Рішення № 89596097, 29.05.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року м. Житомир справа № 240/6057/20

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Добровольська Н.А.

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Москаленко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 15.04.2020року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 21.05.2020року задоволено клопотання представника Відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що в період з 24.08.1994року по 13.06.1996року навчався в Київському військовому ліцеї. Період такого навчання відповідно до вимог Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу", в редакції на той час, підлягала включенню до загальної вислуги років військової служби.

В подальшому Позивач проходив військову службі і 25.01.2020року наказом Відповідача звільнений з військової служби в органах військової прокуратури в запас. 20.02.2020року Позивач звернувся до Відповідача в особі Департаменту фінансів про зарахування часу навчання у військовому ліцеї до вислуги років для врахування при призначенні пенсії відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.09.2019р. На своє звернення щодо такого зарахування Позивач отримав протиправну відмову, викладену в листі від 10.03.2020року, яку вважає протиправною.

Представник Відповідача, Міністерства оборони України, в судовому засіданні проти позову заперечив і пояснив, що Позивачу правомірно було відмовлено в зарахуванні до загальної вислуги років військової служби період його навчання у Київському військовому ліцеї, так як в цей період Позивач був неповнолітнім і таке навчання не підпадає під жоден із видів військової служби, який перелічений в ст.2 Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу".

Заслухавши доводи Позивача та представника Відповідача, розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Правовідносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, в тому числі щодо проходження військової служби, її початку та загального строку, регулюються правовими нормами Закону України від 25 березня 1992 року N 2232-XII "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон N 2232-XII), в редакції що були чинні на день виникнення спору.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач проходив військову службу і 25.01.2020року наказом Відповідача звільнений з військової служби в запас. 20.02.2020року Позивач звернувся до Відповідача про зарахування до загальної вислуги років період навчання в Київському військовому ліцеї з 24.08.1994року по 13.06.1996року.

За результатами розгляду такого звернення Відповідач в особі заступника директора департаменту фінансів Міністерства оборони України листом від 10.03.2020року відмовив Позивачу у зарахуванні до загальної вислуги років період його навчання в Київському військовому ліцеї з 24.08.1994року по 13.06.1996року.

Суть спору між сторонами в даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності права Позивача на зарахування до загальної вислуги років, що враховується при призначенні пенсії, період навчання в Київському військовому ліцеї з 24.08.1994року по 13.06.1996року.

Відповідно до оскаржуваного рішення Відповідача (листа від 10.03.2020року) та доводів представника Відповідача, наведених в судовому засіданні, підставою для відмови в такому зарахуванні слугувало виключно та обставина, що навчання у військовому ліцеї не відносить до жодних із видів військової служби, передбаченої Законом N 2232-XII.

Такі доводи Відповідача та його представника не узгоджуються із вимогами чинного законодавства з огляду на таке.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач в період з 24.08.1994року по 13.06.1996року навчався у Київському військовому ліцеї.

Вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні атестатом про повну загальну середню освіту у зв`язку із закінченням навчання у Київському військовому ліцеї, копіями наказів про зарахування на навчання в даному ліцеї та випуск ліцеїстів довідкою від 18.06.2007року, виданою Київським військовим ліцеєм (а.с.10-20).

Суд погоджується, що за приписами ч. ст.24 Закону N 2232-XII (в редакції що були чинні на день зарахування Позивача до Київському військовому ліцеї) початком перебування на військовій службі, окрім іншого, вважається день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, - для допризовників, призовників і військовозобов`язаних.

Аналогічна правова норма була закріплена в п.4 розділу "I. Загальні положення" Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами, затвердженого Указом Президента України від 13 травня 1993 року N 174/93, що був чинний на день спірних відносин.

Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто, на день зарахування на навчання до Київського військового ліцею відносився до числа допризовників.

Суд вважає безпідставними доводи представника Відповідача, що Законом України від 18 червня 1999 року N 766-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" Закон N 2232-XII викладено в новій редакції, що в свою чергу виключає зарахування періоди навчання у військовому ліцеї до загального періоду військової служби.

Суд зазначає, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Такий висновок викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.99 р. N 1-рп/99.

Одночасно суд погоджується з доводами представника Відповідача, що навчання у військовому ліцеї не підпадає під жоден із видів військової служби, який перелічений в ст.2 Закону N 2232-XII.

Разом з тим, Відповідач та його представник в судовому засіданні не врахували, що за суттю позовних вимог Позивача вказаний період навчання підлягає врахуванню до загальної вислуги років, що враховується при призначенні пенсії відповідно до судового рішення, що набрало законної сили.

Безспірно, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, врегульовано правовими нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 pоку N 2262-XII (надалі - Закон N 2262-XII).

За приписами частини 1 статті 17 Закону N 2262-XII особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1 2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, окрім іншого, час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі.

Аналогічна норма міститься в абзаці восьмому пункту 1 постанови КМ України від 17 липня 1992 р. N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей".

Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.04.2019року у справі № 240/119/19, що набрало законної сили, визнано протиправну відмову Військової прокуратури Центрального регіону України (за місцем служби Позивача) у зарахуванні спірного періоду навчання до загальної вислуги років та зобов`язано період його навчання в Київському військовому ліцеї з 24.08.1994року по 13.06.1996року зарахувати до загальної вислуги років.

В розумінні вимог ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За приписами частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Таким чином, Позивач має право на зарахування до загальної вислуги років, які враховуються при призначенні пенсії, період його навчання в Київському військовому ліцеї з 24.08.1994року по 13.06.1996року, а тому оскаржувана відмова Відповідача в такому зарахуванні, викладена в листі від 10.03.2020року, є протиправна та підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Порушене право Позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов`язання Міністерство оборони України зарахувати ОСОБА_1 період навчання в Київському військовому ліцеї з 24 серпня 1994року по 13 червня 1996року до загальної вислуги років у Збройних силах України.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити, визнати протиправною відмову Міністерства оборони України, викладену в листі від 10 березня 2020року, у зарахуванні ОСОБА_1 періоду навчання в Київському військовому ліцеї з 24 серпня 1994року по 13 червня 1996року до загальної вислуги років у Збройних силах України.

Зобов`язати Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) період навчання в Київському військовому ліцеї з 24 серпня 1994року по 13 червня 1996року до загальної вислуги років у Збройних силах України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повне судове рішення складене 02 червня 2020 року