Ухвала суду № 89597716, 03.06.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 червня 2020 року Чернігів Справа № 620/1713/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в письмовому провадженні клопотання Військової частини А2622 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 2622, Військової частини А 2847 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А 2622, Військової частини А 2847 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини А2847 щодо не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 14.11.2017; зобов`язання Військову частину А2847 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 14.11.2017 року без зміни для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) у грудні 2015; визнання протиправною бездіяльності Військової частини А2622 щодо не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 26.12.2017 по 20.07.2018; зобов`язання Військову частину А2622 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 26.12.2017 по 20.07.2018; визнання протиправною бездіяльності Військової частини А2622 щодо не виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016, 2017, 2018 роки; зобов`язання Військову частину А2622 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016, 2017, 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Ухвалою суду від 18.05.2020 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

На адресу суду надійшло клопотання Військової частини А2622 про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався 20.07.2018.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), з-поміж іншого, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Так, спеціальним законодавством, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У частині другій статті 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

У структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 Закону України «Про оплату праці»).

Суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713.

Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, то суд зазначає, що за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.08.2019 у зразковій справі № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19) дійшла висновку, що стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

Враховуючи положення частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, яке передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд вважає, що особа має право звернутися до суду з позовом щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану відпустку без обмеження будь-яким строком.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що Військовою частиною А2622 не наведено жодних підстав для закриття провадження, визначених частиною першою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, клопотання Військової частини А2622 про закриття провадження є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 122, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Військової частини А2622 про закриття провадження – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.М. Баргаміна