Рішення № 89596737, 03.06.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року м.Кропивницький Справа № 340/527/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Пасічника Ю.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, (вул.В.Перспективна, 55, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25000, код ЄДРПОУ 43142606) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 24.09.2019р. №0000603304 винесене Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2018 року на суму 51251,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 24.09.2019р. №0000593304 винесене Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 2383,81 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 24.09.2019р. №0000583304 винесене Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 28605,88 грн.;

- вимогу про сплату боргу від 24.09.2019р. №Ф-0000083304 зі сплати єдиного внеску на суму 27970,17 грн.;

- рішення від 24.09.2019р. №0000163304 про застосування штрафних санкцій за донарахування не нарахованого єдиного внеску в сумі 3 194,80грн.

Ухвалою суду від 19.02.2020р. відкрито спрощене провадження у справі, судове засідання призначено на 06.03.2020р. (т.1а.с.49).

Ухвалою суду від 06.03.2020р. розгляд справи відкладено до 26.03.2020р. у зв`язку з неявкою позивача (т.1а.с.71).

Ухвалою суду від 26.03.2020р. розгляд справи відкладено до 24.04.2020р. за клопотанням учасників справи у зв`язку із запровадженням карантину на території України (т.1а.с.104).

Ухвалою суду від 24.04.2020р. розгляд справи відкладено до 12.05.2020р. за клопотанням учасників справи у зв`язку із запровадженням карантину на території України (т.2а.с.83).

12.05.2020р. в судовому засіданні оголошено перерву до 22.05.2020р., а ухвалою суду від 12.05.2020р. з метою здійснення процесуального правонаступництва, здійснено заміну відповідача його правонаступником (т.2а.с.95-97).

Ухвалою суду від 22.05.2020р. задоволено клопотання відповідача, у зв`язку з пропуском строків звернення до суду залишено без розгляду позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу від 24.09.2019р. №Ф-0000083304 зі сплати єдиного внеску на суму 27970,17 грн. та рішення від 24.09.2019р. №0000163304 про застосування штрафних санкцій за донарахування не нарахованого єдиного внеску в сумі 3194,80грн. В судовому засіданні продовжено перерву до 28.05.2020р. (т.2а.с.129,132).

26.05.2020р. та 28.05.2020р. учасниками справи подано клопотання про подальший розгляд справи у письмовому провадженні (т.2а.с.136,137).

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказав, що посадовими особами відповідача було проведено планову документальну виїзну перевірку з метою контролю дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р., а також законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р., за результатами якої складено акт №83/11-28-13-05/ НОМЕР_1 від 28.08.2019р.

З наслідками перевірки встановлено порушення порядку відображення у звітності валових витрат, а саме, їх завищення, у зв`язку з чим здійснено донарахування податку на доходи фізичних осіб та штрафні (фінансові) санкції з вказаного податку та як наслідок, здійснено донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі, застосовано штрафні санкції по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі та здійснено донарахування зобов`язання з військового збору в розмірі. Крім того, зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість.

Позивач не погоджуючись з висновками посадових осіб вказує, що формування та відображення у звітності валових витрат за результатами діяльності здійснено ним у відповідності до показників книги обліку доходів та витрат та відповідно до вимог Податкового кодексу України, а тому висновки посадових осіб відповідача є протиправними, а оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача в ході розгляду справи вимоги позову підтримав.

Відповідачем подано заперечення на позов, вимоги не визнаються з тих підстав що прийняття оскаржуваних рішень здійснено правомірно, оскільки під час перевірки виявлено порушення вимог Податкового кодексу щодо порядку формування та відображення у звітності валових витрат за результатами діяльності позивача за перевірений період (т.1а.с.58-61).

Представники відповідача в ході розгляду справи просили відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем. Основними видами діяльності позивача за КВЕД є:

- 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва, 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику, 81.29 Інші види діяльності із прибирання, 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 47.41 Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах, 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 52.24 Транспортне оброблення вантажів, 62.02 Консультування з питань інформатизації (т.1а.с.8-13).

Посадовими особами відповідача було проведено планову документальну виїзну перевірку з метою контролю дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р., а також законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р.

Результати перевірки оформлені актом №83/11-28-13-05/ НОМЕР_1 від 28.08.2019р. (т.1а.с.15-39).

В ході перевірки виявлено порушення, в т.ч.:

- п.п.177.2 п. 177 ст. 177 ПК України в частині заниження суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 22884,70 грн., 2017р. – 3254,63 грн., 2018р. – 19630,07 грн.;

- п.п.1.1 – 1.7. п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в частині заниження суми податкового зобов`язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 1907,05 грн., в т.ч., за 2017 р. – 271,22 грн., 2018р. – 1635,83грн.;

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.5. ст. 198 ПК України в частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 51251 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення, в т.ч.:

- податкове повідомлення-рішення від 24.09.2019р. №0000603304, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2018 року на суму 51251,00 грн. (т.1а.с.41);

- податкове повідомлення-рішення від 24.09.2019р. №0000593304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 2383,81 грн. (т.1а.с.43);

- податкове повідомлення-рішення від 24.09.2019р. №0000583304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 28605,88 грн. (т.1а.с.44).

Висновки посадових осіб відповідача щодо порушення вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що позивачем за наслідками діяльності за період 01.01.2017р.-31.12.2018р. завищено валові витрати на суму 127137 грн., в т.ч. за 2017 р. – 18081,26 грн., 2018р. – 109055,95 грн. за рахунок:

- включення до складу витрат за перевіряємий період витрат на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення (запасні частини та дизельне паливо) на суму 31737,30 грн., в т.ч. за 2017р. – 11488,20 грн., 2018р. – 20249,10, які не включаються до складу витрат підприємця, чим порушено вимоги п.п. 177.4.5., 177.4.6. п. 177.4. ст. 177 ПК України;

- згідно наданих на перевірку первинних документів (фіскальні чеки) встановлено включення позивачем до складу витрат при здійсненні роздрібної торгівлі вуглем, придбання дизельного палива одночасно на декілька автотранспортних засобів, що не відповідає наявній кількості трудових ресурсів у перевіряємому періоді, в кількості 886,09 л на суму 18673,60 грн., що підтверджує використане поза межами господарської діяльності, чим порушено п.п. 177.4.1., 177.4.5. п. 177.4. ст. 177 ПК України;

- включення до складу витрат згідно додатку Ф2 податкової декларації про майновий стан і доходи графи 5 за 2018р., а саме «вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції» придбання вугілля та послуг по перевезенню ТМЦ від ПАТ «Укрзалізниця», які станом на кінець звітного періоду не були реалізовані в сумі 76726,30 грн. (дохід в звітному періоді не отримано, товар перебуває в залишках), чим порушено вимоги 177.4.1. п. 177.4. ст. 177 ПК України.

Враховуючи вищевикладене позивачеві розраховано суму податку на доходи фізичних осіб з підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за перевірений період та визначено до сплати податок на загальну суму 22884,70 грн., в т.ч. за 2017 р. – 3254,63 грн., 2018р. – 19630 грн.

Крім того, перевіркою встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 51251 грн. Зведені дані щодо періодів та сум завищеного від`ємного значення наведено в п. 2.6.3. акту перевірки (т.1а.с.35).

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.

Щодо завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 51251 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

В даному випадку позивач, звертаючись до суду з позовом не навів жодних доводів та не надав доказів, які б спростовували висновки посадових осіб відповідача щодо завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 51251 грн., а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2019р. №0000603304.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності (надалі – ПДФО), штрафні санкції з вказаного податку та збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору, мають похідний характер від суми на яку збільшено дохід (прибуток), отриманий від діяльності позивача, оскільки їх розмір визначався виходячи саме з цієї суми.

Згідно п. 167.1. ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п. 123.1. ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2, 1.3 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Згідно розрахунку сум грошового зобов`язання по податках, визначених за результатами документальної планової перевірки позивача, встановлено донарахування:

- ПДФО на загальну суму 22884,70 грн. (127137 грн. х 18%), в т.ч. за 2017 р. – 3254,63 грн., 2018р. – 19630 грн.;

- застосування штрафних санкцій з ПДФО на загальну суму 5721,18 грн., в т.ч. за 2017р. – 813,66 грн., 2018р. – 4907,52 грн.;

- військовий збір на загальну суму 1907,05 грн. (127137 грн. х 1,5%), в т.ч. за 2017р. – 271,22 грн., 2018р. – 1635,83 грн.;

- застосування штрафних санкцій з військового збору на загальну суму 476,76 грн., в т.ч. за 2017р. – 67,81 грн., 2018р. – 408,96 грн. (т.1а.с.45).

