Рішення № 89597492, 21.05.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/3432/15

21 травня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.

представника позивача Мартинюк Т.Б.,

представника відповідача Васильчук І.Б.,

представника третьої особи Гули Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 819/3432/15 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу № 3421-о від 26.10.2015 "Про звільнення ОСОБА_1 ", та поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Тернопільській області направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом ДФС України від 26.10.2015 № 3421-о "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Тернопільській області з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" від 16.09.2014 № 1682-VII (далі - Закон № 1682-VII).

Виданий оскаржений наказ позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки в оскарженому наказі не зазначено конкретних підстав для звільнення, передбачених Законом № 1682-VII. Звільнення проведено з порушенням порядку очищення влади (люстрації), визначеного Законом № 1682-VII, зокрема зазначила, що відомостей щодо жодних недостовірних даних, які могли б бути встановлені за результатами перевірки не надходило, висновок про результати перевірки, яким би встановлювалась недостовірність відомостей щодо встановлених законом обмежень, не складався. При цьому, звільнення відбулось не на підставі висновку, а на підставі звіту про результати проведення перевірки, що суперечить частині чотирнадцятій статті 5 Закону № 1682-VII.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не встановив жодних фактів вчинення будь - яких дій позивачем, визначених частиною другою статті 1 Закону № 1682-VII, остання вважає, що таке звільнення порушує принципи верховенства права, законності, презумпції невинуватості та індивідуальної відповідальності.

Адміністративна справа № 819/3432/15 надійшла до Тернопільського окружного адміністративного суду та зареєстрована 14.06.2019, про що свідчить штемпель суду.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 дану адміністративну справу прийнято до провадження, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання. Водночас, зазначеною ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство юстиції України.

Згідно ухвали від 31.10.2019 суд перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, у зв`язку з чим призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 19.02.2020 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити, з урахуванням заяви про зміну підстав позову (арк. справи 226-228, том 2) щодо застосування судом при розгляді даної справи Конвенції та практики Європейського суду як джерело права, зокрема рішення Європейського суду з прав людини від 17.10.2019 у справі "Полях та інші проти України".

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти позову, суду пояснила, що відповідач видав оскаржений наказ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Додатково вказала, що перевірка щодо позивача, визначена Законом № 1682-VII не проводилась, як наслідок висновок не складався відповідачем. Зазначила, що Міністерство юстиції України, як головний орган, відповідальний за проведення перевірки, у звіті встановив, що до позивача повинні бути застосовані заборони, визначені частиною третьою статті 1 Закону № 1682-VII, а Кабінетом Міністрів України до інформації Мін`юсту дано доручення прийняти рішення щодо осіб на яких поширюються заборони, у зв`язку з цим відповідач видав оскаржений наказ. З огляду на зазначене просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи судом. Про причини неявки суд не повідомила.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства юстиції України у судовому засіданні підтримала позицію представника відповідача у повному обсязі, просила у задоволенні позовних вимог відмовити. Додатково зазначила, що позивач, зокрема, обіймаючи посаду заступника голови ДПС в Тернопільській області з 22.02.2012 по 10.06.2013 та першого заступника начальника ГУ Міндоходів у Тернопільській області з 10.06.2013 по 07.09.2015, що складає в сукупності більше одного року, відповідає критерію здійснення очищення влади, передбаченому пунктом 8 частини першої статті 3 Закону № 1682-VII. Таким чином, на виконання Закону № 1682-VII, який є спеціальним, ДФС України видала оскаржений наказ, а тому таке звільнення відбулося не на підставі звіту про результати проведення перевірки щодо виконання Державною фіскальною службою України норм Закону України "Про очищення влади", як стверджує позивач.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками справи, позивач працювала, зокрема з 21.03.2007 на посаді начальника Могилів-Подільської ОДПІ, з 19.12.2011 переведена на посаду заступника начальника Могилів-Подільської ОДПІ, з 22.02.2012 призначена в порядку переведення на посаду заступника голови Державної податкової служби у Тернопільській області, з 10.06.2013 переведена на посаду першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області, з 07.09.2015 переведена на посаду першого заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, про що свідчить трудова книжка позивача (арк. справи 125-131, том І).

11.03.2015 позивач подала голові комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом № 1682-VII, у якій дала згоду на проведення такої перевірки (арк. справи 22 том І).

01.04.2015 щодо позивача розпочато перевірку, а 20.10.2015 складено Звіт про результати проведення перевірки щодо виконання ДФС норм Закону № 1682-VII. Згідно з цим звітом позивача включили до переліку осіб, на яких поширюються визначені Законом № 1682-VII критерії та запропоновано голові ДФС невідкладно вжити заходів щодо звільнення з посад зазначених осіб (арк. справи 23-24, 45-99 том І). Зокрема, згідно переліку посадових осіб органів ДФС України (начальники, перші заступники та заступники), позивач зазначена як перший заступник ГУ ДФС у Тернопільській області, та згідно додатку 5 Переліку посадових осіб територіальних органів ДФС України до яких не було застосовано заборону передбачену частиною третьою статті 1 Закону № 1682-VII у рядку 13 вказано позивача та міститься посилання на постанову ОАСК від 24.02.15 у справі №826/407/15.

Надалі, 26.10.2015 відповідач видав наказ № 3421-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким позивача звільнено з посади першого заступника начальника ГУ ДФС у Тернопільській області з підстав, передбачених Законом № 1682-VII, на підставі пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, звіту про результати проведення перевірки щодо виконання ДФС України норм Закону № 1682-VII та пункту 6 витягу з протоколу № 116 засідання Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 (арк. справи 12 том І).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні, визначає Закон № 1682-VII.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1682-VII очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист (частина друга статті 2 Закону № 1682-VII).

При цьому, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Положення статей 58, 61 і 62 Конституції України спрямовані на регулювання принципів і засад ретроспективної відповідальності за вчинення правопорушень, зокрема кримінальних, та індивідуального характеру юридичної відповідальності, встановлюють низку процесуальних гарантій, покликаних запобігти необґрунтованому притягненню будь-кого до юридичної відповідальності. Вказані гарантії не поширюються на правовідносини, які не пов`язані з настанням юридичної відповідальності осіб.

Аналізуючи зазначені норми права, суд дійшов висновку, що для застосування до особи процедури "люстрації" необхідно, щоб остання своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювала заходи (та/або сприяла у їх здійсненні) спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України, або протиправне порушення прав і свобод людини.

Така мета є правомірною та відповідає інтересам суспільства в тому випадку, коли відповідна заборона сприяє дотриманню балансу між потребами демократичної держави та захисту демократії і прав людини.

Права людини, зокрема право на доступ до публічної служби, не є абсолютними і, як про це неодноразово зазначав Європейський Суд з прав людини, у разі, коли є конфлікт декількох прав, кожне з яких гарантоване Конвенцією, варто зважити всі інтереси, що поставлені на карту. У разі якщо держава зобов`язана рівною мірою забезпечувати права, гарантовані Конвенцією та між якими існує конфлікт, і якщо захист одного права призведе до втручання у інше право, саме держава покликана обрати адекватний засіб для того, щоб відповідне втручання у право було пропорційним і таким, що переслідує законну мету (Fernandez Martinez v. Spain, Рішення від 12.06.2014, заява № 56030/07, пункт 123). Втручання [у право] може вважатись "необхідним у демократичному суспільстві" для законної мети, якщо воно відповідає "невідкладній соціальній потребі", і здійснені національними органами засоби є "відповідними і достатніми" (Fernandez Martinez v. Spain, пункт 124).

При визначенні питання "необхідності в демократичному суспільстві" держави користуються свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом. ЄСПЛ оцінює пропорційність обмежень, застосованих до свободи вираження поглядів, по відношенню до легітимної мети, якої прагнуть досягти. Будь-яке непропорційне втручання не буде вважатись "необхідним у демократичному суспільстві". Суд повинен перевірити, чи було втручання виправданим та необхідним у демократичному суспільстві, та, зокрема, чи було воно пропорційним, і чи були причини, надані національними органами влади на його виправдання, важливими та достатніми. Таким чином, важливим є визначити, чи належним чином національні органи влади використали свою свободу повноважень, звинувативши заявника у наклепі чи зловживанні посадовим становищем. (Рішення у справі "Ляшко проти України" (Lyashko v. Ukraine) від 10.08.2006, Заява № 21040/02, пункт 47).

У даній справі позивача звільнено з посади першого заступника начальника ГУ ДФС у Тернопільській області з підстав, передбачених Законом № 1682-VII, що в контексті практики Європейського Суду з прав людини становить аспект права на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В Остаточному висновку щодо Закону України "Про очищення влади" від 19 - 20 червня 2015 року Венеціанської комісії зазначено, що питання люстрації безпосередньо порушується в Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи 1096 (1996) про заходи з ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем. Резолюція наголошує, що люстраційні заходи "можуть бути сумісними з демократичною державою, заснованою на принципі верховенства права, за умов дотримання деяких критеріїв" (пункт 12). Цими критеріями є: провина, саме особиста, а не колективна, повинна бути доведена в кожному окремому випадку; повинні гарантуватися право на захист, презумпція невинуватості та право на судовий перегляд ухваленого рішення; різні функції та цілі люстрації, а саме захист новоствореної демократії, і кримінальне право, тобто покарання осіб, які вважаються винними, повинні дотримуватися; також люстрація повинна мати жорсткі обмеження у часі, як у період її застосування, так і в період, впродовж якого здійснюється перевірка. Більш детально критерії роз`яснені у доповіді, що додається до резолюції 1096 (1996), яка містить Керівні принципи щодо відповідності люстраційних законів та подібних адміністративних заходів вимогам держави, що базується на принципі верховенстві права (далі - Керівні принципи 1996 року).

Однак врахуванню підлягає те, що у Проміжному висновку щодо Закону України "Про очищення влади" від 12 - 13 грудня 2014 року Венеціанська комісія вказала, що Керівні принципи передбачають, що люстрація "може бути використана тільки для усунення або суттєвого зменшення загрози, яку становить суб`єкт люстрації, створенню життєздатної вільної демократії шляхом використання суб`єктом службового становища з метою порушення прав людини або блокування процесу демократизації" (пункт 29).

У пункті 65 остаточного висновку Венеціанська комісія вказала, що оскільки "метою люстрації є не покарання людей, які вважаються винними,... а захист нової демократії" (преамбула до Керівних принципів), зміни в особистій позиції є тим фактором, який слід ураховувати щодо всіх категорій осіб.

В Рекомендації Парламентської асамблеї Ради Європи "Про заходи з ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем" Doc. 7568 від 03.06.1996 зазначено, що щоб бути сумісними з державою, заснованою на верховенстві права, закони про люстрацію повинні відповідати певним вимогам. Насамперед, увагу люстрації слід зосередити на загрозах основоположним правам людини і процесу демократизації. Помста не може бути метою таких законів; не повинно допускатися і політичне чи соціальне зловживання результатами процесу люстрації. Метою люстрації є не покарання людей, які вважаються винними, бо це завдання прокурорів, які застосовують кримінальне право, а захист нової демократії.

На необхідності доведеності вини кожної особи, яка піддається люстраційним процедурам, наголошує і Венеціанська комісія у висновку від 14 - 15 грудня 2012 року № СЭЬ-АО (2012) 028 щодо "Закону про люстрацію" колишньої Югославської Республіки Македонія (пункт 7), а також у Проміжному (пункти 64, 82, 104) та Остаточному (пункт 18) висновках № 788/2014 щодо Закону України "Про очищення влади".

Водночас, Європейський суд з прав людини у пунктах 283, 294, 296, 297 рішення від 17.10.2019 (остаточне 24.02.2020) у справі "Полях та інші проти України" зазначив, що втручання вважатиметься "необхідним у демократичному суспільстві" для досягнення законної мети, якщо воно відповідає "нагальній суспільній необхідності", та, зокрема, якщо воно є пропорційним переслідуваній законній меті. Хоча саме національні органи влади здійснюють початкову оцінку необхідності втручання, остаточна оцінка щодо відповідності та достатності наведених підстав для втручання, залишається предметом вивчення Суду на відповідність вимогам Конвенції.

У пункті 294 Суд вказав, що застосування до заявників передбачених Законом "Про очищення влади" заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки їхньої поведінки. Насправді, ніколи не стверджувалося, що самі заявники вчинили які-небудь конкретні дії, що підривали демократичну форму правління, верховенство права, національну безпеку, оборону або права людини. Вони були звільнені на підставі Закону лише тому, що обіймали певні відносно високі посади державної служби, коли пан Янукович був Президентом України.

У пунктах 296, 297 Суд зазначив, що застосовані до заявників заходи були дуже обмежувальними та широкими за обсягом. Тому необхідні були дуже переконливі підстави, щоб довести, що такі заходи могли бути застосовані за відсутності будь-якої індивідуальної оцінки поведінки особи лише на підставі висновку, що їхнє перебування на посаді у період, коли пан Янукович обіймав посаду Президента України, достатньою мірою доводило відсутність у них відданості демократичним принципам державної організації або їхню причетність до корупції. Уряд не зазначив про будь-який розгляд таких підстав під час обговорення Верховною Радою України Закону "Про очищення влади". Навпаки, у статті 1 Закону серед принципів, які мають керувати процесом очищення, наведено "презумпцію невинуватості" та "індивідуальну відповідальність". На думку Суду, це свідчить про певну неузгодженість між проголошеними цілями Закону та фактично оприлюдненими ним правилами (див. пункт 72).

Відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками справи, відповідач при видачі оскарженого наказу не проводив перевірку та не надав жодної індивідуальної оцінки діяльності позивача у період перебування її на відповідних посадах, а саме: заступника голови ДПС в Тернопільській області, першого заступника начальника ГУ Міндоходів у Тернопільській області та першого заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області.

Отже, відповідач не з`ясував, яким чином позивач в цілому, зокрема, своїми діями, рішеннями чи бездіяльністю здійснювала заходи, спрямовані на узурпацію влади Президента України ОСОБА_2 , підривали основи національної безпеки і оборони України або порушували права і свободи суспільства.

Водночас, суд зазначає, що положеннями Закону № 1682-VII чітко передбачено алгоритм дій керівника органу владних повноважень та його структурного підрозділу (служба персоналу) по проведенню процедури "люстрації", а також дій посадової службової особи (працівника), щодо подання заяви для проведення перевірки.

Так, відповідно до статті 5 Закону № 1682-VII у разі встановлення за результатами перевірки особи недостовірності відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п`ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, надсилає копію висновку про результати перевірки до Міністерства юстиції України для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України інформації про надходження такого висновку та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", не пізніш як у триденний строк з дня одержання такого висновку. Керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п`ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку. Усі матеріали перевірки, які надійшли до керівника органу, передбаченого частиною четвертою цієї статті, додаються до особової справи особи, стосовно якої проводилася перевірка.

Отже, результати такої перевірки підлягають викладенню у висновку, який в даному випадку є обов`язковим, як і ознайомлення з ним особи, щодо якої проводилась перевірка та результати якої забезпечували б можливість встановлення відповідачем індивідуальної оцінки поведінки позивача щодо узурпації влади Президента України ОСОБА_2 , підриву основ національної безпеки і оборони України або порушення прав і свобод суспільства. Причому, у Звіті про результати проведення перевірки щодо виконання ДФС норм Закону № 1682-VII (арк. справи 45-99) також не вказано, що саме позивач вчинила які-небудь конкретні дії, що підривали демократичну форму правління, верховенство права, національну безпеку, оборону або права людини.

Слід відмітити, що саме висновок може бути оскаржений до суду, як це передбачено у статті 5 Закону № 1682-VII. Проте, як підтверджується оскарженим наказом така перевірка не проводилась та висновок за результатами перевірки не складався, чим порушені конституційні приписи і гарантії, а також принципи проведення люстрації.

З огляду на зазначене, надаючи оцінку зазначеним діям відповідача та спірному наказу з урахуванням принципів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини від 17.10.2019 (остаточне 24.02.2020) у справі "Полях та інші проти України", суд встановив порушення принципу пропорційності, оскільки в даному випадку втручання у права особистості (у даному випадку звільнення позивача із займаної посади) не виправдовують мету люстраційного процесу, "рівновагу не було досягнуто". Люстрація може бути використана тільки для усунення або суттєвого зменшення загрози, яку становить суб`єкт люстрації, створенню життєздатної вільної демократії шляхом використання суб`єктом службового становища з метою порушення прав людини або блокування процесу демократизації.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не проводив перевірку та не надав індивідуальну оцінку діяльності позивача у період перебування її на керівних посадах, як наслідок не з`ясував, що позивач своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювала заходи (та/або сприяла їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, суд дійшов висновку, що оскаржений наказ виданий не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 3674-VI, суд дійшов висновку, що підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної фіскальної служби України №3421-о від 26.10.2015р. "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного правління ДФС у Тернопільській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01.06.2020.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Державна фіскальна служба України (місцезнаходження: Львівська площа, 8, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 39292197);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 39403535);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство юстиції України (місцезнаходження: вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622).

Головуюча суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.