Рішення № 89595759, 03.06.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року ЛуцькСправа № 140/6658/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шопік М.М.,

за участю представника позивача Максимчука Ю.П.,

представника відповідача Павлович О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) про визнання протиправними та скасування постанов від 13.04.2020 про стягнення виконавчого збору в розмірі 9 446, 00 грн. та від 02.03.2020 про накладення і стягнення штрафу в розмірі 1700, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.04.2020 позивачем отримано постанови державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Дячок О.Р., зокрема, від 13.04.2020 про стягнення виконавчого збору в розмірі 9 446, 00 грн. та від 02.03.2020 про накладення і стягнення штрафу в розмірі 1700, 00 грн. Позивач вважає вказані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню виходячи з того, що виконавчий збір за своєю правовою природою є збором, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми. При цьому, за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення. Відтак, розмір виконавчого збору повинен обраховуватися та стягуватися лише від фактично стягнутих сум. Крім того, зазначає, що спірний вантажний автомобіль не передано стягувачу за виконавчим документом, оскільки арештований за боргами ОСОБА_2 перед ТОВ “А.В.Л.”. А тому, вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору. Також, вважає безпідставним накладення штрафу, оскільки про існування виконавчого провадження дізналася лише 30.04.2010, після отримання відповідних документів від відповідача. Оскільки дій спрямованих на не виконання рішення суду вона не вчиняла, тому вважає накладення штрафу безпідставним.

Ухвалою суду від 18.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін, суддею одноособово, з урахуванням § 2 глави 11 розділу ІІ КАС України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 27.05.2020 проти задоволення позовних вимог позивача заперечила, зазначивши, що державний виконавець при виконанні виконавчого провадження №61300492 діяла згідно вимог Закону України “Про виконавче провадження”, у зв`язку із чим просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлені наступні обставини справи.

Так, судом встановлено, що на виконанні у Першому відділі ДВС у місті Луцьку Західною міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиці (м. Львів) перебуває виконавчий лист Луцького міськрайонного суду Волинської області справі №161/9790/18 від 18.02.2020 про зобов`язання ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 транспортний засіб - автомобіль марки «Volvo», моделі FH 12 вантажний сідловий тягач, рік випуску 1998, колір білий, об`єм двигуна 11967 куб.см D, шасі № НОМЕР_1 , ДНЗ НОМЕР_2 .

18.02.2020 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Дячок О.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61300492, у якій державним виконавцем вказано про необхідність виконання боржником рішення суду протягом 10 робочих днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

19.02.2020 постанову про відкриття виконавчого провадження №61300492 направлено до відому та виконання сторонам виконавчого провадження, яка вручена позивачу 04.03.2020, що не заперечується у часниками справи.

28.02.2020 актом державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Дячок О.Р. встановлено, що станом на 28.02.2020 рішення суду боржником не виконано. (а.с.50)

02.03.2020 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Дячок О.Р. прийнято постанову від 02.03.2020 про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1700 грн.(а.с.20)

Також, 02.03.2020 постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) ОСОБА_3 . ОСОБА_4 про розшук майна боржника, оголошено в розшук майно божника - транспортний засіб - автомобіль марки «Volvo», моделі FH 12 вантажний сідловий тягач, рік випуску 1998, колір білий, об`єм двигуна 11967 куб.см D, шасі № НОМЕР_1 , ДНЗ НОМЕР_2 . (а.с.22)

10.04.2020 актом державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Дячок О.Р. встановлено, що станом на 10.04.2020 рішення суду боржником не виконано. (а.с.54)

13.04.2020 державним виконавцем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 9 446, 00 грн. (а.с.24)

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ч.1 ст.18 цього Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частин 5, 6 статті 26 цього Закону, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Частинами 1, 3, 4 статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Тобто, винесення постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком державного виконавця у випадку, якщо примусове виконання рішення передбачає справляння виконавчого збору.

Частиною 5 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження” визначений перелік підстав та обставин за яких виконавчий збір не стягується.

Згідно частини 9 статті 27 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, виконавчий збір не підлягає стягненню у разі виконання рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується саме з початком примусового виконання рішення, тобто прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, обставини, які мали місце після відкриття виконавчого провадження, не можуть бути підставою для скасування постанови про стягнення виконавчого збору.

Як встановлено судом, 18.02.2020 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Дячок О.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61300492, з виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області справі №161/9790/18 від 18.12.2019 про зобов`язання ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 транспортний засіб - автомобіль марки «Volvo», моделі FH 12 вантажний сідловий тягач, рік випуску 1998, колір білий, об`єм двигуна 11967 куб.см D, шасі № НОМЕР_1 , ДНЗ НОМЕР_2 .

Державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено про необхідність виконання боржником рішення суду протягом 10 робочих днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Постанова про відкриття виконавчого провадження отримана позивачем 04.03.2020, що підтверджується випискою про відправлення №4301038356628. (а.с.47-49)

При цьому, доказів виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження, позивачем суду не надано.

13.04.2020 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Дячок О.Р. винесено постанову про стягнення виконавчого збору, згідно якої постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 - 9 446, 00 грн.

Відповідно до ст.8 Закoну України ”Про Державний бюджет України на 2020 рік” мінімальна заробітна плата на 2020 рік у місячному розмірі: з 1 січня становить 4 723, 00 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про правомірність оскаржуваної постанови про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі (4 723, 00 грн.*2) 9 446, 00 грн.

Суд акцентує увагу на тому, що положення Закону України «Про виконавче провадження» вказують на те, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.

Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

При цьому, відповідно до ч.9 ст.27 Закону виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

В свою чергу, згідно п.9 ч.1 ст.39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, станом на дату відкриття виконавчого провадження 18.02.2020 та після відкриття виконавчого провадження, рішення суду виконано не було.

Разом з тим, згідно п.4 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643, фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково та виконавчого документа немайнового характеру в повному обсязі в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, якщо за такими документами стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Частиною 2 статті 27 Закону встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 13 Закону , під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Частиною 1 статті 40 Закону визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, після зміни правового регулювання відповідно до Закону стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення.

Відповідні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №520/9144/18, обов`язковість врахування яких при вирішенні цієї справи зумовлена вимогами ч.5 ст.242 КАС України.

Отже, у державного виконавця у спірних відносинах були відсутні підстави для звільнення позивача від сплати виконавчого збору, передбачені ч.9 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження”.

Враховуючи, що судове рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження виконано не було, у відповідача були законні підстави для стягнення з позивача виконавчого збору.

Наведений висновок відповідає також правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 16.05.2019 у справі №296/2223/17, від 15.07.2019 у справі №805/1174/17-а.

Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 по справі №2540/3203/18, якою, на думку позивача, врегульовано спірні правовідносини, суд вважає необґрунтованими, оскільки спір у цій справі виник у зв`язку із невизначеністю правового режиму застосування судами частини 2 статті 27 та частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 37 цього Закону (стягувачем подано письмову заяву про повернення виконавчого документа), між тим у справі, що розглядається постанова про стягнення виконавчого збору прийнята на стадії виконання, а тому постановою Великої палати Верховного Суду від 11.03.2020 по справі №2540/3203/18 врегульовано інші ніж у даній справі правовідносини.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає винесену 13.04.2020 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Дячок О.Р. постанову про стягнення виконавчого збору такою, що прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства України, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування.

В свою чергу, суд вважає постанову відповідача від 02.03.2020 про накладення на позивача штрафу в розмірі 1700 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, п.п.1, 3 ч.2 ст.18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно з абз.1 ч.6 ст.26 Закону №1404-VІІІ за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону №1404-VІІІ копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини 9 статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.02.2020, отримана позивачем 04.03.2020. (а.с.47-49)

Згідно ч.ч.1, 2 ст.63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно положень ст.75 Закону №1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. При цьому, сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №821/1568/16.

Водночас, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 815/1110/17.

Так, постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.02.2020 отримана позивачем 04.03.2020, тобто до 04.03.2020 позивачу не було відомо про існування виконавчого провадження, а відтак останній не міг виконати рішення суду у наданий державним виконавцем 10-денний строк.

Державним виконавцем при винесенні постанови про накладення штрафу від 02.03.2020, не взято до уваги обставини, що мають значення для прийняття рішення, а саме не з`ясовано ту обставину, що позивачу не було відомо про існування постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.02.2020.

Таким чином, постанову державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Дячок О.Р. від 02.03.2020 про накладення штрафу слід визнати протиправною та скасувати.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Дячок О.Р. від 02.03.2020 про накладення штрафу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, оскільки при зверненні до суду, позивач сплатив судовий збір в розмірі 1681, 60 грн., а також зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у сумі 840, 80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів).

Керуючись статтями 243, 245, 246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про виконавче провадження”, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Дячок О.Р. від 02.03.2020 про накладення штрафу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) судові витрати в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення, з урахуванням п.3 розділу VI “Прикінцевих положень” КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Перший відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів), код ЄДРПОУ 35041461, адреса: 43025, м. Луцьк, вул. Винниченка, 27А.

Суддя Ю.Ю. Сорока