Рішення № 89596126, 03.06.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/1667/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0409 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій просить визнати протиправною бездіяльність військової частини А 0409 та зобов`язати військову частину А 0409 нарахувати та виплатити йому середній заробіток з 06.10.2017 по 12.06.2019 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що 06.10.2017 звільнився з військової служби. На виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 військовою частиною А 0409 виплачено на його користь індексацію грошового забезпечення 12.06.2019. Вважає, що оскільки на момент звільнення з ним не було проведено повний розрахунок, він має право на компенсацію за затримку такого розрахунку з 06.10.2017 по 12.06.2019 на підставі ст.117 КЗпП України та відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якій просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що відсутній факт несвоєчасності повного розрахунку позивача при звільненні, оскільки індексація грошового забезпечення виплачена на підставі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду, а всі інші виплати були здійснені на користь ОСОБА_1 на момент його звільнення. Зауважує, що приписи КЗпП України не розповсюджується на військовослужбовців.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника радіостанції групи інженерного забезпечення військової частини А 0409.

Наказом командира військової частини А 0409 від 06.10.2017 №90 прапорщика ОСОБА_1 звільнено у запас за пунктом "б" за станом здоров`я та з 06.10.2017 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Вважаючи, що йому не в повному обсязі виплачено грошове забезпечення на момент звільнення, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, за результатами розгляду якого, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 по справі № 0640/4560/18, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019, зобов`язано військову частину А0409 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 06.10.2017.

Військовою частиною А 0409, на виконання вищевказаного рішення суду, 12.06.2019 здійснено розрахунок з ОСОБА_1 на суму 28455,74 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку № НОМЕР_1 .

На думку позивача, з військової частини А0409, внаслідок невиплати на момент звільнення грошового забезпечення в повному обсязі, а саме індексації, підлягає до стягнення середній заробіток за весь час затримки виплати вказаного грошового забезпечення за період з 06.10.2017 по 12.06.2019, тобто по день фактичного розрахунку, тому він звернувся із відповідною заявою до відповідача.

Листом від 12.03.2020 № 2032 військова частина А0409 повідомила ОСОБА_1 , що Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України №1153/2008 від 10.12.2008 не врегульовано порядок відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких мотивів та норм права.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно статті 3 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Разом з тим, ні Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», ні іншими нормативно-правовими актами не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця зі служби.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Конституційний Суд України в Рішенні № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З вказаного слідує, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом установлено, що в день звільнення позивача, належна останньому сума індексації грошового забезпечення виплачена не була. Остаточний розрахунок з позивачем військовою частиною А 0409 проведено 12.06.2019.

Враховуючи наведене, та те, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби 06.10.2017, відсутність спеціальної норми, яка врегульовує порядок відшкодування за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців, - позивачу слід розраховувати відшкодування відповідно до статті 117 КЗпП України за період з 06.10.2017 по 12.06.2019.

Суд зазначає, що обчислення середнього заробітку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі - Порядок №100)

У відповідності до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі по тексту - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

У відповідності до п.5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог щодо зобов`язання військової частини А 0409 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток з 06.10.2017 по 12.06.2019 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та встановлених обставин даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статтями 6, 9, 73-78, 90, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини А 0409 (вул. Леваневського, Новоград-Волинський, Житомирська область,11701, код ЄДРПОУ 07962707) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А 0409 щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення за період з 06.10.2017 по 12.06.2019.

Зобов`язати військову частину А 0409 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення за період з 06.10.2017 по 12.06.2019 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова