Рішення № 89596063, 02.06.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/91/20

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій просить:

- визнати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №Ф 15330-52 від 12 листопада 2019 року, про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 26 539 грн. 26 коп., протиправною;

- скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №Ф 15330-52 від 12 листопада 2019 року, про сплату ОСОБА_1 , боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 26 539 грн. 26 коп., як незаконну.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф 15330-52 від 12 листопада 2019 року є протиправною, оскільки: доходів від підприємницької діяльності, яку припинив 31.10.2019, не отримував; з серпня 2014 року підприємницьку діяльність не здійснював; податковим органом порушено процедуру, яка передує прийняттю вимоги і не вручено акт перевірки.

Ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

У зв`язку із неявкою сторін в судове засідання 02.04.2020, суд перейшов у письмове провадження по даній справі.

14.02.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування відзиву зазначає, що відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок незалежно від фінансового стану платника. Також вказує, що у випадку застосування штрафних санкцій за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску рішення контролюючого органу приймається не на підставі акту перевірки, а на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 04.08.2004 зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис № 22850000000000026. Код КВЕД 27 "Металургійне виробництво".

31.10.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 № 22850060003000026.

ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування, що не заперечується сторонами по справі.

12.11.2019 Головним управлінням ДПС у Житомирській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф 15330-52, якою позивача зобов`язано сплатити заборгованість по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 26539,26 гривень.

Вказана вимога сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів за період з січня 2017 року по жовтень 2019 року.

Не погодившись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф 15330-52, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" ((надалі - Закон) у редакції, чинній на момент виникнення спіних правовідносин)).

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Системний аналіз наведених вище норм свідчить про те, що зареєстровані в установленому чинним законодавством порядку фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску незалежно від того, на якій системі оподаткування перебувають. Разом із тим, розмір єдиного внеску залежить від розміру отриманого підприємцем доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Законодавцем також передбачено обов`язок платника єдиного внеску сплатити єдиний внесок навіть при умові неотримання ним доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу. Але в будь-якому разі передбачено, що сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відтак, отримання доходу від підприємницької діяльності не є необхідною умовою для сплати єдиного внеску, адже статтею 7 Закону передбачено випадки, за яких сплачується єдиний внесок навіть у разі неотримання підприємцем доходу (прибутку).

При цьому, необхідно відмітити, що позивачем не надано до суду доказів того, що у податкового органу були відсутні підстави для нарахування ЄСВ за період з січня 2017 року по жовтень 2019 року, оскільки ним не здійснювалась підприємницька діяльність до її припинення до 31.10.2019. Реєстрація місця проживання та посвідка на проживання у Росії не є тими обставинами, з якими законодавчо пов`язується припинення здійснення підприємницької діяльності. Водночас, матеріали справи навпаки свідчать, що ФОП ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність тільки 31.10.2019 із внесенням відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 частини 8 статті 9 Закону).

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (частина 4 статті 25 Закону).

Особливості нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20 квітня 2015 року.

Розділом 6 вказаної Інструкції передбачено наслідки невиконання платниками єдиного внеску обов`язку щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску. Так, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій (пункт 3 розділу 6 Інструкції).

Водночас, пунктом 4 розділу 6 Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Відтак, згаданою вище Інструкцією передбачено можливість формування вимоги про сплату боргу, в тому числі й на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, що спростовує твердження позивача про необхідність складення акту перевірки з метою формування спірної вимоги.

Таким чином, позивач у період з 04.08.2004 по 31.10.2019 мав статус фізичної особи-підприємця, був платником єдиного внеску у відповідності до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та повинен був сплачувати єдиний внесок у визначений строк.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши досліджені в ході розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що підстав для відшкодування понесених судових витрат у разі відмови у задоволенні позову статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.

Керуючись статтями 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501) про визнання протиправною та скасування вимоги, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова