Рішення № 89595841, 03.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року Справа № 160/3081/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В. за участі: представника позивача представник відповідачів Атрошенко В.М. не з`явились розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Дніпрпетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , фізичної особи ОСОБА_1 про застосування арешту рахунків платника податків

ВСТАНОВИВ:

Податковий орган звернувся з позовом до суду, у якому просить застосувати арешт грошових коштів фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 на розрахункових рахунках:

Українська гривня, МФО 305299, АТ КБ «ПриватБанк», р/р НОМЕР_1 , дата відкриття 21.06.2002 року;

Українська гривня, МФО 305299, АТ КБ «ПриватБанк», р/р НОМЕР_2 , дата відкриття 21.06.2002 року;

Українська гривня, МФО 305299, АТ КБ «ПриватБанк», UA563052990000026046060025112, дата відкриття 28.11.2011 року;

Російський рубль, МФО 305299, АТ КБ «ПриватБанк», UA983052990000026007050201231, дата відкриття 07.11.2006 року;

Українська гривня, МФО 307123, ПАТ «Банк Восток», UA553071230000026000010620552, дата відкриття 21.12.2018 року;

Долар США, МФО 322313, АТ «Укрексімбанк», UA913223130000026004000031135, дата відкриття 19.05.2017 року;

Українська гривня, МФО 322313, АТ «Укрексімбанк», UA913223130000026004000031135, дата відкриття 19.05.2017 року;

Українська гривня, МФО 899998, Казначейство України (ел. адм. подат.), UA308999980385109000000210252, дата відкриття 24.12.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відмовив у допуску працівників податкового органу до податкової перевірки без відповідних правових підстав. Позивач посилається на статтю 94 ПК України.

Ухвалою суду від 07.04.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд закрити провадження у справі з наступних підстав:

- відповідач припинено як фізична особа – підприємець з 10.01.2020 року, тобто до моменту видання позивачем наказу на перевірку;

- відповідач знятий з обліку у податкового органу як платник податків фізична особа – підприємець з 10.01.2020 року;

- рахунки позивача у банківських установах закриті;

- підстави призначення перевірки та підстави для звернення до суду виникли вже після припинення підприємницької діяльності позивача;

- згідно п.5 ч.1 ст. 238 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.

Ухвалою суду від 25.05.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст. 238 КАС України та залучено до участі у справі в якості співвідповідача – фізичну особу ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 25.05.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі відповідача.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

28.02.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області видано наказ № 966-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 », яким наказано розпочати перевірки відповідача з 12.03.2020 року тривалістю 10 робочих днів; період перевірки з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року.

Вказаний наказ направлено відповідачу засобами поштового зв`язку, що підтвержується копією фіскального чеку відділення поштового зв`язку від 28.02.2020 року, який міститься у матеріалах справи.

28.02.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області видано направлення на перевірку № 1186/04-36-33-06.

У матеріалах справи міститься також акт від 12.03.2020 року № 12638/04-36-33-06/ НОМЕР_3 , яким засвідчено працівником податкового органу відсутність відповідача за податковою адресою, що унеможливлює проведення перевірки платника податків.

У матеріалах справи міститься також акт від 13.03.2020 року № 12857/04-36-33-06/ НОМЕР_3 , яким засвідчено працівником податкового органу факт відмови відповідача отримати направлення на проведення документальної планової перевірки, що унеможливлює проведення перевірки платника податків.

16.03.2020 року в.о. начальника ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків відповідача.

Суд зазначає, що загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.п 94.2.3 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України , за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Отже, норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Водночас чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

Наведені норми кореспондуються з приписом пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, згідно з якою арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Зі змісту цієї норми випливає, що компетенція щодо накладення арешту майна належить органу державної податкової служби, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення податкового органу.

Також розрізняється порядок зняття арешту, накладеного на майно платника податків, та арешту коштів на рахунках платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків припиняється: 1) або у зв`язку з відсутністю протягом 96 годин рішення суду про підтвердження обґрунтованості такого арешту (підпункт 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України ); 2) або на підставі рішення органу державної податкової служби про звільнення майна з під арешту, яке приймається протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли такому органу стало відомо про виникнення підстав для припинення адміністративного арешту (пункт 94.20 статті 94 Податкового кодексу України ).

У свою чергу, звільнення від арешту коштів на рахунках платника податків відповідно до абзацу третього пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України відбувається за рішенням того ж самого органу, який наклав відповідний арешт, тобто за рішенням суду. Рішення податковий орган в такому разі не приймає.

При цьому підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України . Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України . Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Аналогічна позиція викладена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013 № 642/12/13-13 «Щодо застосування адміністративного арешту коштів».

За вказаних обставин податковий орган вправі просити суд застосувати арешт коштів на рахунках платника податків у разі відмови платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Отже, предметом доказування у даній адміністративній справі є: наявність підстави для проведення перевірки відповідача, законність підстави перевірки та відмова відповідача від проведення документальної планової перевірки.

У відповідності до вимог п.77.1 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Позивач був включений до плану – графіка проведення планових документальних планових перевірок на 2020 рік, що підтверджується інформацією, яка міститься на сайті ДПС України.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (п.77.4 ПК України).

Як вже було встановлено судом позивач видав наказ на проведення перевірки відповідача та направив його відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки.

Відповідач не надав суду доказів протиправності наказу Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області виданого 28.02.2020 року № 966-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 »: рішення суду, яке б набрало законної сили, наказу про скасування наказу № 966-п від 28.02.2020 року.

Пунктами 81.1 та 81.2 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Таким чином, платник податків зобов`язаний допустити працівників податкового органу до перевірки за умови пред`явлення ними: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Одночасно факт не знаходження платника податків за податковою адресою, як це вказано у акті від 12.03.2020 року № 12638/04-36-33-06/ НОМЕР_3 , не може вважатися саме не допуском до перевірки працівників податкового органу, оскільки не допуск це активна дія платника податків, а не бездіяльність.

Також суд зазначає, що відмова платника податків отримати направлення на перевірку, як це вказано у акті від 13.03.2020 року № 12857/04-36-33-06/ НОМЕР_3 , також не може вважатися саме не допуском до перевірки працівників податкового органу, оскільки акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки згідно п.81.1 ПК України. Суд вважає, що відмова підписати направлення на перевірку та відмова отримати направлення на перевірку є ідентичними за своїм юридичним змістом поняттями, які призводять до наслідків, які вказані у п.81.1 ПК України, тобто до права податкового органу розпочати перевірку платника податків.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів саме відмови відповідача від допуску працівників податкового органу до перевірки: акт про відмову у допуску до перевірки.

У актах від 12.03.2020 року № 12638/04-36-33-06/ НОМЕР_3 та від 13.03.2020 року № 12857/04-36-33-06/ НОМЕР_3 прямо не зазначено про саме відмову відповідача від допуску працівників податкового органу до перевірки.

За вказаних обставин оскільки відсутня належним чином зафіксована з боку позивача відмова відповідачем саме у допуску працівників податкового органу до перевірки, то підстав для застосування арешту коштів на розрахункових рахунках відповідача у суду немає.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно вимог п.200-1.7 ПК України кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

За вказаних обставин накладення арешту на кошти в системі електронного адміністрування ПДВ не є можливим.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог статті 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015) до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ), фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) про застосування арешту коштів на рахунках – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 03 червня 2020 року.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 03.06.2020 року

Помічник судді Лісна А.М.