Таким чином, встановлення правомірності збільшення позивачеві оподатковуваного доходу на 127137 грн., буде мати наслідком для висновків щодо правомірності донарахування ПДФО, військового збору та застосованих штрафних санкцій з вказаного податку та збору.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців визначений ст. 177 ПК України (тут і надалі в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Пунктом 177.4 ст. 177 ПК України визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, а саме: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (п.п.177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України); витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі – працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розд. IV ПК України); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (п.п. 177.4.2 п. 177.4 ст. 177 ПК України); суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи – підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи – підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою – підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи – підприємця (п.п. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПК України); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 – 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПК України, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України).

Як визначено підпунктом 177.4.5, пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: (…) витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею (…).

Згідно підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

В ході розгляду справи судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач є власником транспортних засобів: Mercedes-Benz 809, спеціалізованих вантажний самоскид, держ. номер НОМЕР_2 ; САЗ 3507, загальний вантажний самоскид, держ. номер НОМЕР_3 ; ГАЗ 53, бортовий-С, держ. номер НОМЕР_4 (т.1а.с.62). Крім того, в процесі здійснення господарської діяльності позивач використовує екскаватор DEM, що також не заперечується відповідачем.

Як вже встановлено судом до складу витрат за перевіряємий період позивачем включались витрати на придбання та утримання вказаних транспортних засобі (запасні частини та дизельне паливо) на суму 31737,30 грн., в т.ч. за 2017р. – 11488,20 грн., 2018р. – 20249,10грн., чим, на переконання відповідача, порушено вимоги п.п. 177.4.5., 177.4.6. п. 177.4. ст. 177 ПК України, і при цьому вказані висновки ґрунтуються на тому, що транспортні засоби, які використовуються позивачем віднесено до основних засобів подвійного призначення.

Отже, з`ясуванню підлягає чи відносяться транспортні засоби, які використовувались позивачем протягом перевіреного періоду до основних засобів подвійного призначення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» транспортний засіб вважається автомобільним при одночасному дотриманні таких характеристик: це колісний транспортний засіб, рух якому дає джерело енергії; має не менше чотирьох коліс; призначено для руху безрейковими дорогами; використовується у трьох напрямах: (1) для перевезення людей та (або) вантажів, (2) буксирування транспортних засобів і (3) виконання спеціальних робіт.

Ця ж норма закону містить визначення легкового та вантажного автомобіля: автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев`ять з місцем водія включно.

Детальну класифікацію транспортних засобів наведено в УКТЗЕД, затвердженої Законом України «Про Митний тариф України» від 19 вересня 2013 року № 584-VII.

Згідно Закону України «Про Митний тариф України» від 19 вересня 2013 року № 584-VII самоскиди та вантажні автомобілі віднесено до товарної позиції УКТЗЕД 8704.

Відповідно до відомостей (т.1а.с.62), щодо характеристик автомобілів наведених у реєстраційних документах, що належать позивачеві та використовуються ним у господарській діяльності, вказані автомобілі слід відносити до товарної позиції УКТЗЕД 8704, а тому вказані автомобілі відносяться до основних засобів подвійного призначення, а отже позивач не мав права включати до складу валових витрат витрати на утримання (запасні частини та дизельне паливо) вказаних транспортних засобів.

Разом з тим, використовуваний в господарській діяльності позивача екскаватор DEM віднесений до товарної позиції УКТЗЕД 8429, а тому не може вважатись основним засобом подвійного призначення в розумінні підпункту 177.4.5. пункту 177.4 статті 177 ПК України, що вказує на безпідставність висновків відповідача щодо протиправності включення позивачем до витрат витрати на утримання (запасні частини та дизельне паливо) екскаватора.

Натомість, відповідачем в акті перевірки, не взято до уваги вказані обставини та здійснено узагальнений висновок про протиправність дій позивача в частині віднесення до складу витрат витрати на утримання (запасні частини та дизельне паливо), як транспортних засобів, які відносяться до основних засобів подвійного призначення так і тих, які до таких основних засобів не відносяться, при цьому не розмежовуючи суми таких витрат.

Таким чином, висновок посадових осіб відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п. 177.4.5., 177.4.6. п. 177.4. ст. 177 ПК України у зв`язку з включенням до складу витрат 31737,30 грн., в т.ч. за 2017р. – 11488,20 грн., 2018р. – 20249,10грн. є протиправним.

Щодо висновків посадових осіб відповідача про безпідставне включення позивачем до складу витрат при здійсненні роздрібної торгівлі вуглем, придбання дизельного палива одночасно на декілька автотранспортних засобів, що не відповідає наявній кількості трудових ресурсів у перевіряємому періоді, в кількості 886,09 л на суму 18673,60 грн., що підтверджує використане поза межами господарської діяльності, суд зазначає про безпідставність вказаних висновків враховуючи наступне.

Відповідно до п.п. 177.4.1. п. 177.4. ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Як вже встановлено судом у власній господарській діяльності відповідачем використовується екскаватор DEM.

Наказом позивача від 02.10.2016р. затверджено норми витрат пального для екскаватора у розмірі 15,0 літрів на 1 годину (т.1а.с.137).

Відповідно до таблиці списання палива за 201702018 роки, вбачається, що протягом вказаного періоду здійснювалось списання палива, що пов`язано з експлуатацією екскаватора (т.1а.с.134-136).

Крім того, факт використання палива підтверджується актами списання та подорожніми листами, які складались протягом 2017-2018 років (т.1а.с.138-159).

Таким чином, вищевказані докази спростовують висновки відповідача щодо використання дизельного палива поза межами господарської діяльності позивача.

Щодо включення до складу витрат, за результатами діяльності у 2018р., вартості придбаного вугілля та послуг по перевезенню ТМЦ від ПАТ «Укрзалізниця», які станом на кінець звітного періоду не були реалізовані в сумі 76726,30 грн., що є порушенням вимог 177.4.1. п. 177.4. ст. 177 ПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

А тому, до складу витрат включаються тільки ті витрати, які пов`язані з отриманням доходу та підтверджені відповідними документами про їх оплату.

Пунктом 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013р. № 481 передбачено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Згідно п. 9 вказаного Порядку дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем ведеться Книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (т.1а.с.85-102).

Зокрема, книга містить підсумкові записи щодо суми доходу та витрат пов`язаних з отриманням доходу за 2018р. (т.1а.с.102).

Сума доходу становить 5044641,00 грн., сума витрат 4987866,00 грн.

Аналогічні цифрові показники сум доходу та витрат знайшли своє відображення в додатку Ф2 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018р. (т.1а.с.128).

Тобто за результатами діяльності у 2018р., показники доходу та витрат відображені відповідно до вимог п. 177.2 ст. 177 ПК України та дають змогу визначити об`єкт оподаткування.

Позивач не заперечує, що за результатами діяльності у 2018р. у нього утворились залишки ТМЦ , але при цьому зазначає, що їх вартість не включалась до складу валових витрат за результатами діяльності у 2018р. (т.1а.с.65).

Посадові особи відповідача, зазначаючи про включення позивачем до складу витрат за результатами діяльності у 2018р. вартості залишків ТМЦ та послуг не наводять доказів, які б давали підстави дійти висновку, що їх вартість включена до складу витрат, а тому вказані висновки є безпідставними, оскільки не підтверджені належними доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачам протиправно визначено позивачеві до сплати ПДФО на загальну суму 22884,70 грн., в т.ч. за 2017 р. – 3254,63 грн., 2018р. – 19630 грн., а отже, як наслідок, протиправно визначено штрафні санкцій з ПДФО на загальну суму 5721,18 грн., в т.ч. за 2017р. – 813,66 грн., 2018р. – 4907,52 грн., військовий збір на загальну суму 1907,05 грн., в т.ч. за 2017р. – 271,22 грн., 2018р. – 1635,83 грн. та штрафні санкції з військового збору на загальну суму 476,76 грн., в т.ч. за 2017р. – 67,81 грн., 2018р. – 408,96 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправними та скасуванні: податкового повідомлення-рішення від 24.09.2019р. №0000583304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 28605,88 грн.; податкового повідомлення-рішення від 24.09.2019р. №0000593304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 2383,81 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено частково в розмірі 37% від заявлених позовних вимог (51251+2383,81+28605,88=100%; задоволено 2383,81+28605,88=37%).

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1134,07грн., а тому позивачеві належить відшкодувати витрати по сплаті судового збору в розмірі 419,60грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.09.2019р. №0000583304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 28605,88 грн.; податкове повідомлення-рішення від 24.09.2019р. №0000593304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 2383,81 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 419,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області, (код ЄДРПОУ 43142606).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник