Рішення № 89597488, 01.06.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2873/19

01 червня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., представника позивача Ходюк К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1923-53, рішення №0007185305 від 07.02.2020 та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області від 15 листопада 2019 року №Ф-1923-53 в розмірі 26539,26 грн. з призначенням платежу "погашення заборгованості з ЄСВ".

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 22.06.2004 по 31.10.2019 вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець. Поряд з цим, зазначено, що позивач з 06.09.1993 по даний час перебуває у трудових відносинах з Новосільським обласним спеціальним навчально-виховним комплексом. Відповідно, отримувала від даного роботодавця заробітну плату, з якої й сплачувались податки та збори, зокрема, і єдиний внесок на загальнообов`язкове соціальне страхування. Незважаючи на це, Головним управлінням ДПС в Тернопільській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 листопада 2019 року №Ф-1923-53, щодо сплати заборгованості із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 26539,26 грн. Таким чином, позивач вважає протиправним нарахування їй єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та виставлення вимоги про сплату недоїмки, адже відповідні нарахування сум єдиного внеску за неї здійснювалися її роботодавцем, оскільки з заробітної плати щомісячно утримуються усі встановлені податки та єдиний соціальний внесок.

Ухвалою суду від 23 грудня 2019 року (головуючий суддя по справі - Хрущ В.Л.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено у справі судове засідання на 21.01.2020.

02.01.2020 до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області №Ф-1923-53 від 13.11.2018 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 15819,54 грн., на підставі якої Підволочиським районним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області відкрито виконавче провадження №58885678 від 12.04.2019. За наслідками розгляду вищевказаної заяви, судом постановлено ухвалу від 13.01.2020 про повернення заяви про забезпечення позову та повернення судового збору.

16.01.2020 представником позивача до суду подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій зокрема, просить суд визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки), а саме:

- №Ф-1923-53 від 13.11.2018 на суму 15819 грн. 54 коп. (борг станом на 31.10.2018);

- №Ф-1923-53 від 14.02.2019 на суму 2 457 грн. 18 коп. (борг станом на 31.01.2019);

- №Ф-1923-53 від 15.05.2019 на суму 21030 грн. 90 коп. (борг станом на 30.04.2019);

- №Ф-1923-53 від 15.05.2019 на суму 2754 грн. 18 коп. (борг станом на 30.04.2019);

- №Ф-1923-53 від 15.11.2019 на суму 26539 грн. 26 коп. (борг станом на 31.10.2019);

та зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області внести коригування до особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом виключення з особового рахунку платника податків недоїмки з єдиного соціального внеску на суму 26539,26 грн.

17.01.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в податкового органу були обґрунтовані підстави для формування вимог про сплату боргу, враховуючи дані інформаційної системи органів державної фіскальної служби, відповідно до яких за позивачем рахувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 26539,26 грн. На думку відповідача, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті які обрали спрощену систему оподаткування, і є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності за себе, як фізичні особи - підприємці. Відтак, сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу - підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець.

Також зазначено, що сторона відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь позивача судових витрат понесених при розгляді справи в повному обсязі, оскільки, у адміністративному позові та доданих до нього матеріалах не зазначається спосіб оплати позивачем за надану правничу допомогу, та не долучено документа для підтвердження фактичного розрахунку за наданні послуги. За наведених обставин представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову.

Судове засідання 21.01.2020 відкладено на 29.01.2020.

Судове засідання 29.01.2020, з метою необхідності витребування від відповідача додаткових пояснень, відкладено на 07.02.2020.

Судове засідання 07.02.2020 відкладено на 12.02.2020.

10.02.2020 представником позивача подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій заяник просить суд, окрім, вже заявлених позовних вимог, також, визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1923-53 від 16.01.2020 на суму 24106,65 грн. (борг станом на 31.12.2019).

10.02.2020 представником позивача до суду також подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області №Ф-1923-53-У від 13.11.2018 року про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 15819,54 грн., на підставі якої Підволочиським районним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області відкрито виконавче провадження №58885678 від 12.04.2019 року. За наслідками розгляду даної заяви, судом постановлено ухвалу, якою заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ходюк Катерини Миколаївни про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено. Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області у даній справі - забезпечено, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області №Ф-1923-53 від 13.11.2018 року про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 15819,54 грн. - до набрання судовим рішенням у справі №500/2873/19 законної сили.

У судовому засіданні 12.02.2020, судом, без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу, якою, заяви про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду. Також, у судовому засіданні оголошено перерву до 03.03.2020.

Судове засідання 12.03.2020 не відбулось, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Хрущ В.Л. на лікарняному.

