Рішення № 89596822, 22.05.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 травня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4644/19

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Шляхтун М.М.,

позивача - ОСОБА_1

та

представників сторін:

від позивача - Хорольський І.В. (довіреність від 13.11.2019 № 01-0077419,

свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю

від 30.05.2018 № 5059)

від відповідача - Мельник В.А. (посадова інструкція головного спеціаліста –

юрисконсульта управління від 18.11.2019,

довіреність від 29.04.2020 № 1/19-225/1)

Бездоля О.В. (довіреність від 09.12.2019 № 1/19-1110,

свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю

від 09.12.2017 № 000113)

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом

ОСОБА_1

до Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації

про визнання протиправним та скасування наказу від 27 вересня 2019 року № 77-к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та недоотриманої заробітної плати за вересень 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації (далі – відповідач), в якій позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 26 листопада 2019 року б/н (т. 1 арк. спр. 137-142) просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 27 вересня 2019 року № 77-к «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади заступника начальника управління – начальника відділу економічного аналізу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу економічного аналізу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації з дня незаконного звільнення;

- стягнути з Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 вересня 2019 року по дату ухвалення рішення;

- стягнути з Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоотриману заробітну плату за вересень 2019 року у розмірі 20828,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона з 02 лютого 2018 року обіймала посаду заступника начальника управління - начальника відділу планування та фінансування робіт і послуг на автомобільних дорогах та з питань управління персоналом Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації (далі - Управління). З 01 травня 2019 року позивача переведено на посаду заступника начальника управління - начальника відділу економічного аналізу того ж Управління.

27 вересня 2019 року під тиском виконуючого обов`язки начальника Управління ОСОБА_2 позивач була вимушена написати заяву про звільнення за влacним бажанням, оскільки між нею та начальником управління ОСОБА_2 склалися неприязні відносини.

У період часу з 16 вересня 2019 року по 20 вересня 2019 року позивач перебувала у відрядженні у м. Києві. За усним розпорядженням начальника Управління позивач ще на два дні залишилась у м. Києві. 23 вересня 2019 року позивач вийшла на роботу, але звіт про відрядження не оформлювала, оскільки мала багато завдань. 24 вересня 2019 року позивач приймала участь у форумі Регіонального розвитку області та в цей день їй стало зле. Через погане самопочуття позивач 25 вересня 2019 року зателефонувала начальнику Управління з проханням залишитись вдома, на що отримала його дозвіл. 26 вересня 2019 року позивачу не стало краще та вона написала керівнику смс-повідомлення з проханням залишиться вдома та у цьому разі не продовжувати їй відрядження на два дні. Відповіді на своє повідомлення позивач не отримала. 27 вересня 2019 року позивач вийшла на роботу за наказом начальника Управління з метою виконання заходів, метою яких було відрядження. Начальник Управління у присутності юриста наказав позивачу писати заяву на звільнення за власним бажанням, а у разі його невиконання він її звільнить за прогул. Того ж дня позивач написала заяву на звільнення за власним бажанням, але ця заява не була її власним волевиявленням, вона була написана в результаті незаконних дій, насильства і погроз з боку керівництва.

Незаконними діями, насильством і погрозами з боку керівництва, які змусили позивача написати заяву на звільнення за власним бажанням, позивач вважає вручення повідомлення про зміну істотних умов праці, наказ від 03 вересня 2019 року № 56, яким позивача визначено відповідальною особою за виконання плану заходів з усунення порушень, виявлених Рахунковою палатою, а також не продовження терміну відрядження у м. Київ на два дні, неоплата вихідних днів відрядження або ненадання двох днів вихідних.

Також позивач вказала, що у вересні 2019 року їй ненарахована та невиплачена премія і надбавка, в той час коли всі працівники Управління отримали 130 % надбавки і 30 % премії. Оскільки ніяких наказів щодо позбавлення позивача премії і надбавки пред`явлено не було, позивач вважає, що у вересні 2019 року вона недоотримала премію у розмірі 30 % в сумі 4851,42 грн та надбавку у розмірі 130 % в сумі 21022,84 грн.

З урахуванням викладеного та з посиланням на частину першу статті 235 Кодексу законів про працю України, позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, наказ від 27 вересня 2019 року № 77-к та просить поновити її на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та недоотриману заробітну плату за вересень 2019 року в сумі 20828,78 грн.

Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації позов не визнало, про що подало відзив на позовну заяву від 04 грудня 2019 року № 1/19-1097, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (т. 1 арк. спр. 210-215).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що 27 вересня 2019 року позивач звернулась до керівника державної служби з заявою про звільнення за власним бажанням з 27 вересня 2019 року. У зв`язку з тим, що таке звільнення не перешкоджало належному виконанню обов`язків державним органом, заяву позивача було задоволено і видано наказ в.о. начальника управління від 27 вересня 2019 року № 77-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Заяву позивач написала добровільно, з власної ініціативи та з власного бажання, психічного або іншого впливу (насильства) з боку в.о. начальника управління або інших осіб на неї не чинилось. Доводи позивача щодо впливу на неї та наявності особистих несприятливих стосунків з виконуючим обов`язки начальника управління ОСОБА_3 є надуманими і не відповідають дійсності. Скарги на стан здоров`я позивач не висловлювала. Доказів щодо психічного або іншого впливу позивачем не надано (наприклад звернення або скарги до правоохоронних або інших державних органів, за медичною допомогою, тощо).

З посиланням на Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15, Порядок встановлення надбавок за інтенсивність праці державним службовцям Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації у 2019 році, затверджений наказом начальника управління від 01 квітня 2019 року № 16-п, Типове положення про преміювання державних службовців органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретаріатів), затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 13 червня 2016 року № 646 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 30 червня 2016 року за № 903/29033, Положення про преміювання державних службовців Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, затверджене наказом начальника управління від 01 квітня 2019 року № 17-п, враховуючи низький рівень виконавської дисципліни позивача (порушення строків виконання доручень та їх неналежне виконання), наявність ініційованого дисциплінарного провадження за результатами перевірки Рахунковою палатою, відсутність оціночного листа і відомостей у зведеній таблиці щодо преміювання позивача та подання позивача щодо встановлення надбавки за інтенсивність праці за вересень 2019 року, премія і надбавка за інтенсивність праці в вересні 2019 року позивачу не встановлювались і не виплачувались.

Відповідно до наказу в.о. начальника управління від 03 вересня 2019 року № 56 «Про відповідальну особу за виконання плану заходів з усунення порушень, виявлених Рахунковою палатою» відповідно до статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», враховуючи розпорядження голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 01 серпня 2019 року № 625 «Про реалізацію рішень, прийнятих на засіданні колегії облдержадміністрації 25.07.2019», з метою організації виконання плану заходів з усунення порушень, виявлених Рахунковою палатою, затверджено План заходів щодо усунення недоліків, зазначених у акті територіального управління Рахункової палати по Донецькій та Луганській областях (у м. Донецьк), за результатами проведеного аудиту та з урахуванням виконання позивачем обов`язків начальника управління під час «вчинення зазначених порушень», заступника начальника управління - начальника відділу економічного аналізу Ірину Романовську призначено відповідальною за його виконання, але 27 вересня 2019 року позивач була звільнена за власним бажанням. Таким чином, в ході проходження державної служби позивачем права державного службовця не порушувались.

Користуючись правом на подання заяв по суті справи, позивачем подана відповідь на відзив від 9 грудня 2019 року б/н (т. 1 арк. спр. 218-230), в якій позивач зазначила, що в.о. начальника Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації Чумаком А., були створені нестерпні психологічні умови праці щодо позивача, використано шантаж та тиск, що вимусили написати заяву про звільнення, а саме: керівником доручено виконання роботи, яка перебуває поза межами посадових обов`язків позивача, з метою псування професійної та ділової репутації, звинувачення за помилки інших та продемонструвати некомпетентність позивача; керівник грубо і гордовито перебивав позивача, позбавляючи права висловлення власної точки зору та виражаючи незгоду і як аргумент додаючи «Я так сказав», «Я так хочу»; керівник незаконно позбавив позивача премії та надбавки у вересні 2019 року; керівником використано шантаж, насильство та погрози та примус до термінового звільнення. Позивач вважає, що метою такої поведінки в.о. начальника Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації Чумака А. є приниження людської гідності позивача та створення психологічного і економічного тиску з метою доведення до звільнення.

За твердженням позивача наказ Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації від 03 вересня 2019 року № 56, яким позивача визначено відповідальною особою за виконання плану заходів з усунення порушень, виявлених Рахунковою палатою, є незаконним та не відповідає посадовим обов`язкам, передбаченим посадовою інструкцією позивача. Позивач зазначає, що вона не є особою, відповідальною від Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, за здійсненням контролю за об`ємами та якістю виконаних робіт по об`єктах з капітального та поточного середнього ремонту асфальтобетонного покриття автомобільних доріг та не підписувала жодного документа за вказаними об`єктами. Відповідальним за здійснення контролю від Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації є начальник відділу реконструкції, будівництва, ремонтів та утримання автомобільних доріг Чумак А.М. Видання такого наказу, на переконання позивача, свідчить про вчинення психологічного та морального тиску, метою якого є примус позивача звільнитись з посади. Отримавши 23 вересня 2019 року вказаний наказ, позивач зазначила, що відповідальними мають бути особи, підписи яких стоять на актах виконаних робіт по зазначених об`єктах.

Також позивач зазначила, що позбавлення працівника премії повністю чи частково, передбаченої системою оплати праці, є іншими заходами впливу щодо забезпечення дисципліни праці, які застосовуються до працівника за вчинення дисциплінарного проступку. Перед тим, як застосувати дисциплінарне стягнення, роботодавець повинен з`ясувати причини та обставини вчинення дисциплінарного проступку та отримати від працівника письмові пояснення. Про застосування дисциплінарного стягнення видається відповідний наказ чи розпорядження, з яким працівника ознайомлюють під розписку в триденний строк. Оскільки премія і надбавка у вересні 2019 року позивачу не виплачувались, остання вважає, що таким чином до неї застосовані заходи впливу через порушення службової дисципліни державного службовця. Проте, відповідачем не підтверджено документами дотримання процедури застосування дисциплінарного стягнення, у тому числі щодо отримання від позивача письмових пояснень.

Ухвалою від 30 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу від 27 вересня 2019 року № 77-к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та недоотриманої заробітної плати за вересень 2019 року залишено без руху (т. 1 арк. спр. 69-70).

