Рішення № 89597746, 29.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 року м. Київ № 640/4244/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу

ОСОБА_1

до Київського міського центру медико-соціальної експертизи

про визнання дій протиправними, зобов`язання утриматись від певних дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київського міського центру медико-соціальної експертизи (адреса: 01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 2/21, ідентифікаційний код 03329674) (далі - відповідач, КМЦ МСЕ), в якому просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

визнати дії Київського міського центру медико-соціальної експертизи - суб`єкта владних повноважень під час заповнення пункту 15 Акту № 1146-ю огляду медико-соціальною експертною комісією 23.12.2014: на висновок про час настання інвалідності; пункту 34 зазначеного Акту обґрунтування експертного рішення: Комісія розглянула надані документи, у зв`язку з відсутністю будь-яких документів до 18 річного віку неможливо встановити час настання інвалідності - протиправними;

зобов`язати Київський міський центр медико-соціальної експертизи - суб`єкта владних повноважень утриматись від порушення права ОСОБА_1 на призначення пенсії по втраті годувальника - вчинення певних дій, а саме: заповнення пункту 15 Акту огляду медико-соціальною експертною комісією: на висновок про час настання інвалідності; пункту 34 зазначеного Акту обґрунтування експертного рішення: Комісія розглянула надані документи, у зв`язку з відсутністю будь-яких документів до 18 річного віку неможливо встановити час настання інвалідності;

зобов`язати Київський міський центр медико-соціальної експертизи - суб`єкта владних повноважень за запитом уповноваженого органу надати форму № 157-2/о (висновок МСЕК про можливість визнання особи інвалідом з дитинства до досягнення нею 18-ти років при первинному зверненні до МСЕК).

В якості підстав позову позивач зазначила, що Головою Солом`янської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії Київського міського центру медико-соціальної експертизи було протиправно заповнено Акт № 1156-б огляду МСЕК, де в п. 15 акту зазначено: відмовити у встановленні групи інвалідності через відсутність документів, що свідчать про захворювання перенесене у дитинстві. Позивач переконана, що 14.10.1965 їй вже було встановлено групу інвалідності, отже повторне встановлення групи інвалідності є протиправним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2019 відкрито провадження у адміністративній справі, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання.

Відповідачем надано відзив, у якому останній з позовними вимогами не погодився, вказав, що пункт 35 акту № 1156-б огляду МСЕК відповідачем не заповнювався взагалі, оскільки відсутнє направлення на проведення на проведення МСЕК (форма 088/0). Відповідач також вказав, що у ОСОБА_1 відсутні будь-які медичні документи про наявність у неї інвалідності до 18 років, тому немає підстав для надання висновку про час настання інвалідності з дитинства, таким чином, КМЦ МСЕ діяв на підставі, у межах та у спосіб, передбачений законодавством.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що статус «інвалід з дитинства» встановлюється в день надходження до комісії документів виключно після 18 років, оскільки особи у віці до 8 років, тобто неповнолітні, можуть бути оглянуті лише у лікувально-профілактичних закладах, при цьому отримують статус «дитина-інвалід». Оскільки позивачу за направленням МСЕК за формою 088/о у 1965 році вже було встановлено групу інвалідності, її причину і час настання є визнане захворювання перенесене у дитинстві. Відповідний висновок вже був занесений у формі № 157/о «Акт огляду МСЕК», 157-1/о «Виписка з акту огляду МСЕК». У відповіді також зазначено, що за запитом органу пенсійного фонду має розглядатися питання про видачу МСЕК виписки форми 157-2/о саме інваліду, у якого час настання інвалідності не збігається з датою, яка зазначена у виписці за формою № 157-1/о, що у межах даної справи означає, що час настання інвалідності (до 18 років) не збігається з датою видачі висновку про настання інвалідності за формою 1572/о (14.02.1947, після 18 років). Така виписка, в свою чергу, мала б містити формулювання «особа може бути визнана інвалідом з дитинства до досягнення неї 18-ти років при первинному зверненні до МСЕК».

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у якому повторно зазначив про відсутність законних підстав для надання висновку про час інвалідності у віці до 18 років.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

При первинному звернені до ЛТЕК ОСОБА_1 встановлено статус «інвалід з дитинства», про що свідчить письмовий витяг з експертного висновку ЛТЕК про встановлення інвалідності - довідка до акту огляду ЛТЕК серії АОО № 234988, видана Київським міським відділом соціального забезпечення ЛТЕК № 4 (форма 157-1/о): дата первинного огляду - 14.10.1965; група інвалідності - третя; причина інвалідності - захворювання дитинства, довічно; строк перегляду - безстроково.

