Рішення № 89597733, 29.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 року м. Київ № 754/2015/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доУправління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністраціїпровизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням позову в новій редакції, просить:

- визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації щодо непризначення та несплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі, на оплату житлово-комунальних послуг, ОСОБА_1 - протиправними;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації призначити та виплатити щомісячну адресу допомогу ОСОБА_1 , починаючи з моменту порушення соціального права до сьогодні, та надалі призначати та виплачувати їй щомісячну адресну допомогу (за її зверненнями) на весь термін, поки вона надає соціальні послуги інваліду І групи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що вона має статус внутрішньо переміщеної особи та перебуває на обліку.

У позовній заяві також вказано, що з 07 жовтня 2016 року ОСОБА_2 , 1937 року народження, яка проживає разом з позивачем, було встановлено інвалідність І групи (загальне захворювання) довічно, остання потребує стороннього догляду, який з 07 грудня 2016 року здійснює позивач та у зв`язку з чим отримує компенсацію за надання соціальних послуг інваліду І групи.

Більш того, у позовній заяві зазначено, що 23 грудня 2016 року позивач звернулась до відповідача з заявою про виплату щомісячної адресної допомоги, але у такій виплаті відповідачем відмовлено, з тих підстав, що позивач не була працевлаштована.

В подальшому, позивач також зверталась до відповідача з аналогічною заявою, до якої додала докази на підтвердження догляду інваліда І групи, проте, відповідачем повторно було відмовлено у задоволенні її заяви з аналогічних підстав, що й при першому зверненні.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Відповідач своїм правом щодо надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року адміністративну справу №754/2015/18 передано для розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва за територіальною юрисдикцією.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2018 року адміністративна справа №754/2015/18 прийнята до провадження та позовну заяву залишено без руху для усунення виявлених судом недоліків.

Ухвалою суду від 11 липня 2018 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків.

22 серпня 2018 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження) на підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що відповідачем не надано відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом без поважних причин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив таке.

Як свідчить наявна в матеріалах справи копія довідки від 25 листопада 2014 року №3004003786 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, станом на 25 листопада 2014 року зареєстрованим місцем проживання позивача було місто АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання зазначено, як АДРЕСА_3 (т.1, а.с.10).

Відповідно до довідки від 30 листопада 2016 року №0000051997 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи станом на 30 листопада 2016 року, як вказано у довідці, зареєстрованим місцем проживання позивача було місто АДРЕСА_2 , фактичним місцем проживання зазначено: АДРЕСА_4 (т.1, а.с.11).

В той же час, відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Стахановським МВУМВС України в Луганській області 07 жовтня 2000 року, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 з 14 січня 2016 року по 13 грудня 2017 року була адреса: АДРЕСА_5 , а з 13 грудня 2017 року - АДРЕСА_4 (т.1, а.с.6-7).

Згідно з копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0449949 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 29 вересня 2016 року встановлено І групу інвалідності (загальне захворювання) довічно, також у довідці зазначено, що остання потребує стороннього догляду (т.1, а.с.13).

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки №6991 від 27 листопада 2017 року, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні та одержує компенсацію за надання соціальних послуг інваліду І групи з 07 грудня 2016 року по теперішній час (т.1, а.с.12).

Більш того, матеріали справи вказують на те, що 13 березня 2017 року позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації з заявою у довільній формі, в якій зазначила, що 23 грудня 2016 року вона, як уповноважений представник сім`ї ВПО, звернулась з заявою про призначення грошової допомоги згідно постанови Кабінету Міністрів України №505 від 01 жовтня 2014 року, в якій повідомила про зміни, що впливають на призначення грошової допомоги, зокрема, про те, що на момент звернення вона є працездатною особою, яка доглядає інваліда І групи. Також у вказаній заяві позивач висловила прохання щодо поновлення виплати їй грошової допомоги з дня звернення (т.1, а.с.14).

Листом від 23 березня 2017 року №36-886 позивача повідомлено про те, що грошова допомога не призначається на наступний строк особам працездатного віку, яким така допомога була припинена відповідно до пункту 7 Порядку про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505. Також зазначено про призначення допомоги родині позивача на наступний період проведено з 24 грудня 2016 року по 23 червня 2017 року у розмірі 2131,00 грн щомісячно (т.1, а.с.8).

26 вересня 2017 року позивач повторно звернулась до відповідача з заявою, в якій просила призначити та виплачувати адресну грошову допомогу, а також просила виплатити суму допомоги за попередній період відповідно до чинного законодавства з моменту її першого звернення 23 грудня 2016 року (т.1, а.с.15).

Листом від 06 жовтня 2017 року №36-2703 позивача повідомлено про те, що грошова допомога не призначається на наступник строк особам працездатного віку, яким така допомога була припинена відповідно до пункту 7 Порядку про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505. Також зазначено про призначення допомоги родині позивача на наступний період проведено з 24 червня 2017 року по 31 липня 2017 року у розмірі 2196,00 грн та з 01 серпня 2017 року по 23 грудня 2017 року у розмірі 1312,00 грн щомісячно (т.1, а.с.8).

