Рішення № 89597579, 03.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 р. Справа № 520/4095/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Харківського обласного військового комісаріату, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату щодо невиплати відповідно до п.1 наказу начальника 4104 Головного військового представництва Міністерства оборони України від 24.01.2019 року № 10 премії ОСОБА_1 на день виключення його зі списків особового складу 4104 Головного військового представництва Міністерства оборони України;

- зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію відповідно до п.1 наказу начальника 4104 Головного військового представництва Міністерства оборони України від 24.01.2019 року № 10.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 28.08.2007 по 16.07.2019 він проходив військову службу у 4104 Головному військовому представництві Міністерства оборони України на посаді провідного інженера. Згідно спільної директиви Міністра оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 25.04.2019 року № Д-322/1/ЗДСК 4104 Головне військове представництво Міністерства оборони України було розформоване, у зв`язку з чим з 16.07.2019 року позивач проходить подальшу військову службу у 85 військовому представництві Міністерства Оборони України. Так, 27.12.2018 року Міністром оборони України було видано окреме доручення №2704/з/420, згідно якого за підсумками 2018 року відповідно до ст. 15,23,27 Дисциплінарного статуту ЗС України та ст.51 Бюджетного кодексу України дозволено заохотити одноразово премією військовослужбовців: в грудні 2018 року апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення; у січні 2019 року - установ, які виконують окремі доручення апарату Міністерства оборони та Генерального штабу в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення за грудень 2018 року. На виконання окремого доручення Міністра оборони України від 27.12.2018 року №2704/з/420 начальником 4104 ГВП МОУ 24.01.2019 було видано наказ №10 - п. 1 зазначеного наказу встановлено виплатити премію в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення за грудень 2018 року - майора ОСОБА_1 , провідного інженера. Витяг з зазначеного наказу був направлений на адресу ХОВК для реалізації, де 4104 ГВП МОУ перебуває на грошовому забезпеченні. Станом на сьогоднішній день зазначений наказ є чинним та безпідставно відділом фінансового забезпечення ХОВК нереалізований, що є грубим порушенням законодавства України та соціальних гарантій військовослужбовців, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в порядку передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія зазначеної ухвали надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що 28.01.2019 року військкоматом до Фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України та до фінансово-економічної служби оперативного командування “Схід” було направлено лист та Заявка-розрахунок на фінансування для виплат грошового забезпечення з врахуванням витрат на вищезазначену премію. На даний час на адресу Харківського облвійськкомату жодного роз`яснення з приводу спірного питання так і не надійшло, а фінансування на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям військових представництв проводиться лише в межах щомісячного грошового забезпечення без врахування додаткових заохочувальних виплат. Виходячи з вищевикладеного облвійськкомат заперечує проти позову і вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними, не виплата позивачу премії за підсумками 2018 року відбулася не з вини військкомату, через що просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи та вказані заяви, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що, майор ОСОБА_1 з 28.08.2007 по 16.07.2019 проходив військову службу у 4104 Головному військовому представництві Міністерства оборони України на посаді провідного інженера.

Згідно спільної директиви Міністра оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 25.04.2019 року № Д-322/1/ЗДСК 4104 Головне військове представництво Міністерства оборони України було розформоване.

На підставі наказу директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 16.07.2019 року № 166 позивача звільнено від займаної посади провідного інженера 4104 Головного військового представництва Міністерства оборони України та призначено для подальшого проходження служби до 85 військового представництва Міністерства оборони України, з послідуючим виключенням зі списків 4104 Головного військового представництва Міністерства оборони України

З 16.07.2019 року позивач проходить подальшу військову службу у 85 військовому представництві Міністерства Оборони України.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 4104 Головне військове представництво Міністерства оборони України (далі - 4104 ГВП МОУ) мало правовий статус - без права юридичної особи, було відокремленим підрозділом (представництвом) Управління військових представництв Міністерства оборони України та безпосередньо виконувало його окремі доручення. Згідно визначеної структури Управління військових представництв Міністерства оборони України перебуває у структурі апарату Міністерства оборони України, відповідно 4104 ГВП МОУ перебувало безпосередньо у структурі апарату Міністерства оборони України та виконувало його доручення (додаток № 6). За організаційно-штатною структурою 4104 ГВП МОУ було окремою військовою установою, начальник якої був наділений певними повноваженнями. У структурі 4104 ГВП МОУ був відсутній відділ фінансового забезпечення. За розпорядженням начальника Генерального Штабу Збройних Сил України 4104 ГВП МОУ було встановлено на грошове забезпечення до відділу фінансового забезпечення Харківського обласного військового комісаріату.

Правовідносини між 4104 ГВП МОУ та відділом фінансового забезпечення ХОВК ґрунтувалися на підставі Інструкції про тимчасовий порядок фінансового планування, фінансування, витрачання та використання коштів за кошторисом Міністерства оборони України від 20 червня 2000 р. викладену в Збірнику вказівок № 9 Головного фінансового управління Міністерства оборони України. Відповідно на начальника 4104 ГВП МОУ було покладено обов`язок встановлювати вид та розмір передбачених видів грошового забезпечення підпорядкованим йому військовослужбовцям, а на відділ фінансового забезпечення ХОВК - проводити виплату на підставі зазначених наказів начальника 4104 ГВП МОУ.

27.12.2018 року Міністром оборони України було видано окреме доручення №2704/з/420, згідно якого за підсумками 2018 року відповідно до ст. 15,23,27 Дисциплінарного статуту ЗС України та ст.51 Бюджетного кодексу України дозволено заохотити одноразово премією військовослужбовців: в грудні 2018 року апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення; у січні 2019 року - установ, які виконують окремі доручення апарату Міністерства оборони та Генерального штабу в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення за грудень 2018 року.

