Рішення № 89596599, 28.05.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2020 року № 320/6414/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання – Вакули І.В.

за участю:

представника позивача – Антохова Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» до Головного управління ДФС у Київській області, в якому позивач просить суд:

- податкове повідомлення-рішення від 03.07.2019 №0024425705 Головного управління ДФС у Київській області визнати незаконним і скасувати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем несвоєчасно та незаконно було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, без урахування заперечень позивача на акт перевірки та вимог чинного законодавства. Положеннями п. 120.1 ст. 120 ПК України чітко визначено, що накладення штрафу в розмірі 1 020,00 грн. можливе лише в разі повторного неподання або несвоєчасного подання податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, до контролюючого органу. Позивач протягом 2019 року теоретично не міг вчиняти зазначені дії, у зв`язку з тим, що квартал року є базовим звітним періодом, тому накладення штрафу у розмірі 1 020,00 грн. за вчинене у 2019 році перше неподання є помилковим. Відповідачем невірно визначено момент систематичності порушення порядку податкової звітності з цього податку. Оскаржуване податкове повідомлення рішення було прийняте з метою накладення санкції на позивача за неподання податкової звітності з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2018 року, тобто за межами періоду 2019 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

11 березня 2020 року від представника відповідача, через службу діловодства суду, надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджує, що ГУ ДПС у Київській області було проведено камеральну перевірку щодо несвоєчасного подання податкової звітності, повноти нарахування, своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток за період - І кварталу 2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» в межах строку та у спосіб передбачений Податковим кодексом України. З огляду на те, що відповідно до поданої платником податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2018 рік дохід ТОВ «ТОДО+» від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку (рядок 01) складає 46 977 545,00 грн., тобто перевищує 20 мільйонів гривень, податковими (звітними) періодами для податку на прибуток Товариства є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. Відповідальність платника за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, передбачена п. 120.1 ст. 120 ПК. Крім того, ТОВ «ТОДО+» не зверталося з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем реєстрації для проведення звірки даних.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року задоволено клопотання представника позивача про розгляд даної справи у судовому засіданні з викликом сторін. Постановлено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

На підставі ч.3 ст. 243 КАС України в судовому засіданні 28.05.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» (ідентифікаційний код 35259292) зареєстроване в якості юридичної особи 20.11.2007, номер запису: 1 361 102 0000 000938, за адресою: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Транспортна, буд. 2.

Видами діяльності позивача є: Код КВЕД 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний).

Головним державним ревізором-інспектором відділу податків та зборів з юридичних осіб Васильківського управління ГУ ДФС у Київській області Зеленською Наталією Михайлівною проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток в приміщенні Васильківського управління ГУ ДФС у Київській області платника податку ТОВ «ТОДО+» з питання неподання/несвоєчасного подання податкових декларацій з податку на прибуток за період: І квартал 2019 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 22 травня 2019 року № 619/10-36-57-05/35259292 (далі - акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ «ТОДО+» п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 203. 1 ст. 203 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) несвоєчасне подання податкової звітності з податку на прибуток. Відповідальність платника передбачена пунктом 120.1 ст. 120 розділу ІІ Податкового кодексу України.

14 червня 2019 року позивач засобами поштового зв`язку цінним листом (0308705022903) з рекомендованим повідомленням про його вручення надіслав до ГУ ДФС у Київській області заперечення на акт від 22 травня 2019 року № 619/10-36-57-05/35259292 камеральної перевірки податкової звітності на прибуток, у якому письмово виклав заперечення на акт.

За наслідками розгляду зазначеного заперечення на акт камеральної перевірки уповноваженою особою ГУ ДФС у Київській області скасовано висновок акту від 22 травня 2019 року № 619/10-36-57-05/35259292 в частині посилання на п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, в іншій частині акт перевірки залишено без змін, що підтверджується листом від 27 червня 2019 року № 22617/10/10-36-12-04.

На підставі вищезазначеного висновку акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 3 липня 2019 року № 0024425705 форми «ПС», яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 020,00 грн. за платежем «податок на прибуток приватних підприємств 11021000».

23 серпня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» подано до Державної податкової служби України скаргу на рішення контролюючого органу, в якому просило переглянути та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 3 липня 2019 року № 0024425705.

Рішенням Державної податкової служби України від 12 вересня 2019 року № 1474/6/99-00-08-05-05 продовжено строк розгляду скарги ТОВ «ТОДО+» на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 3 липня 2019 року № 0024425705 до 25 жовтня 2019 року (включно).

17 жовтня 2019 року Державною податковою службою України прийнято рішення № 5889/6/99-00-08-05-05 про результати розгляду скарги, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 3 липня 2019 року № 0024425705, а скаргу ТОВ «ТОДО+» без задоволення.

Позивач не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі – ПК України).

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 вказаного Кодексу).

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За визначенням пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови, що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Згідно п. 49.5 ст. 49 Податкового кодексу України у разі надсилання податкової декларації поштою платник податку зобов`язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Відповідно до п. п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно абз. 1 п. 49.20 ст. 49 Податкового кодексу України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Відповідно до абз. в п. 137.5 ст. 137 Податкового кодексу України річний податковий (звітний) період встановлюється для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 мільйонів гривень. При цьому до річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

У відповідності до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Тобто, вимогами чинного законодавства чітко встановлено, що штрафні санкції в розмірі 1 020,00 грн. можуть бути застосовані виключно до тих платників податків до яких протягом року був застосований штраф за несвоєчасне подання ними податкових декларацій (розрахунків) або іншої податкової звітності. Вказане є обов`язковою передумовою для відповідного стягнення. В даному випадку до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасне подання податкової звітності з податку на прибуток підприємства за І квартал 2019 року. Водночас доказів того, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО» протягом року, що передував поданню декларації, вже застосовувався штраф за несвоєчасне подання податкової звітності матеріали справи не містять. На що наголошував представник позивача в судовому засіданні, зазначивши, що ГУ ДФС у Київській області порушено визначений Законом порядок застосування штрафних санкцій, адже за систематичне або невчасне подання податкової звітності передбачений інший розмір штрафу. Зазначені доводи не спростовані стороною відповідача належними та беззаперечними доказами.

Тому, враховуючи, що до ТОВ «ТОДО+» протягом року не був застосований штраф за неподання податкової декларації, накладення на позивача штрафних санкцій вперше в розмірі 1 020,00 грн. за таке правопорушення суперечить вимогам Закону. Оскільки, в даному випадку відсутня така об`єктивна складова як повторність притягнення до відповідальності у вигляді накладення штрафу, що надає можливості податковому органу застосовувати до платника податків штрафні санкції в розмірі 1 020,00 грн.

Суд акцентує увагу, що до виниклих правовідносин податковим органом, під час винесення оскаржуваного рішення, необхідно було застосовувати положення абзацу першого, а не абзацу третього пункту 120.1 статті 120 ПК України, яким чітко визначено, що розмір санкції за перше неподання протягом календарного року становить 170,00 грн., а не 1 020,00 грн., що останнім зроблено не було. У зв`язку з чим відповідачем неправильно визначено розмір санкції (податкового зобов`язання) до позивача, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 03.07.2019 №0024425705 Головного управління ДФС у Київській області не відповідає положенням Закону.

Судом встановлено, що 01.03.2019 Товариством з обмеженою відповідальності «ТОДО+» подано до Васильківського управління ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2018 рік (звітна) із зазначенням суми доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеної за правилами бухгалтерського обліку (рядок 01) у розмірі 46 977 545,00 грн.

Так, пунктом 22 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України встановлено правило, за яким пункт 57.1 статті 57 цього Кодексу з 2015 року застосовується у редакції станом на 01.01.2015:

« 22. Норма пункту 57.1 статті 57 у редакції, викладеній в Законі України «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», в частині граничного терміну подання декларації з податку на прибуток підприємств застосовується, починаючи із подання декларації з цього податку за звітний рік, в якому набирає чинності редакція розділу III Кодексу, викладена в Законі України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи.»

Згідно пункту 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку, самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Суму податкового зобов`язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов`язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов`язання з цього податку, без подання податкової декларації.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається з червня поточного звітного (податкового) року по травень наступного звітного (податкового) року включно. Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році та не сплачують авансового внеску.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 20 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов`язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов`язань.

У складі річної податкової декларації платником подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов`язань.

Податкова декларація, в тому числі розрахунок щомісячних авансових внесків, за базовий звітний (податковий) рік подаються до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком.

Отже, у зв`язку з тим, що пункт 57.1 статті 57 ПК України було викладено у вищезазначеній редакції з 01.01.2015, тому наведене у цьому пункті словосполучення «за останній річний (податковий) період» стосується звітного періоду 2014 року. Доказів того, що ТОВ «ТОДО +» за результатами діяльності у 2014 році декларувало понад 20 мільйонів гривень доходу при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, матеріали справи не містять.

Тому, враховуючи п. 22 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, положення пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у чинній станом на 01.01.2015 редакції, застосування відповідачем до ТОВ «ТОДО+» положень п. 120.1 ст. 120 цього Кодексу за неподання податкової звітності з податку на прибуток підприємств за звітний період І квартал 2019 року є передчасним.

Відповідно до п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, крім: виробників сільськогосподарської продукції, визначеної статтею 209 цього Кодексу, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 1 липня минулого звітного року і закінчується 30 червня поточного звітного року.

Граничний строк подання податкової звітності з податку на прибуток підприємства ТОВ «ТОДО+» у 2019 році ще не настав, у зв`язку з обранням позивачем податкового (звітного) періоду - календарний рік. Наведений в акті перевірки від 22.05.2019 податковий період «І квартал» не узгоджується з положеннями п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, встановивши вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, про те, що в даному випадку контролюючим органом не було доведено наявність правових підстав для накладення на позивача штрафу за несвоєчасне подання податкової звітності з податку на прибуток, що свідчить про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 03.07.2019 №0024425705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств (11021000) на загальну суму 1 020,00 гривень, у зв`язку із чим позовні вимоги позивача про скасування цього рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких підстав, суд визнає, що відповідачем протиправно було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.07.2019 №0024425705, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Зазначене свідчить, що податкове-повідомлення рішення є протиправним, а права позивача порушено. Суд звертає увагу на те, що в даному випадку ефективними способом захисту порушених прав та інтересів позивача є саме визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2019 №0024425705.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1 921,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 15.11.2019 № 4580, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» – задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.07.2019 №0024425705 Головного управління ДФС у Київській області.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ - 39393260, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» (код ЄДРПОУ- 35259292, адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Транспортна, 2) судовий збір в сумі 1 921,00 грн. (тисяча дев`ятсот двадцять одна гривна).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 02.06.2020.

Суддя Я.В. Горобцова