Рішення № 89597429, 26.05.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 606/173/20

26 травня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі: судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., представника позивача - Островської О.Н., представника відповідача - Смика А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Теребовлянського районного суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст.55 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" ст.55 Закону України "Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування".

Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 21.01.2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, передано на розгляд, згідно правил територіальної юрисдикції, до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Дана справа надійшла до Тернопільського окружного адміністративного суду 10.02.2020.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану адміністративну справу (№606/173/20) передано на розгляд судді Тернопільського окружного адміністративного суду Хрущ В.Л.

Ухвалою суду від 13.02.2020 прийнято до провадження справу №606/173/20 та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 №27 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №606/173/20 у зв`язку із тривалою відсутністю головуючого судді та не можливістю продовжити ним розгляд справи у строки, встановлені КАС України.

Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю по справі - Осташа А.В.

Ухвалою суду від 24.04.2020 прийнято справу до розгляду та ухвалено повторно розпочати розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено те, що позивач 23.12.2019 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення йому пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, листом відповідач позивачу відмовив у призначенні даної пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідного стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Позивач не погоджується із прийнятим рішенням, вказує на те що, відповідно до рішення Конституційного Суду України за №2-р/2019 від 04 червня 2019 року , яким згідно зі ст. 55 Закону України №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №911 право на пенсію за вислугою років мають, зокрема п. "е" працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України станом на 01 квітня 2019 року по березень 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

Згідно записів у його трудовій книжці, він має достатній стаж, а тому вважає, що має право на отримання пенсії за вислугою років.

Відповідачем до суду подано 05.03.2020 відзив на позовну заяву, в якому наведені заперечення проти позовних вимог, згідно яких зазначено, що відповідно до поданих позивачем документів на момент звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж позивача складає 27 років 06 місяців 02 дні, спеціальний страховий стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років складає 26 років 1 місяць 6 днів, обчислений по 10.10.2017, а отже для призначення пенсії за вислугу років підстав немає.

Представник позивача подала 11.03.2020 письмові пояснення, в яких зазначено, що позивач з 22.05.1989 по 28.05.1991 проходив військову службу, що відповідно до п."в", "д" ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримувала з мотивів, викладених в позовній заяві та письмових поясненнях, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо заявлених позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову, з підстав, наведених у відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 23.12.2019 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1258/0321 від 02.01.2020 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки відповідно до поданих позивачем документів на момент звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж позивача складає 27 років 06 місяців 02 дні, спеціальний страховий стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років складає 26 років 1 місяць 6 днів, обчислений по 10.10.2017, а отже для призначення пенсії за вислугу років підстав немає.

На обґрунтування зазначеного, відповідач посилається на пункт «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якого пенсії за вислугу років призначається працівникам освіти за умови наявності станом на 01.04.2015 спеціального стажу не менше 25 років, станом на 01.01.2016 - не менше 25 років 6 місяців, станом на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

Зі змісту ст. 22 Конституції України випливає, що конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон №1058).

Пунктом 2-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1058 передбачено, що, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII (далі - Закон № 2148) набрав чинності 11.10.2017.

Абзацами першим та другим пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, в редакції Закону №2148, встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Пункт «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII в редакції Законів України №213-VIII від 02.03.2015 року та №911VIII від 24.12.2015 року, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема в період з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців, в період з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

04.06.2019 Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII. Положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788 зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За змістом рішення Конституційного суду України положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті «а» статті 54 Закону №1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону №1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

В абзацах другому, четвертому пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010, Конституційний Суд України зазначив, «…що визнання неконституційним Закону №2222 у зв`язку з порушенням процедури його розгляду та ухвалення означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені та виключені Законом №2222. Це забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство, як Основного Закону держави на всій території України».

Отже, з 05.06.2019 положення пункту «е» частини 1 статті 55 Закону №1788 діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, а саме: « працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

Відтак, посилання пенсійного органу на те, що спеціальний страховий стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років складає 26 років 1 місяць 6 днів, обчислений по 10.10.2017, як для передумови права на пенсію за п. "е" ч. 1 ст. 55 Закону №1788 є - безпідставним, оскільки орган Пенсійного фонду посилається на редакцію Закону №1788, яка рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 визнана неконституційною.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 06.09.1991 відповідно до наказу №69 був прийнятий на роботу в Буданівське вище професійне училище на посаду майстра виробничого навчання де пропрацював без відриву від роботи до 30 квітня 2019 року і на підставі наказу №31-к від 22.04.2019 був звільнений за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України (аркуш справи 9).

Відповідно до ст. 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, оскільки судом встановлено, що позивач з 06.09.1991 по 22.04.2019 працював у Буданівському вищому професійному училищі на посаді майстра виробничого навчання, що підтверджується записом трудової книжки, то, для зарахування такого періоду до спеціального стажу позивача, були всі правові підстави. Чого відповідачем, зроблено не було.

Відтак, станом на час звернення до відповідача із відповідною заявою від 23.12.2019 про призначення пенсії за вислугу років, спеціальний стаж позивача був достатнім для призначення йому пенсії за вислугою років, а саме 27 років 6 місяців 2 дні.

Крім того, суд не приймає до уваги твердження представника позивача про зарахування до стажу роботи період з 22.05.1989 по 28.05.1991 проходження військової служби, виходячи з наступного.

Відповідно до п. "в", "д" ч.3 ст.56 Закону №1788 до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховуються також: в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно із ч.1 ст.38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Як випливає із записів трудової книжки позивача, перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією перевищує три місяці, тому не підлягає до зарахування до трудового стажу.

При цьому обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, керуючись повноваженнями, якими наділений суд при вирішенні справи відповідно до ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне обрати наступний спосіб захисту порушених прав позивача:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області викладене в листі від 02.01.2020 №1258/0321 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 23.12.2019.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовльнити.

2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області викладене в листі від 02.01.20 №1258/0321 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 23.12.2019.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 840 грн 80 коп.

Реквізити сторін:

- позивач ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 ;

- відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області: 46001, м.Тернопіль, майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 травня 2020 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.