На виконання окремого доручення Міністра оборони України від 27.12.2018 року №2704/з/420 начальником 4104 Головного військового представництва Міністерства оборони України 24.01.2019 було видано наказ №10, яким визначено виплатити премію військовослужбовцям 4104 ГВП МОУ в розмірах, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення у грудні 2018 року, зокрема майору ОСОБА_1 , провідному інженеру.

Матеріали справи свідчать, що 25.02.2020 року позивач з рапортами звернувся до військового комісара Харківського обласного військового комісаріату про виплату заборгованості – премію у розмірі грошового забезпечення за грудень 2018 року, яка призначена відповідно до наказу начальника 4104 Головного військового представництва Міністерства оборони України від 24.01.2019 року №10 під час проходження ним військової служби у 4104 ГПВ МОУ.

Як вказано позивачем у позовній заяві та вбачається з відзиву відповідача, відповіді на вказані рапорти отримано не було, як і не було виплачено заборгованість.

Вважаючи зазначену бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує права позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частинами 1-4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 (далі - Інструкція №260), визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Згідно з пунктом 1.2 Інструкції №260 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 31.1 Інструкції №260 передбачено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби. Командир військової частини має право позбавляти військовослужбовців премії повністю або частково.

Відповідно до пункту 31.7 Інструкції №260 рішення про виплату премії, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі оформлюється наказом командира військової частини на підставі поданих за командою в кінці місяця клопотань безпосередніх командирів (начальників) про виплату (позбавлення повністю або частково) премії підлеглим військовослужбовцям. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії (повністю або частково) зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього.

Відповідно ч.1 ст.51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Згідно п.15 Закону України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України” №551-XIV, до військовослужбовців застосовуються такі заохочення: а) схвалення; б) подяка; в) додаткове звільнення з розташування військової частини або корабля на берег поза чергою (для військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); г) повідомлення батькам або колективу за місцем роботи чи навчання військовослужбовця до призову (вступу) на військову службу про зразкове виконання ним військового обов`язку та отримані заохочення; ґ) додаткова відпустка строком до 5 діб (для військовослужбовців строкової військової служби); д) грамота; е) цінний подарунок; є) грошова премія; ж) занесення прізвища військовослужбовця до Книги пошани військової частини (корабля); з) дострокове присвоєння чергового військового звання; и) почесні нагрудні знаки; і) відомчі заохочувальні відзнаки.

З матеріалів справи вбачається, що п. 1 наказу начальника 4104 Головного військового представництва Міністерства оборони України від №10 наказано виплатити премію військовослужбовцям 4104 ГВП МОУ в розмірах, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення у грудні 2018 року, зокрема майору ОСОБА_1 , провідному інженеру.

Як встановлено в ході розгляду справи, зазначений наказ є чинним та протягом встановленого строку безпідставно відділом фінансового забезпечення Харківського обласного військового комісаріату не реалізований.

Суд зазначає, що під час розгляду справи доказів протилежного до суду не надано та судом в рамках офіційного з`ясування обставин у справі не встановлено.

В той же час, відповідач зазначає, що кошти на виплату премії не надійшли, як і жодних роз`яснень з приводу спірного питання, а фінансування на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям військових представництв проводиться лише в межах щомісячного грошового забезпечення без врахування додаткових заохочувальних виплат.

Надаючи оцінку зазначеним доводам представника відповідача суд вважає їх необґрунтованими та в цілому не можуть свідчити про правомірність дій відповідача в частині не виплати позивачу премії, а також не свідчать про неможливість здійснення вказаних виплат, які передбачені законом та відповідно яких був виданий наказ від 24.01.2019 року № 10.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження факту відсутності в бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується 4104 Головне військове представництво Міністерства оборони України, коштів на преміювання, і як наслідок не надходження відповідних фінансових асигнувань на рахунки для виплати премії військовослужбовцям у вказаний період.

Таким чином суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату щодо не виплати відповідно до п.1 наказу начальника 4104 Головного військового представництва Міністерства оборони України від 24.01.2019 року № 10 премії позивачу на день виключення його зі списків особового складу 4104 Головного військового представництва Міністерства оборони України, та як наслідок наявність підстав для зобов`язання Харківського обласного військового комісаріату нарахувати та виплатити позивачу премію відповідно до п.1 наказу начальника 4104 Головного військового представництва Міністерства оборони України від 24.01.2019 року № 10.

Водночас суд зазначає, що відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору не вирішується.

Згідно пункту 1 постанови КМУ №211 від 11.03.2020 року (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 р. № 343) установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.

Постановою КМУ від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р., зокрема, на території Харківської області із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою КМУ від 11 березня 2020 р. № 211.

Суд зауважує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX внесено доповнення до ст. 195 та розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України. Закон набирав чинності 02.04.2020 року.

Так, в пункті 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (з урахуванням доповнень) зокрема зазначено, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки розгляду адміністративної справи та апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 134, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, п.3 Прикінцевих положень, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Харківського обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 08166355, адреса: вул. Коцарська, буд. 56,м. Харків,61052) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату щодо невиплати відповідно до п.1 наказу начальника 4104 Головного військового представництва Міністерства оборони України від 24.01.2019 року № 10 премії ОСОБА_1 на день виключення його зі списків особового складу 4104 Головного військового представництва Міністерства оборони України.

Зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію відповідно до п.1 наказу начальника 4104 Головного військового представництва Міністерства оборони України від 24.01.2019 року № 10.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Обчислення строків оскарження рішення суду здійснюється з урахуванням п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Суддя Шевченко О.В.