Рішення № 89596034, 02.06.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/11609/19

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0409 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А 0409 у якому просить:

- стягнути з військової частини А0409 на його користь середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні (невиплати компенсації за речове майно у розмірі 92161,26 гривень) за період з 01.08.2019 до 11.10.2019 в сумі 57108,24 гривень.

В обґрунтування позову вказано, що відповідно до наказу командира військової частини А0409 (по стройовій частині) від 31.07.2019 № 182 його було виключено зі списку особового складу частини, всіх видів забезпечення. Однак, на дату звільнення не відповідачем було виплачено грошову компенсацію за недотримане речове майно, яке належало до видачі в сумі 92161,26 гривень. Зазначена компенсація за речове майно при звільненні перерахована на банківський рахунок лише 11.10.2019. Позивач вважає, що відповідач зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників судового розгляду.

У встановлений судом строк відповідачем було подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначено, що вимога позивача не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки позивач проходив службу у Збройних силах України, правовідносини, які складаються при її проходженні є публічно-правовими, тому на них не розповсюджуються ст.ст.116-117 КЗпП.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до наказу командира військової частини А0409 (по стройовій частині) від 31.07.2019 № 182 його було виключено зі списку особового складу частини, всіх видів забезпечення. Проте, на день виключення зі списків військової частини ОСОБА_1 не було виплачено належну йому компенсацію за неотримане речове майно.

Зазначена компенсація за речове майно при звільненні перерахована на банківський рахунок лише 11.10.2019.

Вважаючи, що відповідачем у зв`язку з порушенням строків виплати компенсації за речове майно, а тому у нього виникло право на нарахування середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Позивач вважає, що несвоєчасна виплати компенсації за речове майно тотожна поняттю затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця. При цьому, порядок проведення розрахунків при звільненні з військової служби врегульовано Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991. Однак, положення цього Закону не передбачають такого виду відповідальності адміністрації установи як виплати середнього заробітку за час затримки нарахування та здійснення виплат при звільненні, а тому спірні правовідносини мають регулюватись відповідними положеннями Кодексу законів про працю України.

Так, відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, а в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначений строк підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Середній заробіток це визначений нормами за встановленими правилами розмір заробітної плати працівника, обчислений за певний період часу. Середній заробіток відображає регулярні виплати, зумовлені системами заробітної плати, і є типовим для даного працівника. Середній заробіток визначається з фактичної заробітної плати за минулий час.

Перевіряючи обґрунтованість таких доводів позивача, суд вважає за необхідне зазначити, що наведені положення ст. ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, входять до Глави VII Кодексу - оплата праці. Таким чином, приписи ст. ст. 116, 117 Кодексу поширюються та встановлюють обов`язок для роботодавця виплатити компенсацію у разі допущення з їх вини затримки у здійсненні виплат, що пов`язані саме з оплатою праці.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами (ст. 94 Кодексу законів про працю України).

Згідно з положеннями ст. ст. 1, 2 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

У свою чергу, додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Суд, виходячи з природи компенсації за неотримане речове майно, вважає, що така виплата є грошовим вираженням еквіваленту певної речі, яка не була отримана особою, яка проходила службу, що, у свою чергу, жодним чином не пов`язано з оплатою праці (не є заробітною платою та її складовими/додатковими елементами) та не є винагородою за виконану роботу. Дана компенсація має іншу природу походження та призначення у порівнянні з Главою VII - Оплата праці Кодексу законів про працю України, а тому визначена приписами ст. ст. 116-117 Кодексу відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, до даних правовідносин не застосовується.

Роботодавець, виплативши компенсацію за неотримане речове майно, повністю виконав завдання даної компенсації.

При цьому, відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Також, Верховний Суд у постанові від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 зазначив, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування у п. 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Однак, грошова компенсація вартості за неотримане речове майно не є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, а її виплата здійснюється особі, звільненій з військової служби.

Несвоєчасно виплачена грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, - не є щомісячним чи одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а відтак не підпадає під дію ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.

За змістом ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв`язку із особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, в якості гарантій соціального і правового захисту військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. До таких гарантій належить і продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, визначене статтею 9-1 вищевказаного Закону, в тому числі і речове забезпечення військовослужбовців або грошова компенсація вартості за неотримане речове майно.

Однак, дана компенсація не входить до складу грошового забезпечення та до виплат, які б належали позивачу при звільненні, та носить одноразовий характер.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ, тощо).

Аналіз зазначених норм права дає підстави зробити висновок, що компенсація за речове майно не є складовою заробітної плати, а тому підстави для задоволення позову щодо стягнення середнього заробітку відсутні.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №808/8783/15.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи природу та суть компенсації за неотримане речове майно, яка не охоплюється поняттям оплати праці та не є формою оплати за виконану роботу, стягнення з відповідача середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки виплати компенсації за неотримане речове майно законодавством не передбачено.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 242-246,295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини А0409 (вул.Леваневського,2, м.Новоград-Волинський, Житомирська область, 11703, код ЄДРПОУ 07962707) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за затримку повного розрахунку, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева