Рішення № 89597595, 03.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 червня 2020 р. № 520/5177/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа – Харківський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту – відповідач, МОУ), третя особа – Харківський обласний військовий комісаріат (далі по тексту – третя особа, ХОВК), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 26 Протоколу № 177 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13 грудня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду третьої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби (довідка МСЕК серія 12ААА №975847 від 10.09.2019 р.);

- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути документи, подані ОСОБА_1 та вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду третьої групи із 10.09.2019 р. внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням військової служби, згідно вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та в Порядку затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 02.05.2019 року призовною (медичною) комісією НВМКЦ ГВКГ А/435 він був визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку з 02.05.2019 р. на підставі ст. 16 а додатку до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України «Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби».

13 травня 2019 року позивач був звільнений з військової служби на підставі п. «б» ч. 2 ст. 26” Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» за станом здоров`я.

14 травня 2019 року Московським районним військовим комісаріатом м. Харкова позивач був направлений на обласну (міську) МСЕК для визначення ступеню втрати працездатності у в`язку з хворобою, отриманою під час проходження військової служби.

10 вересня 2019 року органами МСЕК позивача було визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 16.09.2019 р. № 975847.

Позивач зазначає, що своєчасно, у межах тримісячного строку після звільнення зі строкової військової служби, звернувся для медичного обстеження з метою встановлення інвалідності.

Також позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю згідно постанови КМУ № 975 від 25.12.2013р.

Листом Харківського обласного військового комісаріату від 02.10.2019 року позивача було повідомлено про оформлення військовим комісаріатом висновку та пакету документів стосовно призначення та виплати одноразової грошової допомоги згідно Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчання та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25 Л 2.2013 року № 975, який було надіслано на адресу департаменту фінансів МО України для вирішення питання призначення або відмови в призначенні такої допомоги.

Листом Харківського обласного комісаріату від 10.01.2020 року позивачу був направлений витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 13.12.2019 року № 177, відповідно до якого йому було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги. Причина відмови: встановлення інвалідності понад 3-місячний термін. У витягу з протоколу було вказано, що одноразова грошова допомога призначається особам звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання, або нещасного випадку, що мало місце під час проходження служби.

Вважає рішення комісії Міністерства оборони України від 13.12.2019 року № 177 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги незаконним, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою від 24.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у даній адміністративній справі.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам по справі.

Ухвалою від 03.06.2020 року в задоволенні клопотання представника Міністерства оборони України про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін – відмовлено.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що позивач був звільнений зі строкової військової служби у Збройних Силах 13.05.2019 року, а інвалідність ІІІ групи йому було визначено з 10.09.2019 року, тобто вже після збігу трьох місяців після звільнення з такої служби, то права на отримання одноразової грошової допомоги позивач не має.

Третя особа правом надати пояснення не скористалась.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Так, з огляду на те, що згідно положень ст. 258 КАС України передбачено, що даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАСУ справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 був виключений з військового обліку з 02.05.2019 року, що підтверджено копією військового квитка Серія НОМЕР_1 (а.с.11-14).

Направленням від 14 травня 2019 року колишнього солдата строкової служби ОСОБА_1 направлено до Обласної (міської) МСЕК для визначення ступеня втрати працездатності у зв`язку з хворобою, отриманою в період проходження військової служби (а.с.17).

Втім позивач у добровільному порядку, 20.05.2019 року, направляється на госпіталізацію, що підтверджено направленням від 20.05.2019 (а.с.18).

Відповідно до довідки №21/8859 від 27.11.2019 року позивач знаходився цілодобово в 14 психіатричному відділенні для дорослих КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» з 21.05.2019 по 16.07.2019 (а.с.19).

Відповідно до довідки №21/6643 від 16.09.2019 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у 14 п/в ХОКПЛ №3 з 26.07.2019 по 10.09.2019 з цілодобовим режимом перебування (а.с.20).

Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Серія 12ААА №013354 від 23.09.2019 року позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності – 60% з 10.09.2019 та захворювання пов`язане з проходженням військової служби (а.с.22).

Довідкою Харківського обласного військового комісаріату від 07.11.2019 підтверджено, що позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності на строк з 10.09.2019 року до 01.10.2020 року (а.с.21).

Витягом з протоколу від 13.12.2019 №177 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність встановлено понад 3 місячний термін (а.с.27).

Вважаючи прийняте МОУ рішення, виражене у формі протоколу, - протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (надалі - Закон №2232-ХІІ).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-ХІІ), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Нормами ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога.

Пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

В контексті спірних правовідносин, саме пункт 6 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:

- особливі суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;

- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Суд звертає увагу, що до моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року (далі - Закон № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 року) право на одноразову грошову допомогу мали всі особи, в разі встановлення їм інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок вказаних причин, незалежно від виду проходження військової служби.

Проте з 01 січня 2017 року, після набрання чинності Закону № 1774-VIII, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.

Тобто, у разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а саме з 01 січня 2017 року, після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був військовослужбовцем строкової служби, яку він проходив у період до 13.05.2019, що не заперечувалось сторонами у справі.

10.09.2019 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності в зв`язку з захворюванням пов`язаним з проходженням військової служби.

Отже, враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що на момент встановлення позивачу ІІІ групу інвалідності зв`язку з захворюванням пов`язаним з проходженням військової служби, пройшло більше ніж три місяці після звільнення зі служби, а тому не має підстав для на виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Таким чином, статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка діяла на час настання інвалідності позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26.06.2018 у справі №750/5074/17, від 14.08.2018 у справі №807/15426/18, від 26.10.2018 у справі №820/2504/18, від 12.02.2019 у справі №816/1458/18.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що інвалідність позивачу встановлено 10.09.2019 року після проходження строкової служби, тобто понад трьохмісячний строк.

Окрім цього суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 до Обласної (міської) МСЕК відповідно до наданого Московським РВК направлення від 14.05.2019 № 125/УК.

Матеріали справи також не містять будь яких рішень Обласної (міської) МСЕК щодо необхідності, для встановлення ступеня втрати працездатності у зв`язку з хворобою, пройти стаціонарне лікування.

Матеріали справи не містять виписний епікриз від 16 липня 2019 року або при переведенні хворого до іншого закладу охорони здоров`я (перевідний епікриз), що підтверджує відсутність стаціонарного лікування ОСОБА_1 у період з 17.07.2019 до 26.07.2019.

Також матеріали справи не містять документальних підтверджень для продовження стаціонарного лікування ОСОБА_1 з 26.07.2019 року.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами відповідача, що оскільки у позивача право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності виникло 10.09.2019, тобто понад трьохмісячний строк від дня звільнення зі служби, а тому права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа – Харківський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне рішення складено 03 червня 2020 року.

Суддя Бадюков Ю.В.