30.03.2020 до суду представником позивача подано заяву про додаткове збільшення позовних вимог, в якій заявник просить суд, окрім, вже заявлених позовних вимог, також і, визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1923-53 від 10.03.2020 на суму 26231,17 грн. (борг станом на 29.02.2020), та скасувати рішення №0007185305 від 07.02.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, прийняте начальником Теребовлянського управління ГУ ДПС в Тернопільській області.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 №19 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №500/2873/19 у зв`язку із тривалою відсутністю головуючого судді та не можливістю продовжити ним розгляд справи у строки, встановлені КАС України.

Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю по справі - Осташа А.В.

17.04.2020 представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову до набрання судового рішення у справі №500/2873/19 законної сили шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області №Ф-1923-53 від 15.05.2019 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 2754,18 грн., на підставі якої Підволочиським районним відділом ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження №61162841.

Ухвалою суду від 24.04.2020 прийнято справу до розгляду та ухвалено повторно розпочати розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, судове засідання призначено на 12.05.2020.

Також, ухвалою суду від 24.04.2020 заява про забезпечення позову від 17.04.2020 задоволена та зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області №Ф-1923-53 від 15 травня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 2754,18 грн. у виконавчому провадженні ВП61162841 відкритому Підволочиським районним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) - до набрання судовим рішенням у справі №500/2873/19 законної сили.

04.05.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечуючи щодо заявлених позовних вимог, зазначив, що виходячи із відомостей інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , за нею рахується сума недоїмки по ЄСВ в розмірі 26231,17 грн., з підстав чого й була винесена податкова вимога про сплату податкового боргу (недоїмки) №Ф-1923-53 від 15.11.2019. Отже, підстави для її скасування відсутні, відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 12.05.2020 розгляду справи відкладено на 01.06.2020.

У судовому засіданні 01.06.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та заявах про збільшення позовних вимог.

Представника відповідача у судове засідання не з`явився, попередньо подавши клопотання про проведення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини справи.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 22.06.2004 по 31.10.2019 була зареєстрована, як фізична особа-підприємець (а.с.19).

Разом з тим, з 06.09.1993 по даний час, позивач перебуває у трудових відносинах з Новосільським обласним спеціальним навчально-виховним комплексом на посаді логопеда, а також, з 02.11.2016 по 23.08.2018 працювала на посаді вихователя у Кирилівському дошкільному навчальному закладі (а.с.20).

За обліковими даними інформаційної системи органів ДПС станом на 31.10.2019 за ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 26539,26 грн.

Із інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 по виду бюджету 70 (цільові фонди) вбачається, що в суму недоїмки по ЄСВ в розмірі 26539,26 грн. входить:

- станом на 09.02.2018 нарахована розрахункова сума ЄСВ за 2017 рік у розмірі 8448,00 грн.;

- станом на 21.01.2019 нарахована розрахункова сума ЄСВ за чотири квартали 2018 року у розмірі 9828,72 грн.;

- станом на 31.10.2019 нарахована розрахункова сума ЄСВ за два квартали 2019 року у розмірі 8262,54 грн.

На підставі вищевказаної заборгованості контролюючим органом були сформовані, оскаржувані у даній справі податкові вимоги.

Водночас, 07.02.2020 начальником Теребовлянського управління ГУ ДПС у Тернопільській області прийнято рішення №0007185305 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно якого до ОСОБА_1 застосовано за період з 10.02.2018 по 20.12.2019 штраф у розмірі 486,52 грн. та нараховано пеню у розмірі 1638,00 грн.

На вказане рішення позивачем до ГУ ДПС у Тернопільській області було подано скаргу, однак, остання рішенням №6/19-00-08-01-06/6922 від 16.03.2020 була залишена без розгляду.

Вважаючи оскаржувані вимоги та рішення №0007185305 від 07.02.2020 протиправними, позивач звернулась із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі – Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Таким чином, визначення наявності у особи статусу фізичної-особи підприємця має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов`язку сплати єдиного внеску.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №2464-VI облік осіб, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 5 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зокрема, фізичні особи-підприємці, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464-VI).

Таким чином, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

З урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, задля досягнення мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок сплати його роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податкових органах і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 04 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18).

Відповідно до довідки №64 від 11.11.2019 виданої Новосілківським обласним спеціальним навчально-виховним комплексом, позивач з 06.09.1993 по даний час працює у даному навчальному закладі логопедом, згідно наказу №235 від 06.09.1993. Разом з тим, позивач також з 02.11.2016 по 23.08.2018 працювала за зовнішнім сумісництвом на посаді вихователя у Курилівському дошкільному навчальному закладі. Прийнята згідно наказу №19 від 02.11.2016, та звільнена відповідно до наказу №44 від 23.08.2018 (а.с. 20).

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено, докази отримання таких в матеріалах справи відсутні, відповідачем під час розгляду справи не надані.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який винесені оскаржувані вимоги (2018 рік та 2020 рік), нараховував та сплачував роботодавець.

Таким чином, за встановлених судом обставин, позивач є застрахованою особою і платником єдиного внеску за позивача є роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний, що не враховано контролюючим органом при винесені оскаржуваних вимог.

Отже, за наведених вище мотивів, оскаржувані вимоги відповідача не можна вважати правомірними, а тому такі підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог позивача про скасування рішення №0007185305 від 07.02.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, прийняте начальником Теребовлянського управління ГУ ДПС в Тернопільській області, суд зазначає наступне.

Дослідивши оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №0007185305 від 07.02.2020, судом встановлено, що дане рішення було прийнято начальником Теребовлянського управління ГУ ДПС у Тернопільській області за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску ОСОБА_1 , згідно якого до неї застосовано, за період з 10.02.2018 по 20.12.2019 штраф у розмірі 486,52 грн. та нараховано пеню у розмірі 1638,00 грн.

Тобто, підставою прийняття вищевказаного рішення, стала несплата позивачем єдиного соціального внеску, згідно виставлених ОСОБА_1 вимог про сплату боргу (недоїмки) за визначений у рішенні період.

Отже, з огляду на викладене суд зазначає, що оскільки, згідно встановлених судом обставин, оскаржувані позивачем вимоги судом визнано протиправними та таким, що підлягають скасуванню, то відповідно за наслідком, підстави, які послужили для винесення рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №0007185305 від 07.02.2020 у даному випадку відсутні.

Тому, суд визнає за необхідне, визнати протиправним та скасувати рішення №0007185305 від 07.02.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, відновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача слід здійснити також шляхом зобов`язання відповідача внести коригування до особового рахунку платника податків, виключивши з особового рахунку такого платника недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами разом з Конвенцією як джерело права, та яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Крім того, представник позивача заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частиною 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До матеріалів справи представником позивача долучено належні та допустимі докази, які підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу (аркуш справи 26-29).

Представник відповідача у відзиві на позов заперечив щодо стягнення з них витрат на оплату правничої допомоги адвоката, оскільки вважає, що представником позивача не дотримано вимог ч.ч.4,5 ст.134 КАС України, оскільки, у адміністративному позові та доданих до нього матеріалах не зазначається спосіб оплати позивачем за надану правничу допомогу, та не долучено документа для підтвердження фактичного розрахунку за наданні послуги.

Відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, суд вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. в даній справі, є неспівмірною, оскільки вказана справа відповідно до пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності, відповідно не потребує значних затрат на її підготовку.

Окрім того, суд прийшов до висновку, що з огляду на складність та обсяг виконаних адвокатом робіт щодо підготовки та подання позовної заяви у цій справі, розумний та справедливий розмір винагороди за цю послугу для цілей включення її до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, не може перевищувати 2500 грн., оскільки виходячи із наданого представником позивача, акту приймання - передачі надання послуг правової допомоги до Договору про надання правової допомоги №12/11/19 від 12.11.2019, від 01.06.2020 підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже консультування, надання роз`яснень клієнту з приводу правомірності винесення спірного рішення та правовий аналіз документів, що їх стосуються, охоплюється підготовкою позовної заяви, а тому додаткових витрат не потребують.

Більше того, подальша необхідність подання представником позивача заяв про збільшення позовних вимог, що в свою чергу призвело до збільшення витрат на правничу допомогу, є наслідком не дослідження в повній мірі адвокатом усієї складності даної справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даній ситуації є підстави для зменшення розміру витрат на оплату послуг адвоката визначені ч.5 ст.134 КАС України, оскільки розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про зменшення розміру витрат на оплату послуг адвоката із 5000,00 грн. до 2500,00 грн., які підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки):

- №Ф-1923-53-У від 13.11.2018на суму 15 819 грн 54 коп. (борг станом на 31.10.2018);

- №Ф-1923-53-У від 14.02.2019 на суму 2 457 грн 18 коп. (борг станом на 31.01.2019);

- №Ф-1923-53 від 15.05.2019 на суму 21030 грн 90 коп. (борг станом на 30.04.2019);

- №Ф-1923-53-У від 15.05.2019 на суму 2754 грн 18 коп. (борг станом на 30.04.2019);

- №Ф-1923-53 від 15.11.2019 на суму 26 539 грн 26 коп. (борг станом на 31.10.2019);

- №Ф-1923-53 від 16.01.2020 на суму 24 106 грн 65 коп. (борг станом на 31.12.2019);

- №Ф-1923-53 від 10.03.2020 на суму 26 231 грн 17 коп. (борг станом на 29.02.2020).

3. Визнати протиправним та скасувати рішення №0007185305 від 07.02.20 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, прийняте начальником Теребовлянського управління ГУ ДПС в Тернопільській області.

4. Зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області внести коригування до особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом виключення з особового рахунку платника податків недоїмки з єдиного соціального внеску.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме: 768 грн 40 коп. сплаченого судового збору та 2 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 червня 2020 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.