Ухвалою від 13 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено справу розглядати в порядку загального позовного провадження, по справі призначено проведення підготовчого засідання (т. 1 арк. спр. 1-3).

Ухвалою від 13 січня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять календарних днів (т. 2 арк. спр. 28).

Ухвалою від 10 лютого 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні, викликано у судове засідання як свідків: виконуючого обов`язки начальника Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації Чумака Андрія Миколайовича; головного спеціаліста-юрисконсульта Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації Мельника Вадима Анатолійовича; головного спеціаліста відділу економічного аналізу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації Ситнік Владу Олексіївну; головного спеціаліста відділу економічного аналізу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації Ліхобабіну Наталію Володимирівну (т. 2 арк. спр. 62-63).

Ухвалою від 26 лютого 2020 року за заявою представника позивача ОСОБА_4 зупинено провадження у справі до одужання позивача ОСОБА_1 (т. 2 арк. спр. 82).

Ухвалою від 27 березня 2020 року провадження у справі поновлено (т. 2 арк. спр. 104).

У судовому засіданні 22 травня 2020 року як свідків допитано головного спеціаліста відділу економічного аналізу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації Ситнік Владу Олексіївну, головного спеціаліста відділу економічного аналізу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації Ліхобабіну Наталію Володимирівну та начальника Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації Чумака Андрія Миколайовича.

Головний спеціаліст-юрисконсульт Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації Мельник Вадим Анатолійович, який є представником відповідача у даній справі, у судовому засіданні 30 квітня 2020 року не надав свою згоду на допит як свідка (т. 2 арк. спр. 113-115).

Свідок ОСОБА_5 надала показання, що ОСОБА_1 працювала начальником відділу економічного аналізу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації. У вересні 2019 року перебувала у відрядженні у м. Києві в Укравтодорі для затвердження та погодження переліку на виконання робіт автомобільних доріг області місцевого значення. З відрядження мала повернутись 20 вересня 2019 року за наявними квитками. 19 вересня 2019 року їй було повідомлено про необхідність термінового оформлення документів для подання до Верховної Ради України до комітету з бюджетних питань. 19 вересня 2019 року всі документи були підготовлені та передані в.о. начальника управління Чумаку А.М., який передавав потягом ці документи ОСОБА_1 для передання до Верховної Ради України. Через це ОСОБА_1 здала квитки на потяг і затрималась у відрядженні на декілька днів, оскільки 21 вересня 2019 року мало відбутись засідання Верховної Ради України. ОСОБА_1 передала документи і 21 вересня 2019 року виїхала з м. Києва. 23 вересня 2019 року ОСОБА_1 вийшла на роботу, а 24 вересня 2019 року цілий день перебувала в адміністрації на форумі. Після обіду ОСОБА_1 зателефонувала та повідомила, щоб її не чекали, оскільки їй стало зле і вона пішла до дому. 25 та 26 вересня 2019 року ОСОБА_1 перебувала вдома через погане самопочуття та у телефонній розмові повідомила про розлад шлунку, нудоту, діарею, підвищену температуру та слабкість. 27 вересня 2019 року ОСОБА_1 вийшла на роботу, зайшла до кабінету дуже засмучена і зі сльозами на очах та повідомила, що в.о. начальника управління ОСОБА_6 А ОСОБА_7 наказав їй звільнитись, або він її звільнить за прогули. Свідок допомогла ОСОБА_1 зібрати особисті речі, а після обіду ОСОБА_1 заповнювала декларацію. ОСОБА_1 говорила, що це в.о. начальника управління Чумак А ОСОБА_7 наказав їй звільнитись за власним бажанням. Про те, що 25 та 26 вересня 2019 року ОСОБА_1 погано себе почуває остання повідомляла керівника управління телефоном. Безпосереднім свідком обставин примусу ОСОБА_1 з боку керівника на звільнення за власним бажанням свідок не була, про ці обставини їй відомо зі слів ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_8 надала показання, що в понеділок 16 вересня 2019 року ОСОБА_1 отримала від керівника наказ їхати у відрядження і узгоджувати в Укравтодорі переліки об`єктів будівництва з наданням певного пакету документів. ОСОБА_1 повідомила, що повернеться у п`ятницю. 18 вересня 2019 року ОСОБА_1 зателефонувала та повідомила про те, що все в порядку і переліки погоджені. Проте, вже наприкінці дня 18 вересня 2019 року від начальника було отримано наказ готувати пакет документів на комітет Верховної Ради України з питань бюджету. Пакет документів було сформовано у дуже стислі строки і 19 вересня 2019 року документи вже було надано керівнику управління. Керівник управління мав потягом передати документи ОСОБА_1 , якій він наказав залишитись у м. Києві на декілька днів, оскільки документи потрібно передати до Верховної Ради України. 20 вересня 2019 року ОСОБА_1 повідомила, що вона отримала документи і віднесла їх до комітету Верховної Ради України. У п`ятницю 20 вересня 2019 року в.о. начальника управління Чумак А.М. зателефонував ОСОБА_1 та наказав їй залишитись, оскільки 21 вересня 2019 року має відбутись засідання. ОСОБА_1 повернулась з відрядження у неділю 22 вересня 2019 року, а вийшла на роботу 23 вересня 2019 року. У вівторок ОСОБА_1 пішла до адміністрації, там було засідання. ОСОБА_1 розповіла, що після засідання з`їла чебурек і погано себе почуває, але ще перебувала на роботі. Ввечері вівторка ОСОБА_1 стало геть зле і вона пішла додому. 25 та 26 вересня 2019 року ОСОБА_1 не було на роботі. В телефонній розмові ОСОБА_1 повідомила, що дуже погано себе почуває внаслідок отруєння. 27 вересня 2019 року ОСОБА_1 вийшла на роботу, через деякий час повернулась до кабінету засмученою і повідомила, що начальник управління наказав їй звільнитись за власним бажанням або він її звільнить за прогул. Свідок допомогла ОСОБА_1 зібрати особисті речі. Безпосереднім свідком обставин примусу ОСОБА_1 з боку керівника на звільнення за власним бажанням свідок не була, про ці обставини їй відомо зі слів ОСОБА_1 .

Також свідок ОСОБА_8 надала показання, що у вересні 2019 року всі документи на преміювання та на встановлення надбавки для працівників відділу економічного аналізу, у тому числі і на керівника відділу ОСОБА_1 , були підготовлені у повному обсязі. Документи передаються бухгалтеру, який надає їх на підпис начальнику. Проте після звільнення ОСОБА_1 було наказано переробити документи, подання на преміювання було оформлено вже від самих працівників без підпису начальника відділу. Тобто, було два пакети документів. Документи перероблялись десь 28-29 вересня 2019 року на вимогу бухгалтера. Документи на ОСОБА_1 надавались бухгалтеру без реєстрації, оскільки такі документи в управлінні не реєструються взагалі. За 1,5 роки жодного разу подання на надбавку та премію не реєструвались в управлінні.

Свідок ОСОБА_9 надав показання, що заява позивача про звільнення була написана власноруч та за власним бажанням, тому ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу» звільнено тією датою, яка була вказана в заяві. Щодо не нарахування премій та надбавок, свідок зазначив, що вказані виплати не є обов`язковими, а є стимулюючими виплатами. У керівника є право не надавати стимулюючі виплати співробітникам. Щодо неприязнених стосунків з ОСОБА_1 , свідок вказав, що це необ`єктивна думка позивача, тому що цей факт нічим не підтверджується. Свідок не примушував ОСОБА_1 звільнятись з роботи та не погрожував звільненням з роботи за прогули, оскільки як таких прогулів не було. Дійсно позивач повідомляла про те, що захворіла, і зверталась до свідка з проханням надати час для одужання. Свідок надав свою згоду на перебування позивача вдома.

Також свідок підтвердив, що у ОСОБА_1 було відрядження згідно з наказом з 16 по 20 вересня 2019 року, з понеділка по п`ятницю. Далі були вихідні дні і свідок не контролював повернення ОСОБА_1 з м. Києва, де позивач можливо вирішила залишитись у своїх власних справах. 21 вересня 2019 року свідок телефонував ОСОБА_1 , оскільки мабуть були питання по роботі. Лист до комітету Верховної Ради свідок передавав ОСОБА_1 потягом 19 вересня 2019 року, як і доручав передати цей лист до комітету, проте, яким числом свідок не пам`ятає. Заяву про звільнення ОСОБА_1 надала у кабінеті свідка і сказала, що їй тут нудно працювати. Причини звільнення свідком не з`ясовувались.

Щодо виявлених Рахунковою палатою порушень свідок зазначив, що на час виявлених порушень в.о. начальника управління була ОСОБА_1 , яка здійснювала безпосереднє керування підрозділом. Всі порушення відображені в акті. Акти виконаних робіт по об`єктах, зазначених в акті рахункової палати, підписувались свідком як начальником відділу експлуатації та ОСОБА_1 як безпосереднім керівником управління на той час.

Щодо визначення у зведеній таблиці по преміюванню ОСОБА_1 0 %, свідок пояснив, що це є стимулююча виплата і за низький рівень виконавчої дисципліни, несвоєчасне та неякісне виконання службових обов`язків премія позивачу не нарахована. Також подання щодо преміювання від позивача не надходило. До дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 не притягувалась, пояснення від позивача у рамках дисциплінарного провадження не відбирались. За наслідками перевірки Рахункової палати щодо ОСОБА_1 наказом було порушене дисциплінарне провадження, проте через звільнення позивача не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Документів, якими позивача позбавлено премії та надбавки, не має, оскільки позивача не позбавлено премії та надбавки, зазначені виплати не були нараховані.

Відсутність позивача на робочому місці 25 та 26 вересня 2019 року документально не оформлювалась, за телефонним дзвінком через поганий стан здоров`я позивача було надано згоду на перебування останньої вдома. ОСОБА_1 з письмовою заявою про надання 25 та 26 вересня 2019 року днів відпочинку не зверталась. Про своє звільнення за 14 днів до звільнення позивач не повідомляв свідка. Звільнення позивача за частиною першою статті 86 Закону України «Про державну службу» не суперечить діючому законодавству, оскільки ОСОБА_1 в заяві було зазначено про звільнення за власним бажанням 27 вересня 2019 року.

Психологічного чи іншого тиску на позивача з боку свідка з метою звільнення не було, як і шантажування з цього приводу. 25 та 26 вересня 2019 року, коли позивача фактично не було на робочому місці, обліковано як робочі дні із виплатою заробітної плати. Звільнення позивача 27 вересня 2019 року не перешкоджало роботі державного органу, у день звільнення спору щодо належних працівникові при звільненні виплат не було.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) проходила публічну службу в Управлінні розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації з 01 травня 2019 року на посаді заступника начальника управління – начальника відділу економічного аналізу, про що свідчить витяг з наказу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації від 26 квітня 2019 року за № 57-к «Про переведення» та трудова книжка від 22 серпня 1986 року серії НОМЕР_2 з вкладишем до неї від 12 грудня 2017 року серії АХ № 325357 (т. 1 арк. спр. 20-31, 32-33, 91-93, 155).

Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 41908217, місцезнаходження: 93405, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд. 59) є органом державної влади і у встановленому законом порядку 30 січня 2018 року зареєстровано юридичною особою, про що свідчать витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 29 жовтня 2019 року за № 1005901254 та від 30 квітня 2020 року за № 1006593817 (т. 1 арк. спр. 64-65; т. 2 арк. спр. 110-111).

Згідно з пунктами 1, 4 Положення про Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної держадміністрації – керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 30 березня 2018 року за № 261, Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації (далі - Управління) є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, який утворюється головою облдержадміністрації – керівником обласної військово-цивільної адміністрації (далі - голова) та забезпечує виконання покладених на нього завдань, визначених цим Положенням. Основними завданнями Управління є забезпечення реалізації державної політики у сферах управління автомобільними дорогами загального користування місцевого значення (далі - автодороги) та дорожнього господарства (т. 1 арк. спр. 66-68).

27 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до в.о. начальника Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації Чумака А.М. з заявою від 27 вересня 2019 року, в якій просила звільнити її за власним бажанням з 27 вересня 2019 року (т. 1 арк. спр. 127, 156).

Наказом Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації від 27 вересня 2019 року № 77-к «Про звільнення ОСОБА_1 » припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 , заступника начальника управління – начальника відділу економічного аналізу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, 27 вересня 2019 року, за власним бажанням, частина перша статті 86 Закону України «Про державну службу», а також наказано відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 2 календарних дні щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 02 лютого 2019 року по 27 вересня 2019 року (т. 1 арк. спр. 36, 96, 128, 157).

З наказом від 27 вересня 2019 року № 77-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивач ознайомлена 27 вересня 2019 року, про що свідчить особистий підпис останньої (т. 1 арк. спр. 97, 129, 158).

Трудову книжку позивач отримала також 27 вересня 2019 року, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 в книзі обліку видачі трудових книжок і вкладишів до них та в особовій справі (т. 1 арк. спр. 190-191, 192).

Згідно з довідкою від 21 листопада 2019 року за № 1/19-1041, виданою Управлінням розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, заробітна плата за вересень 2019 року ОСОБА_1 склала у нарахуванні 23070,92 грн (оклад – 16171,42 грн; надбавка за вислугу років – 4366,28 грн; надбавка за ранг 476,19 грн; компенсація за 2 календарних дні щорічної основної оплачуваної відпустки – 2057,03 грн). Премія за підсумками роботи у вересні 2019 року за фактично відпрацьований час та надбавка за інтенсивність праці у вересні 2019 року за фактично відпрацьований час ОСОБА_1 не встановлювались (т. 1 арк. спр. 130, 166).

Відомостями розподілу виплат з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» за 26-27 вересня 2019 року підтверджується виплата позивачу заробітної плати за вересень 2019 року та проведення розрахунку при звільненні (арк. спр. 167, 168).

Наказом Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації від 26 вересня 2019 року № 27-п «Про преміювання працівників управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області» відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України «Про державну службу», Положення про преміювання державних службовців Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, затвердженого наказом начальника управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області від 01 квітня 2019 року № 17-п, враховуючи подання, виходячи з фактичної економії фонду оплати праці, залежно від особистого внеску в загальний результат роботи Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області, з урахуванням ініціативності у роботі, якості виконання завдань, премійовано за підсумками роботи у вересні 2019 року за фактично відпрацьований час працівників Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації. В наказі про преміювання ОСОБА_1 відсутня (т. 2 арк. спр. 125-126).

У зведеній таблиці розміру щомісячної премії державних службовців Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації за вересень 2019 року заступнику начальника управління – начальнику відділу економічного аналізу ОСОБА_1 визначено розмір премії за пропозицією в.о. начальника Управління – «0 %» (т. 2 арк. спр. 127-128).

Наказом Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації від 26 вересня 2019 року № 28-п «Про встановлення надбавки за інтенсивність праці працівникам управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області» відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України «Про державну службу», Порядку встановлення надбавок за інтенсивність праці державним службовцям Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, затвердженого наказом начальника управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області від 01 квітня 2019 року № 16-п, враховуючи подання, виходячи з фактичної економії фонду оплати праці, відповідно до ступеня напруженості праці, у відсотках до посадового окладу, встановлено надбавку за інтенсивність праці у вересні 2019 року за фактично відпрацьований час працівникам Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації. В наказі про встановлення надбавки за інтенсивність праці ОСОБА_1 відсутня (т. 2 арк. спр. 129-130).

