Рішення № 89596243, 02.06.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/12293/19

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці, сім`ї та соціального захисту населення Виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці, сім`ї та соціального захисту населення Виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати йому одноразової компенсації як учаснику наслідків ліквідації аварії на ЧАЕС, особі, що стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ч.1 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому одноразової компенсації відповідно до ч.1 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що передбачає виплату інвалідам 3 групи 30 мінімальних заробітних плат, з виплатою різниці компенсації за встановлення 3 групи інвалідності, яка настала внаслідок виконання обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет" на відповідний рік.

В обґрунтування позову посилається на те, що у вересні 2019 року звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової компенсації, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, як особі, яка отримала інвалідність внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС. Листом від 11.10.2019 його повідомлено, що виплату одноразової компенсації здійснено відповідно до постанови КМУ від 14.05.2015 №285 у розмірах чітко визначених у ній. Позивач вважає, що має право на отримання вказаної одноразової компенсації, передбаченої ч.1 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому просив позов задовольнити.

Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

У встановлений судом строк відповідачем було подано відзив на позовну заяву за змістом якого він просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування якого відповідач зазначив, що підстав для виплати одноразової компенсації позивачу не має, а тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити за безпідставністю.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно посвідчення В-1 від 14.07.2015 ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеренів війни-інвалідів війни.

Зі змісту посвідчення Серії НОМЕР_1 від 11.04.2019 встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

Сторонами не заперечується та обставина, що позивач у вересні 2019 року звертався до відповідача із заявою про здійснення виплати одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, як інваліду III групи.

Листом від 11.10.2019 №О-209 Управління праці, сім`ї та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області повідомило, що відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується в порядку та у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №285 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Крім того, вказано, що у липні 2015 року ОСОБА_1 було виплачено одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи у сумі 189,60, однак він відмовився від отримання вказаної допомоги та повернув кошти у повному розмірі 17.05.2016.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII, із змінами і доповненнями (далі - Закон № 796-XII), передбачено, що одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році.

Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Питання здійснення виплати передбачених статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї (далі - одноразова компенсація), та щорічної допомоги на оздоровлення (далі - щорічна допомога) деяким категоріям громадян регулює Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 р. № 760 (далі - Порядок №760).

Пунктом 3 Порядку № 760 визначено, що виплата одноразової компенсації здійснюється за єдиною заявою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. N 1146 "Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги" (Офіційний вісник України, 2002 р., N 34, ст. 1584), поданою заінтересованою особою протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності або смерті годувальника.

Аналіз наведеним норм дозволяє зробити висновок, що право на отримання компенсації може бути реалізоване особою протягом шести місяців з моменту встановлення інвалідності.

Згідно з пунктом 4 цієї ж постанови одноразова компенсація виплачується в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 р. № 285 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України”

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №285 встановлено, що інвалідам ІІІ групи виплата одноразової компенсації, передбаченої статтею 48 Закону №796-ХІІ, здійснюється у розмірі 189,60 грн.

На час судового розгляду справи вказана постанова КМ України 14.05.2015 №285 в установленому порядку не скасована, не змінена.

Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на отримання одноразової компенсації встановленої ст.48 Закону № 796-XII позивач мав право впродовж шести місяців з моменту встановлення інвалідності.

Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012 у справі № 3-рп/2012, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на положення ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які на його думку встановлюють розмір одноразової компенсації відповідно до ч.1 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що передбачає виплату інвалідам 3 групи 30 мінімальних заробітних плат, оскільки позивачем не було враховано, що правове регулювання розміру зазначених соціальних виплат зазнало змін.

Більш того, постановою Верховного Суду від 28.11.2018 (справа N 800/92/17) підтверджено правомірність відмови у відкритті провадження щодо протиправності зарахування постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року N 562 в якості фінансово-економічного обґрунтування Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Водночас, при розв`язанні спірних правовідносин судом враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд вважає позов необґрунтованим, тому відмовляє у його задоволенні у повному обсязі.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, з урахуванням встановлених обставин справи, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління праці, сім`ї та соціального захисту населення Виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області (вул. Європейська, 83, м.Бердичів, Житомирська область,13306, код ЄДРПОУ 03192810) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева