Рішення № 89597005, 28.05.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/899/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Цукорник С.Г.,

представника відповідача Гавриляка Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення, зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, із вимогами:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Львівській області від 28.05.2019 року №89333-50;

-зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області виключити з інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 записи про нарахування податкового боргу у сумі 5089,46 грн.;

-зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області виключити з інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 записи про нарахування податкового боргу та штрафних санкцій, нарахованих у зв`язку з помилковою сплатою суми єдиного податку у розмірі 4810,00 грн. на недіючий рахунок ГУ ДКСУ у Львівській області;

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №16969/10/13-01-52-05 від 17.12.2019 року про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 31.12.2019 року з реєстру платника єдиного податку.

Ухвалою судді від 30.01.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

12.03.2020 року позивач подав до суду заяву про уточнення предмету позову, яку судом прийнято до розгляду. Згідно з цією заявою, позивач просить суд:

-зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області відкоригувати в інформаційній системі органів ДФС дані інтегрованої картки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом виключення податкового боргу у сумі 4810,00 грн., нарахованого у зв`язку з помилковою сплатою 26.01.2015 року суми єдиного податку у розмірі 4810,00 грн. на недіючий рахунок ГУ ДКСУ у Львівській області, та штрафу у розмірі 20% за платежем єдиний податок з фізичних осіб у сумі 7401,10 грн., протиправність нарахування яких встановлена рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/3330/17 від 12.12.2017 року, що набрало законної сили;

-визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у Львівській області від 28.05.2019 року №89333-50 про сплату податкового боргу в сумі 5089,46 грн.;

-зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області відкоригувати в інформаційній системі органів ДФС дані інтегрованої картки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом виключення податкового боргу у сумі 5089,46 грн., у тому числі основного платежу у сумі 4153,65 грн., штрафних санкцій у сумі 933,34 грн., пені у сумі 2,47 грн.

-визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Львівській області №16969/10/13-01-52-05 від 17.12.2019 року про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 31.12.2019 року з реєстру платника єдиного податку.

Ухвалою суду від 14.05.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Сторонами при розгляді справи було подано до суду заяви по суті справи – письмові відзиви, відповідь на відзив, заперечення.

Відповідно до позиції позивача, яка ним висловлена, зокрема, в позові, інших письмових заявах, що були подані до суду, він вважає, що відповідачем було безпідставно відображено в інтегрованій картці платника податків інформацію про наявність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості з обов`язкових платежів (у частині єдиного податку, штрафних санкцій, пені).

Позивач наголошує на тому, що ним дійсно було у 2015 році сплачено суму узгодженого податкового зобов`язання з єдиного податку в розмірі 4810,00 грн. на недіючий рахунок ГУ ДКСУ у Львівській області. Однак, це не є правовою підставою для висновку про невиконання ним свого обов`язку як платника податків і допущення відповідного правопорушення.

ОСОБА_1 також відзначає, що він одразу звернувся до компетентного органу щодо виправлення помилки. А в подальшому (через необґрунтоване визначення позивачеві податковим органом суми грошового зобов`язання з єдиного податку, застосування штрафних санкцій, опису майна у податкову заставу) він звернувся до суду, який підтвердив доводи позивача, що засвідчується постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2018 року у справі №813/3330/17.

ОСОБА_1 підкреслює, що в таких судових рішеннях було встановлено відсутність порушень із його сторони в частині справляння єдиного податку за період до 3 кварталу 2017 року. Однак, не дивлячись на відповідні рішення та встановлені обставини, податковим органом і надалі обліковується за позивачем ця заборгованість з єдиного податку в інтегрованій картці платника, що призводить до безпідставних претензій зі сторони контролюючих органів.

Позивач зазначає, що у подальші періоди (які не були предметом оцінки в справі №813/3330/17) він належним чином сплачував єдиний податок, відповідно до задекларованих значень, а тому в нього не може існувати заборгованість з такого платежу.

Проте, без будь-яких фактичних підстав для цього, у інтегрованій картці фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відображена заборгованість з єдиного податку, зокрема, на звітні квартали 2019 року, хоча вона в дійсності відсутня.

У зв`язку з чим, податковим органом було необґрунтовано, за реальної відсутності заборгованості з єдиного податку, виключено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 із 31.12.2019 року з реєстру платника єдиного податку.

Також, податковим органом було безпідставно прийнято податкову вимогу ГУ ДФС у Львівській області від 28.05.2019 року №89333-50 про сплату податкового боргу в сумі 5089,46 грн., хоча такого боргу не існує.

Окрім того, позивач вважає, що податковий орган прийняв спірні рішення з порушенням процедури, оскільки не провів перевірки відповідного виду та не склав акта за її результатом, що могло би бути джерелом відомостей про порушення зі сторони позивача приписів податкового законодавства.

У зв`язку з чим, позивач, покликаючись на фактичні обставини справи, норми чинного законодавства України, судову практику, вважає, що протиправні рішення відповідача слід скасувати, а також зобов`язати його привести дані інтегрованої картки у відповідність до реальних обставин.

Відтак, ОСОБА_1 вважає свої вимоги повністю обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до позиції відповідача, яка ним висловлена у відзивах, інших письмових заявах, що були подані до суду, він вважає вимоги позивача безпідставними.

А саме, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець і був платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5%.

У той же час, станом на 01.12.2019 року за даними інтегрованої картки платника податку в позивача числилася заборгованість із єдиного податку в сумі 5113,30 грн. і на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Зазначена інформація підтверджується даними інтегрованої картки платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Відповідно до приписів Податкового кодексу України це є підставою для анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку та виключення з реєстру платників такого податку з 31.12.2019 року, що й було вчинено контролюючим органом у повній відповідності з нормами закону та за наявності для цього підстав.

При цьому, відповідач зазначає, що в даному випадку закон не передбачає проведення документальної перевірки, а тому, доводи позивача про незаконність рішень з цих підстав є голослівними.

Також відповідач підкреслює, що оскільки у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 числився податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 5089,46 грн. (що також засвідчується даними інтегрованої картки платника), то контролюючим органом у межах його повноважень було сформовано 28.05.2019 року податкову вимогу для погашення такої заборгованості.

Окрім того, за позицією Головного управління ДПС у Львівській області, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині зобов`язання податкового органу здійснити коригування відомостей інтегрованої картки платника за певними параметрами є втручанням у дискреційні повноваження такого органу й це виходить поза межі компетенції суду.

Таким чином, відповідач підстав для задоволення позовних вимог не вбачає.

У судових засіданнях позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні тим, які викладені у письмових заявах до суду, просили суд позов задоволити.

Представник відповідача у судових засіданнях позов не визнав, ствердив про його безпідставність, а тому, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача, відповідача, розглянувши їхні доводи та заперечення, дослідивши зібрані в справі докази, об`єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити, виходячи з наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що не заперечується учасниками справи та випливає з наявних матеріалів.

Як засвідчується свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 01.04.2014 року зареєстрований як платник єдиного податку 3 групи зі ставкою 5%.

Зібраними в справі доказами засвідчується, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було декларовано доходи та грошові зобов`язання з єдиного податку, про що ним подавалися відповідні податкові декларації.

А саме, позивачем подано декларації від 28.01.2015 року на суму єдиного податку 4810,00 грн., 23.07.2015 року на суму єдиного податку 6656,01 грн., 03.11.2015 року на суму єдиного податку 4077,80 грн., 15.01.2016 року на суму єдиного податку 7400,63 грн., 26.04.2016 року на суму єдиного податку 282,04 грн., 12.07.2016 року на суму єдиного податку 4287,10 грн., 24.10.2016 року на суму єдиного податку 4635,00 грн., 17.01.2017 року на суму єдиного податку 8443,50 грн., 24.04.2017 року на суму єдиного податку 7699,63 грн., 05.07.2017 року на суму єдиного податку 1819,00 грн., 18.10.2017 року на суму єдиного податку 1601,13 грн., 12.01.2018 року на суму єдиного податку 9270,74 грн., 20.04.2018 року на суму єдиного податку 4803,78 грн., 19.07.2018 року на суму єдиного податку 739,25 грн., 16.10.2018 року на суму єдиного податку 10113,70 грн., 23.01.2019 року на суму єдиного податку 7003,94 грн., 12.04.2019 року на суму єдиного податку 4153,65 грн., 09.07.2019 року на суму єдиного податку 0 грн., 15.10.2019 року на суму єдиного податку 213,16 грн., копії яких наявні у справі. Окрім того, відповідно до доводів сторони позивача, ним було задекларовано 05.05.2015 року суму єдиного податку 0 грн., 30.01.2020 року суму єдиного податку 5904,18 грн., що узгоджується з даними інтегрованої картки платника.

Як встановлено судом, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було здійснено сплату задекларованих сум єдиного податку до бюджету.

А саме, сплачено 4810,00 грн. (платіжне доручення від 26.01.2015 року №15), 6656,01 грн. (платіжне доручення від 28.07.2015 року №41), 4077,80 грн. (платіжне доручення від 04.11.2015 року №67), 7400,63 грн. (платіжне доручення від 21.01.2016 року №81), 282,04 грн. (платіжне доручення від 25.04.2016 року №93), 4287,10 грн. (платіжне доручення від 11.07.2016 року №98), 4635,00 грн. (платіжне доручення від 18.10.2016 року №106), 8443,50 грн. (платіжне доручення від 18.01.2017 року №115), 7699,63 грн. (платіжне доручення від 24.04.2017 року №120), 1819,00 грн. (платіжне доручення від 05.07.2017 року №132), 1601,13 грн. (платіжне доручення від 27.10.2017 року №165), 9270,74 грн. (платіжне доручення від 09.01.2018 року №174), 4803,78 грн. (платіжне доручення від 20.04.2018 року №182), 740,00 грн. (платіжне доручення від 13.07.2018 року №185), 10114,00 грн. (платіжне доручення від 12.10.2018 року №191), 7004,00 грн. (платіжне доручення від 15.01.2019 року №197), 4154,00 грн. (платіжне доручення від 10.04.2019 року №206), 213,16 грн. (платіжне доручення від 15.10.2019 року №218). При цьому, як не заперечується сторонами, сплата єдиного податку в сумі 4810,00 грн. (платіжне доручення від 26.01.2015 року №15) була здійснена на помилковий (недіючий) бюджетний рахунок.

Судом установлено, що на цей час за даними інтегрованої картки платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у такого суб`єкта обліковується податковий борг (у різних значеннях за різні періоди).

А зокрема, 19.02.2015 року у інтегрованій картці платника нараховано всього заборгованості 4810,00 грн. (код операції 951), 19.08.2015 року обчислено 5559,57 грн. (код операції 951), 19.02.2016 року обчислено 5628,10 грн. (код операції 951), 19.08.2016 року обчислено 5766,97 грн. (код операції 951), 19.02.2017 року обчислено 5902,05 грн. (код операції 951), 19.11.2017 року обчислено 5940,48 грн. (код операції 951), 19.02.2018 року обчислено 6106,69 грн. (код операції 951), 19.08.2018 року обчислено 6124,56 грн. (код операції 951), 19.11.2018 року обчислено 6292,30 грн. (код операції 951), 19.02.2017 року обчислено 5902,05 грн. (код операції 951), 20.05.2019 року обчислено 5089,46 грн. (код операції 951), 21.11.2019 року обчислено 5113,30 грн. (код операції 951).

Відповідно до даних інтегрованої картки платника, що також не заперечується сторонами, в позивача кожного місяця впродовж 3 і 4 кварталів 2019 року числиться податковий борг.

У зв`язку з чим, як установлено при розгляді справи, ГУ ДФС у Львівській області було складено стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкову вимогу від 28.05.2019 року №89333-50 щодо погашення податкового боргу в сумі 5089,46 грн. (основний платіж 4153,65 грн., штрафні (фінансові) санкції 933,34 грн., пеня 2,47 грн.) станом на 27.05.2019 року.

Окрім того, рішенням ГУ ДПС у Львівській області від 17.12.2019 року №16969/10/13-01-52-05 фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 із 31.12.2019 року виключено з реєстру платника єдиного податку, в зв`язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (сума податкового боргу на 01.12.2019 року становить 5113,30 грн.), що підтверджено інтегрованою карткою платника податків.

Указане стало причиною звернення позивача до суду з цим позовом, оскільки він не погоджується з такими діями та рішеннями контролюючого органу, вважаючи, що в нього відсутня заборгованість з єдиного податку, яка безпідставно обліковується в інтегрованій картці платника податків.

Крім того, у матеріалах справи наявні судові рішення у справі №876/149/18 (на які покликається позивач) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу та податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року (залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 року) у справі №876/149/18 було визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.09.2017 року №0113051311, податкову вимогу від 29.05.2015 року №2040-23, рішення від 06.07.2015 року №10868 про опис майна у податкову заставу.

Зокрема, при розгляді такої справи №876/149/18, судами було встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 сплачено 4810,00 грн. єдиного податку (платіжне доручення від 26.01.2015 року №15) на недіючий рахунок ГУ ДКСУ у Львівській області. У зв`язку з цим, контролюючим органом було відображено відповідне зобов`язання як податковий борг, відтак, застосовано до платника податків заходи реагування. Однак, за висновками суду такі дії та рішення податкового органу були неправомірними, оскільки платник податків здійснив перерахування сум податку до бюджету, хоча й на помилковий рахунок, що не є несплатою відповідного податкового зобов`язання позивачем.

З огляду на вказане, установивши необхідні дійсні обставини справи, суд, вирішуючи даний спір, керуючись принципом змагальності сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ураховуючи визначений законом обов`язок з доказування в такій категорії справи, постановляючи рішення, виходить із наступного.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (тут і далі нормативно-правові акти в редакції, релевантній на час спірних правовідносин), платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи.

В силу п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України, законами з питань митної справи.

Згідно з п.п.37.1, 37.2 ст.37 Податкового кодексу України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються Податковим кодексом України або законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими Податковий кодекс України та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Відповідно до п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Виходячи зі змісту ст.46 Податкового кодексу України, підставою для нарахування та сплати грошового зобов`язання є податкова декларація платника податків.

Як визначено п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Податковим кодексом України. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Абзацом 1 п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Податковим кодексом України.

Пункт 295.3 ст.295 Податкового кодексу України визначає, що платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Відповідно до ч.4 ст.45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Пунктом 23-1 ст.2 Бюджетного кодексу України визначено, що єдиний казначейський рахунок – це рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі – Казначейство України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні.

Відповідно до приписів ч.5 ст.45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.

Таким чином, виходячи з наведених положень нормативно-правових актів і встановлених дійсних обставин справи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було сплачено до бюджету суми визначеного й узгодженого (задекларованого) грошового зобов`язання з єдиного податку, що засвідчується податковими деклараціями та платіжними документами.

При цьому, суд не знаходить жодних доказів на підтвердження того, що позивачем не було вчинено дії на сплату узгодженого грошового зобов`язання й допущено виникнення та існування заборгованості з відповідного податку, про що стверджує відповідач.

У цьому контексті суд відзначає, що доводи контролюючого органу в частині існування в позивача податкового боргу зводяться лише до того, що така інформація міститься в інтегрованій картці платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Проте, відповідач не навів жодних обґрунтувань причинам виникнення такої заборгованості та не подав жодних доказів, які би засвідчували дійсне допущення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 порушення податкового законодавства, не підтвердив відповідність даних інформаційної системи первинним документам.

У зв`язку з чим, слід наголосити на тому, що саме по собі відображення певних значень у інтегрованій картці платника (наприклад щодо існування заборгованості) не може бути самостійним і достатнім їх підтвердженням, у разі, якщо інша особа не погоджується з такими даними. У такому випадку контролюючий орган зобов`язаний довести фактичні причини та підстави відображення таких відомостей, що дасть змогу перевірити їх обґрунтованість і правомірність, їх відповідність первинним документам і узгодженість із дійсними обставинами справи.

Однак, в означеному випадку відповідачем не надано належних й розумних пояснень щодо причин обліку в інформаційній системі податкового боргу за позивачем, окрім як лише посиланням на дані цієї ж інформаційної системи.

Більш того, наявними в матеріалах справи доказами (копіями податкових декларацій, платіжних доручень щодо перерахування податку, судовими рішеннями) засвідчується, що позивачем було сплачено до бюджету єдиний податок у сумі не меншій, ніж задекларована. Таким чином, це свідчить про виконання платником податків свого обов`язку, що відповідачем не було спростовано і не роз`яснено розбіжності між відповідними доказами й даними інтегрованої картки платника.

Таким чином, указані відомості інтегрованої картки платника позивача не можуть бути належною підставою для застосування щодо нього негативних наслідків.

Як же встановлено судом, вважаючи, що в позивача наявна заборгованість із єдиного податку, ГУ ДФС у Львівській області було прийнято податкову вимогу від 28.05.2019 року №89333-50 про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 5089,46 грн.

Відповідно до п.п.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкова вимога – письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Згідно з п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг – сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Як визначено у п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Проте, зважаючи на ту обставину, що факт виникнення в позивача податкового боргу в такому розмірі не доведений фактичними даними й належними доказами, а також це суперечить зібраним у цій справі і неспростованим відповідачем доказам, вимога про погашення ним такого боргу є необґрунтованою.

Також, ГУ ДПС у Львівській області було прийнято рішення від 17.12.2019 року №16969/10/13-01-52-05 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із реєстру платника єдиного податку на підставі п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України через наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Згідно з п.п.3 п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів – в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Однак, зважаючи на ту обставину, що факт виникнення в позивача податкового боргу і його існування не доведений фактичними даними й належними доказами, а також суперечить зібраним і неспростованим доказам, анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку є безпідставним.

Крім цього, враховуючи доводи сторони позивача про порушення процедури анулювання реєстрації платником єдиного податку, суд відзначає, що абз.1 п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

У той же час, у даному випадку акт перевірки (в якому було би зафіксоване порушення при справлянні єдиного податку) не складався, а отже, рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації не кореспондує змісту п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298, п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що оспорювані рішення суб`єкта владних повноважень (податкова вимога та рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку) є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимоги про коригування інтегрованої картки платника суд відзначає наступне.

Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422.

Відповідно до п.2 розділу І Порядку №422, інтегрована картка платника (далі – ІКП) – форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

У п.1 розділу ІІ Порядку №422 визначено, що органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Як зазначено вище, в інтегрованій картці платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 наявні відомості про податковий борг такого платника податків, проте, така інформація не відповідає показникам первинних документів і суперечить зібраним доказам. Також і контролюючим органом не доведено правомірність обліку за позивачем відповідних сум заборгованості зі сплати єдиного податку.

Відтак, інформація, яка міститься у інтегрованій картці платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 і щодо якої наявний спір не може вважатися достовірною.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині, які спрямовані на приведення даних інтегрованої картки платника у відповідність до фактичних обставин. При цьому, не змінюючи суть заявлених позовних вимог, з метою ефективного виконання рішення, суд конкретизує рішення в частині дій, які зобов`язаний вчинити відповідача задля усунення спірних розбіжностей.

Суд відхиляє доводи сторони відповідача про те, що таке рішення (про зобов`язання коригувати інтегровану картку) є втручанням у його дискрецію, позаяк, дискреція існує в разі наявності у суб`єкта владних повноважень кількох правомірних варіантів рішень, із яких він вільний самостійно обирати. В даному ж випадку, у відповідача наявний лише обов`язок вести інтегровану картку платника відповідно до реальних даних, забезпечуючи її достовірність, а отже, у нього відсутня дискреція, про що він помилково стверджує.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар. 45 рішення в справі «Бочаров проти України», пар.53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», пар.43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи підтверджують та обґрунтовують позовні вимоги, з якими до суду звернувся позивач. При цьому, відповідачем не доведено правомірність своїх дій та рішень у відповідності до вимог, встановлених ч.2 ст.19 Основного Закону та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов є підставним й підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з нормами ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

У зв`язку з чим, суд розподіляє обґрунтовані та підтверджені судові витрати на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 9, 14, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39462700; вул.Стрийська, буд.35, м.Львів) про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення, зобов`язання до вчинення дій задоволити повністю.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області відкоригувати в інформаційній системі органів ДФС дані інтегрованої картки платника шляхом виключення податкового боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у сумі 4810,00 грн., нарахованого 19.02.2015 року (код операції 951), а також штрафних санкцій, що нараховані на суму такого податкового боргу.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Львівській області від 28.05.2019 року №89333-50 про сплату податкового боргу в сумі 5089,46 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області відкоригувати в інформаційній системі органів ДФС дані інтегрованої картки платника шляхом виключення податкового боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у сумі 5089,46 грн., нарахованого 20.05.2019 року (код операції 951), а також штрафних санкцій, що нараховані на суму такого податкового боргу.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 17.12.2019 року №16969/10/13-01-52-05 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 31.12.2019 року з реєстру платника єдиного податку.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039; вул.Стрийська, буд.35, м.Львів) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 7146 (сім тисяч сорок шість) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2020 року.