Ухвала суду № 89595894, 03.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

03 червня 2020 року Справа 160/3442/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Златіна С.В.

секретаря судового засідання - Піскун Я.В.

представника позивача - Воротилін Є.М.

представника відповідача - Грановський М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення з адміністративним позовом до суду та клопотання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі № 160/3442/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Дніпропетровській області № 4859 від 19.12.2019 року.

Позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом. Клопотання обгрунтовано тим, позивач раніше звертався з даним адміністративним позовом до суду, однак ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року № 160/1032/20 позовну заяву повернуто позивачу; ухвалу суду позивач отримав лише 20.03.2020 року.

Відповідач подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск позивачем строку звернення з позовом до суду, оскільки позивач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року № 160/1032/20 у ЄДСР.

Суд, дослідивши клопотання позивача та відповідача, встановив наступне.

Суд під час відкриття провадження у адміністративній справі не вирішував питання про визнання поважними причин пропущення позивачем строку звернення з адміністративним позовом до суду.

Предметом позову є наказ відповідача про накладення на позивача дисциплінарного стягнення.

Чинне законодавство України, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлено досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційний прав на судовий захист і доступ до правосуддя.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частиною 3 статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У відповідності до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав визначених частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України.

Судом встановлено, що позивач довідався про існування оскаржуваного рішення 26.12.2019 року, про що безпосередньо позивач вказує у позовній заяві; з позовом до суду позивач звернувся 25.03.2020 року.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач раніше звертався з даним адміністративним позовом до суду, однак ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року № 160/1032/20 позовну заяву повернуто.

Таким чином, позивач пропустив строк звернення з позовною вимогою до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що “стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права”.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини”, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Також практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).

Стаття 5 КАС України гарантує кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

На підставі викладеного, для забезпечення позивачу права на судовий захист, враховуючи завдання адміністративного судочинства, передбачене ч.1 ст. 2 КАС України, застосовуючи строк звернення з позовом до суду з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, то суд вважає причини пропуску строку звернення з позовною заявою до суду поважними, а строк звернення до суду таким, що підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 256 КАС України суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення з адміністративним позовом до суду – задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення з позовом до адміністративного суду.

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до статті 256 КАС України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.