у статі 165 цього Кодексу), шляхом поповнення власного розрахункового рахунку № НОМЕР_3 у банківській установі ПАТ «Полтава - банк», (МФО 331489) в 2016 році у сумі 309700,00 грн, в 2017 році у сумі 465750,00 грн, в 2018 році у сумі 216000,00 грн з призначенням платежу «поповнення рахунку, внесення власних заощаджень готівкою», що підтверджується банківськими виписками (квитанціями на здійснення касової операції валютування). Загальна сума залучених інших доходів за 2016 - 2018 роки становить 991450,00 грн.

Поповнення розрахункового рахунку у банківській установі іншим доходом здійснювалось шляхом внесення готівкових коштів з призначенням платежу «поповнення рахунку, поповнення обігових коштів, внесення власних заощаджень готівкою».

Позивачу у ході перевірки надано письмовий запит № 1 від 23.01.2020 стосовно походження грошових коштів та джерела їх виникнення, який було отримано власноручно 23.01.2020. Відповідно до наданої письмової відповіді (вх. №ФОП/К/6263/16-31 від 30.01.2020) походження коштів Позивач пояснює тим, що вони були отримані від зайняття підприємницькою діяльністю за період з 1994 року по 2015 рік, будь які документальні підтвердження цьому Позивачем не надані.

Відповідно до поданої ФОП ОСОБА_1 до органів податкової служби податкової звітності (матеріалів перевірок - актів перевірок) у відповідні звітні періоди за період з 1994 року по 2015 рік, позивачем було отримано чистого доходу від зайняття підприємницькою діяльністю лише 2311,01 грн, що не відповідає сумам, які були ним внесені на розрахунковий рахунок.

Натомість позивачем вже до матеріалів справи долучено розписки про, як зазначає позивач, отримання ним від інших осіб коштів в борг із зобов`язанням повернути у строк, визначений кожною окремою розпискою /а.с. 8-16, т.1/.

Суд оцінює такі розписки критично, оскільки останні не містять підпису осіб, що надавали такі кошти в порядку позики (позикодавців), а деякі з ним містять лише підписи інших третіх осіб у присутності яких такі кошти ніби отримані позивачем.

При цьому, розписки від 02.10.2017 (із строком повернення коштів до 31.12.2020) та від 19.10.2016 (із строком повернення до 31.12.2020) не містять і підписів осіб, в присутності яких такі кошти ніби передавалися /а.с. 11, 16, т.1/.

Також, судом враховується, що доказів фактичного повернення коштів, які за твердження позивача він отримав в якості позики і це не є його доходом - не надано ні під час перевірки, ні в межах розгляду даної справи судом, у той час, як більшій частині наданих позивачем розписок строк повернення таких коштів вже минув.

Крім того, в ході перевірки було відповідачем досліджено отримані дані з ЦБД Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів, та встановлено факт про отримання доходу:

- в 2012 році в сумі 37612,80 грн (дохід отриманий платником податку унаслідок прийняття ним у спадок чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення) (ознака 114) - відповідно до усного пояснення ОСОБА_1 дохід отриманий в негрошовій формі від успадкування ним земельного паю "від баби";

- в 2016 році в сумі 90701,67 грн (дохід отриманий платником податку унаслідок прийняття ним у спадок чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення) (ознака 114) - відповідно до усного пояснення ОСОБА_1 дохід отриманий в негрошовій формі від успадкування ним земельного паю "від баби":

- в 2016 році в сумі 98997,81 грн (частина доходів від операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомого майна (ознака І 04) - відповідно до усного пояснення ОСОБА_1 дохід отриманий в негрошовій формі (у вигляді земельного паю).

Успадковані земельні ділянки - паї, фізична особа - платник податків ОСОБА_1 здає в оренду ТОВ "СЕРВІСАГРО - ПОЛТАВА - ПЛЮС”, про що зазначено в деклараціях про майновий стан і доходи за 2016, 2017, 2018 роки, в розділі “відомості про власне нерухоме (рухоме) майно, яке надається в оренду (суборенду)”.

При дослідженні даних задекларованих ОСОБА_1 в податкових деклараціях про майновий стан та доходи і додатках до них, які було подані до ГУ ДФС у Полтавській області. Лубенське управління, Лубенська ДПІ (Лубенський район), (Лубенської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області) шляхом електронного зв`язку (Е-Mail):

за звітній річний (податковий) період 2016 рік, яким присвоєно номер та дату реєстрації, а саме

№ 9269353663 від 07.02.2017, встановлено відсутність задекларованого доходу в рядку 100.9 "інші доходи" розділу ІІ «Доходи, які включаються до загального річного оподаткованого доходу». Цей факт свідчить, платником податків ОСОБА_1 не задекларовано отримані окремі види доходів ("інші доходи"), відмінні від здійснення господарської діяльності, які встановлені перевіркою за 2016 рік у сумі 309700,00 грн;

- за звітній річний (податковий) період 2017 рік, яким присвоєно номер та да. реєстрації, а саме № 9298011042 від 05.02.2018, встановлено відсутність задекларовано доходу в рядку 10.9 "інші доходи" розділу ІІ «Доходи, які включаються до загально річного оподаткованого доходу». Цей факт свідчить, що позивачем не задекларовані отримані окремі види доходів ("інші доходи"), відмінні від здійснення господарською діяльності, які встановлені перевіркою за 2017 рік у сумі 465750,00грн.

- за звітній річний (податковий) період 2018 рік, яким присвоєно номер та дату реєстрації, а саме № 9310172583 від 08.02.2019, встановлено відсутність задекларованого доходу в рядку 10.9 "інші доходи" розділу ІІ «Доходи, які включаються до загального річного оподаткованого доходу». Цей факт свідчить, що позивачем не задеклароване отримані окремі види доходів ("інші доходи"), відмінні від здійснення господарської діяльності, які встановлені перевіркою за 2018 рік у сумі 216000,00 грн.

По суті даних обставин позивачем не надано ані пояснень, ані доказів спростування наведених порушень.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог і в цій частині.

З`ясувавши усі обставини, що мають істотне значення для розгляду справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що Головне управління ДПС у Полтавській області, при прийнятті оскаржуваних рішень, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на їх необґрунтованість.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 43142831) про визнання протиправними та скасування рішень повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Г.Ясиновський