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять відомостей щодо того, коли востаннє позивач отримувала грошову допомогу, передбачену Порядком про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 та коли таку виплату було припинено.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

02 вересня 2014 року прийнятий Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII, що набрав чинності 15.10.2014, яким визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

З метою обліку осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, якою затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік переміщених осіб (далі по тексту - Порядок №509).

Згідно з пунктом 1 Порядку №509 довідка є документом, який видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначений Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 (далі по тексту - Порядок №505; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пункту 2 Порядку №505 (в редакції станом на 13 березня 2017 року) грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

У відповідності до пункту 2 Порядку №505 (в редакції станом на 26 вересня 2017 року) грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Пунктом 3 Порядку №505 (в редакції станом на 13 березня 2017 року) передбачено, що грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім`ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім`ї).

Загальна сума допомоги на сім`ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім`ї та не може перевищувати 2 400 гривень.

Якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім`ї або інформацією компетентного органу.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки всіх членів сім`ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Аналогічні положення щодо осіб, яким грошова допомога не призначається містять й у пункті 3 Порядку №505 (в редакції станом на 26 вересня 2017 року)

Згідно пункту 6 Порядку №505 (в редакції станом на 13 березня 2017 року) грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Пунктом 6 Порядку №505 (в редакції станом на 26 вересня 2017 року) було передбачено, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім`ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану; будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Відповідно до положень абзаців 1, 2 пункту 7 Порядку №505 (в редакції станом на 13 березня 2017 року) якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється. Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов`язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Такі ж самі положення закріплені у абзацах 1, 2 пункту 7 Порядку №505 (в редакції станом на 26 вересня 2017 року).

Аналіз вищезазначених норм Порядку №505 в редакції, що діяла, як станом на березень 2017 року, так станом і на вересень цього ж року, свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 цього Порядку не призначається на наступний строк (чергові шість місяців) тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі непрацевлаштованої (безробітної) особи та не мають статусу особи, яка доглядає за інвалідом І групи.

В той же час, суд зазначає, що положення Порядку №505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права на отримання грошової допомоги. Також Порядком №505 не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг після усунення підстав, з яких така виплата була припинена.

Відповідно до пункту 12 Порядку №505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі: подання уповноваженим представником сім`ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім`ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги. Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім`ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також зважаючи на те, що матеріали справи не містять відомостей, коли саме та з яких підстав була припинена виплата позивачу цієї грошової допомоги та зважаючи на той факт, що починаючи з 07 грудня 2016 року позивач є особою, яка доглядає за інвалідом І групи, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для непризначення грошової допомоги, посилаючись на пункти 3, 7 Порядку 505, оскільки грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі непрацевлаштованої (безробітної) особи, а у разі якщо така особа має статус особи, яка доглядає за інвалідом І групи, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

В той же час, суд зазначає, що оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач звернулась до відповідача з усім необхідним пакетом документів саме 23 грудня 2016 року, а також зважаючи на те, що зі змісту відповідей відповідача вбачається, що заяви позивача були розглянуті неповно та не всебічно, зокрема, не надано правової оцінки тому факту, що позивач є особою, яка доглядає за інвалідом І групи, суд, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за доцільне визнати протиправними дії відповідача щодо неналежного розгляду заяв позивача у порядок та спосіб, встановлені законом та зобов`язати останнього повторно розглянути заяви позивача від 13 березня 2017 року та від 26 вересня 2017 року щодо призначення останній грошової допомоги відповідно до Порядку №505 з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі та на підставі наявних у відповідача документів, залишивши без задоволення позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації щодо непризначення та несплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі, на оплату житлово-комунальних послуг, ОСОБА_1 .

Стосовно позовних вимог щодо зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації призначити та виплатити щомісячну адресу допомогу ОСОБА_1 , починаючи з моменту порушення соціального права до сьогодні, та надалі призначати та виплачувати їй щомісячну адресну допомогу (за її зверненнями) на весь термін, поки вона надає соціальні послуги інваліду І групи, суд вважає їх передчасними, оскільки судом встановлено, що відповідачем не були розглянуті повно та всебічно заяви позивача щодо призначення такої допомоги від 13 березня 2017 року та від 26 вересня 2017 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем частково підтверджено факт порушення її прав та охоронюваних інтересів в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем не доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у суду наявні правові підстави для часткового задоволення адміністративного позову.

Зважаючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5-11, 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації щодо неналежного розгляду заяв ОСОБА_1 від 13 березня 2017 року (вх. №П-316) та від 26 вересня 2017 року (вх. №П-955) у порядок та спосіб, встановлені чинним законодавством.

3. Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації (02232, місто Київ, вулиця Закревського, будинок 87Д, код ЄДРПОУ 37501611) повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 13 березня 2017 року (вх. №П-316) та від 26 вересня 2017 року (вх. №П-955) щодо призначення останній грошової допомоги відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі та на підставі наявних в Управлінні праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації документів стосовно внутрішньо переміщеної особи - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська