Рішення № 89596881, 02.06.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 червня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1644/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності незаконною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач, Марківське ОУПФУ), у якому позивачка просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Марківського ОУПФУ від 12.03.2020 № 11 за заявою № 9 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника;

- зобов`язати Марківське ОУПФУ призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 01.05.2019.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивачка 03.03.2020 через портал ПФУ звернулась із заявою про перехід на інший вид пенсії – з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті ОСОБА_2 мав статус пенсіонера за віком та перебував на обліку в Київському об`єднаному управлінні ПФУ м. Харкова. До заяви був доданий відповідний пакет документів.

12.03.2020 на порталі ПФУ з`явилась інформація про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника. За письмовим запитом на електронну пошту було отримано рішення про відмову у перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що померлий ОСОБА_2 не знаходився на обліку у відповідача.

Позивачка вважає вказані дії протиправними та такими, що порушують її права на соціальний захист.

Ухвалою суду від 22.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (арк. спр. 25-26).

14.05.2020 за вх. № 18903/2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк.спр. 51-53), в якому останній заперечував проти позовних вимог з огляду на наступне.

Управління, розглянувши заяву про призначення пенсії № 9 від 03.03.2020 про перехід на інший вид пенсії - з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 36 розділу V Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» було відмовлено.

Відповідно до п. 1 ст. 36 Закону пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера - незалежно від тривалості страхового стажу. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Підпунктом першим п. 2 цієї статті визначається, що непрацездатними членами сім`ї вважається чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.

Позивачка звернулася до управління з заявою від 27.11.2014 щодо переведення пенсії з непідконтрольної території, а 03.03.2020 звернулася з заявою щодо переходу на пенсію у разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки внутрішньо переміщеної особи померлий годувальник на момент смерті не перебував на обліку в управлінні.

Враховуючи вищевикладене, управлінням прийнято рішення відмовити позивачці у переході на пенсію в разі втрати годувальника відповідно ст. 36 розділу V Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з тим, що померлий на обліку в управлінні не перебував. Позивач до цього часу правом на звернення до суду про підтвердження юридичного факту перебування на утриманні не скористався.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування їх посадовці зобов`язаний діяти на підставі, в межах повноважень і в спосіб передбачений законодавством України. Тому, відповідач вважає дії управління правомірними.

На підставі вищевикладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 (арк. спр. 5-7), має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 11.06.2018 № 4886 (арк. спр. 4), перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до свідоцтва про шлюб від НОМЕР_2 НОМЕР_3 (арк. спр. 18).

Як зазначено у відзиві на позовну заяву, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Марківському ОУПФУ Луганської області з 27.11.2014.

Відповідно до розпорядження УПФУ в Ленінському район м. Харкова від 19.05.2015 № 10051 ОСОБА_2 взято на облік як отримувача пенсії за віком з 01.04.2014 (арк. спр. 35).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київський області внесено актовий запис № 1781 та видано свідоцтво про смерть НОМЕР_4 (арк. спр. 18 зв.).

Розпорядженням Київського ОУПФУ в м. Харкові від 30.10.2019 ОСОБА_2 знято із обліку у зв`язку зі смертю (арк. спр. 49).

03.03.2020 позивачка через портал ПФУ звернулась до відповідача із заявою про перехід на пенсію в разі втрати годувальника за померлого чоловіка (арк. спр. 19).

До заяви було додано копії наступних документів:

o паспорт та довідку про присвоєння індикаційного номеру;

o трудову книжку померлого годувальника від 14.09.1973 року заповнення;

o свідоцтво про смерть чоловіка серії НОМЕР_4 ;

o свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 ;

o довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.06.2018 № 4886;

o довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.04.2015 № НОМЕР_6 (на померлого годувальника).

Рішенням Марківського ОУПФУ Луганської області від 12.03.2020 № 11 ОСОБА_1 відмовлено у переходів на пенсію в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 на підставі статті 35 розділу V Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з тим, що померлий годувальник на час смерті не перебував на обліку в Марківському ОУПФУ Луганської області (арк. спр. 20, 54-55).

Вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Згідно статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно статті 92 Основного закону виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до статті 36 Закону України № 1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Рішення Марківського ОУПФУ від 12.03.2020 № 2030/03.1-16 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника обґрунтовано тим, що померлий годувальник не перебуває на обліку в Марківському ОУПФУ, що не є законодавчо встановленою підставою для відмови заявникові в переходів на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, у зв`язку з чим рішення відповідача є необґрунтованим, безпідставним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 01.05.2019, суд зазначає таке.

Умовами для переведення з іншого виду пенсії на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України № 1058-ІV є наявність у заявника статусу непрацездатного члена сім`ї померлого годувальника, який був на утриманні останнього, та його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування.

Оскільки позивачка є отримувачем пенсії за віком та перебувала у шлюбі з померлим ОСОБА_2 , вона вважається непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника.

Щодо обставин перебування на утриманні у померлого годувальника, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Пунктом 2.3 розділу II “Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший” Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі – Порядок № 22-1) (далі - Порядок № 22-1) визначено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Підпунктом 9 пункту 2.3 розділу II “Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший” визначено, що також надаються такі документи: документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Відповідно до абзацу першого пункту 2.11 розділу II “Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший” за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”.

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку (абзац другий пункту 2.11 розділу II “Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший”).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.06.2018 № 4886, виданої управлінням соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 має реєстрацію внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_2 (арк.спр. 4).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.04.2015 № НОМЕР_6 , виданої управлінням соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради, фактичним місцем проживання померлого ОСОБА_2 як внутрішньо переміщеної особи було: АДРЕСА_3 (арк. спр. 4 зв.).

Згідно із зазначеними довідками, паспортом громадянина України серії НОМЕР_7 , виданим ОСОБА_1 20.02.2001 Молодогвардійським МВ УМВС України в Луганській області (арк.спр. 5-8) та паспортом громадянина України серії НОМЕР_8 , виданим ОСОБА_2 20.02.2001 Молодогвардійським МВ УМВС України в Луганській області (арк.спр. 7 зв. – 8), зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 09.04.2004 було: АДРЕСА_1 .

Крім того, відповідно до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2 розмір його пенсії з березня по квітень 2019 року становив 9 511,07 грн (арк.спр. 48), в той час як згідно із довідкою про доходи № НОМЕР_9 , виданою Марківським ОУПФУ, місячний розмір пенсії позивачки у березні та квітні 2019 року становив 1982,05 грн (арк.спр. 23), тобто розмір пенсії позивачки є значно нижчим від розміру пенсії її померлого чоловіка, що свідчить про те, що його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування позивачки.

Суд зауважує, що відповідно до абзацу дев`ятого частини першої статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Таким чином, паспорти як позивача, так і її померлого чоловіка, з відмітками про реєстрацію місця проживання, є документом, що підтверджує перебування на утриманні в розумінні абзацу першого пункту 2.11 розділу II Порядку № 22-1, відповідно позивачка має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, і не вбачається підстав вимагати встановлення у судовому порядку перебування на утриманні померлого годувальника.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

ОСОБА_2 помер у м. Луганську 30.04.2019, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (арк.спр. 18 зв.), позивачка звернулася з заявою до відповідача 03.03.2020 (арк.спр. 19), тобто в межах 12 місяців з дня смерті годувальника, у зв`язку з чим пенсія у зв`язку з втратою годувальника має бути призначена з 01.05.2019 – дня, наступного за днем смерті годувальника.

З огляду на наведене, позовні вимоги належать до задоволення у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 22.04.2020 відстрочено сплату судового збору у розмірі 840,80 грн до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у зв`язку з задоволенням позовних вимог на користь Державного бюджету України підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 241-246, 250-251, 255, 257-263, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (код за ЄДРПОУ 41247405, місцезнаходження: 92400, Луганська обл., смт. Марківка, вул. Центральна, б. 20) про визнання бездіяльності незаконною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 12.03.2020 № 11 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію в разі втрати годувальника.

Зобов`язати Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника з 01 травня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя А.Г. Секірська