Також судом встановлено, що згідно з наказом Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації від 16 вересня 2019 року за № 76-к «Про відрядження ОСОБА_1 », з яким позивач ознайомлена 16 вересня 2019 року, ОСОБА_1 , заступника начальника управління – начальника відділу економічного аналізу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, відряджено до м. Київ, Державного агентства автомобільних доріг України, з метою погодження змін до переліку об`єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного середнього ремонту автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах Луганської області на 2019 рік, строком на 5 діб, з 16 вересня по 20 вересня 2019 року включно (т. 1 арк. спр. 35, 95, 159-160).

Листом Луганської обласної державної адміністрації – Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 20 вересня 2019 року № 1/9-4460 до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету надані на погодження зміни до переліку об`єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного середнього ремонтів автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах за рахунок залишків субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за бюджетною програмою 3131090 у 2018 році, погоджені листом Державного агентства автомобільних доріг України від 17 вересня 2019 року № 4974/1/5.1-6-1042/08 (т. 2 арк. спр. 15).

З пояснень учасників справи та показань свідків у судовому засіданні судом встановлено, що лист Луганської обласної державної адміністрації – Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 20 вересня 2019 року № 1/9-4460 до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету був переданий 21 вересня 2019 року ОСОБА_1 на телефонну вимогу в.о. керівника Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації Чумака А.М.

З пояснень учасників справи у судовому засіданні судом встановлено, що зміни до наказу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації від 16 вересня 2019 року за № 76-к «Про відрядження ОСОБА_1 » не вносились і термін відрядження ОСОБА_1 до м. Києва не збільшувався.

Листом від 02 грудня 2019 року за № 02-35/1509 Міжрегіональне управління Національного агентства України з питань державної служби у Донецькій та Луганській областях зазначило, що ОСОБА_1 зі скаргами щодо порушення її прав або перешкод у їх реалізації до управління не зверталась (т. 2 арк. спр. 20-21).

Листом від 06 грудня 2019 року за № 7/29-5767 Луганська обласна державна адміністрація – Луганська обласна військово-цивільна адміністрація повідомила, що в обласні державній адміністрації відсутні звернення (скарги) ОСОБА_1 щодо порушення її прав (т. 2 арк. спр. 22).

Відповідно до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, від 17 жовтня 2019 року № 15 витрати на відрядження ОСОБА_1 склали 1502,07 грн (т. 2 арк. спр. 40-43).

Відомістю розподілу виплат з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» за 17 жовтня 2019 року підтверджується виплата позивачу видатків на відрядження в сумі 1502,07 грн (т. 1 арк. спр. 134, 194).

Згідно з витягом із табеля обліку використання робочого часу за вересень 2019 року (уточнений) ОСОБА_1 з 16 по 20 вересня 2019 року перебувала у відрядженні, з 23 по 27 вересня 2019 року перебувала на роботі, 27 вересня 2019 року звільнена (т. 1 арк. спр. 135, 189).

З пояснень позивача та показань свідків в судовому засіданні судом встановлено, що на прохання позивача за наданою керівником управління ОСОБА_9 усною згодою внаслідок поганого самопочуття, викликаного харчовим отруєнням, ОСОБА_1 перебувала вдома 25 та 26 вересня 2019 року і за медичною допомогою до лікарні не зверталась.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон № 889).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 889 правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби, інших центральних органів виконавчої влади, виданими в межах їх повноважень у випадках, визначених законом (тут і надалі посилання норми Закону № 889 наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин другої, третьої статті 5 Закону № 889 відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 889 державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (частина друга статті 1 Закону № 889).

Пункт 3 частини першої статті 83 Закону № 889 серед підстав для припинення державної служби виокремлює припинення державної служби за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 Закону № 889).

Так, приписами частини першої статті 86 Закону № 889 обумовлено, що державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом (частина друга статті 86 Закону № 889).

Частина перша статті 86 Закону № 889 закріплює право державного службовця звільнитися зі служби за власним бажанням та порядок припинення державної служби за власною ініціативою.

Норма, що міститься в частині другій статті 86 Закону № 889, надає змогу пришвидшити припинення державної служби за ініціативою державного службовця, шляхом узгодження меншого терміну звільнення державного службовця ніж це передбачено, тобто менше ніж протягом 14 днів. Основною передумовою для скорочення терміну припинення державної служби за власним бажанням є непорушність функціонування державного органу та недопущення зниження ефективності через таке звільнення. За допомогою даної норми гарантується стабільність у діяльності державно-владного апарату та фактична безперечність його функціонування.

Отже, правовою підставою для звільнення державного службовця зі служби за власним бажанням є частина перша статті 86 Закону № 889, а частина друга статті 86 Закону № 889 передбачає умови, за яких державний службовець може бути звільнений зі служби за власним бажанням в інший, ніж передбачений частиною першою цієї статті, строк.

Як вбачається із власноруч написаної заяви ОСОБА_1 від 27 вересня 2019 року, остання містить підставу звільнення - за власним бажанням, та волевиявлення (пропозицію) позивача на визначення строку, з якого трудовий договір пропонується розірвати – 27 вересня 2019 року. Резолюція відповідача – «до наказу», що знаходиться на вказаній заяві, засвідчує погодження строку, з якого трудовий договір може бути розірвано.

Під час розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що її звільнення зі служби за власним бажанням відбулось внаслідок шантажу, психологічного тиску і погроз з боку відповідача.

Доказів звернення позивача під час проходження служби до Державної служби України з питань праці або до правоохоронних органів з заявами про грубе порушення відповідачем законодавства про працю суду не надано.

Обставини щодо прогулу, якими в позовній заяві позивач обґрунтовує шантаж з боку відповідача, під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження.

Крім того, відповідно до положень частини п`ятої статті 66 Закону № 889 звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване за прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин лише у випадку вчинення систематично (повторно протягом року) зазначеного дисциплінарного проступку.

Повідомлення про зміну істотних умов державної служби, яке обумовлено змінами у структурі Луганської обласної державної адміністрації в частині перейменування Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації в Департамент розвитку, утримання мережі автомобільних доріг області та інфраструктури Луганської обласної державної адміністрації, на підставі розпорядження голови обласної державної адміністрації – керівника військово-цивільної адміністрації від 03 вересня 2019 року № 690 (т. 1 арк. спр. 37, 98), не можна вважати примусом до звільнення працівника за власним бажанням.

Посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на наказ Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації від 03 вересня 2019 року № 56 «Про відповідальну особу за виконання плану заходів з усунення порушень, виявлених Рахунковою палатою», суд вважає безпідставними, оскільки зазначений наказ позивачем у встановленому законом порядку не оскаржений та не є предметом оскарження в рамках даної адміністративної справи.

Частиною першою статті 9 Закону № 889 передбачено, що державний службовець під час виконання посадових обов`язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов`язки, чи особі, визначеній у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті (абзац перший частини другої статті 9 Закону № 889).

Згідно з частиною шостою статті 9 Закону № 889 державний службовець у разі виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення повинен вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого зобов`язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення. Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець зобов`язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. У такому разі державний службовець звільняється від відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення.

Доказів звернення позивача за підтвердженням наказу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації від 03 вересня 2019 року № 56 «Про відповідальну особу за виконання плану заходів з усунення порушень, виявлених Рахунковою палатою» внаслідок виникнення сумніву щодо законності такого наказу, як того вимагає частина шоста статті 9 Закону № 889, суду не надано.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації від 27 вересня 2019 року № 77-к «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади заступника начальника управління – начальника відділу економічного аналізу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації та поновлення на роботі є безпідставними та необґрунтованими і у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 Кодексу законів про працю України).

Оскільки за наслідками судового розгляду суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління – начальника відділу економічного аналізу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, правові підстави для прийняття рішення про виплату позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні, а отже, позовні вимоги про стягнення з Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є безпідставними та необґрунтованими і у їх задоволенні також слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоотриманої заробітної плати за вересень 2019 року у розмірі 20828,78 грн суд зазначає таке.

В силу вимог статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», якою встановлено, що

- основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до приписів частини другої статті 50 Закону № 889 заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення).

Частиною третьою статті 50 Закону № 889 встановлено, що за результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії. До премій державного службовця належать: 1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності; 2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу. При цьому загальний розмір премій, передбачених пунктом 2 цієї частини, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.

Згідно із частиною шостою статті 52 цього Закону № 889 премії виплачуються в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.

Типове положення про преміювання затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Встановлення премій державним службовцям здійснюється керівником державної служби відповідно до затвердженого ним Положення про преміювання у відповідному державному органі, погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності).

Типове Положення про преміювання державних службовців органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретаріатів) затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 13 червня 2016 року № 646 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 06 травня 2019 року № 683) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 2016 року за № 903/29033 (далі – Положення № 646 у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 розділу І «Загальні положення» Положення № 646 передбачено, що преміювання державних службовців проводиться з метою матеріального стимулювання високопродуктивної та ініціативної праці, підвищення її ефективності, якості, заінтересованості у досягненні її кінцевого результату та посилення персональної відповідальності державних службовців за доручену роботу або поставлені завдання.

Згідно з пунктом 3 розділу І «Загальні положення» Положення № 646 державним службовцям можуть встановлюватись такі види премій: 1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності; 2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску в загальний результат роботи державного органу.

Вид преміювання, передбаченого підпунктом 2 цього пункту, визначає керівник державної служби у державному органі залежно від особливостей виконання функцій і завдань державного органу.

Відповідно до пунктів 4, 5 розділу І «Загальні положення» Положення № 646 встановлення премій державним службовцям проводиться керівником державної служби в державному органі відповідно до затвердженого ним положення про преміювання, розробленого згідно з цим Типовим положенням і погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності). Розмір премії державного службовця встановлюється керівником державної служби в державному органі шляхом видання відповідного наказу (розпорядження).

Пунктом 2 розділу II «Порядок визначення розміру премії державним службовцям державного органу» Положення № 646 визначено, що розмір місячної або квартальної премії державного службовця залежить від його особистого внеску в загальний результат роботи державного органу з урахуванням таких критеріїв: 1) ініціативність у роботі; 2) якість виконання завдань, визначених положеннями про державний орган, самостійний структурний підрозділ, у якому працює державний службовець, його посадовою інструкцією, а також дорученнями керівництва відповідного державного органу та безпосереднього керівника державного службовця; 3) терміновість виконання завдань; 4) виконання додаткового обсягу завдань (участь у провадженні національних реформ, роботі комісій, робочих груп тощо).

Аналогічні за змістом положення щодо преміювання державних службовців закріплені в Положенні про преміювання державних службовців Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, затверджене наказом начальника управління від 01 квітня 2019 року № 17-п (т. 1 арк. спр. 179-186).

З огляду на наведене правове регулювання є підстави стверджувати, що премія є складовою заробітної плати, зокрема державного службовця, але не є обов`язковою її частиною. Встановлення премії має на меті заохотити, стимулювати до продуктивної праці, винагородити працівників залежно від індивідуальних чи колективних результатів їхньої роботи. Тобто в такій площині премія є додатковим видом заробітної плати (винагородою) заохочувального характеру, тож не може розглядатися як неодмінна, беззастережна виплата, яку працівник може вимагати від керівництва органу/установи, в якій працює, щоб йому призначили і виплатили.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що кожний державний службовець має право на достатній рівень оплати праці, що також включає в себе преміювання. При цьому, премія це додаткова (порівняно з основною заробітною платою) винагорода, що виплачується працівникові лише у певних випадках. Встановлення премії державним службовцям є правом керівника державного органу.

Преміювання є заходом заохочення працівника та залежить від виконання завдань під час виконання обов`язків державної служби, від його вкладу в загальний результат роботи, якості роботи та результатів, оцінка щодо чого здійснюється за сукупністю вищевикладених критеріїв. Само ж по собі виконання посадових обов`язків не є самостійною та достатньою підставою для преміювання. По суті премія надається за визначні та суттєві досягнення, а не лише за само по собі перебування на службі.

При цьому, самі по собі «пропозиції про преміювання» не створюють для певного службовця будь-яких правових наслідків, оскільки виходячи із самого змісту їх найменування є лише пропозиціями, тобто оцінкою керівником за своїм внутрішнім переконанням результатів роботи підлеглого працівника, яке (внутрішні переконання) не може бути переоцінене судом, а пропозиції - скасовані судом. Остаточне рішення щодо преміювання приймається керівником державної служби у формі наказу про преміювання.

У даному випадку, зазначаючи про наявність права на премію, тобто внаслідок визначних досягнень у роботі, позивач, однак, в порядку виконання обов`язку, визначеного частиною першою статті 77 КАС України, не наводить навіть певних доводів, які б могли слугувати підставою для визнання його роботі у період вересня 2019 як визначної з досягненням суттєвих результатів у роботі та які б спростовували доводи керівника управління щодо відсутності підстав для преміювання.

Механізм застосування стимулюючих виплат державним службовцям з метою посилення мотивації працівників державних органів до високопрофесійної, результативної та високоякісної роботи визначає Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 (далі – Положення № 15 у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Положення № 15 передбачено, що керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати.

Згідно з пунктом 3 Положення № 15 до додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належать надбавки: 1) за інтенсивність праці; 2) за виконання особливо важливої роботи.

Надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливої роботи (далі - надбавки) встановлюються державним службовцям у відсотках до посадового окладу. Надбавки встановлюються згідно з наказом (розпорядженням) керівника державної служби в державному органі (пункт 4 Положення № 15).

Відповідно до пункту 5 Положення № 15 надбавка за інтенсивність праці встановлюється державним службовцям з урахуванням таких критеріїв: 1) якість і складність підготовлених документів; 2) терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів; 3) ініціативність у роботі.

У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи надбавки скасовуються або їх розмір зменшується (пункт 9 Положення № 15).

Аналогічні за змістом положення щодо встановлення надбавок за інтенсивність праці державним службовцям закріплені в Порядку встановлення надбавок за інтенсивність праці державним службовцям Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, затвердженому наказом начальника управління від 01 квітня 2019 року № 16-п (т. 1 арк. спр. 175-177).

З огляду на положення зазначених норм права, суд дійшов висновку про те, що по-перше, надбавка за інтенсивність праці за своїм змістом є засобом заохочення працівника та не є обов`язковим платежем, хоча і входить у структуру заробітної плати. По-друге, надбавка як і премія виплачується в залежності від особистого внеску службовця в загальний результат роботи державного органу, а встановлення її розміру є виключною компетенцією відповідних органів.

Оскільки Законом № 889, Положенням про преміювання державних службовців Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, затвердженим наказом начальника управління від 01 квітня 2019 року № 17-п, та Порядком встановлення надбавок за інтенсивність праці державним службовцям Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, затвердженим наказом начальника управління від 01 квітня 2019 року № 16-п, не встановлено конкретних розмірів премій та надбавок, а премія та надбавка за інтенсивність праці за фактично відпрацьований час у вересні 2019 року позивачу наказами не встановлювалась, не можна погодитись з доводами позивача, що у спірному випадку відповідачем безпідставно було скасовано премію та надбавку або зменшено їх розмір.

Твердження позивача, що не встановлення премії та надбавки за інтенсивність праці у вересні 2019 року є іншими заходами дисциплінарного впливу, що мають застосовуватись з дотриманням визначеної законом процедури притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, суд вважає такими, що гуртуються на помилковому тлумаченні правових норм у межах спірних правовідносин.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржених рішень, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 41908217, місцезнаходження: 93405, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд. 59) про визнання протиправним та скасування наказу від 27 вересня 2019 року № 77-к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та недоотриманої заробітної плати за вересень 2019 року відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 01 червня 2020 року.

Суддя Т.І. Чернявська