Рішення № 89597345, 01.06.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 червня 2020 року м. Рівне №460/343/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач), звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (далі – відповідач), про стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області середнього заробітку за час затримки розрахунку сумі 49588,40грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.08.2018 року у відповідності до наказу № 219, позивач звільнений у запас Збройних Сил України та з ним було припинено контракт за пунктом 176 підпунктом 5 (у зв`язку із сімейними обставинами). Грошове забезпечення на час звільнення він не отримав тому і змушений був звернутися з відповідним позовом до суду. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 року у справі № 460/2697/18 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області про стягнення не виплаченого грошового забезпечення. Зазначеними рішенням стягнуто на користь позивача з відповідача грошове забезпечення, невиплачене при звільненні. Посилаючись на норми ст. 117 КЗпП України, позивач зазначає, що фактичний розрахунок відбувся після постановлення судового рішення лише 21 січня 2019 року. Таким чином, якщо рахувати з 22 серпня 2018 року по 21 січня 2019 року, то сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 49588,40грн. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач подав відзив на позов в якому вважає безпідставними вимоги позивача з тих підстав, що його вини у несвоєчасному розрахунку з позивачем немає. Також звертає увагу на неправильний розрахунок позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та наводить свій розрахунок. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Позивач подав відповідь на відзив в якому стверджує про правомірність своїх вимог.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, які висловлені у клопотанні про долучення додаткових доказів.

Позов надійшов до суду 15.02.2019.

19.02.2019 ухвалою суду відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

07.03.2019 від відповідача надійшов відзив на позов.

14.03.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив.

17.04.2019 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів.

17.04.2019 ухвалою суду провадження у справі зупинено.

20.11.2019 від відповідача надійшло уточнення до розрахунку середнього заробітку.

08.05.2020 ухвалою суду поновлено провадження у справі.

15.05.2020 від відповідача надійшли письмові пояснення до відзиву.

26.05.2020 від відповідача надійшли письмові пояснення до відзиву.

26.05.2020 від відповідача надійшла заява про долучення розрахунку середньоденного грошового забезпечення за вирахуванням податків та зборів, обов`язкових платежів.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені. Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі. Відповідач про причини неприбуття суд не повідомив.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

З врахуванням наведених норм, відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

За правилами ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені у заявах по суті, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив таке.

Обставини справи:

Позивач проходив службу у відповідача в ДПРЗ-1 з охорони об`єктів ПАТ «Рівнеазот» в періоди з 27.09.2010 по 17.04.2017 та з 01.12.2017 по 31.07.2018, що підтверджується відповідними наказами наявними в матеріалах справи.

Наказом Головного управління від 22.08.2018 № 219 (по особовому складу), позивача було звільнено зі служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік), припинено контракт за пунктом 176 підпунктом 5 (у зв`язку з сімейними обставинами), виключено з кадрів ДСНС України та знято з усіх видів забезпечення.

Грошове забезпечення на час звільнення позивач не отримав тому і змушений був звернутися з відповідним позовом до суду.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 року у справі № 460/2697/18 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області про стягнення не виплаченого грошового забезпечення. Зазначеними рішенням стягнуто на користь позивача з відповідача грошове забезпечення, невиплачене при звільненні у загальній сумі 55641,71грн (сума вказана за вирахуванням податків та зборів, обов`язкових платежів). При цьому, обставини щодо періоду нарахування та не виплати грошового забезпечення за період квітень 2017, з грудня 2017 по липень 2018 встановлені зазначеним рішенням суду. Рішення суду набрало законної сили 27.12.2018, отже в силу вимог ч. 4 ст. 78 КАС України, ці обставини не доказуються при розгляді даної справи.

Як слідує із матеріалів справи, заборгованість з грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі № 460/2697/18, в повному обсязі була зарахована позивачу на картковий рахунок 21.01.2019 згідно з меморіального ордеру № 165606081 від 18.01.2019.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або па яку вільно погоджується.

Згідно ст. 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Дане право безпосередньо реалізується шляхом гарантування своєчасної та повної виплати заробітної плати (грошового забезпечення).

За змістом частини першої статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

В силу приписів частини першої статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч. 2 ст. 117 КЗпП України).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений статтею 117 КЗпП обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати, роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Аналогічну правову позицію з цього питання висловлено Верховним Судом України в постанові від 15 вересня 2015 року у справі №21-1765а15, та підтримано правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у справі № 821/1083/17 від 26.02.2020.

Суд встановив, що виплату на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 року по справі № 460/2697/18, фактично здійснено Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області, 21.01.2019 року, що визнається всіма учасниками справи.

Отже, на користь позивача, з урахуванням судового рішення по справі № 460/2697/18, підлягає стягненню середньомісячний заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення за період з 22.08.2018 року по 21.01.2019року включно, що складає 153 календарних дні, а не 151, як стверджують позивач та відповідач.

Водночас, суд повторює, що за змістом ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

Оскільки днем звільнення позивача є 22.08.2018 і в цей день розрахунки з позивачем не були проведені, то саме цей день береться за дату, з якої починається час затримки виплати грошового забезпечення.

Окрім зазначеного, середній розрахунок за час затримки по день фактичного розрахунку, який здійснений безпосередньо позивачем у сумі 49588,40грн, суд до уваги не приймає з огляду на таке.

Розрахунок середнього заробітку здійснюється на підставі пунктів 2 та 8 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року № 100.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту визначено Інструкцією про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового І начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом МВС України від 23.05.2015 № 475, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 травня 2015 року за №544/26989 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 8 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до п. 9 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України» від 11 липня 2013р. № 593, загальний період служби цивільного захисту включає час перебування особи рядового і начальницького складу на службі цивільного захисту і встановлюється у календарному обчисленні.

А згідно п. 6 Інструкції № 475, при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць, розмір виплати за кожний календарний день перебування на службі визначається шляхом поділу суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Таким чином, положення п. 6 Інструкції № 475 та п. 9 Положення № 593 прямо зазначають, що грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу, зокрема позивачу, виплачується не за робочі дні, а за календарні дні, що відповідає п. 8 Порядку № 100.

Згідно Інформації відповідача для обрахування середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 (а. с. 44, 122), за останні два календарні місяці червень-липень 2018 року, позивачу нараховано 14276,60грн. Протягом цих двох місяців був 61 календарний день. Виходячи з цього, середньоденний заробіток позивача становить (14276,60: 61) = 234,04грн.

Як наведено вище по тексту, за період з 22.08.2018 року по 21.01.2019 року було 153 календарних дні, а тому, середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , складає 35808,12грн.

При цьому, суд наголошує, що відповідно до п. 3 Порядку № 100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України).

Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є, відповідно, обов`язком роботодавця, а не працівника, то сума заробітної плати, оплата відпусток та матеріальної допомоги на оздоровлення визначена без утримання такого податку та інших обов`язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.

За наведених обставин, оскільки Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області порушено право ОСОБА_1 на належну оплату праці та це порушення встановлене рішенням суду, яке набрали законної сили, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково та стягнути середньомісячний заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення за період з 22.08.2018р. по 21.01.2019р. у розмірі 35808,12грн, як суму відшкодування за час затримки виплати грошового забезпечення в день звільнення.

Водночас, сума середньомісячного заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення у розмірі 35808,12грн включає у себе податки, збори та обов`язкові платежі, а саме: податок на доходи фізичних осіб (18,0%) у розмірі 6445,46грн (35808,12грн х 18,0%); військовий збір (1,5%) у розмірі 537,12грн (35808,12грн х 1,5%), отже разом підлягає утриманню із суми 35808,12грн - 6982,58грн податків, зборів та обов`язкових платежів. Таким чином, до стягнення на користь позивача з відповідача належить сума у розмірі 28825,54грн.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Із викладеного слідує, що позивач під час розгляду справи про стягнення заробітної плати звільнений від сплати судового збору.

Натомість судом встановлено, що за подання даного позову, позивачем сплачено 768,40грн судового збору згідно квитанції від 15.02.2019 № 33, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи.

Отже, сума судового збору у розмірі 768,40грн є сумою, внесеною у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки клопотання позивача про повернення судового збору на час вирішення даної справи по суті відсутнє, то таке питання буде вирішено судом після надходження відповідного клопотання.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення за період з 22 серпня 2018р. по 21 січня 2019р. у розмірі 28825,54грн (двадцять вісім тисяч вісімсот двадцять п`ять гривень, 54коп). Загальна сума середньомісячного заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 складає 35808,12грн (тридцять п`ять тисяч вісімсот вісім гривень, 12коп), а за вирахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів - 28825,54грн (двадцять вісім тисяч вісімсот двадцять п`ять гривень, 54коп).

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України надзвичайних ситуацій у Рівненській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення в сумі 13780,28грн – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач – Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Гетьмана Полуботка, 37; код ЄДРПОУ 38610634).

Повний текст рішення складений 01 червня 2020 року.

Суддя Комшелюк Т.О.