На адресу Солом`янської МСЕК направлявся лист Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі від 03.12.2014 № 2055/8-П про надання висновку щодо фактичного отримання ОСОБА_1 статусу інваліда з дитинства до досягнення 18 років. У листі зазначено, що ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи з дитинства та вперше була визнана 14.10.1965 - після 18 років. Вказана інформація необхідна для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. До листа додано «Копія МСЕК» - довідку серії АОО № 234988.

23.12.2014 Солом`янським МСЕК складено акт № 1146-б (форма 157/о), графа 14 огляд - «повторно», графа 15 мета огляду - «на висновок про час настання інвалідності», графа 21 «ІІІ по слуху з дитинства, безстроково».

У пункті 34 експертного рішення зазначено: «Комісія розглянула надані документи, в зв`язку з відсутністю будь-яких документів до 18 р-го віку неможливо встановити час настання інвалідності».

19.02.2019 позивач звернулась до Голови КМЦ МСЕ з заявою про визнання протиправними дій Солом`янської міжрайонної МСЕК КМЦ МСЕ під час заповнення пункту 15 акту № 1146-б огляду медико-соціальною експертною комісією 23.12.2014 та встановити відсутність компетенції у даного суб`єкта владних повноважень на заповнення відповідного пункту.

Листом від 27.02.2019 № 45 КМЦ МСЕ повідомило позивача, що на момент огляду 23.12.2014 законних підставі для видачі висновку про час настання інвалідності до 18 років не було, а акт огляду МСЕК №1146-б заповнений відповідно до Наказу МОЗ України від 30.07.2012.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Міністерство охорони здоров`я України (МОЗ) діє відповідно до Положення «Про Міністерство охорони здоров`я України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 267.

У відповідності п.п. 8 п. 4 МОЗ відповідно до покладених на нього завдань у сфері охорони здоров`я затверджує порядок проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності громадян.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення медико-соціальну експертизу).

Відповідно до пункту 4 Положення медико-соціальну експертизу про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог (абзац 5 пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу).

У відповідності до п. 15 Положення медико-соціальну експертизу, комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Пунктами 15, 17, 19 Положення медико-соціальну експертизу визначено, що комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу. Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями (далі - комісії) визначає Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317.

Відповідно до п. 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Згідно з п. 14 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, причинний зв`язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, встановлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до 18-річного віку.

Відповідно до п. 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, Особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності є:

загальне захворювання;

інвалідність з дитинства;

нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я);

професійне захворювання;

поранення, контузії, каліцтва, захворювання:

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час;

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди;

- одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції; під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання;

- одержані у неповнолітньому віці внаслідок воєнних дій громадянських і Другої світової воєн та в повоєнний період;

- пов`язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав;

- пов`язані з виконанням службових обов`язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

- одержані внаслідок політичних репресій;

- пов`язані з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;

- одержані під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (у Революції Гідності);

поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення;

захворювання:

- отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

- пов`язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

Водночас, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), у пункті 2.18. передбачено, що визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України № 561 від 05.09.2011, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 за №1295/20033 (далі - Інструкція №561), медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії (пункт 1.10 Інструкції № 561).

Аналізуючи положення вказаних нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що правом на встановлення групи інвалідності наділена лише медико-соціальна експертна комісія, яка здійснює огляди осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на підставі направлення відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Наказом МОЗ україни від 30.07.2012 № 577 затверджено форми облікової документації, в тому числі:

1.5. Форму первинної облікової документації № 157/о «Акт огляду медико-соціальною експертною комісією» та інструкцію щодо її заповнення, що додаються.

1.6. Форму первинної облікової документації № 157-1/о «Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією» та інструкцію щодо її заповнення, що додаються.

1.7. Форму первинної облікової документації № 157-2/о «Висновок про час настання інвалідності» та інструкцію щодо її заповнення, що додаються.

З Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157/о «Акт № ___ огляду медико-соціальною експертною комісією» з п. 2 вбачається, що форма № 157/о призначена для запису основних медичних даних і соціальних факторів, необхідних для винесення експертного рішення та його обґрунтування. У формі № 157/о вказуються умови і характер праці, які рекомендуються інвалідам, та інші заходи, які сприятимуть відновленню їх працездатності.

У відповідності до п. 20 зазначеної інструкції встановлено, що у пункті 15 зазначається мета огляду: встановлення групи інвалідності, відсотків втрати професійної працездатності, зміна причини інвалідності тощо.

З наведених положень можна зробити висновок, що форма № 157/о, хоч і має відносно невизначене коло призначення з огляду на положення п. 20 Інструкції, проте стосується встановлення або ж зміни статусу особи з інвалідністю.

Водночас, Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157-2/о «Висновок про час настання інвалідності» передбачено, що Форма № 157-2/о призначена для реєстрації видачі медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інваліду висновку про час настання інвалідності в тому разі, якщо час настання інвалідності не збігається з датою, яка зазначена у «Виписці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією» (форма № 157-1/о). Час настання інвалідності має бути підтверджений відповідними документами, про що і зазначається у висновку.

У відповідності до зазначеної вище Інструкції, у пункті 3 зазначається час настання інвалідності, а у пункті 4 зазначаються прізвище, ім`я, по батькові, діагноз інваліда, дата встановлення і словами група інвалідності.

Отже, висновок форми № 157-2/о носить інформаційний характер та стосується лише встановлення часу настання інвалідності.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги положення п. 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд приходить до висновку, що належним документом, що мав бути складеним та поданим до органу Пенсійного фонду України є висновок КМЦ МСЕ форми № 157-2/о.

Водночас, КМЦ МСЕ заповнено Акт № 1156-б огляду МСЕК від 23.12.2014, яким фактично переглянуто питання призначення ОСОБА_1 інвалідності з дитинства, що переогляду не підлягає у відповідності п. 3.4.4. Інструкції про встановлення груп інвалідності.

Суд критично ставиться до прийняття відповідачем рішення про відсутність підстав для визнання інвалідності особи з дитинства у зв`язку з наступним.

Як вже зазначалось, первинно позивачу встановлено діагноз «глухота на обидва вуха з дитинства» та статус «інвалід з дитинства» з 14.10.1965 безстроково, довічно, причина - «хвороба з дитинства», що підтверджується довідкою серії НОМЕР_2 .

З матеріалів медико-експертної справи ОСОБА_1 судом встановлено, що актом № 1155 огляду МСЕК від 13.11.2009 підтверджено діагноз: «хронічна двостороння сенсоневральна туговухість 5 ступеню. Глухота на обидва вуха», у пункті 33 акту зазначено, що третя група інвалідності з дитинства залишена в силі.

Поряд з цим, у матеріалах справи наявна виписка з протоколу засідання міської медико-педагогічної комісії Київського міського ВНО від 12.06.1957 № 80 (до досягнення позивачем 18 років), у якій зазначено, що ОСОБА_1 навчалась у школі № 65 в 1 класі 2 роки; вчилась, але не встигала у зв`язку з глухуватістю. Ранній розвиток до 1 року 8 місяців був нормальним, у 2 роки перенесла скарлатину і раптово втратила слух. До 5 років могла згадати лише декілька слів, потім слух став дещо краще.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що відповідачем було протиправно прийнято рішення у формі акту № 1156-б огляду МСЕК від 23.12.2014 (форма 157/о) щодо неможливості встановити час настання інвалідності, а саме з дитинства.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), згідно якої під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З метою ефективного відновлення порушених прав позивача, суд приходить до висновку про задоволення вимог щодо зобов`язання Київського міського центру медико-соціальної експертизи за запитом уповноваженого органу надати висновок МСЕК про можливість визнання особи інвалідом з дитинства до досягнення нею 18-ти років при первинному зверненні до МСЕК за формою № 157-2/о.

Щодо вимог позивача зобов`язати Київський міський центр медико-соціальної експертизи від порушення права ОСОБА_1 на призначення пенсії по втраті годувальника суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи його окремих положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправним рішеннями, дією або бездіяльністю.

Формулюючи позовні вимоги в цій частині у зазначений вище спосіб, позивач фактично просить суд прийняти рішення на майбутнє, що неможливо з огляду на положення КАС України, а окрім того зачіпає ті повноваження відповідача, які входять до складу дискреційних, та щодо яких суд не вправі приймати жодних рішень зобов`язального характеру.

Виходячи з положень частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (стаття 245 КАС України).

У даному випадку суд не вбачає обставин, необхідних для виходу за межі позовних вимог.

У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, судові витрати пропорційно до розміру задоволених підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то Київського міського центру медико-соціальної експертизи.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 72-78, 241-246, 268-271, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Київського міського центру медико-соціальної експертизи щодо прийняття Акту № 1146-ю огляду медико-соціальною експертною комісією 23.12.2014 про час настання інвалідності з висновком про відсутність будь-яких документів до 18 річного віку неможливо встановити час настання інвалідності.

3. Зобов`язати Київський міський центр медико-соціальної експертизи за запитом уповноваженого органу надати висновок МСЕК про можливість визнання особи інвалідом з дитинства до досягнення нею 18-ти років при первинному зверненні до МСЕК за формою № 157-2/о.

4. У іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київського міського центру медико-соціальної експертизи (адреса: 01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 2/21, ідентифікаційний код 03329674) понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтею 287 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя К.С. Пащенко