Рішення № 89597041, 02.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1826/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

представник позивача - Пилат Є.І.

представника відповідача - Кузь І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради про зобов`язання розглянути на сесії Львівської міської ради клопотання позивача від 07.08.2019 №3-В-90180/ап-2403 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0376 га для будівництва житлового будинку та господарських споруд.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Проте, Львівська міська рада жодного рішення по суті заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не приймала. Просив позов задовольнити.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю. Свої заперечення обґрунтовує тим, що управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради на звернення позивача від 07.08.2019 №3-В-90180/АП- 2403 було надано відповідь від 10.10.2019 №2403-4316, в якій роз`яснено, що на запропоновану ОСОБА_1 земельну ділянку ухвалою Львівської міської ради від 14.02.2019 №4687 громадянину ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку. Вважає, що в управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради відсутні підстави для підготовки проекту рішення Львівської міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доводи представника позивача та представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи наступним.

07.08.2019 року позивач звернувся до Львівської міської ради з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0376 га для будівництва житлового будинку та господарських споруд, що підтверджується відповідним описом прийнятих документів № З-В-9018 АП-2430. До заяви було долучено копії таких документів: копія паспорта громадянина України, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, графічний матеріал місця розташування земельної ділянки.

10.10.2019 управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради на звернення позивача від 07.08.2019 року №3-В-90180/АП- 2403 було надано відповідь за №2403-4316, в якій роз`яснено, що на запропоновану ОСОБА_1 земельну ділянку ухвалою Львівської міської ради від 14.02.2019 №4687 громадянину ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку.

Вважаючи, що Львівська міська рада за результатами звернення ОСОБА_1 не прийняла жодного рішення звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно ж до приписів частини першої статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з статтею 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з пунктом 21 частини 1 статті 43 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частинами 1-2 статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування визначаються у частині другій статті 116 ЗК України.

Згідно із статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).

Встановлення органу, який є «відповідним», тобто має законні повноваження розглядати клопотання, повинно передувати з`ясуванню обґрунтованості рішення, ухваленого за підсумками розгляду клопотання.

Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені у ст. 122 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає суду підстави для висновку, що вирішення питання з приводу відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва здійснюється у порядку та спосіб, що визначені статтею 118 ЗК України.

Відтак, органом, який у відповідності до вимог статті 122 ЗК України уповноважений розглядати клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у випадку спірних правовідносин, є Міськрада і вирішення даного питання, згідно з положеннями статей 26, 43 та 59 Закону №280/97-ВР повинно відбуватись виключно на пленарних засіданнях цієї ради шляхом прийняття відповідного рішення.

З аналізу вказаних норм вбачається, що відповідач отримавши заяву позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність повинен був розглянути її та прийняти за результатом розгляду відповідне рішення, яке викладається у формі ухвали.

Відповідачем не надано доказів про належний розгляд заяви ОСОБА_1 .

В свою чергу, у відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Отже, положеннями вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань у межах повноважень міської ради, цей орган має прийняти відповідну ухвалу. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, відповідь управління земельних ресурсів, наведена у листі від 10.10.2019 за №2403-4316, мала бути оформлена відповідною ухвалою міської ради.

За таких обставин можливо ефективно захистити його порушені права шляхом зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення про надання відповідного дозволу, або про відмову у наданні відповідного дозволу.

Враховуючи викладене, належним способом захисту порушеного права позивача у цьому випадку є зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0376 га для будівництва житлового будинку та господарських споруд.

Суд дійшов висновку, що відсутність належним чином оформленого рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або про відмову у його наданні, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з тих, які повинен був ухвалити за законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №815/6094/17, від 09.01.2020 у справі № 820/4433/17, від 02.04.2020 у справі №461/2364/17.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, насамперед, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача розглянути на сесії Львівської міської ради клопотання ОСОБА_1 від 07.08.2019 №3-В-90180/ап-2403 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0376 га для будівництва житлового будинку та господарських споруд є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Львівську міську раду розглянути на сесії Львівської міської ради клопотання ОСОБА_1 від 07.08.2019 №3-В-90180/ап-2403 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0376 га для будівництва житлового будинку та господарських споруд.

Стягнути з Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) за рахунок його бюджетних асигнувань 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКАА НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2020.

Суддя Р.М. Брильовський