Рішення № 89597437, 27.05.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/358/20

27 травня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А.В., за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Мурованої І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №10313-17 від 12.03.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Тернопільській області №10313-17 від 12.03.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у 2018 році позивачем помилково до податкового органу подано річний звіт по єдиному соціальному внеску (надалі - ЄСВ) за 2017 рік, щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Однак, оскільки позивач відноситься до категорії осіб звільнених від сплати за себе єдиного внеску, а заяв про добровільну участь у сплаті ЄСВ позивач до контролюючих органів не подавала, відповідачем необґрунтовано не взято до уваги у контексті принципів належного урядування статус пенсіонера та відсутність декларацій (річних звітів) з 2011 року по 2019 рік, крім помилково наданого. Таким чином, позивач зазначає про те, що відповідач не врахував всіх обставин щодо спірних відносин і не здійснив відповідні коригування, що мають вплив на майновий інтерес позивача. Отже, позивач вважає, що не має обов`язку щодо сплати єдиного внеску з сум доходу, а тому стверджує, що оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 дану позовну заяву залишено без руху.

13.02.2020 позивачем подано до суду заяву на усунення недоліків позовної заяви, разом з якою подано уточнену позовну заяву. Зокрема, в уточнені позовній заяві позивачем було змінено відповідача з Головного управління ДФС у Тернопільській області на Головне управління ДПС у Тернопільській області. Відтак, у позовних вимогах позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №10313-17 від 12.03.2018 року.

Ухвалою від 25.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 19.03.2020.

Судове засідання 19.03.2020 не відбулось у зв`язку із перебуванням головуючого судді Хрущ В.Л. на лікарняному.

15.04.2020 згідно розпорядження керівника апарату Тернопільського окружного адміністративного суду, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №500/358/20, у зв`язку із довготривалим перебуванням судді Хрущ В.Л. у відпустці (аркуш справи 60).

Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючого суддю по справі визначено Осташа А.В. (аркуш справи 61).

Ухвалою суду від 24.04.2020 прийнято справу до розгляду та ухвалено повторно розпочати розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено судове засідання у справі на 27.05.2020.

22.05.2020 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (аркуш справи 69-71), в якому зазначено, що Головне управління ДПС у Тернопільській області діяло відповідно до норм чинного законодавства, правил обліку та згідно процедур адміністрування ЄСВ. Нарахування єдиного внеску проведено на підставі самостійно поданого 22.01.2018 позивачем звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, в якому задекларовано суму єдиного внеску у розмірі 4224,00 грн., відтак, правові підстави для його скасування відсутні.

У судовому засіданні 27.05.2020 позивач позовні вимоги просила задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просила відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши позицію позивача та представника відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464).

Інструкцією, що визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом № 2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів є Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом МФУ від 20.04.2015 № 449 (далі Інструкція № 499).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та знаходиться на обліку у податковому органі, як фізична особа - підприємець.

Водночас, відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 від 02.12.2002, позивач - є пенсіонером (аркуш справи 8, 34) та згідно довідки Головного управління ПФУ в Тернопільській області від 31.10.2020 №82/02.17, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головного управління ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за віком (аркуш справи 19, 35).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Законом №2464 (стаття 25) передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У випадках, зазначених в абзаці дев`ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Відповідно до відомостей інтегрованої картки платника ЄСВ за позивачем обліковано недоїмку зі сплати ЄСВ відповідно до самостійно поданої звітності про суми нарахованого ЄСВ у сумі 4223,97 грн. (аркуш справи 72).

Згідно частини 2 статті 11 Закону №2464 із страховими коштами, акумульованими на рахунках органів доходів і зборів, здійснюються, зокрема такі операції:1) перерахування на рахунки Пенсійного фонду фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до встановлених законом пропорцій розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; 2) повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених сум; 3) повернення безпідставно стягнених сум єдиного внеску.

Відповідно до статті 26 Закону №2464 суми коштів, безпідставно стягнені територіальними органами доходів і зборів з юридичних і фізичних осіб, належать поверненню з рахунків органами доходів і зборів в триденний строк з дня прийняття рішення територіальним органом доходів і зборів або судом про безпідставність їх стягнення з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено, що 22.01.2018 позивачем помилково подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску у сумі 4224,00 грн. (аркуш справи 73-74).

Оскільки, єдиний соціальний внесок у сумі 4224,00 грн. є нарахованим, але не стягнутим, то питання про повернення зазначених коштів не є предметом розгляду у даній справі.

Водночас, суд визначаючись щодо заявлених позовних вимог бере до уваги рішення ЄСПЛ у справі Rysovskyy проти України, 29979/04, п.71, де зазначено, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки. Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, що не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Згідно статті 2 Закону № 2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Дана норма кореспондує пункту 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 14.04.2015 №435 (далі Порядок №435), згідно якого фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

Добровільна участь особи, яка виявили бажання бути платниками єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Судом не встановлено, а сторонами не доведено факту укладання договору про добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, відповідачем не надано достатніх доказів щодо обов`язку сплати ЄСВ з буку позивача.

Помилкова подача позивачем звіту за 2017 рік не свідчить про добровільну участь ОСОБА_1 у системі страхування.

Відповідно пункту 6 Розділу VI Інструкції №499 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом.

Позивач обґрунтувала обставини помилковості наданої звітності, при цьому в усному порядку повідомивши податкового інспектора про помилковість подання такого звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, проте, відповідачем не вчинено дій щодо коригування відомостей з єдиного внеску, натомість, 12.03.2018 прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1013-17У.

Згідно пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Судом встановлено, що звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік подано 22.01.2018, а оскаржувану вимогу прийнято 12.03.2018.

Відповідно до частини 4 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частина 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Кодексом адміністративного судочинства України (частина 5 статті 242) встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 805/2195/17 стосовно пункту 4 статті 4 Закону № 2464 зазначено: «аналіз даної норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу».

Судом встановлено, що позивач належить до категорії осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску, оскільки згідно пенсійного посвідчення серія НОМЕР_1 від 02.12.2002 позивач є пенсіонером та згідно довідки Головного управління ПФУ в Тернопільській області від 31.01.2020 №82/02.17 ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні ПФУ в Тернопільській області отримуючи пенсію за віком.

Таким чином, суд, згідно критеріїв частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначає, що складена відповідачем вимога № Ф-10313-17 від 12.03.2018 прийнята нерозсудливо, зокрема, без урахування статус позивача, як пенсіонера і платника єдиного податку, та з огляду на наявне завчасне інформування (до прийняття вимоги) про помилковість наданого звіту, без урахування усіх обставин справи у контексті права позивача на добровільну участь у системі загальнообов`язкового страхування.

Враховуючи встановлені обставини та досліджені під час розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивач є визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС в Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10313-17 від 12.03.2018 на суму 4223,97 грн.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області витрат зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн., виконавчого збору у розмірі 422,39 грн. та відраховані 20% коштів з пенсії позивача починаючи з січня 2020 року, то суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Таким чином, з огляду на приписи статті 132 КАС України, вимога позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області виконавчого збору у розмірі 422,39 грн. та відраховані 20% коштів з пенсії позивача починаючи з січня 2020 року, задоволенню не підлягає з огляду на те, що останні не віднесені чинним процесуальним законодавством до судових витрат.

Водночас, згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн. згідно квитанції №0.0.160104288.1 від 31.01.2020, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, що складаються лише із суми сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2018 №10313-17 у сумі 4223 грн 97 коп.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 840 грн 80 коп.

Реквізити сторін:

Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області: 46001, м.Тернопіль, вул.Білецька, 1 код ЄДРПОУ 43142763.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 травня 2020 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.